"Кадри вирішують усе", "Органи не помиляються", "Якщо ворог не здається, його знищують" – саме ці гасла радянської доби найкращим чином характеризують нинішню реформу СБУ.

17 травня керівник робочої групи профільного парламентського комітету – з питань національної безпеки, оборони та розвідки – Мар’яна Безугла оприлюднила на своїй сторінці у Facebook для отримання останніх зауважень законопроєкт №3196-д, підготовлений до другого читання.

Як же враховано понад 2,5 тисячі зауважень до редакції проєкту, ухваленого в першому читанні?

Відповідь проста: прибрано можливість подання СБУ до ЦВК для усунення політичної партії чи окремих кандидатів з виборчого процесу та до Нацради з питань телебачення та радіомовлення для анулювання ліцензії телерадіоорганізації.

Усі інші зміни до законопроєкту, спрямовані на усунення потенційних порушень прав людини; відмову від розширення повноважень СБУ у сфери життєдіяльності, де вона зараз легально не присутня, в тому числі від дублювання повноважень інших органів безпеки; посилення механізмів контролю за діяльністю СБУ, фактично не враховано.

Натомість внесено правки, які його ще більше погіршують.

Наприклад, у статті 11 з’явився пункт, яким СБУ дозволяється "мати спеціально відведені місця для тимчасового тримання осіб, які затримані у встановленому Законом порядку, під час виконання завдань та функцій Службою безпеки України (ізолятори тимчасового тримання)".

Це прямо суперечить декларованій відмові від функції досудового розслідування, бо контррозвідка не потребує ІТТ! Замість того щоб ліквідувати існуючі незаконні установи для тримання під вартою, як пропонували правозахисники, в законопроєкті їх легалізують, перетворюючи на катівні, оскільки порушується відомий міжнародний стандарт: затримання підозрюваних здійснюється одним органом влади, утримання під вартою – іншим.

Сокращение ради НАТО: как Киеву советуют реформировать Службу безопасности Украины

Ще один приклад: норми про застосування співробітниками СБУ заходів примусу, фізичного впливу (сили), спеціальних засобів та вогнепальної зброї.

Фактично у законопроєкт перенесено відповідні положення із Закону "Про Національну поліцію" та додано нові положення: застосовувати "пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії", а також "бронемашини та інші спеціальні (спеціалізовані) транспортні засоби".

І вишенька на торті: "Дозволяється самостійне виготовлення та використання малогабаритного підривного пристрою для відкриття приміщень співробітником Служби безпеки України".

Отакої! Ці норми вочевидь суперечать декларації про відмову від досудового розслідування злочинів, оскільки контррозвідці багато які з цих повноважень просто непотрібні.

Проте в законопроєкті для другого читання обмеження для застосування примусу, сили, спецзасобів та вогнепальної зброї, передбачені Законом "Про Національну поліцію", просто вилучені!

Тож СБУ може стати правоохоронним органом із найбільшими в країні повноваженнями щодо застосування примусу і сили.

Права людини? Ні, не чули

А що з дотриманням інших прав людини?

Законопроєкт критикували за норму, згідно з якою співробітник СБУ (на відміну від поліцейського чи бійця Національної гвардії) не обтяжений необхідністю представляти себе, не зобов’язаний повідомляти про затримання Центри безоплатної правової допомоги або надавати право затриманому повідомити рідних.

У відповідь на цю критику перед другим читанням у законопроєкті з’явилася статті 14, яка проголошує: "Підстави та порядок тимчасового обмеження прав осіб на свободу та особисту недоторканність, таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також право осіб на недоторканність житла, сімейного й особистого життя під час виконання завдань Службою безпеки України визначаються Конституцією та законами України".

Чи достатньо цього? Напевно, що цієї декларації замало.

Тим більше, що усі повноваження СБУ, здійснення яких призведе до порушень вказаних в статті 14 прав людини, лишилися.

Зокрема, співробітники контррозвідки СБУ будуть:

- здійснювати контрольоване пересування осіб та/або переміщення предметів через державний та митний кордон України;

- без розкриття свої належності до СБУ та справжньої мети таких заходів проводити опитування осіб за їхньою згодою та отримувати від них інформацію, заходити до приміщень та на земельні ділянки фізичних осіб;

- здійснювати тимчасове обмеження доступу до визначених інформаційних ресурсів;

- збирати і вивчати документи та відомості, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, джерела і розміри їхніх доходів; отримувати від операторів та провайдерів телекомунікацій технологічну та іншу інформацію про функціонування мереж;

- безперешкодно заходити і перебувати на території та в приміщеннях органів державної влади та інших державних органів, їх структурних підрозділів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності.

Своєю чергою контррозвідувальні заходи здійснюються "виключно з метою попередження, своєчасного виявлення і припинення розвідувальних, підривних, терористичних та інших посягань на державну безпеку України, отримання інформації в інтересах державної безпеки України".

Тобто підстави для цього просто безмежні. Особливо враховуючи те, що визначення "державної безпеки", загроз їй та інших ключових понять лишилися тими ж, що й були, – неточними й розпливчастими.

Дозвіл суду потрібний для таких заходів, як спостереження за особою та місцем, аудіо-, відеоконтроль за особою та місцем, зняття інформації з телекомунікаційних та електронних інформаційних мереж, негласні обшуки, негласний контроль кореспонденції та інші. Цей дозвіл надається головою апеляційного суду, в межах територіальної юрисдикції якого перебуває Центральне управління чи регіональний орган СБУ, або уповноваженим заступником голови суду.

В законопроєкті для другого читання з’явилося уточнення: у невідкладних випадках дозвіл надається на сім діб, протягом яких оперативний підрозділ підготує перелік необхідних документів та звернеться до суду. А ось суд має надати дозвіл на проведення контррозвідувальних заходів "невідкладно, але не пізніше шести годин" з моменту отримання клопотання про дозвіл "за участю особи, яка внесла клопотання".

При цьому відмовити у наданні дозволу суддя може тільки у разі порушення територіальної підсудності.

З приводу такої процедури був окремий лист Верховного суду, але його зауваження проігноровані законодавцем.

Як на мене, процедура надання дозволу є ні чим іншим, як наругою над судовою владою.

Отже, контррозвідка, яка виведена з-під дії Закону про оперативно-розшукову діяльність з його хоч якимось гарантіями проти зловживань, отримує нечувані повноваження, якими користується на свій розсуд.

При цьому нові контррозвідувальні підрозділи, які будуть здійснювати контррозвідувальне забезпечення економічного потенціалу та боротьби з організованою злочинністю, повною мірою переберуть на себе діяльність управлінь СБУ, що ліквідуються – із розслідування корупційних та економічних злочинів.

Відмовлятися від контролю за економікою СБУ категорично не хоче.

Безконтрольний монстр

Це не єдині приклади справді безмежних повноважень СБУ.

Спецслужба отримує законний доступ до банківської таємниці, контролюватиме договори, укладені в рамках державно-приватного партнерства, здачу в концесію об’єктів державної власності.

Без згоди СБУ не можна буде призначати державних службовців категорій "А" і "Б", зокрема прокурорів, окрім генерального.

Не врахована й запропонована зміна про скасування можливості відрядження співробітника СБУ в інші державні органи, до установ та організацій незалежно від форм власності для роботи під прикриттям. Така практика дуже нагадує діяльність КДБ за радянських часів з його всеохопним контролем за усім, що рухається.

СБУ отримує нове повноваження: безоплатно протягом п’яти робочих днів "отримувати у встановленому порядку інформацію від правоохоронних та інших державних органів, військових формувань, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій" незалежно від форми власності. При цьому предмет інформації не визначається.

Що це, як не засіб тиску на інші державні органи, на бізнес?

А ось отримати інформацію про діяльність Служби доволі важко: окремі відомості (які саме – не визначено), здобуті або створені у ході оперативно-службової діяльності СБУ (тобто фактично всі відомості), оприлюднюються через ЗМІ або в інший спосіб за рішенням голови СБУ та у встановленому актами СБУ порядку і обсягах.

Така асиметрія (СБУ – все, суспільству – нічого) взагалі характерна для законопроєкту №3196-д.

Наприклад, Служба бере участь у заходах державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання, але діяльність самої СБУ в цій сфері не буде контролюватися.

СБУ зможе використовувати інформацію, відомості або інші персональні дані про особу, що містяться в Єдиному державному демографічному реєстрі, при цьому законопроєкт 3196-д забороняє надавати особі інформацію про те, кому передаються її персональні дані. Проте інформація про доходи співробітників СБУ є закритою, навіть щодо вищого керівництва Служби, що неприпустимо за міжнародними стандартами.

Так само закритою є інформація про витрати СБУ, яка є таємною, що унеможливлює фінансовий контроль за діяльністю СБУ.

Громадський контроль за діяльністю СБУ відповідно до законопроєкту буде здійснювати "тимчасовий консультативно-дорадчий орган – громадська рада при Службі безпеки України". Рада формується при Центральному управлінні СБУ головою Служби "за пропозицією громадських організацій із всеукраїнським статусом, до статутних завдань яких належить здійснення консультативної, експертної або іншої допомоги (сприяння) у сфері національної безпеки України", а її члени зобов’язані пройти таку ж перевірку як особи, що призначаються на відповідальні та особливо відповідальні посади в органах влади і СБУ та пройти контррозвідувальне опитування.

І який же контроль здійснюватиме ця створена головою СБУ рада? Ніякого, вона гратиме суто декоративну роль!

* * * * *

Насамкінець – одна важлива ремарка.

Доводиться чути багато міркувань, що в умовах збройного конфлікту нам потрібна сильна спецслужба, і не треба слухати порад західних експертів про демілітаризацію, скорочення чисельності, відмову від досудового розслідування.

Проте фактичне використання в законопроєкті старих радянських рудиментарних практик ОСО/НКВС/КДБ, не просто розчарує наших північноатлантичних партнерів, але й потягне Україну назад – у минуле, від спадку якого ми з такими зусиллями звільняємося.

Автор: Євген Захаров,

директор Харківської правозахисної групи