Наступного тижня чеський парламент розгляне питання відсторонення від посади президента Мілоша Земана – найбільш дружнього до Кремля глави держави ЄС.

Як би не завершився цей імпічмент, ще пару місяців тому уявити собі навіть постановку цього питання було неможливо. І це – яскраве свідчення того, як змінюється в Європі ставлення до Росії. Навіть у тих країнах, які донедавна вважалися дружніми до РФ. 

Як на це ставлення впливає підтримка РФ режиму Лукашенка? І що може змінитися після парламентських виборів у Німеччині та відходу від влади Ангели Меркель?

Ці та багато інших запитань ми поставили Давіду Стуліку, колишньому пресаташе делегації ЄС в Україні, а зараз – старшому аналітику чеського центру "Європейські цінності".

Як і завжди, окрім тексту з найцікавішими заявами можна подивитися запис інтерв’ю на YouTube-сторінці ЄвроПравди.

Санкції проти Білорусі

Ефективність цих санкцій залежатиме від готовності ЄС карати і Росію, без допомоги якої режим Лукашенка вже давно би впав. А відповідно, треба карати не тільки виконавця, а й того, хто за ним стоїть – тобто Росію.

Однак в ЄС наразі немає консенсусу щодо цього і в найближчий час не буде такого розуміння, яке мають країни з безпосереднім досвідом сусідства з РФ. Інші країни воліють ігнорувати навіть той факт, що в умовах спільного авіапростору та спільного командування повітряними силами винищувач військових повітряних сил Білорусі не можна підняти без погодження з росіянами.

В експертному середовищі також поширеною є думка, що нинішні санкції проти Білорусі діють в основному в інтересах Росії. Вони роблять білоруський режим ще більш залежним від РФ, а на додачу – обмежують контакти між білоруським та європейським суспільством, що теж на руку РФ.

На Білорусь чекатимуть таргетовані санкції, які торкнуться економічних інтересів Лукашенка, його найближчого оточення та "гаманців" режиму.

Проте тут треба розуміти, що результат цього процесу – впровадження таких економічних санкцій – не відбудеться швидко. Знаючи, як працює ЄС, можна стверджувати: зараз почалася робота над прорахунком різних варіантів, над тим, який вплив різні санкції матимуть на режим, як вони вдарять по європейському бізнесу. Все це треба добре прорахувати. 

Наприклад, зараз багато говорять про потребу санкцій проти "Білоруськалію". Проте добрива, які виробляють там, купують багато європейських країн. А це означає, що до запровадження санкцій ми маємо прорахувати, звідки ми будемо брати ці добрива.

Проте зрештою європейські керманичі оберуть саме такі санкції, які, з одного боку, спричинятимуть найбільше збитків для режима Лукашенка, а з іншого – будуть максимально безпечними для європейського бізнесу.

Яких змін можна чекати від виборів у Німеччині?

Існує серйозний шанс, що вперше до влади у країні прийдуть "Зелені". Або що вони стануть частиною правлячої коаліції.

Тут треба усвідомити, що "Зелені", які і інші представники ліберальних рухів в інших країнах, не є геополітиками. Вони дивляться на контакти з іншими країнами крізь призму цінностей, зокрема, прав людини. А щодо цього у Росії однозначна репутація, в тому числі через переслідування представників ЛГБТ-спільноти.

І це позитив для України, адже у них немає ілюзій, яким є режим Путіна. 

А ще німецькі "зелені" певною мірою є противниками великого корпоративного бізнесу, який зацікавлений у роботі "Північного потоку-2". І це створює шанс повернутися до питання зупинки проєкту. 

Тому я думаю, що також ці вересневі вибори в Німеччині несуть певну надію для України. Найкращий сценарій для Києва – це якщо "Зелені" отримають портфель віцеканцлера, який одночасно буде й міністром закордонних справ.

І ці ризики чудово розуміють у РФ. Показово, що у Німеччині вже розпочалася масова дезінформаційна кампанія саме проти лідерів партії "Зелених".

Як теракти вплинули на Чехію?

Чеське суспільство втратило певні ілюзії щодо Росії. Зникли залишки дещо наївної віри в те, що Росія проти нас не буде поводитися так, як поводиться щодо інших країн.

Звичайно, у нас були суперечки – наприклад, щодо перенесення статуї маршала Конєва чи щодо історії загалом.

Але інформація про те, що на території Чехії була проведена військова операція, під час якої загинули двоє наших громадян, дійсно сколихнула суспільну думку, і тепер чеське суспільство буде дуже обережно дивитися на все, що пов'язано з Росією.

Тобто під цей удар потрапили і питання вакцинації "Спутником V", і російські інвестиції, і підтримка проросійських сил.

Чехи ніби прокинулися в іншій реальності: стало очевидно, що РФ – це країна, яка має щодо нас чимало ворожих намірів.

Саме цим чеська ситуація дещо схожа на Україну 2014 року. Звичайно, масштаб зовсім інший, але суспільство усвідомило, що ми були об'єктом атаки.

А ще ми також маємо стійке враження, що наші союзники по НАТО і ЄС зараз висловлюють нам лише слова солідарності та глибокої стурбованості, коли ми чекаємо від них набагато більшого.

Чому реакція Заходу була такою слабкою?

Тут багато факторів. Перший полягає в тому, що чеський уряд не зробив того, що зробив свого часу британський.

Після Солсбері тодішня прем'єрка Великої Британії Тереза Мей особисто обдзвонювала лідерів інших країн і просила їх про підтримку.

Ані чеський уряд, ані чеський прем'єр-міністр цього не зробили.

На це прем’єру Бабішу навіть публічно вказали лідери деяких європейських країн – що це саме його недопрацювання, адже він не попросив завчасно про підтримку.

Але, з іншого боку, треба усвідомити інший фактор – це час. Ці речі сталися в той час, коли Захід просив і очікував від Росії деескалації, щоб вона забрала свої війська від кордону з Україною.

Росія пішла на деескалацію, і тому Захід не хотів зайвий раз йти на загострення відносин із нею.

А ще напередодні деякі країни, наприклад Польща та США, самі вислали російських дипломатів. Тобто повторне видворення дипломатів за кілька днів після попереднього виглядало би як перебір.

Усе це спричиняє певне розчарування всередині Чехії – і це дуже схоже із розчаруванням українців у 2014 році.

Імпічмент для Земана

Новини про теракт на військових складах стали викликом для проросійських політиків, в першу чергу для президента Мілоша Земана.

Тепер йому доводиться переконувати всіх, що у цій історії з терактом не все так однозначно, проте це вже не сприймається суспільством, як правдива версія.

Особливо після того, як і правоохоронні органи, і генпрокурор, і прем'єр-міністр, і міністр внутрішніх справ заявляють протилежне: у цій справі є лише одна версія. І вона пов’язана з діями російських спецслужб.

На цьому фоні Земан, який постійно повторює свою мантру про наявність кількох версій, все більше втрачає повагу і довіру суспільства.

Згідно із соцопитуваннями, суспільство вперше висловлює йому недовіру, більшість громадян вважають, що Земан у цій історії відстоює інтереси не Чеської республіки, а саме РФ.

Щоправда, така соціологія не особливо турбує Земана, у якого зараз триває остання президентська каденція.

Варіант дострокового відсторонення можливий, проте наразі він виглядає суто теоретичним. Це дуже складна конституційна процедура, яку Чехія ніколи не проходила. А відповідно, невідомо, скільки часу це забере, які будуть проміжні етапи, а головне, яка інституція має це робити.

І звичайно, юристи кажуть, що у діях Земана немає яскравих доказів зради національних інтересів.

Тому, зважаючи на те, що Земану залишилося досидіти на посаді близько двох років, важливішими видаються парламентські вибори, які відбудуться у жовтні цього року.

Що зміниться у Чехії після парламентських виборів?

Згідно з останніми соцопитуваннями вибори може виграти ліберально-центристський блок, до якого входить Партія піратів (вона представляє інтереси міських ліберальних прошарків і молоді), а також мери і незалежні кандидати, переважно чинні місцеві депутати.

Я вже мав можливість прочитати їхню політичну програму і побачив там одностайну і дуже міцну підтримку європейських прагнень України.

Друге місце посідає партія прем'єра Бабіша, який теж, до речі, є проєвропейським політиком, який підтримує європейське прагнення України. Інше питання, що його партія зараз стала заручником у парламенті президента Земана і пов’язаних із ним комуністів.

На третьому місці йде другий великий опозиційний блок, більш консервативно-центристський. Там, зокрема, є християнські демократи. І що важливо – цей блок також має дуже чітку проєвропейську і проукраїнську орієнтацію у своїй програмі.

Тож Україні немає чого побоюватися чеських виборів.

Будь-який варіант, коли переможуть ці основні політичні сили, є доброю новиною для України.

Щоправда, є і погана новина – зростання рейтингів екстремістських партій, в першу чергу крайніх правих націоналістів Томіо Окамури. Це для України є певною загрозою.

Чому чехи досі голосують за комуністів?

Це дійсно унікальна ситуація для регіону, адже комуністи й досі засідають у чеському парламенті і навіть зберігають шанси на переобрання.

Унікальність полягає в тому, що у Чехії комуністи не перейменувалися, як це було в інших країнах – усі спроби створити якийсь лівий блок розбилися об консерватизм чеського суспільства.

Але в стратегічній перспективі це зіграло в плюс. Якщо на перших демократичних виборах комуністи здобули 17%, то зараз їхня підтримка складає лише 6-7% і вони не мають значного впливу на політичні процеси. А головне, збереження комуністами своєї назви дозволило сформувати власну ідентичність демократичним лівим партіям.

Спілкувався Юрій Панченко,
відео Володимира Олійника,

"Європейська правда"