16 грудня у Нью-Йорку Генасамблея Організації Об’єднаних Націй ухвалила резолюцію "Ситуація з правами людини в АР Крим та місті Севастополь, Україна". 

Це вже шоста така резолюція – починаючи з 2016 року ГА ООН щороку схвалює документ за такою назвою. Щороку він констатує погіршення становища з правами і свободами на окупованому півострові. А загалом – якщо рахувати також резолюції про територіальну цілісність України та мілітаризацію Кримського півострова – це вже одинадцята резолюція Генасамблеї з кримської тематики. 

Утім, РФ щоразу ігнорує заклики і рекомендації ООН.

То навіщо, попри очевидну марність спроб примусити Росію до дій, Україна і далі витрачає зусилля на те, щоби мобілізовувати підтримку навколо кримської проблематики?

Про це, а також про те, які новели з’явилися цьогорічній резолюції ООН – у нашій статті.

Хто за нас?

Майже за вісім років окупації Криму в багатьох міжнародних організаціях – ООН, Раді Європи, ЄС тощо – міцно закріпилися оцінки неприйнятності силового переділу кордонів, безпекових загроз та тяжких порушень прав людини. 

І хоча не всі країни світу одностайні з цього питання, та група підтримки Росії залишаються у меншості. 

Лінія умовного протистояння між авторитарними країнами та "глобальним Заходом" (який включає не тільки країни Європи, Британію, США, Канаду, але й, приміром, Австралію та Японію) проходить не тільки по питанню Криму, але й по ставленню до інших світових викликів правам людини і демократії. Цей розлам є ціннісним і цивілізаційним. 

Утім, світ складається не лише з сателітів Росії та демократій.

Найбільша група держав – особливо в Африці та Латинській Америці – це "зона невизначеності", яка послідовно утримується чи не бере участі у голосуваннях щодо Криму. Цих країн, чия "хата скраю", більше, ніж тих, хто за або проти. 

За кожен із їхніх голосів щороку бореться Україна.

За останню кримську резолюцію проголосували 65 країн світу, 25 віддали голоси проти неї і 85 держав утрималися. Ще 18 віддали перевагу тому, щоби не брати участі у голосуванні. Рівно стільки ж, 65 голосів "за", було за резолюцію 2018 року, на один менше – у 2020-му, решту чотири роки підтримка у фінальному голосуванні було трохи вищою.

Серед 25 держав, які проголосували проти – Росія, Білорусь, Китай, КНДР, Вірменія, Сербія, Іран, Казахстан, Киргизстан, Індія, Саудівська Аравія, Сирія та низка бідних країн Африки, Південно-Східної Азії та Латинської Америки.

Кожна нова правозахисна резолюція в цілому повторює текст попередньої, проте також щоразу додає нові факти і тенденції, найважливіші для року, що минає. 

Не тільки Кримська платформа

Проголосований у Нью-Йорку документ цього року вперше згадує Кримську платформу, містить кілька нових імен політичних в’язнів, вперше називає кримських татар корінним народом та покладає відповідальність за забезпечення Криму водою на Росію. Про ці та інші новації – нижче.

23 серпня 2021 року у Києві відбувся перший саміт Кримської платформи. 

Новий міжнародний формат ставить на меті домогтися деокупації Криму, створюючи механізм координації зусиль різних країн та міжнародних організацій для захисту прав людини та міжнародного гуманітарного права в окупованому Криму. 

І хоча серед 47 учасників саміту (43 країни і 4 міжнародні організації) не було представників ООН, цьогорічна резолюція Генасамблеї почала заповнювати цю прогалину. Документ, схвалений ГА ООН, закликає держави "брати конструктивну участь — у тому числі в рамках міжнародних структур та міжнародної Кримської платформи — у злагоджених зусиллях, спрямованих на покращення у сфері прав людини на окупованому півострові".

Проблема переслідувань у Криму та прізвища нових політв’язнів

Згадка прізвищ конкретних жертв порушень прав людини – надзвичайно рідкісне явище для резолюцій ГА ООН. Коли Генасамблея концентрує увагу на певних людях, це гарантує увагу до їхньої долі на найвищому світовому рівні, підвищуючи шанси на звільнення.

Резолюція 2018 року уперше згадала режисера Олега Сенцова, активіста та фермера Володимира Балуха та кримськотатарського правозахисника Еміра-Усеїна Куку. Перші двоє у 2019 році були звільнені. Резолюція 2020 року, крім Куку, згадала також про правозахисника Сервера Мустафаєва. 

Нова резолюція 2021 року, додатково до них, містить згадку про ув’язнених із політичних мотивів фрілансера проєкту "Крим. Реалії" "Радіо Свобода" Владислава Єсипенка, першого заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Нарімана Джеляла і проукраїнської пенсіонерки із Севастополя Галини Довгополої.

Також третій рік поспіль документ згадує ініціативу "Кримська солідарність", яка "документує зловживання на півострові та надає гуманітарну допомогу сім'ям жертв політично мотивованих переслідувань". 

Проблема політв’язнів – одна з найскладніших, адже від вересня 2019 року жодної іншої людини з переліку кримських політв’язнів Росія не звільнила, а натомість за цей час кинула до в’язниці у політично мотивованих справах ще кілька десятків людей. За даними Кримської правозахисної групи, на 1 грудня 2021 року щонайменше 117 осіб позбавлені волі на території РФ і окупованого нею Криму в рамках політично мотивованого переслідування, пов’язаного з окупацією півострова. 

Звинувачення в тероризмі та екстремізмі фабрикують проти правозахисників, адвокатів, активістів та журналістів, а цивільних жителів Криму часто судять військові суди, навіть розташовані поза окупованою територією, в порушення норм міжнародного гуманітарного права. А після відбування покарання окупаційна поліція ініціює щодо них адміністративний нагляд. Приклад – історія Рената Сулейманова, який відбув чотири роки ув’язнення за звинуваченням у причетності до забороненої в РФ організації "Таблігі Джамаат", і навіть після звільнення йому на вісім років заборонили виїжджати з Криму, перебувати за межами свого житла з 00:00 до 04:00 тощо. 

На це резолюція ООН звертає особливу увагу: ГА занепокоєна, що у Криму серйозно обмежують свободу пересування осіб, які раніше були свавільно затримані та відбували покарання у політично мотивованих справах.

Мілітаризація, спрямована на дітей

Мілітаризація дітей та молоді в окупованому Криму давно стала частиною цілеспрямованої політики колонізації півострова.

Пропаганда війни є частиною інформаційної легалізації окупації. Нею пронизані шкільні програми, підручники та навчальні заходи. Це веде до формування спотвореної історичної пам’яті та зміни національної ідентичності українських дітей

Російська Федерація свідомо ігнорує резолюції Генеральної Асамблеї ООН щодо мілітаризації півострова, яких з 2018 року прийнято уже чотири, а натомість продовжує посилювати пропаганду війни та мілітаризацію молоді. 

Все більшого охоплення набирає "Юнармія" – дитяча організація, яка існувала за СРСР і була відновлена у Криму у 2015 році. Наразі на окупованому півострові діє 25 регіональних штабів "Юнармії" та 326 загонів, у тому числі на базі шкіл, а в "Артеку" працює профільний загін "Школа майбутніх командирів". Більше п’яти тисяч кримських дітей у віці від 8 до 18 років склали присягу до лав військовослужбовців РФ. Загалом більше восьми тисяч дітей та підлітків беруть участь у русі "Юнармія".

На цю проблему звертає увагу і ООН, посилюючи акценти в новій резолюції і висловлюючи занепокоєння з приводу "бойової підготовки кримських дітей до військової служби у лавах російських збройних сил та впровадження системи "військово-патріотичного" виховання", закликає Росію припинити таку практику.

Кримські татари як корінний народ Криму

Резолюція ГА ООН 2021 року вперше наголошує на тому, що кримські татари є корінним народом Криму. 

Це йде в унісон із внутрішньою політикою України, яка, хоча і визнала кримських татар корінним народом ще у заяві Верховної ради 2014 року, однак закон про корінні народи ухвалила лише влітку 2021 року. Згідно з цим законом, в Україні є три корінні народи Криму (тобто ті, які жили на цій землі здавна, і при цьому не мають окремої власної держави) – кримські татари, караїми і кримчаки.

Таке визнання дозволяє також додатково використовувати для захисту кримських татар міжнародне право та попередні рішення ГА ООН щодо корінних народів. 

На посилення цієї тези резолюція містить заклик до Росії поважати права корінних народів України, поновити роботу Меджлісу кримськотатарського народу і скасувати заочні вироки стосовно лідерів кримських татар.

Культурна спадщина, екологія, вода тощо

Окупація Криму призвела до знищення української культурної спадщини на півострові, незаконних "археологічних розкопок" та нелегального вивезення артефактів на територію РФ. До цього злочину причетні російські наукові та культурні інституції, такі як Ермітаж чи Російська академія наук.

Окупаційна політика Росії у сфері культурної спадщини порушує низку норм міжнародного гуманітарного і кримінального права та міжнародного права щодо прав людини, і резолюція кілька разів звертає увагу на цю проблему. За висновком ГА ООН, політика РФ веде до "цілеспрямованого стирання української та кримськотатарської ідентичности з етнокультурного ландшафту Криму".

ООН закликає Росію як країну-окупанта підкорятися міжнародному праву в частині збереження українських культурних об’єктів у Криму, припинити незаконні археологічні розкопки на території півострова та вивезення об’єктів культурної спадщини України за межі окупованої території.

Окремо в документі йдеться про проблему довкілля та забезпечення Кримського півострова питною водою. Останнє фактично є відповіддю Росії, яка у виступах на міжнародних майданчиках нерідко звинувачує Україну у проблемах з водопостачанням.

Генасамблея ООН закликає Росію "виконувати свій обов'язок як держави-окупанта щодо забезпечення належних умов життя в Криму, у тому числі шляхом забезпечення справедливого розподілу ресурсів прісної води серед цивільного населення".

Також у тексті резолюції йдеться про негативний вплив військових навчань російських збройних сил на довкілля Криму.

Додатково резолюція містить заклик до РФ припинити політику примусової зміни демографічного складу Криму, засуджує проведений Росією Всеросійський перепис населення, який визнається недійсним на території Криму.

* * * * *

Ми є реалістами і розуміємо, що заклики, занепокоєння і навіть засудження в тексті резолюцій не є інструментами примусу для РФ. 

Але це не підважує потреби ухвалення таких рішень

Усі схвалені документи, включно з посиленою резолюцією ГА ООН щодо порушень прав людини в Криму, закладають підґрунтя для відновлення порушених кордонів і майбутньої відповідальності Росії за все скоєне. 

Україна та десятки інших країн продовжують спільно вибудовувати політику світової спільноти щодо неприпустимості зухвалого порушення норм міжнародного права.

Автори: Тетяна Печончик, Ольга Матюшина,

Центр прав людини ZMINA,
спеціально для "Європейської правди"