Останнім часом оцінки західних дипломатів щодо ситуації на Балканах стали геть невтішними – на їхню думку, регіон як ніколи близький до повторення нової війни.

Підстав для песимізму чимало – це і прихід до влади у Чорногорії уряду, сформованого сербською меншиною, і сепаратистські рухи у Боснії  і Герцеговини, і регулярні кризи у Косові.

Чи дійсно війна на Балканах неминуча? І де ЄС "проспав" ці ризики?

На ці теми ми поговорили з нашим постійним автором та редактором порталу "Балканський оглядач" Наталею Іщенко.

Відповіді на названі питання можна як прочитати у цій статті, так і подивитися у відео на YouTube-каналі "ЄвроПравди".

Ймовірність нової війни

На Балканах нова війна реальна завжди. Я відчула подих можливості нової війни, коли поїхала до міста Требіні у Боснії, де зайшла в монастир Сербської православної церкви, і там у церковній лавці продавалися сувенірні магнітики для туристів.

В тому числі – з портретом Ратко Младича, воєнного злочинця, засудженого у Гаазі.

І коли я побачила Младича у вигляді магнітика для туристів, то я зрозуміла, що Балкани повертаються в бік поновлення конфліктів і знову згадують про ті часи з ностальгією.

Довгі роки на Балканах люди панічно боялися конфліктів. Вони навіть на побутовому рівні намагалися все вирішити мирно, навіть побутова злочинність була менша, ніж зазвичай, тому що люди просто були травмовані бойовими діями, які вони не хотіли згадувати.

Але за останні роки відчуття небезпеки від поновлення конфлікту спочатку просто зникло, а потім люди почали ностальгувати за тими часами.

Тим більше, що анексія Криму дала їм можливість обговорювати схожі сценарії щодо своїх сусідів.

Атмосфера того, що війна в Європі знову можлива, справила на Балкани таке враження, що "А чому ні?".

Антиєвропейський кандидат на членство у ЄС

Парадокс Сербії – вона є кандидатом на членство в ЄС, але при цьому відмовляється від запровадження санкцій проти Росії.

Навіть підтримка численних сепаратистів не призводить до блокування цих переговорів.

Навпаки, Сербія навіть демонструє прогрес у переговорах про членство в ЄС.

Причина цього феномену – впевненість лідерів ЄС у тому, що найбільше дружити варто з найбільш небезпечними. Адже якщо ти будеш дружити з твоїм потенційно найбільш небезпечним ворогом, то він просто на тебе не нападе, адже ви тепер друзі.

Це аналогічний підхід, як той, через який Європа толерувала "Північний потік": якщо ми будемо торгувати, то тоді Росія перестане бути агресивною та небезпечною.

За цією схемою у Брюсселі приймали й рішення щодо Сербії.

Там думали, що якщо ми будемо взаємодіяти і співпрацювати з Сербією, якщо ми зацікавимо сербів і сербську владу в економічних реформах, то вони не будуть більше нападати на сусідні держави.

Крім того, дався взнаки й особливий підхід ЄС оцінювати прогрес у наближенні до членства.

Для єврочиновників головними критеріями є рівень корупції, верховенство права, економічний розвиток.

А у Сербії з корупцією ситуація не дуже погана. Звичайно, вона існує, проте, на відміну від деяких інших країн, не є тотальною. І тому європейці кажуть: "В них немає страшної корупції".

Що стосується верховенства права, то європейці стверджують, що тут є проблеми, проте є певний прогрес, у них був політичний конфлікт, вони зробили круглий стіл з опозицією, якось домовилися…

І третє – економічний розвиток. Сербія б'є всі рекорди, вони демонструють вищі темпи зростання, аніж деякі балканські країни, які є членами ЄС.

Натомість геополітична орієнтація нинішню Європу взагалі не турбує.

Окремі країни ЄС вимагають заблокувати Сербію, тому що вона діє проти європейської політики безпеки і зовнішньої політики. Вони писали листи, якісь звернення.

Але більшість країн, включаючи Німеччину та Францію, воліють цього не помічати.

Балканська помилка Заходу

Після завершення югославської війни Захід був впевнений, що ключем для вирішення проблем є створення на Балканах суспільств не на етнічних, а на громадянських принципах.

Ця стратегія не спрацювала, проте Захід досі не визнав її провал.

І це призводить до досить дивних рішень Заходу. Наприклад, як це було у Чорногорії, де існує протистояння між титульною нацією та сербською меншиною – представники якої часто не вважають чорногорців окремою нацією.

Як не дивно, але Європа в цьому протистоянні обрала сторону сербів, підтримуючи їхні інтереси. Натомість коли чорногорці кажуть, що інтереси їхньої нації мають бути захищені, то Європа стверджує, що це націоналістична позиція.

Чому перспектива членства у ЄС не примирила Балкани?

Дуже повільний рух до ЄС спричинив проблему, коли балканські народи припинили вірити, що це взагалі можливо.

Якщо дуже довго йти за морквою, в якийсь момент ти починаєш думати, що її тобі ніколи не дадуть.

При цьому не можна сказати, що ЄС непослідовний у своєму розширенні.

Він не відмовляється від того, що Західні Балкани приєднають колись до ЄС. Він не відмовляє в тому, що всі країни, і навіть частково визнане Косово, мають європейську перспективу.

Просто в якийсь момент цей рух Західних Балкан до ЄС став просто неймовірно повільним.

Згадаймо, європейська перспектива для Західних Балкан була проголошена у 2003 році. Наступного року до ЄС приєдналася Словенія, а за десять років – Хорватія.

І на цьому розширення завершилося. Країни-лідери на вступ до ЄС – Чорногорія і Сербія, вже багато років просто тупцюють на місці. Наступні за ними – Албанія і Північна Македонія – взагалі не почали переговори. А далі йдуть Боснія і Герцеговина, Косово – там взагалі нічого практично не відбувається.

А на дворі 2021 рік. І що мають думати боснійці? Що за нашого життя ми ніколи не приєднаємося до Європи і будемо тут займатися своїми традиційними справами.

Як наслідок, боснійські серби будуть жити окремо, боснійські хорвати хочуть більшої автономії, а боснійські мусульмани захищатимуть єдину Боснію – все, як було багато років тому.

Небезпека перегляду кордонів

Позиція Заходу полягає у неприйнятності будь-якого перегляду кордонів на Балканах.

Звичайно, є винятки. Зокрема, словенський прем’єр Янез Янша запропонував свій план перегляду кордонів. Проте реакція ЄС на цей план – а його підтримав лише угорський прем’єр Віктор Орбан – показала, що цей план для Брюсселя абсолютно неприйнятний. Так само, як і будь-який інший, що містить перегляд кордонів.

Логіка в цій позиції присутня: у ЄС розуміють, що будь-який перегляд кордонів не буде мирним.

Завжди є ті, хто воював, щоб кордони пройшли саме так, і вони готові воювати за них знову.

Але хоча ЄС і не хоче зміни кордонів, він хоче їх захистити винятково мирним шляхом.

І якщо хтось буде дуже радикальний та безкомпромісний у питанні зміни кордонів – наприклад, як нинішня Республіка Сербська, то ця схема може не спрацювати.

Розмовляв Юрій Панченко,

фото та відео Володимира Олійника,

"Європейська правда":