Афганский коллапс: что влияет на позицию Запада по признанию правительства талибов
Який курс оберуть західні країни щодо захопленого Афганістану і, зокрема, нового уряду, сформованого талібами?
Частина країн, зокрема Франція та Чехія, вже висловилася категорично – визнання та будь-яка співпраця з таким урядом неприйнятні.
Натомість глава дипломатії ЄС Жозеп Боррель налаштований не так категорично. За його словами, Європейський Союз не має альтернативи веденню переговорів із новими керівниками Афганістану з руху "Талібан".
По суті, західні країни зупинилися перед вибором, які аргументи вважати пріоритетними. Політичні аргументи підказують відмовити у визнанні – влада "Талібану" не пішла на декларовані поступки, а сформований уряд жодним чином не є інклюзивним.
Натомість існують і гуманітарні аргументи – без масштабної допомоги країна вже скочується у колапс, що може стати найбільшою гуманітарною катастрофою в історії регіону.
Уряд без натяків на інклюзивність
На початку вересня лідери "Талібану" оголосили склад свого уряду.
Цей уряд викликав критику міжнародних спостерігачів, які наголошували на необхідності формування так званого інклюзивного уряду, який би враховував етнічну і конфесійну розмаїтість населення Афганістану, а також включав би жінок.
Слово "інклюзивність" тут виступає радше як евфемізм до залучення колишніх високопосадовців декількох минулих адміністрацій Афганістану.
Такі урядовці мають забезпечити хоча б позірну тяглість влади і стати запобіжником від ворожої до меншин внутрішньої політики.
Інклюзивність в очах багатьох зовнішніх гравців виступає ілюзорним запобіжником від внутрішньої дестабілізації, наслідком якої стануть безпекові виклики для країн-сусідів і всього регіону.
Колишній урядовець Абдулла Абдулла чи експрезидент Хамід Карзай наче допоможуть урівноважити лідерів клану Хаккані, які мають репутацію терористів, а також зможуть говорити зрозумілою для міжнародних партнерів мовою.
Крім того, у зовнішніх спостерігачів викликають сумніви управлінські якості лідерів "Талібану" та їхня спроможність керувати державою, а не військовим угрупованням.
Посилена увага до безпекових викликів цілком зрозуміла. Афганістан усіма без винятку сусідами розглядається тільки як потенційне джерело проблем – і з огляду на попередній досвід, і з розуміння того, чим є "Талібан".
Та чи будуть успішними пропоновані запобіжники з огляду на всі ті проблеми, які постали перед Афганістаном?
Поки в центрі уваги – питання, чи почнуть таліби сплановану чи вимушену експансію до сусідніх країн або чи стане Афганістан місцем базування терористичних рухів з глобальним порядком денним, країна стоїть на межі економічного колапсу і гуманітарної катастрофи.
"Талібан" декларує готовність обміняти відмову від участі в глобальному терорі на визнання.
Але чи залишений у спокої і визнаний новий уряд, не важливо, в якому складі, є хоч якоюсь гарантією того, що Афганістан взагалі буде існувати за якийсь час?
Гірше, аніж у 90-ті
Афганістан вже зіткнувся з надзвичайною гуманітарною ситуацією – понад половина всього населення потребує допомоги, третина недоїдає, а половина всіх дітей до п’яти років страждає від серйозного недоїдання.
Припинення міжнародної допомоги посилило проблеми слабкої та недиверсифікованої економіки, неспроможної навіть забезпечувати оплату поточного рівня імпорту та державних послуг.
За підрахунками Світового банку,
гранти Афганістану від міжнародних донорів складали $8,5 млрд на рік, або фантастичні 43% ВВП.
Ці кошти покривали 75% державних витрат, 50% видатків бюджету та близько 90% витрат на безпеку.
Падіння економіки вже спричинило масові звільнення, різке падіння доступу до послуг та помітне зниження доходів домогосподарств.
Особливо сильно постраждають міста, яка інтенсивно зростали останні 20 років. З 2001 року Афганістан є екстремальним прикладом того, що економісти називають "країною-рантьє", тобто країною, економіка та державні витрати якої залежать від незаробленого зовнішнього доходу або ренти.
Вплив такої масштабної міжнародної допомоги за останні 20 років багато в чому виявився шкідливим. Незароблені кошти спотворювали структуру економіки Афганістану, переоцінили національну валюту афгані, що зробило експорт нерентабельним, натомість штучно здешевило імпорт, що призвело до пригнічення внутрішнього виробництва.
Згідно з аналізом Світового банку, імпорт Афганістану становить 45% ВВП, тоді як експорт – лише 7%. Більше того, Афганістан імпортує критичні товари – 77% електроенергії, а також переважну частину палива, одягу, ліків, товарів для дому, добрив, насіння та продуктів харчування, включаючи базові – від 20 до 40% пшениці та 27% рису.
До 15 серпня цього року торговельний дефіцит компенсували гроші іноземної допомоги. Донорське фінансування бюджету забезпечувало виплату заробітної плати державним службовцям і бюджетникам – викладачам, лікарям, а також водіям, охоронцям та навіть прибиральницям.
Припинення іноземної допомоги спричинить масові звільнення, різке скорочення доступу до послуг та різке зниження доходів людей.
Згідно з аналізом Світового банку, в колишньому уряді працювало близько 420 тисяч державних службовців. Донори також припинили оплачувати заробітну плату близько 300 тисяч співробітників армії і спецслужб.
Цікаво, що в одному з досліджень йшлося, що у 1990-х роках, коли таліби вперше прийшли до влади, міське населення Афганістану могло краще пережити крах економіки, ніж зараз.
Тоді державні службовці в Кабулі отримували мінімальну зарплату, але мали земельні ділянки за містом, що допомогло їм вижити.
Ідеальний шторм
Не варто також забувати і про виклики пандемії COVID-19.
Розроблений попередньою владою план вакцинації проти COVID-19 передбачав створення мережі зберігання вакцини (холодильних камер), яка потребує імпортного палива та електроенергії, постачання яких зараз перебуває під загрозою.
Пандемія ще не закінчилася, а в 2021 році в Афганістані відбулася одна з найгірших посух за останні десятиліття, і це вже друга посуха за останні три роки.
Як наслідок, ООН від початку цього року звертається із закликом зібрати кошти на підтримку половини населення – 18 мільйонів людей, вказуючи на те, що кожен третій афганець вже недоїдає, а половина всіх дітей до п’яти років страждає від недоїдання.
На цьому фоні "Талібан" розпочав свій наступ навесні 2021 року з рекордною кількістю жертв серед цивільного населення, загиблих та поранених учасників бойових дій.
На відміну від тріумфального серпневого наступу "Талібану", ще весною в багатьох районах країни точилися запеклі бої.
За даними ООН, наступ талібів спричинив втечу понад 550 тисяч людей з початку року.
В районах, де весною відбувалися інтенсивні бої, не зібрано врожай, зруйновані житлові будинки та інфраструктура.
Цьогорічні бої змусили багатьох афганців опинитися на межі виживання, особливо в областях, які нещодавно перейшли під контроль талібів.
На цих територіях таліби впровадили своє оподаткування, зокрема конфіскували харчі для бійців.
Економіка Афганістану перебувала в кризі ще до захоплення влади "Талібаном", який вже скоро демобілізує значну частину своїх бійців, і вони шукатимуть собі роботу на ринку, який вже зазнав колапсу.
Ринок опію рентабельний для мілітарної групи, але не спроможний прогодувати державу.
Після захоплення Кабула понад сто тисяч афганців були евакуйовані на Захід. Освічені еліти, які керували багатьма спеціалізованими сферами державної політики та управління, втекли, і замінити цих фахівців в осяжному майбутньому неможливо.
* * * * *
Ситуація в Афганістані ще більш заплутує західні країни у питанні, який курс обрати щодо уряду талібів.
Адже сценарію, за якого "Талібан" після формування уряду міг би відновити основні державні функцій, просто не існує.
Для цього нова влада не має ані ресурсів, ані зовнішнього визнання, необхідних для відновлення системи. До того ж досі незрозуміло, чи реалістично вони оцінюють масштаби економічної катастрофи.
Сама лише гуманітарна допомога не може запобігти економічному колапсу, але малоймовірно, що хтось запропонує більше.
Тим більше, що йдеться про країну, стосовно якої більшість країн-донорів стикаються зі складними політичними, юридичними та етичними дилемами.
Автор: Сергій Данилов,
заступник директора Центру близькосхідних досліджень