Свобода слова довела до раскола: почему президент Польши пошел на конфликт с партией власти

У період різдвяних свят – традиційно порожній та "безновинний" – у Польщі сталася справжня політична сенсація.

Президент Анджей Дуда наклав вето на зміни до Закону про мовлення, ухвалення яких могло би створити справжню кризу у відносинах Варшави та Вашингтона.

Цей крок президента виявився справжньою несподіванкою для правлячої партії "Право і справедливість" (ПіС).

І це дає підстави говорити про розкол між правлячою більшістю та президентом.

За крок до набрання чинності

"Я розглядав питання закону з точки зору наших інтересів, наших справ, нашої Конституції. Якщо ми прагнемо, щоб інші дотримувалися домовленостей з нами, ми також мусимо їх дотримуватися", – цими словами президент Дуда пояснив своє рішення про ветування, мабуть, найскандальнішого законопроєкту, прийнятого в 2021 році польським Сеймом.

Нагадаємо, цей проєкт, що з’явився влітку цього року, передбачає надання ліцензій на мовлення лише тим телеканалам, чиї власники походять з країн Європейської економічної зони (окрім членів ЄС, туди входять Норвегія, Ісландія та Ліхтенштейн).

Польська влада пояснює цю ініціативу небезпекою купівлі медіа інвесторами з недемократичних країн, на кшталт РФ чи Китаю, або держав арабського світу. Однак насправді цей закон мав завдати удар по групі каналів TVN, чиїм власником є американський концерн Discovery (через це ініціатива отримала неофіційну назву "Lex TVN").

TVN – найбільший незалежний телемовник у Польщі. Тож атака на нього сприймалася в першу чергу як напад на свободу слова.

Перше схвалення законопроєкту в Сеймі супроводжувалося гучними протестами та критикою з боку Сполучених Штатів.

Тож не дивно, що після того як Сенат – верхня палата польського парламенту – відхилив ініціативу, у правлячій партії забули про нього на декілька місяців.

17 грудня про проєкт несподівано згадали. З порушенням процедури його за один день схвалили і в профільному комітеті, і в цілому на засіданні Сейму.

Повторне прийняття Lex TVN Сеймом скасовувало вето Сенату, тож єдиною перешкодою на шляху до набрання ним чинності залишався підпис президента Анджея Дуди.

У правлячій партії не приховували впевненості, що закон не буде ветовано. Зрештою, за шість років свого президентства Дуда лише один раз використав право вето – у 2017 році відхилив два законопроєкти, що мали дати старт судовій реформі у вигідному для "ПіС" напрямку.

Втім, очікування не справдилися.

Аргументи проти

"Враховуючи мої попередні виступи та маючи серйозні застереження щодо положень цієї поправки до Закону про телерадіомовлення, я розглядав два сценарії. Відмову від підписання акта я розглядав у кожному конкретному випадку, не приховую цього; але я думав над можливістю передати цей законопроєкт до Конституційного трибуналу чи повернути його на повторний розгляд Сейму", – стверджує польський президент.

Він додає, що варіант зі зверненням до Конституційного суду не підходить до даної ситуації, адже КС аналізує положення лише з точки зору відповідності основоположному акту, а не міжнародним договорам, зокрема, угоді із США про захист інвестицій.

"Я не можу бути впевнений, що Конституційний трибунал посилатиметься на цей польсько-американський договір. І цей момент надзвичайно важливий з моєї точки зору", – резюмує Дуда.

Ще однією причиною для накладання вето він назвав "стурбованість" цим законопроєктом у польському суспільстві.

Показово, що представники ПіС намагаються мінімально коментувати рішення президента. "Ми поважаємо права президента Анджея Дуди та його рішення щодо внесення змін до закону про ЗМІ, хоча ми цим розчаровані", – заявляє речниця ПіС Аніта Червінська.

Додаткові коментарі з цього приводу дозволили собі лише окремі депутати від правлячої партії. Зокрема, за словами Пьотра Калети, це рішення стало "маленькою капітуляцією" Анджея Дуди під тиском Вашингтона. 

Натомість реакція опозиції була дійсно тріумфальною.

"Вулиця та закордон (довели), що тиск має сенс. Нехай більше ніхто не каже, що це не варто, що це неможливо, що ми нічого не можемо зробити. Ми можемо і повинні (діяти)", – пише на своїй сторінці у twitter голова опозиційної "Громадянської платформи" Дональд Туск.

Із цим погоджується і маршалок Сенату Томаш Гродський. "Тиск має сенс. Ми захистили вільні ЗМІ. Дякую всім, хто вийшов на вулиці захищати свободу слова. Демократична більшість у Сенаті і ми, вільні громадяни, ніколи не дозволимо нікому її у нас відібрати!" – пише він.

Так само переможцями почуваються і Сполучені Штати.

Вдячність Анджею Дуді за ветування суперечливого закону передав радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван.

Дійсно, після президентського вето шанси на ухвалення Lex TVN є вкрай низькими. Для подолання вето за законопроєкт мають проголосувати 3/5 депутатів Сейму, чого ПіС забезпечити не може.

Демарш президента

Пояснюючи рішення Анджея Дуди, польські політики та політологи зазвичай дають дві відповіді.

Перша – швидше психологічна. Згідно з нею, рішення про вето стало реакцією президента на відверто зневажливе ставлення до нього у правлячій коаліції.

Останньою краплею стало інтерв’ю президента ПіС Ярослава Качинського порталу Interia. Зокрема, Качинський заявив, що вже давно не спілкувався з президентом, а на уточнювальне запитання відповів: "Немає значення, це кілька тижнів чи кілька років". Адже, додає Качинський, такі зустрічі "мало впливають на політику".

Такі заяви стали відвертим ляпасом для польського президента.

Ярослав Качинський також заявив, що так і не вибачив Дуді ветування у 2017 році законів про судову реформу. А всі заяви про те, що ця сторінка перегорнута, були лише стратегією, необхідною для перемоги Дуди на президентських виборах 2020 року.

"Жабу проковтнули, президент переміг, проблем немає", – резюмує Качинський.

Інше пояснення: на другому президентському терміні Анджей Дуда вже не залежить від правлячої партії у питанні свого переобрання. Натомість мусить замислитися, чим він займатиметься після завершення каденції.

Після всіх конфліктів у ЄС можливість працювати в євроінституціях для нього закрита. Залишаються міжнародні організації, проте для цього треба мати добрі відносини із США, які мають там вирішальний голос.

Хай там як, демарш Дуди майже напевно означає остаточну кризу у відносинах ПіС та президента. І це може мати далекосяжні наслідки для польської політики.

Звичайно, це не означає, що президент Дуда стане підтримувати опозицію. Він є класичним правоконсервативним політиком, для якого ліва та ліберальна ідеологія нинішньої польської опозиції є неприйнятною.

Проте одночасно можна очікувати, що президент буде вести більш незалежну політику, ветуючи найбільш одіозні ініціативи ПіС.

І це – однозначно добра новина як для самої Польщі, так і для її сусідів, включно з Україною.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"