"Доброго ранку, Грузія. Уже з Грузії, через вісім років", – цей пост на фейсбук-сторінці експрезидента Міхеїла Саакашвілі фактично "підірвав" країну, де він був президентом у 2004 по 2013 рік.

Протягом години після публікації цього посту Саакашвілі розмістив на своїй facebook-сторінці також два відео, на яких стверджує, що перебуває у Батумі. Щоправда, ці відеоролики, записані уночі та в поганій якості, дозволили грузинській владі поставити під сумнів повернення їхнього головного політичного супротивника, якого нова грузинська влада у 2015 році навіть позбавила громадянства.

МВС Грузії офіційно заперечило перетин Міхеїлом Саакашвілі державного кордону, а прем'єр Іраклій Гарібашвілі назвав відео, розміщені Саакашвілі, "дуже простою підробкою". Але при цьому в Тбілісі не втомлюються нагадувати: щойно експрезидент ступить на грузинську землю, він має бути заарештований, адже раніше він був заочно засуджений на батьківщині до 3 та 6 років ув’язнення.

Хай там як, навіть чутки про повернення Саакашвілі суттєво підвищують градус політичного протистояння у Грузії.

Референдум імені Саакашвілі

Міхеїл Саакашвілі не розкриває подробиць того, як він нібито зміг повернутися додому і уникнути арешту; не роблять цього і його найближчі прибічники, які, втім, підтверджують повернення свого політичного лідера.

Але чому експрезидент, який вісім років перебував за межами батьківщини, оголосив про своє повернення саме зараз? 

Річ у тім, що у суботу 2 жовтня у країні пройдуть місцеві вибори. І їхня вага буде як ніколи високою. 

Багато хто сприймає їх як "референдум про довіру" чинній владі. 

На цьому наголошує опозиція, але ще важливіше, що до певної міри так само їх сприймають на Заході. 

Поразка правлячої партії "Грузинська мрія" на цих виборах дасть можливість вимагати проведення дострокових парламентських виборів. І міжнародні партнери Грузії цілком можуть підтримати ці вимоги.

У своїх відеозверненнях, нібито записаних з Батумі, Саакашвілі передусім закликав співгромадян прийти на дільниці і проголосувати проти влади.

А особисто він планує з’явитися на публіці 3 жовтня, під час мітингу опозиції в центрі Тбілісі. Це щонайменше суттєво збільшує шанси на те, що мітинг буде багатолюдним. А спроби влади виконати свою обіцянку та заарештувати Саакашвілі, якщо він справді там з’явиться, точно зустрінуть жорсткий опір.

Пригадуєте відео штурму офісу партії Саакашвілі, коли поліція арештувала Ніку Мелію? Це може стати дрібницею у порівнянні з розвитком подій у разі арешту особисто експрезидента

Це – саме той варіант, якого побоювалися на Заході, закликаючи Саакашвілі утриматися від повернення на батьківщину. 

З появою Саакашвілі і без того гостре політичне протистояння у Грузії здатне остаточно вийти з-під контролю. І наслідки цього можуть виявитися абсолютно непередбачуваними. 

Визначальний день

Чому нинішні місцеві вибори стали такими важливими?

Річ у тім, що політична криза у Грузії триває майже рік – від минулорічних парламентських виборів, результати яких, на думку опозиції, були брутально сфальсифіковані. 

Довгий час грузинська опозиція (а це не лише партія експрезидента Саакашвілі "Єдиний національний рух", але й усі інші політичні сили, що подолали виборчий бар’єр) відмовлялася брати мандати у такому парламенті. 

Розв’язати кризу спробував ЄС. За посередництва голови Європейської ради Шарля Мішеля грузинські влада та опозиція досягли складного компромісу: в обмін на згоду опозиції повернутися до парламенту влада взяла на себе зобов’язання провести судову та виборчу реформи, причому так, щоби ключові рішення було можливо прийняти лише разом з опозиціонерами. 

Завершенням політичної кризи, за планом Мішеля, мали стати нинішні місцеві вибори. Якби правляча партія "Грузинська мрія" загалом отримала на них менше 43%, то наступного року мали б відбутися дострокові парламентські вибори. 

Утім, втілити цей план так і не вдалося. 

Після критики з ЄС та США про численні "шпарини" у реформах "Грузинська мрія" заявила про вихід з угоди Шарля Мішеля (формально – через те, що її так і не підписала партія Саакашвілі). При цьому у партії влади запевнили, що продовжать реформи, однак ніяких дострокових виборів у країні не буде, скільки б вони не отримали 2 жовтня. 

Попри це в опозиції (і неформально – в євроінституціях) вважають, що вихід з угоди не скасував політичну домовленість про 43%. А відповідно, якщо влада не зможе взяти цей бар’єр, то відбитися від теми дострокових виборів їй буде надзвичайно складно. 

Фактор нестабільності

Чому йдеться саме про 43%?

На минулих парламентських виборах 2020 року "Мрія", за офіційними результатами, взяла 48,7%; опозиція вважає цю цифру завищеною. На переговорах за посередництва ЄС сторони зійшлися на компромісному варіанті – показнику, який має засвідчити збереження владою більшої частини підтримки.

Чи здатна "Грузинська мрія" отримати результат вище 43% і тим самим зняти всі питання про дострокові вибори? Відповіді на це питання немає. 

Як і раніше бувало у Грузії, соціологічні опитування дають протилежні результати. Так, Ipsos дає правлячій партії лише 35% (у Єдиного нацруху Саакашвілі – 30%). В той час сама "Грузинська мрія" оперує іншим дослідженням, в якому має майже 52%, більш ніж вдвічі випереджаючи партію Саакашвілі.

Втім, навіть у разі, якщо бар’єр у 43% буде подоланий, соратники експрезидента можуть не погодитися і оголосити про фальсифікацію.

До слова, екзитполи тут не допоможуть – цей інструмент був остаточно дискредитований на минулорічних парламентських виборах. Тож опозиції для таких звинувачень знадобляться тверді докази фальсифікацій.

Вагомою буде позиція міжнародних спостерігачів – напередодні і влада, і опозиція заявляли, що готові прийняти та погодитися з їхнім рішенням. 

Тож не випадково, хоча зазвичай місцеві вибори не цікавлять світову спільноту, цього разу все інакше: ЦВК Грузії зареєструвала спостерігачів від кількох десятків міжнародних організацій, включно з Європарламентом, ОБСЄ, інституціями Ради Європи тощо.

І в цьому – ледь не єдиний запобіжник того, що після виборів Грузія не скотиться у повний хаос. А передумови для цього існують, і одна з них – повернення третього президента. 

Саме тому цей крок Саакашвілі так відверто налякав західних дипломатів. 

"Повернення Міхеїла Саакашвілі матиме вплив, і, думаю, цей вплив не буде позитивним. Виборам потрібна стабільність, а це повернення до стабільності не веде", – заявила євродепутатка від "Зелених" Маркета Грегорова, яка є однією зі спостерігачок на виборах.

Сам Саакашвілі називає такі заяви європейців "аморальними".

Репетиція протистояння

Гостра реакція Заходу легко зрозуміла: і без фактора Саакашвілі Грузія може за результатами виборів стати неконтрольованою. 

Вихід влади з угоди Шарля Мішеля суттєво змінив її риторику – вона стала більш жорсткою не лише до опозиції (до цього вже звикли), а й до ЄС. Дійшло до того, що на критику Заходу щодо судової реформи прем’єр Іраклій Гарібашвілі відповів, що судова система у Грузії вже є кращою, аніж у країнах Євросоюзу.

А коли стало зрозуміло, що через неякісну реформу Грузія не може розраховувати на черговий транш макрофінансової допомоги ЄС, Гарібашвілі "на випередження" заявив, що Грузія відмовляється від неї через нібито її невигідність. 

Втім, остаточно зіпсували відносини грузинської влади із Заходом два інші скандали. 

Перший – напад радикалів на "Марш гідності" проти гомофобії, який проходив у Тбілісі 5 липня. Це сталося за бездіяльності поліції; тоді побили декількох журналістів, один з яких згодом помер. 

Показово, що напередодні прем’єр Гарібашвілі виступив проти проведення маршу, що, на думку багатьох, стало фактичною відмашкою для радикалів. При цьому, попри численні заклики ЄС та США, організаторів нападів так і не було покарано.

На додачу влада й сама не гребує використовувати "тітушок" для залякування опозиції. Тиждень тому перед входом до посольства ЄС випадково перетнулися лідери "Грузинської мрії" Іраклій Кобахідзе (який виходив з зустрічі з послом) та "Єдиного нацруху" Ніка Мелія, який йшов на аналогічну зустріч.

Опозиціонер не міг не скористатися моментом, щоб не сказати опоненту пару гострих слів. Та найцікавіше було згодом: на момент завершення зустрічі Мелії с послом ЄС Карлом Харцелем будинок посольства оточили "прості хлопці", які прагнули "поговорити" з Мелією. Тоді посол ЄС був змушений особисто просити міністра внутрішніх справ Грузії гарантувати безпеку опозиціонерам, однак спершу отримав відмову, і лише згодом поліція погодилася допомогти Мелії безпечно вийти з будівлі. 

Та навіть на цьому неймовірному фоні влада Грузії спромоглася додатково погіршити відносини з ЄС.

У медіа з’явилися дані "прослушки", з яких чітко випливає, що грузинські спецслужби прослуховували дипломатів, включно з послами. І те, як грузинська влада зараз намагається відбитися від таких звинувачень, перекидуючи провину на експрем’єра, а нині представника однієї з опозиційних партій Георгія Гахарію, лише збільшує роздратування Заходу.

* * * * *

"Грузії потрібна спокійна, мирна атмосфера і ніякої політичної нестабільності та насильства. Стабільність дуже важлива, і ми всі повинні цьому сприяти. Сподіваюся, ми все це побачимо і в дні після виборів", – заявила напередодні дня голосування посол США у Грузії Келлі Дегнан.

Втім, досягти цього буде вкрай важко.

Грузинська опозиція фактично наперед оголосила вибори фальсифікованими та готується до протестів.

А можлива участь у цих протестах експрезидента Саакашвілі додатково підкидає хмизу в багаття. Грузинська влада наразі демонструє, що готова до цих подій та має прихильників, готових до силового протистояння з опозицією. 

У разі, якщо Саакашвілі справді приїхав до Грузії, та у разі майже гарантованих спроб його арешту градус протистояння додатково злетить.

Все це зменшує шанси на те, що західним дипломатам вдасться переконати владу та опозицію знову сісти за стіл переговорів. 

Замість пошуку компромісів політичне протистояння ризикує піти за сценарієм "війни до переможного кінця". Питання лише у тому, якими будуть наслідки цього для Грузії.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"