Вже цієї неділі у Вірменії пройдуть позачергові парламентські вибори.

Їх вже називають найбільш непередбачуваними у новітній історії країни.

Проте так само високою є і їхня ціна – за результатами виборів може відбутися реванш попередньої влади, яка, як здавалося ще кілька місяців тому, була остаточно знесена революцією 2018 року.

Такий сценарій може призвести до остаточної перемоги проросійського курсу – замість спроб зберегти багатовекторну політику та мати тісні відносини з європейськими країнами Єреван може остаточно обрати інтеграцію з РФ, аж до формування союзної держави, за прикладом Білорусі.

Що "розвернуло" настрої вірменських виборців і чи можливо уникнути найгіршого сценарію?

Відповіді на ці запитання можна як прочитати у цій статті, так і прослухати у нашому відеоблозі на YouTube-сторінці ЄвроПравди.

Вірменський розворот

"Куди ви прийдете? Вам нема куди приходити, якщо народ вирішить, вам доведеться 21 червня тихо і спокійно розійтися по домівках робити баїньки", – з таким закликом до опозиції звернувся в.о. голови вірменського уряду Нікол Пашинян.

Він переконує: за результатами виборів його партії "Громадянський договір" вдасться отримати 60% місць у новому парламенті.

Такий прогноз виглядав цілком реалістичним – проте лише пару місяців тому. Попри те, що партія влади суттєво зменшила свою підтримку (на попередніх виборах за політсилу Пашиняна віддали голоси більш ніж 70% вірмен), проте ситуація з опозицією була ще гіршою.

Ще донедавна віддати голоси за "Громадянський договір" були готові 30% чи навіть 33%. Не найкращий результат, проте найближчий переслідувач – блок "Вірменія", на чолі якого став експрезидент Роберт Кочарян, – мав підтримку менше 6%.

Усе це створювало ілюзію, що вірменський уряд контролює ситуацію – попри трагічні результати минулорічної війни, альтернативи нинішній владі не було: попередня влада має ще більший рівень антидовіри, а нові ліберальні сили ще не встигли достатньо розкрутитися.

Проте за останній місяць усе докорінно змінилося.

Останнє опитування, проведене Gallup та оприлюднене 11 червня, вперше показує зміну фаворита. Підтримка партії Пашиняна впала до 23,8%, тоді як рейтинг блоку "Вірменія" зріс до 24,1%.

І це – не єдина погана новина для чинної влади. На третьому місці з рейтингом в 7,4% закріпився блок "Маю честь" на чолі з ще одним експрезидентом (у цих виборах взагалі беруть участь усі колишні очільники Вірменії) Сержем Саргсяном та ексголовою вірменської служби національної безпеки Артуром Ванецяном. 

На третьому місці – партія олігарха Гагіка Царукяна "Процвітаюча Вірменія" (3,7%), який також має досвід співпраці з колишньою владою та заперечує будь-яку можливість співпраці з Пашиняном.

До подолання тривідсоткового бар’єра близькі й декілька ліберальних партій, які теоретично можуть підтримати Пашиняна. Проте їх проходження до парламенту наразі не гарантоване.

А на додачу – вони також критикують Пашиняна і (принаймні, на рівні заяв) виключають блокування з ним.

Загострення на кордоні

Що призвело до такого розвороту в настроях вірменських виборців? Адже ще донедавна Роберт Кочарян вважався найненависнішою особою в країні!

Швидше за все, причиною зміни настроїв стали нещодавні загострення на вірмено-азербайджанському кордоні.

К России за помощью: почему Армении и Азербайджану грозит новая война

Варто нагадати, що новий виток конфлікту стався 12 травня, коли на півдні країни азербайджанські військові порушили кордон, просунувшись на кілька кілометрів.

Тоді офіційний Єреван був змушений використати механізм, до якого не вдавався під час минулорічної війни – офіційно звернутися по допомогу до ОДКБ (Організації договору про колективну безпеку, російського аналога НАТО).

Втім, реакція ОДКБ виявилася досить прохолодною – попри факт порушення кордону країни, яка є членом цієї організації, там лише запропонували створити комісію для визначення та демаркації вірмено-азербайданського кордону.

Звичайно, що така реакція не зупинила Баку. Конфлікти на кордоні тривали, спочатку без зброї, а потім у перестрілці загинув вірменський солдат-контрактник. А вже 27 травня шістьох вірменських військових взяли в полон під час інженерних робіт з облаштування кордону.

На додачу Азербайджан продовжує вимагати від Вірменії створення транспортної артерії, яка має поєднувати Нахічеванську автономну республіку з рештою Азербайджану, причому у вигляді коридору, на який не буде поширюватися вірменський суверенітет. А у разі відмови – погрожує "прорубити" цей коридор силою.

Реакція РФ знову ж таки була не дуже союзницькою. Все, що змогла запропонувати РФ Вірменії – своє посередництво у переговорах із Азербайджаном.

Така ситуація на кордоні суттєво вплинула на настрої вірмен.

Показовим є опитування, яке показало: вперше вірмени не вважають Росію найбільш дружньою до себе країною. Замість РФ лідером симпатії стала Франція, яка підтримувала Вірменію під час минулорічної війни, а зараз активно вимагає від Баку повернення військовополонених.

Проте нові загострення одночасно збільшують потреба вірмен у безпеці. І на цьому вдало грає колишня влада, стверджуючи, що РФ не допомагає саме прозахідному Пашиняну, тоді як у випадку повернення до влади "старих друзів" ситуація може докорінно змінитися.

Ще глибше з Росією

"Нещодавно до Єревана прибув один із керівників адміністрації окупованого Росією Криму. Нам вдалося донести свою позицію до вірменської влади – жодної офіційної зустрічі йому провести не вдалося", – розповідають українські дипломати.

Цілком ймовірно, що у разі перемоги "колишніх" зміниться і позиція Єревана щодо найбільш делікатних для РФ питань.

Сам Кочарян та члени його команди не приховують: щоби стимулювати РФ виконувати свої союзницькі зобов’язання, Вірменії доведеться піти на непрості кроки назустріч РФ та ще більше поступитися своїм суверенітетом. Наприклад - запропонувати зробити перебування російських "миротворців" у Карабаху "вічним".

"Йде регіоналізація світу. Глобальні процеси змінюються якимись регіональними інтеграційними процесами. І в цьому плані, я думаю, Вірменії варто дуже серйозно подумати про глибшу взаємодію з Росією", – заявляє експрезидент.

Він не уточнює, якою може бути ця "ще глибша взаємодія", проте посол Білорусі в Єревані вже радить новій вірменській владі подумати про приєднання третім членом до союзної держави РФ та Білорусі.

Ймовірним партнером для Кочаряна є блок "Маю честь", де озвучують ще більш проросійські заяви. Зокрема, лідер блоку Артур Ванецян напередодні дня виборів запропонував визнати окупований Росією Крим.  

Втім, для значної кількості вірмен такий сценарій є явно небажаним. Хоча б тому, що він одночасно означає відмову від демократичного шляху та згортання всіх змін від революції 2018 року.

А на додачу такий сценарій унеможливлює несилову зміну влади. У випадку реваншу колишніх вони будуть триматися за владу не менше, аніж Лукашенко у Білорусі.

І це все посилює протистояння у суспільстві, збільшуючи ризики того, що вибори можуть бути не сприйняті прихильниками сторони, що програє.

В очікуванні другого туру

Традиційно в ситуації, коли партія-переможець не має більшості, все залежатиме від вміння знайти собі коаліційних партнерів.

Проте цього разу все може бути інакше. Для більшості партій, що мають шанси пройти до парламенту, і Пашинян, і Кочарян є однаково токсичними. А відповідно, питання влади може бути вирішене в обхід коаліції.

Вірменське законодавство містить досить цікаву норму: коаліція має бути сформована протягом шести днів після оголошення результатів виборів. Причому вона має складатися максимум з трьох партій і мати щонайменше 54% депутатських голосів.

За нинішніх розкладів цей сценарій виглядає не дуже реалістичним. Особливо через те, що партії-лідери можуть бути незацікавленими у створенні коаліції.

Річ у тім, що альтернативою коаліції є другий тур виборів, у якому братимуть участь лише дві партії (блоки), що отримали найкращі результати. Тобто у випадку другого туру в ньому зійдуться безпосередньо Пашинян та Кочарян.

Переможець другого туру отримає 54% від усіх мандатів.

І це потужний стимул свідомо працювати саме на реалізацію такого сценарію.

Тим більше, кожен із суперників має потужні аргументи на користь того, що здатен виграти у другому турі. 

Для "колишніх" позитивною є динаміка настроїв вірмен – вона дає підстави сподіватися, що за місяць розрив стане ще більшим. 

Однак на користь Пашиняна може зіграти нещодавнє повернення Азербайджаном 15 військовополонених – важливо те, що цього було досягнуто не за допомоги РФ (як це було досі, і що позитивно впливало на рейтинги опозиції), а через посередництво Грузії та за підтримки США. А це може довести, що залучення західних країн у врегулювання конфлікту, що намагається реалізувати нинішня влада, може бути ефективним інструментом тиску на Баку. 

Але одне можна прогнозувати майже напевно – вибори суттєво загострили настрої в і так вже розколотому вірменському суспільстві.

І подальша гра на підвищення ставок може мати фатальні наслідки – ситуація, яку з такими зусиллями вдавалося тримати під контролем, може стати повністю некерованою.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"