Україна вже восьмий рік перебуває у стані війни з Росією. Одночасно втягнутими у конфлікти є майже усі країни "Східного партнерства" (СхП).

Попри це, Євросоюз досі не спромігся виробити власні інструменти гарантування безпеки у регіоні, а співпраця у рамках СхП у цій сфері стосується лише компонента цивільної безпеки.

Тож Україна зацікавлена у розвитку тіснішої співпраці з Євросоюзом у сфері військової безпеки, а також у більшому залученні ЄС до врегулювання конфлікту.

На яку безпекову допомогу ЄС може розраховувати Україна? І чи зможе Євросоюз замінити НАТО у ролі ключового безпекового партнера?

Не альтернатива НАТО

ЄС суттєво просунувся вперед у безпековій інтеграції з моменту активізації ідеї розвитку власних оборонних спроможностей у 2014 році.

Втім, у союзі досі бракує цілісного бачення цього процесу, а наявність великої кількості структур, програм та інструментів призводить до розпорошення зусиль та ресурсів.

В самому Євросоюзі наголошують на тому, що його безпекові проєкти лише доповнюють трансатлантичну співпрацю, і приділяють більше уваги цивільній, а не військовій безпеці.

Саме тому НАТО має залишатися ключовим партнером України у безпековій сфері.

При цьому Україна бере активну участь у місіях та операціях ЄС, долучається до його бойових груп, а також розвиває відносини майже з усіма безпековими структурами союзу, відкритими для участі третіх країн.

Зокрема, Київ співпрацює з Європейським оборонним агентством (EDA), перебуває на стадії приєднання до проєктів Постійного структурованого співробітництва (PESCO), веде переговори щодо співпраці з Європейським фондом миру (EPF).

Також для України цікавим може бути приєднання до "військового шенгену ЄС" – проєкту PESCO з військової мобільності, а також до проєктів, що стосуються співпраці у військово-морській промисловості.

ЄС та конфлікт на Донбасі

Євросоюз як окремий гравець наразі не долучений до врегулювання конфлікту на Донбасі, однак існують ініціативи із залучення ЄС у затяжні конфлікти у регіоні Чорного моря – це ініціатива міністра закордонних справ Румунії.

Вона передбачає створення постійного формату координації між країнами "асоційованого тріо" та інституціями ЄС з питань вирішення конфліктів; створення посади спеціального представника, уповноваженого реалізовувати політику ЄС щодо затяжних конфліктів у ширшому регіоні Чорного моря; додавання безпекового виміру до формату "Східного партнерства".

Україна зі свого боку могла б лобіювати більш активне залучення ЄС до врегулювання конфлікту з Росією: участь у переговорному процесі, призначення спецпредставника щодо Криму (Донбасу) за прикладом спеціальних представників ЄС на Балканах, у Грузії та свого часу – в Молдові.

При цьому варто враховувати, що ефективність їхньої роботи залежала від мандата та особи представника.

На додачу країни "тріо" могли б створити платформу для обговорення шляхів вирішення конфліктів на їхніх територіях, на кшталт Кримської платформи.

Завдання для України

Аналіз співпраці ЄС з державами-партнерами у безпековій сфері (Норвегія, Велика Британія, Балкани, Грузія та Молдова) показав, що досліджувані країни мають відмінні та почасти унікальні формати такої співпраці з ЄС.

Угода про асоціацію Західних Балкан з ЄС містить вимоги щодо врегулювання конфліктів у цих країнах, у Грузії працює спеціальний представник ЄС для Південного Кавказу, а Норвегія має спрощені правила співпраці з Європейським оборонним фондом (EDF).

Хоча Україна навряд чи може запозичити певний досвід у цих країн, можна напевне говорити про свого роду індивідуальний підхід ЄС до безпекової співпраці з країнами-партнерами.

Тож Україна може лобіювати надання індивідуальних безпекових інструментів з боку ЄС.

Наприклад, пропонувати розгортання військової дорадчо-тренувальної місії Євросоюзу в Україні або призначення спеціального представника ЄС щодо Криму (Донбасу).

При цьому консультативна місія ЄС в Україні (EUAM) зробила великий внесок у сприяння реформуванню сектора цивільної безпеки України, а виконання (за оцінкою українського уряду) 89% завдань Угоди про асоціацію (УА) у сфері "Політичний діалог, національна безпека та оборона" поглибили співпрацю України та ЄС у сфері цивільної безпеки.

Розширення окремих положень УА та мандата EUAM на військових вимір безпекової політики сприяло б посиленню співпраці України та ЄС у сфері безпеки.

Альтернативним варіантом розширенню повноважень EUAM може бути створення військової дорадчо-тренувальної місії ЄС, щодо якої Україні варто продовжувати переговори з ЄС.

Україна також могла б запропонувати ідею започаткувати з ЄС діалог щодо об’єднання місій в Україні, Молдові та Грузії в одну задля ефективнішої взаємодії трьох країн.

Досвід співпраці третіх країн з ЄС доводить, що розбудова двосторонніх або багатосторонніх форматів співпраці з країнами-членами ЄС сприяє подальшому залученню до безпекової архітектури ЄС.

Наприклад, скандинавські країни, що є членами ЄС, тісно співпрацюють із Норвегією у рамках регіональної безпекової організації NORDEFCO та промотують максимальне залучення країни до Спільної політики безпеки та оборони (СПБО) ЄС.

Україна могла б розширити безпекову співпрацю в рамках Люблінського трикутника (співпрацювати не лише в межах ЛитПолУкрБриг) та заручитися політичною підтримкою Польщі, Литви та інших країн Балтії щодо поглиблення безпекової співпраці України та ЄС.

Зрештою, для посилення політичного діалогу Україна за прикладом Західних Балкан могла б доєднатися до рефлексій стосовно розробки Стратегічного компаса ЄС (буде презентований у березні 2022 року) та поділитися своїм баченням, організувавши спільний захід із аналітиками та можновладцями з Євросоюзу. Документ наразі перебуває у розробці та має створити зв’язну стратегічну рамку для європейської оборони і сприяти стратегічному залученню третіх країн.

Разом із Грузією та Молдовою

Більш ефективній співпраці України з ЄС у безпековій сфері спряло б об’єднання зусиль із країнами "асоційованого тріо". Незважаючи на те, що в рамках "Східного партнерства" співпраця України, Грузії, Молдови та ЄС відбувалася лише у сфері цивільної безпеки, є великий потенціал з розширення цієї співпраці на сферу жорсткої безпеки.

На саміті СхП у грудні 2021 року країни "тріо" могли б підтримати ідею, запропоновану європейськими аналітиками та апробовану в інституціях ЄС, щодо підписання Eastern Partnership Security Compact.

Угода передбачає допомогу з боку ЄС у розвитку спецслужб, кібербезпеки та збройних сил в обмін на проведення в них реформ у секторі безпеки.

Також країни "асоційованого тріо" могли б розвивати тіснішу співпрацю з європейськими установами у сферах кібербезпеки (Європейським центром передового досвіду з протидії гібридним загрозам (Hybrid CoE) та Агентством ЄС з кібербезпеки (ENISA) та розвідки (Розвідувальним та ситуаційним центром ЄС (INTCEN).

Країни могли б також розпочати діалог щодо приєднання до Європейської ініціативи з обміну молодими військовими офіцерами (EMILYO), також відомої як "Військовий Еразмус".

Вигідною для обох сторін могла би бути співпраця виробників з центрально-східноєвропейських держав-членів ЄС та країн "асоційованого тріо" щодо модернізації застарілої радянської техніки.

Потенційно цікавими може бути ще й створення спільного центру ЄС та країн "тріо" з військово-технічної співпраці, а також інтегрованої системи експортного контролю європейських країн і України, Грузії та Молдови.

Автор: Маріанна Фахурдінова,

Центр "Нова Європа"

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" в межах проєкту "Між асоціацією та членством: що може бути наступною метою України у відносинах з ЄС?". Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду "Відродження"