Британський прем'єр Борис Джонсон знову переформатує свій уряд. Під ротацію потрапили навіть такі важливі міністри, як голова МЗС.

Востаннє кадрові зміни у британському уряді вносилися на початку року. Втім, між цими та нинішніми призначеннями є принципова різниця. 

Раніше Борис Джонсон підбирав кабінет із однодумців, показуючи на вихід тим, хто, на його думку, не був відданий ідеям Brexit.

Тепер же кадрові зміни вносяться радше через безвихідь – ситуація у Консервативній партії погіршилася, і прем'єру треба шукати тих, хто здатний забезпечити швидкі та позитивні результати. 

Складні часи для консерваторів

Перестановки в британському міністерському кабінеті вже стали певною звичкою за останні роки. Принаймні, ті роки, коли урядом Її величності керує Борис Джонсон.  

Досі кадрові зміни були потрібні, щоб вивести з уряду противників нестабільності та Brexit. Але цим справа не завершилася. 

Нещодавно кабінет Джонсона отримав пару нових облич – причому на дуже високих та важливих постах. 

Нинішня урядова перебудова відбувається у досить непростий – особливо для Бориса Джонсона – час.

Вихід з коронавірусних обмежень (які, чесно кажучи, не стали його найбільшим успіхом), нестабільна економіка, політичні питання відносин у новий час "глобальної Британії" та ще досі (!) незавершені та неузгоджені питання із Brexit.

Окрім того, Джонсону ще й треба не просто розбиратися з проблемами, але й показувати певний реальний результат. 

Останні перетасовки кабінету Джонсон проводив аж у лютому 2021 року, проте тоді ситуація не виглядала настільки загрозливою для консерваторів. 

Останні соціологічні заміри показують, що підтримка уряду консерваторів впала до найнижчого рівня з 2019 року. Більш того, якби парламентські вибори відбулися зараз, то консерватори отримали б 33% голосів виборців, тоді як лейбористи — 35%. 

Що стало причиною такого падіння?

Будемо відверті: уряд, який працює в умовах перманентної кризи, не може розраховувати на стабільно високі рейтинги. 

Складний та скандальний договір з ЄС, введення жорсткого карантину, а потім нові переговори з ЄС, і теж скандальні та складні – все це припало на останній склад британського уряду.

Тож не випадково, що частину виборців консерваторів відтягнула на себе правопопулістська партія Reform UK (колишня Партія Brexit), яка виступає проти коронавірусних обмежень.

Хоча до наступних виборів і далеко – за англійським законодавством, вони мають бути проведені не пізніше 2024 року, – проте вже зараз починається формування пулу виборців і основної підтримки для всіх партій. Вихід з коронавірусних обмежень стає певним вододілом, який продемонструє подальші стратегії та напрямок роботи партій. І закріпить за ними певні образи, які довгий час можна буде підтримувати – або доведеться змивати, це як кому пощастить.

Консерватори досі виглядають не в найкращому світлі.

Нерішучість запровадження обмежень, а потім введення найжорстокіших з них, потім невизначеність у підході до їх зняття… З кожної сторони спектра виборців до них є питання.

Щоб уникнути подальшого падіння рейтингів, Борису Джонсону треба створити доволі активну та зовнішньо дієву систему, в якій урядовцям не вдається відгородитися від спостереження ЗМІ та своїх начальників п’ятирічками та довгими стратегіями. Результати мають наставати/бути в процесі роботи/мати вимірювані строки та показники вже протягом перших місяців на посаді. 

Борис немилосердний

Які ж зміни нам приніс цей політичний сезон? 

Цього разу одразу три міністри склали свої портфелі, причому серед них і дуже давні союзники самого Бориса.

Офіційна причина заміни – "низька результативність та негативний вплив на імідж уряду". Тож розберемо кожну заміну окремо.

Міністр закордонних справ

Старий перевірений союзник прем’єр-міністра Домінік Рааб, який займав цю посаду з 2019 року (все поточне прем’єрство Джонсона), поступився місцем Ліз Трасс – першій жінці в консервативних урядах, яка займає цю посаду. 

Ліз Трасс раніше обіймала посаду міністра з питань торгівлі і довгий час вважалася однією з найбільш популярних політиків у нинішній урядовій команді партії. Свого часу вона запам’яталася заявою про те, що заповнення британського ринку на дві третини іноземними сирами – це "сором для країни". 

А ще – вона займає друге місце у неформальному рейтингу фаворитів на посаду прем'єра у разі відставки Джонсона. Щоправда, суттєво поступаючись лідеру – міністру фінансів (канцлеру казни) Філіпу Геммонду. 

Тож не випадково Ліз Трасс визнали однією з найбільших щасливчиків чинної перетасовки – такого стрибка жоден інший міністр середньої руки ще не отримав. 

Натомість її колишню посаду міністра торгівлі отримала колишня міністерка екології Енн-Марі Тревельян.  

Що ж сталося із самим Раабом? Він почав втрачати підтримку через відпочинок на Криті під час того, як "Талібан" готувався штурмувати Кабул. 

Погодьтеся, не найкращий варіант проведення часу для дипломата, чия країна 20 років веде в Афганістані війну і в якої на кону – сотні, якщо не тисячі життів її громадян. 

Тепер його перевели на середню посаду в Міністерство юстиції. 

Міністр у справах громад і місцевого самоврядування 

Міністр "без портфеля" Майкл Гоув був і залишається одним із центральних і найпотужніших плеймейкерів у команді прем’єр-міністра.

Вдало комбінуючи великий бюрократичний досвід та політичну адаптивність, Гоув вміє не лише суміщати вельми церемоніальні посади із практичними і робити з цього робочу структуру, але й просувати деякі інноваційні та не завжди популярні питання. 

Згадайте хоча б, що останнє перетасовування в кабінеті минулого року оркестрував саме Гоув. 

Його нова посада лише видається певним пониженням у ранзі. Невипадково у Британії поширений жарт, що цей портфель спочатку пропонували коту Ларрі з резиденції на Даунінг-стріт, 10, проте він відмовився від такого відвертого пониження. 

Проте насправді Міністерство у справах громад та місцевого самоврядування (яке Джонсон тепер вирішив називати як Міністерство посилення рівності, питання житлового господарства та громад) стоїть фактично у центрі розподілення бюджетних коштів та керує основними соціальними програмами.

А тепер уявіть масштаб та потужність відомства, яке в час найбільшої соціоекономічної кризи цього століття відповідає за розподілення ресурсів, фінансів та має найбільші виконавчі повноваження. 

Фактично Гоув стає головним заступником прем'єра в усіх питаннях, які стосуються внутрішньо кабінетної кухні та скеровування бюджетів. Для Гоува це можна сприймати як переведення усього його потенціалу на неофіційний рівень, де він і правитиме бал. 

Міністр освіти

Гевін Вільямсон з усіх замін цього разу щонайбільше підпадає під категорію "тому що створював поганий імідж". 

Відповідаючи за питання освіти в часи пандемії, звісно, важко заробити собі гарне реноме серед батьків та освітян – а це, повірте, значна частина електорату консерваторів. 

А ще додайте сюди не найбільш вдалі інтерв’ю на загальнонаціональному телебаченні, нездатність розрізнити двох чорношкірих спортсменів та інші подібні конфузи.

Вільямсон дійсно був нелюбий і пресі, і виборцям, і багатьом однопартійцям. Розмови про його відставку циркулювали вже давно, і це рішення стало просто питанням часу. Не дарма саме про його заміну повідомили першою.

І поки з усіх замінених міністерських посад він єдиний лише чекає на нове призначення.

Робота над помилками

Ще одна особливість нинішнього переформатування британського уряду – вітер змін обіцяє здути з посад і заступників, і міністрів середньої та низької ланок (у Британії існує традиція називати повноцінні міністерства секретаріатами, а менші чи секторальні відділи та комісії – міністерствами; тому посади міністрів умовно ділять за рангами та порядком міністерств). 

Це означає, що Борис Джонсон має намір суттєво покращити ефективність роботи свого уряду. 

Основна мета новопризначених – подолати негативні наслідки коронакризи в економіці, соціальній сфері, охороні здоров’я та міжнародних відносинах.

А головне – врятувати рейтинги уряду та консерваторів. 

Джонсону треба дати результат у соціалці та економіці в найкоротші терміни – адже час явно працює не на нього.

Гра лейбористів із бюджетними витратами для виплат по пандемії може додатково збільшити їхній відрив від консерваторів. 

На додачу шотландські націоналісти змогли утворити коаліцію у регіональному парламенті. А це суттєво посилює аргументи Единбурга у діалозі з Лондоном про повторний референдум про незалежність.

Крім того, наступного року закінчується перехідний період домовленості щодо Північної Ірландії, і треба визначитися з питанням кордону. Фактично, це означає обрати, кому оголосити "війну" в Північній Ірландії – протестантам чи католикам. Або порушити міжнародне право і впрягтися в десятки років торговельних та економічних судових розборок із Брюсселем – а це втрата мільярдів фунтів та всього залишкового політичного капіталу. 

А ще передвиборчі обіцянки – 40 тисяч робочих місць для поліцейських, сотні кілометрів нових доріг та мостів, нові школи в кожному регіоні… А на це треба гроші і час. Якого з кожним днем все менше.

І зрештою, не слід забувати, що в середовищі консерваторів залишилася потужна опозиція Джонсону, яка тільки й чекає його падіння. 

Тож якщо Борис Джонсон, як він раніше стверджував, має намір повторити тривалість перебування на прем'єрській посаді Маргарет Тетчер, йому треба якнайшвидше виконати роботу над помилками. 

Автор: Олександр Краєв,

експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"