Ця історія, що розпочалася у Страсбурзі у квітні, під час весняної сесії асамблеї, обурила багатьох. Тоді на засіданні асамблеї стався публічний конфлікт між президентом асамблеї Ріком Дамсом та українським депутатом Олексієм Гончаренком, який розгорнув у залі засідань український прапор.

Ця битва завершилася на користь України. У вівторок вранці регламентний комітет був змушений визнати: немає жодної норми, яка би забороняла прапор України, у тому числі в залі ПАРЄ. А отже, спроби покарати за нього були безпідставними. І сам Гончаренко вже пообіцяв, що знову візьме прапор з собою, якщо бачитиме таку потребу.

Треба окремо наголосити: ви хай як можете ставитися до Гончаренка чи будь-якого іншого депутата, але ця історія – не про конкретного парламентаря. Вона про необхідність захищати гідність власної держави. І цього разу українській делегації вдалося об’єднатися для цього. Детальніше дивіться у відео та читайте в тексті "Європейської правди".

У цій статті ми також пояснимо, як змінюється ставлення до РФ у Страсбурзі.

За прапор, Меркель та Росію

ЄвроПравда детально розповідала про скандал, що розгорівся на минулій сесії ПАРЄ, але зараз дуже стисло нагадаємо про його суть.

Президент асамблеї Рік Дамс на засіданні 20 квітня несподівано обурився тому, що Гончаренко під час виступу розгорнув прапор України. Після короткої суперечки Дамс вимкнув мікрофон українського депутата, далі наказав йому вийти із зали і, не приховуючи роздратування, заявив, що вимагатиме його покарання, і пообіцяв бути "дуже жорстким".

Тоді це здивувало багатьох, адже жодних заборон на прапори у залі асамблеї просто не існує.

Складалося враження, що президент ПАРЄ шукав привід вимістити злість стосовно українця з якоїсь іншої причини – і для такого враження були підстави. Річ у тім, що за кілька годин перед тим між ними відбулася ще одна перепалка у залі засідань асамблеї. Це сталося під час виступу в ПАРЄ німецької канцлерки Ангели Меркель, яка включалася у засідання по відеозв’язку. Гончаренко німецькою мовою поставив їй коротке запитання: "Пані канцлерка, прошу вас відповісти "так" чи "ні". Путін – вбивця?"

Саму Меркель це запитання тоді не здивувало, хоч вона й уникнула конкретики у відповіді. Але "замість неї" обурився Дамс, який публічно закликав Гончаренка дотримуватися "правил пристойності" (так, немов згадка про Путіна та вбивцю у одному реченні є "непристойною").

За дві години президент ПАРЄ "втілив" своє обурення, порушивши проти українця дисциплінарну справу. І тим самим – лише посилив припущення, що реальною причиною його дій є інше – адже Дамс на той час активно працював над налагодженням відносин з російською владою, тож зайва критика Путіна не лягала у його плани (ми детально писали про це у статті "Помста президента").

Відмова від звинувачень

Наше видання здавна слідкує за подіями у Страсбурзі, і ми можемо з певністю (та не без задоволення) стверджувати: як у минулому, так і в нинішньому скликанні українська делегація навчилася діяти спільно, коли йдеться про захист інтересів держави.

Ситуацію ускладнювало те, що претензії на адресу Гончаренка не була аж геть безпідставними: він справді припустився порушення правил, бо почав сперечатися із головуючим на засіданні, президентом ПАРЄ Ріком Дамсом, та спершу відмовився виконувати його вказівки про те, щоби припинити виступ. А це – заборонено правилами асамблеї.

Тому суто формально українця могли покарати.

Та й бажаючих накласти на нього санкції у Страсбурзі не бракувало, зважаючи на те, що стиль Олексія Гончаренка не до вподоби багатьом європейським політикам.

Як же вдалося відбити звинувачення?

Сам Гончаренко у коментарі ЄвроПравді пояснив, що перемогти вдалося за допомогою інших парламентарів, які у своїх політичних групах та в кулуарах доводили колегам у ПАРЄ, що карати за український прапор – неприпустимо: "Мене підтримували депутати майже з усіх партій. Єдиний виняток – ОПЗЖ, представник якої у своєму виступі навіть підтримував обмеження щодо мене. Але окрім цього – була підтримка від усіх".

Також, за словами депутата, спрацював флешмоб,

тобто листи та повідомлення тисяч українців, що прийшли на акаунти ПАРЄ та Ради Європи у соцмережах, щоби пояснити неприпустимість покарання за державний прапор. Ще ніколи на сторінці ПАРЄ у Facebook не було стільки коментарів, як з'явилося у квітні.

Все це разом зрештою подіяло.

Рік Дамс в останній момент спрямував до регламентного комітету ПАРЄ лист, у якому пояснив, що більше не вимагає санкції щодо свого українського колеги.

Понад те, комітет все ж заслухав справу та визнав, що жодні правила асамблеї не забороняють демонстрацію державної символіки, і, хоча низка депутатів кажуть про "звичаєве правило" з цього приводу, воно не діятиме, доки не закріпити таку заборону в регламенті ПАРЄ.

Тож цей раунд завершився українською перемогою.

Чи означає це, що подібних інцидентів більше не виникатиме? Точно ні.

Олексій Гончаренко вже заявив ЄвроПравді, що знову візьме прапор із собою до зали, якщо відчуватиме, що це є необхідним: ба більше, він знову привіз прапор до Страсбурга на червневу сесію. От тільки виступати депутат цього разу не буде, бо позбавлений цього права через іншу справу, ініційовану росіянами. І це – окрема тема, яка свідчить, що конфлікт лише приглушений, а не владнаний.

Особливе ставлення?

У 2019 році Москва домоглася повернення своїх депутатів до ПАРЄ без виконання ними жодних зобов’язань. Цьому передували три роки шантажу, коли РФ припинила сплату внесків до бюджету РЄ та поставила жорстку вимогу: "Якщо ви не знімете санкції – ми вийдемо з Ради Європи".

Цей підхід зрештою спрацював – західноєвропейські політики погодилися заплющити очі на порушення з боку РФ та скасували свої попередні вимоги до неї.

Тепер представники російської делегації використовують схему, що довела свою ефективність, та повторюють за кожної нагоди: "Навіть за найменших санкцій ми знову припинимо роботу в ПАРЄ, поїдемо зі Страсбурга та припинимо сплату внесків". Це цікава деталь, на яку варто звернути увагу, адже нині склалася унікальна ситуація.

Нині Росія не перебуває під санкціями у ПАРЄ, натомість представник України потрапив під них.

Йдеться знову ж таки про Олексія Гончаренка – але про іншу справу, не пов’язану з прапором. На нього наклали санкції за скаргою російського колеги, Петра Толстого, якого образили вислови українця на його адресу у соцмережах. Наприкінці квітня регламентний комітет вирішив позбавити Гончаренка права виступів на одну сесію. Це стало першим випадком, коли ПАРЄ накладає обмеження на депутата за його дії у соцмережах.

Примітно, що від самого Толстого також лунали образливі вислови на адресу колег, але на це у ПАРЄ вирішили не звертати увагу. Тоді МЗС України висловило протест через це рішення асамблеї, але без успіху.

Але не поспішайте зі "зрадою". Успіх РФ у Страсбурзі – дуже обмежений.

Як ті випадки, про які ми розповіли, так інші подібні свідчать, що Росія має лише "фасадну" підтримку. У Раді Європи готові поступатися росіянам у процедурних питаннях – але не по суті. І червнева сесія ПАРЄ це знову довела.

Асамблея нині проводиться в "гібридному режимі": депутати за бажання можуть брати участь у її роботі по відеозв’язку. Цього разу так вчинили росіяни – вони не приїхали до Страсбурга, але продовжили просувати свій порядок денний віддалено, з Москви. Зокрема, росіяни намагалися заблокувати розгляд питання Білорусі і висловили протест проти його внесення в порядок денний.

От тільки – чи то через проблеми зі зв’язком, чи то через власну нерозторопність – зробили це невчасно, коли президент ПАРЄ вже оголосив, що порядок денний затверджений.

Російський депутат Сергєй Кисляк попросив зробити виняток для Росії та повернутися до розгляду питання – мовляв, формулювання про Білорусь "надумане", його не можна розглядати, Росія "повністю незгідна" тощо. У відповідь – уперше в історії ПАРЄ – президент асамблеї погодився повернутися до цього питання, його поставили на голосування і... успішно провалили. Росіян підтримали лише азербайджанці.

Це – наочна ілюстрація того, яким є ставлення до Росії у ПАРЄ.

Так, їм вдається "ламати" правила та процедури асамблеї, змінювати процедури, починаючи від свого повернення до Страсбурга – але відтоді жодного разу не вдалося провести принципове рішення на свою користь. У тому числі щодо України. Історія з "покаранням за прапор", яке не відбулося, також можна зарахувати до цього переліку.

І це дає підстави для сподівання у тому, що попереду у нашої держави – також інші перемоги у Раді Європи.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди",
зі Страсбурга