Три рецепта для победы над Кремлем: европейский взгляд на информационную войну

"Європейська правда" не вперше публікує думки Давіда Стуліка – відомого в Україні дипломата, багаторічного речника представництва ЄС у Києві. Він, зокрема, пояснював, як розгорталися події після вибухів у Чехії, спричинених росіянами – і це відео отримало дуже схвальний відгук глядачів, а нещодавно ділився думками про те, як змінюється ставлення до РФ у Європі.

Нещодавно Давід Стулік знову завітав до Києва.

Його промова на форумі "Демократія у дії" про те, як здолати Росію в інформаційній війні, варта того, щоби її послухати або прочитати (у скороченому вигляді). "Європейська правда" надає вам обидві можливості.

* * * * *

Це неправда, що Україна програє інформаційну війну Кремлю. Навпаки, вона однозначно в цій війні перемагає.

Хочете доказ? Запитайте будь-якого європейця, чи Україна є фашистською хунтою, і він скаже, що ні. Але ж цей меседж просуває Росія! Звичайно, є люди, які досі в це вірять, але їх меншість.

Інший доказ: Євросоюз у цілому та європейські інституції використовують таке поняття, як "агресія Росії проти України". Вам може здатися, що це природно – а насправді це перемога. Я можу вам розказати, як було важко в 2014 році переконати колег у Брюсселі, що Росія є прямим агресором проти України (Давід Стулік тоді працював у представництва ЄС в Україні. – ЄП). Але зараз це стало мейнстримом у заявах європейських інституцій, натомість російський наратив про "внутрішній конфлікт" та "громадянську війну" не має підтримки.

Хочу тут сфокусуватися на двох головних чинниках. Перший – це час, другий – це аудиторія.

Те, що минає час, дійсно грає на нашу користь, дає змогу зробити reality check – перевірку фактів, яка спростовує дезінформацію, яку запускають Китай або Росія. А європейська аудиторія важлива тим, що вони не є дурнями. Це люди, які мають критичне мислення, можуть оцінювати факти, і це теж відіграє певну роль

Зважаючи на це, чи може російська дезінформація бути успішною?

Так, може, але лише в короткому терміні.

Дезінформація поширюється практично миттєво завдяки соціальним мережам і сучасним медіа. І дуже важко на неї так само швидко відповісти. Але потім починає грати фактор часу, з’являються контраргументи, які спростовують ці "альтернативні факти". І тут ключову роль відіграють незалежні ЗМІ, але також держава, різні аналітичні центри, центри боротьби з гібридними загрозами, які можуть підготувати ці аргументи.

Від війни до вакцини

Наведу приклад.

У Чехії є суперечки щодо історії. Початково був російський наратив, який повторював радянську тезу, що чехів, мовляв, визволила радянська армія. Але з часом відкривається все більше і більше фактів, що це робили не тільки вони – була і американська армія, і армія генерала Власова, яку в Росії вважають за зрадницьку.

Однак щороку 9 травня ми з Москви від речниці МЗС Захарової чуємо, що чехи невдячні, що вони недооцінюють роль радянської армії. Але ж ні! Протягом цього часу підключилися історики, і ми напрацювали контраргументи, які використовують вже мейнстримові політики.

І ці аргументи мають більше впливу, ніж російський наратив.

Інший приклад – російська вакцина "Спутник V", яка стала частиною російської "дипломатії щеплення". Коли була перша хвиля і вакцин бракувало в усьому світі, російським та китайським дезінформаційним майданчикам вдалося миттєво запустити фразу "ЄС вас здав". В Італії 60% людей вважали, що це ЄС винний, бо не допомагає італійцям. Але минув час, і ми бачимо, що у всьому Євросоюзі рівень довіри громадян до ЄС збільшився, бо люди змогли зробити reality check та побачили, що Єврокомісія купує вакцину та справедливо її розподіляє. Натомість ми зрозуміли, що у "Спутника" немає документації, що це неперевірена вакцина.

Це все розбило дезінформаційний наратив, який використовували Росія і Китай.

Українське самозвинувачення

В Україні є така собі "традиція самотортурування".

Але тут вам треба бути особливо обережними, щоб не стати інструментом російської антизахідної пропаганди.

Наприклад, я часто чую, мовляв, "як це можливо, що проросійська Чехія нині раптом повстала проти Росії?".

Ні! Чехія ніколи не була проросійською.

Але коли я це кажу, то чую у відповідь: "Але ж ваш президент Земан…" Я кажу: "Стоп. Це одна людина. Так, він переміг на виборах, але потім став справжнім інструментом російської пропаганди".

Під час нещодавньої історії з вибухами на військових складах, які здійснили російські агенти, це нарешті зрозуміло і чеське суспільство. Уперше за час президентства Земана 52% чехів вважають, що він захищає інтереси РФ, а не Чехії.

Але водночас 66% чехів здавна вважають Росію загрозою для чеської національної безпеки, ці цифри практично не змінювалися останнім часом.

Тому це не Чехія проросійська, це Земан проросійський. Втім, президента Земана успішно використовують у російських ЗМІ. А коли це стосується України, це підхоплюють і українські ЗМІ, інформагентства, і починається така хвиля, що на основі заяви президента виробляється враження, немов чехи проросійські загалом.

Тому треба завжди бути критичним, що і хто говорить.

Є три речі, які можна змінити, щоби підвищити стійкість суспільства

Перше – це підтримка критичного мислення і медіаграмотності.

Я це бачу по моїх дітях, які ходять у Чехії в початкову школу. Там уже починаються лекції про це: вчитель пояснює дітям, як ця система працює, як працюють ці гібридні загрози. Це важливий елемент, який в середньому часі дасть певний результат.

Другий елемент – журналістські розслідування.

Вони здатні розкрити і делегітимізувати носіїв пропагандистських тез, показати, хто вони є, звідки беруть гроші. В Чехії цей процес вже також почався.

І третє: Україні важливо використовувати вашу діаспору.

В Чехії в інформаційному полі прекрасно працюють українські студенти, прекрасно працює посольство. І можна також частину цієї роботи делегувати місцевим експертам, місцевим органам влади, де ми свою роботу теж за узгодженням з українськими колегами можемо зробити для вас, і в тому числі – для нас.

Ця синергія, це об'єднання є дуже важливим, і воно здатне вам допомогти.

Давід Стулік,

старший аналітик Центру "Європейські цінності", Прага