50 днів від дати проведення парламентських виборів. Саме стільки знадобилося президенту Чехії Мілошу Земану, щоб офіційно визнати реальність та надати мандат на формування уряду переможцю виборів Петру Фіалі.

Земан тягнув час попри те, що чекати там просто не було чого. Переможець не викликав сумніву: опозиція впевнено виграла вибори, дуже швидко сформувала коаліцію та домовилася про розподіл портфелів. 

Проте згода Земана надати мандат на формування уряду своєму політичному опонентові не означає, що проблеми залишилися позаду.

Є дуже великий шанс, що новий уряд Чехії ще кілька місяців не зможе розпочати роботу.

Річ у тім, що Мілош Земан продовжує чинити опір зміні влади. Він просто змінив тактику.

Таким чином скандальний президент Чехії намагається зберегти політичний вплив у межах, що далеко виходять за окреслені чеською конституцією повноваження.

Як Чехія виходитиме з такої політичної кризи? Чи підуть переможці останніх виборів на поступки главі держави, відомому своїм дружнім ставленням до авторитарних країн на кшталт РФ чи Китаю? Відповіді ці запитання - у нашій статті.  А крім того, запрошуємо подивитися сюжет на нашому YouTube-каналі про європейських "друзів Путіна", в тому числі про Земана.

Два удари по Земану

Мілош Земан ніколи не приховував, що має фаворита, якого волів би бачити переможцем парламентських виборів. А напередодні дня голосування навіть дав зрозуміти, що незалежно від їхніх результатів хоче, щоби мандат на формування нового уряду отримав чинний прем’єр Андрей Бабіш.

Такий вибір чеського президента не дивує. Прем'єрство Бабіша було для Земана "золотою добою", коли президент мав широкі неофіційні повноваження.

Річ у тім, що останні чотири роки у країні працював уряд, що не спирався на парламентську більшість.

Це робило його залежним як від голосів ситуативних союзників (в першу чергу комуністів, на яких Земан мав чималий вплив), так і від самого президента.

Усе це дозволило Земану суттєво збільшити свій політичний вплив, що суттєво перевищував межі, прописані у конституції. Зокрема, він втручався у кадрові рішення, відмовляючись призначати несимпатичних йому міністрів чи, навпаки, звільняти дружніх.

Прем’єру Бабішу доводилося лише миритися із цим. Він розумів: конфлікт з президентом міг стати кінцем його уряду.

Та цей вплив виявився не вічним.

Перший потужний удар по Земану завдало оприлюднення даних про участь співробітників російської розвідки в організації вибухів на військових складах у Врбетицях у 2014 році.

Попри те, що Земан досі називає цю інформацію недоведеною, Бабішу довелося не лише визнати участь росіян у терактах, але й накласти на РФ санкції. Як наслідок, чесько-російські відносини наразі перебувають на найнижчому за останні десятиріччя рівні. Свідчення цього – включення Чехії в офіційний російський перелік "недружніх" країн (навіть України в цьому списку наразі немає).

Двойной удар по Земану: какие последствия для Украины будет иметь смена власти в Чехии

Другим ударом по Земану стали вже згадані парламентські вибори. Більшість місць у нижній палаті чеського парламенту отримали два опозиційні блоки: SPOLU та об'єднання Піратської партії та партії мерів Stan, які заявили про створення коаліції.

Земан не поспішав визнавати поразку свого фаворита, але зрештою Бабіш і сам заявив, що відмовляється від мандата на формування уряду.

Після цього здавалося, що Мілош Земан остаточно програв.

Проте чеський президент пішов у контратаку.

Знову до лікарні

Минулого четверга, 25 листопада, Мілош Земан залишив військовий госпіталь, у якому провів 46 днів - аж від дня парламентських виборів. і це у ситуації, коли за конституцією президент має брати участь у призначенні нового уряду!

Така тривала госпіталізація та непевність щодо діагнозу та реального стану здоров'я глави держави навіть змусили депутатів обговорювати варіант із тимчасовим відстороненням президента.

Цей крок дозволив би вирішити усі проблеми, проте чеська медицина не підвела Земана. Він поступово пішов на поправку, а також оголосив, що має намір надати мандат на формування новому уряду лідеру блоку SPOLU Петру Фіалі, щойно вийде з лікарні, тож підстав для його відсторонення не лишилося.

Здавалося, що політична криза подолана, і незабаром Чехія отримає новий уряд.

Проте поза лікарнею Земан пробув лише декілька годин.

Увечері того ж дня стало відомо про нову госпіталізацію президента – тепер вже з виявленим коронавірусом. Хоча у Земана не було симптомів COVID, його протестували через виявлення вірусу в однієї зі співробітниць президентської канцелярії.

Невідомо, коли цей вірус встиг підхопити президент, якого тільки-но виписали з госпіталю, проте через позитивний тест він мав знову повернутися до лікарні та самоізолюватися.

В опозиції сприйняли це як спробу знову затягнути призначення нового уряду. Зранку наступного дня з відповідною заявою на пресконференцію вийшов потенційний прем’єр Петр Фіала.

У президентській адміністрації відреагували досить швидко, заявивши, що у неділю 28 листопада Земан тимчасово повернеться до своєї офіційної резиденції, де, з дотриманням усіх необхідних заходів безпеки, все ж прийме Фіалу та дасть йому мандат на формування уряду.

Чи відбудеться ця церемонія, до останнього дня лишалося не зрозуміло. Головний санітарний лікар Чехії Павла Сврчинова виступила категорично проти такого плану. Мовляв, таке відверте порушення правил самоізоляції президентом "подасть поганий приклад чехам". Проте скористатися цим як прикриттям у Земана не ризикнули. 

Тож у неділю 28 листопада Мілош Земан справді призначив Петра Фіалу прем’єр-міністром. З міркувань безпеки президент був відгороджений від інших учасників церемонії прозорим бар’єром.

Але цим проблеми не вичерпались.

Земан нагадав, що має важелі, щоб і надалі гальмувати зміну влади.

Річ у тім, що у Чехії президент має шлях блокувати призначення не лише прем'єра, а й кожного з міністрів. За конституцією у нього тут лише церемоніальна роль. Але сам Земан так не вважає. Він попередив, що затвердить міністрів лише після особистої співбесіди.

"Я хотів би повідомити вам, що завтра проведу першу зустріч із запропонованими вами кандидатами (на посади членів уряду. - ЄП). Зустрічатимуся в алфавітному порядку, щоб ніхто не був дискримінованим чи бажаним. Ця серія зустрічей завершиться 13 грудня, і тоді можна буде готувати положення про уряд в цілому", – сказав Земан.

Але не думайте, що йдеться лише про двотижневу затримку.

Не виключено, що новий уряд не зможе розпочати роботу щонайменше ще декілька місяців.

Момент істини

Мілош Земан не був би самим собою, якби навіть у програній ситуації не намагався боротися за владу та повноваження.

Ще тиждень тому, оголосивши про готовність надати Фіалі мандат на формування уряду, він зробив маленьку ремарку, заявивши що виступає проти анонсованого призначення на посаду голови міністерства закордонних справ Яна Ліпавського від Піратської партії. Останній не подобається Земану через гостру критику на адресу Китаю.

Тож, взявши два тижні на співбесіди, Земан демонструє, що не відмовляється від свого плану вимагати заміни кандидата на посаду голови МЗС. Тим самим президент намагається зробити те, що йому чудово вдавалося з урядом Бабіша – впливати на кадрову політику прем'єра. 

У новій коаліції вже дали зрозуміти, що не підуть на виконання цієї вимоги та не змінюватимуть кандидата у міністри лише через те, що цього забажав президент. 

Петр Фіала публічно намагається демонструвати оптимізм. "Після 13 грудня я знову зустрінуся з президентом і припускаю, що весь уряд може бути призначений у середині грудня. Застереження щодо однієї посади залишаються, але я вірю, що вони будуть розвіяні переговорами, які буде вести президент", - заявив майбутній чеський прем'єр.

Але всі розуміють, що ці сподівання навряд чи виправдаються. Попереду нова і дуже гостра політична криза.  

Наголосимо: чеська конституція не дає президенту права блокувати призначення міністрів.

Однак там зазначено, що новопризначені члени уряду мусять складати присягу перед президентом (дослівно "з рук президента"). І це дає голові держави можливості для шантажу через відмову приймати цю присягу. 

За іронією долі, Земан, який у 1998-2002 роках був прем'єром Чехії, теж стикався з такими вимогами і тоді виступав категорично проти участі президента (тоді ним був Вацлав Гавел) у визначенні кадрової політики уряду. У 1998 році після цієї суперечки президент Гавел пішов на поступки і затвердив уряд без змін. Проте зараз Земан може піти на принцип і не затверджувати уряд без виконання його забаганок.

У Чехії ніхто не має сумнівів: якщо уряд піде раз на таку поступку, це стане прецедентом і згодом доведеться постійно зважувати свої кроки з примхами президента. 

Для нової коаліції, представники якої критикують Земана за лобіювання інтересів Москви та Пекіна, це є неприйнятним. І так само принциповим це є для Земана, який вклав політичний капітал у дружбу з РФ та Китаєм.

Все це робить нову політичну кризу майже непозбувною.

Не виключено, що для розв'язання кризи Фіалі доведеться йти до Конституційного суду, звинувачуючи президента у створенні ситуації, коли він не може приступити до виконання своїх обов'язків. 

Чеські юристи переконані, що шанси виграти у нього будуть високими. Проте чекати на рішення Конституційного суду доведеться кілька місяців.

А відповідно, весь цей час Чехія матиме двох прем’єрів: старого, який залишатиметься у статусі виконувача обов'язків, і нового, законно обраного, якому не дозволяють почати працювати.

* * * * *

Нинішня каденція Мілоша Земана - остання. Наступні президентські вибори мають пройти на початку 2023 року, і чинний президент не матиме змоги брати у них участь.

Проте ці півтора року явно будуть непростими для нової коаліції.

Мілош Земан робитиме все можливе, щоб зберегти вплив та змусити новий уряд рахуватися з його бажаннями. Тож нинішня криза напевно не буде останньою

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"