Скорочення повноважень президента, поява нового конституційного органу з широкими, проте не до кінця прописаними повноваженнями  і, нарешті, відмова від позаблокового та без’ядерного статусу.

Це все – зміни до конституції Білорусі, референдум зі схвалення яких має пройти вже наприкінці лютого.

Про проведення конституційної реформи самопроголошений президент Александр Лукашенко оголосив ще минулого року. Більш того, ці зміни були умовою допомоги від Росії під час масових протестів у Білорусі.  

Ці зміни мали дати старт транзиту влади – відразу після ухвалення нової конституції мали пройти дострокові парламентські та президентські вибори, а Лукашенко навіть натякав, що не братиме в них участь.

Якими зрештою стали зміни до білоруської конституції? І які сигнали Лукашенко надіслав білорусам, РФ, Заходу та Україні?

Обіцянка транзиту

"Жодну конституцію я під себе не роблю. З новою конституцією я вже з вами президентом не працюватиму. Тому заспокойтесь", – саме так рік тому самопроголошений президент Білорусі Александр Лукашенко заявляв про досить швидкий транзит влади у країні.

Рік тому, коли білоруській владі тільки вдалося взяти гору над кількамісячними протестами всередині країни, така формула здавалася логічною спробою Лукашенка заспокоїти своїх опонентів.

Попри те, що про швидкий транзит влади Лукашенко заявляв ще до президентських виборів 2020 року, реальних обрисів вони набули вже після виборів – і за підтримки РФ.

У Кремлі ніколи не довіряли Лукашенку, який до останнього намагався балансувати між РФ та Заходом і не був схильний виконувати інтеграційні обіцянки.

Політична криза у Білорусі давала Москві реальний шанс суттєво посилити свій вплив.

Шляхом до цього і мала стати конституційна реформа, яка мала позбавити президента значної частини повноважень, передавши їх уряду або парламенту. В такому випадку, сподівалися у РФ, у Білорусі замість одного з’явиться декілька центрів впливу, конкуренція яких зробить неминучим звернення до Кремля по допомогу чи посередництво.

Деякий час Александр Лукашенко, принаймні публічно, підтримував цей план. Втім, цього року, коли влада повернула собі повний контроль над країною, ідея з конституційним референдумом стала виглядати не лише небезпечною (звертатися до народу після придушення протестів), але й не дуже потрібною для самого Лукашенка.

Поступово змінювалася і риторика самопроголошеного президента – про дострокові президентські вибори вже не йшлося. Як заявив із цього приводу сам Лукашенко, це буде можливе лише разом із достроковими президентськими виборами у США.

Можливо, Лукашенко був би і радий остаточно забути про конституційні зміни, проте у РФ за будь-якої нагоди нагадували про цю обіцянку.

А зважаючи на те, що залежність Мінська від російських субвенцій лише зростає, ігнорувати російські натяки там довго не могли.

Проте Лукашенко не був би самим собою, якби не спробував виконати свою обіцянку так, щоб одночасно ошукати всіх та прийняти зміни у максимально вигідній для себе редакції.

Альтернативна посада для Лукашенка

Перерозподіл важелів влади, прописаний у конституційних змінах, мав дати відповідь щодо подальших планів Лукашенка.

Втім, після оприлюднення проєкту змін ці питання нікуди не зникли.  

Зокрема, у новій конституції президента хочуть позбавити права призначати членів Центрвиборчкому, призначати та звільняти голів Конституційного суду, Верховного суду, Вищого господарського суду, а також голову Комітету державного контролю.

Також президента позбавляють права видавати декрети, що мають силу, рівну законам.

Та навіть після цих змін Білорусь залишиться суперпрезидентською державою.

Президент не лише є головнокомандувачем та формує зовнішню політику, але й залишає за собою право висувати кандидатури прем’єра, генерального прокурора та голови центрального банку, а також самостійно призначати та звільняти міністрів, ветувати закони, зупиняти дію урядових постанов.

Як і було обіцяно, до конституції повертається норма, згідно з якою одна особа не може займати президентську посаду більш ніж два п'ятирічні терміни. Втім, для Лукашенка зробили виняток – прикінцеві положення фактично "обнуляють" його попередні терміни.

Ще один подарунок для Лукашенка – нова конституція забороняє притягнення президента до відповідальності за порушення, зроблені під час перебування на посаді.

І нарешті, конституційні зміни фактично унеможливлюють участь у президентських виборах для представників опозиції, що наразі мешкають за кордоном. Для участі у виборах кандидат має прожити попередні 20 років у Білорусі, при цьому не маючи ані громадянства, ані посвідки на проживання в іноземній державі.  

Все це дає підстави говорити, що ніякого транзиту влади не планується. І тим більше не планується дострокових виборів. У прикінцевих положеннях нічого немає про вибори президента, однак відзначається, що парламентські вибори пройдуть у плановому режимі. Більш того, місцеві вибори, які мали пройти у 2023 році, будуть перенесені на рік пізніше.

Втім, опція транзиту все ж збереглася. У новій конституції з’являється альтернативний парламент – Всебілоруські народні збори (ВНЗ). Цей орган існує з 1996 року, однак досі мав радше декоративну функцію, збираючись раз на п'ять років та схвалюючи курс країни.

Згідно з конституційними змінами, новий орган стає постійним (засідання мають проводитися не рідше разу на рік) та отримає чималі повноваження. Серед них: рішення про оголошення імпічменту президенту, визнання чи невизнання виборів та референдумів, затвердження основних напрямів внутрішньої та зовнішньої політики, військової доктрини, концепції національної безпеки.

Досі вважалося, що білоруський транзит стане подібним на казахський – президент залишить посаду, однак очолить Всебілоруські народні збори, через що зберігатиме під контролем всі політичні процеси.

Це досить небезпечні повноваження, щоб делегувати їх комусь іншому. Втім, не виключено, що делегувати їх не буде потреби. 

Конституційні правки передбачають що посаду депутата цих зборів гарантовано матимуть і чинний, і колишні президенти Білорусі. Тож поєднання посад буде за будь-яких обставин. 

А відповідно, ніщо не заважатиме Лукашенку обійняти посаду голови ВНЗ, на додачу до президентської.

І тим самим – остаточно закрити питання транзиту влади.

Втім, є один нюанс. Це стане можливим, лише якщо у Кремлі погодяться заплющити очі на те, що Лукашенко знову їх ошукав і не виконав свою обіцянку.

Сигнали для РФ, ЄС та України

За рахунок чого Лукашенко сподівається отримати підтримку Росією цих конституційних змін, навіть попри фактичну відмову Мінська від обіцяного транзиту влади?

Добитися цього він планує, включивши до проєкту конституційних змін приємні для Кремля норми.

Частина з них має суто ідеологічний характер. Серед них: визначення шлюбу як "союзу чоловіка та жінки" або норма, згідно з якою "держава забезпечує збереження історичної правди та пам'яті про героїчний подвиг білоруського народу в роки Великої вітчизняної війни".

Набагато реальнішою поступкою для РФ виглядає скасування норми про позаблоковий статус Білорусі та заборони участі білоруських військових у конфліктах за межами країни.

Замість цього до конституції пропонується додати норму про можливість задіяння білоруських військових у закордонних операціях "для участі у забезпеченні колективної безпеки та діяльності з підтримки міжнародного миру та безпеки".

Чи задовольнять РФ ці поступки і чи компенсують вони відсутність реального транзиту влади?

Гарантій цього наразі нема. Втім, у Лукашенка є запасний варіант – попри те, що до референдуму залишилося близько двох місяців, формально правки розміщені для громадського обговорення, а білорусів закликають надсилати свої оцінки та пропозиції.

Не виключено, що внаслідок консультацій з РФ конституційні зміни будуть перероблені, формально – відповідно до зауважень громадян.

Окрім РФ, зміни до лукашенківської конституції містять сигнали й для інших країн.  

Ключовий сигнал для України – норма, згідно з якою "Білорусь виключає військову агресію щодо інших держав зі своєї території".

Цією нормою Мінськ намагається захиститися від введення Україною секторальних санкцій, даючи аргументи вітчизняним прихильникам збереження торговельних відносин із диктаторським режимом.

Для ЄС, відносини з яким у Мінська зараз – на найнижчому рівні, у проєкті конституційних змін є інший сигнал: відмова від прописаного статусу без’ядерної держави.

Не виключено, що після провалу міграційного шантажу загроза ядерної зброї стає новим інструментом Лукашенка для залякування Заходу.

* * * * *

Конституційні зміни мають "зацементувати" режим Лукашенка. Однак задумане може призвести до протилежних результатів.

Попри всі спроби затягнути гайки у країні, волевиявлення залишається небезпечним викликом для авторитарного режиму.

Референдум може стати можливістю для громадян висловити своє невдоволення владою. І в такій ситуації завдання "намалювати впевнену перемогу" виявиться ще більш складним, аніж на президентських виборах 2020 року.

Автор: Юрій Панченко, 

редактор "Європейської правди"