Коаліційна криза у Нідерландах, що тривала близько 10 місяців, нарешті добігла кінця.

10 січня четвертий кабінет під керівництвом Марка Рютте отримав призначення від короля й заступив на посади.

Парламентські вибори в Королівстві пройшли ще 15-17 березня минулого року. І хоча в підсумку при владі залишиться та сама чотирипартійна коаліція, що і за попереднього складу парламенту, коаліційні переговори проходили надзвичайно складно.

Втім, навіть не змінивши склад учасників, нова коаліція суттєво підкорегувала свої пріоритети. Тепер серед них: підтримка європейської інтеграції, включаючи можливість розширення ЄС, а також більш жорсткий курс щодо РФ та Китаю.

Як зміниться робота уряду Нідерландів та на що варто сподіватися Києву?

Затяжна коаліціада

Парламентські вибори в березні 2021 року в Нідерландах проходили під знаком пандемії та пов’язаних з нею обмежень. Тоді, зрештою, навіть саме голосування розтягнули на кілька днів заради уникнення скупчень виборців на дільницях.

Найбільшу кількість голосів (22%) тоді набрала політсила чинного прем’єра Марка Рютте "Народна партія за свободу" (VVD).

На другому місці з 15% підтримки опинилася ліволіберальна політсила "Демократи 66" (D66) на чолі з тепер вже міністеркою фінансів Сігрід Кааг.

З іншого боку, на виборах дещо втратив Християнсько-демократичний заклик (CDA), лідер якого Хуго де Йонг був безпосередньо відповідальний за менеджмент в умовах пандемії як міністр охорони здоров’я в третьому уряді Рютте.

Втім, здавалося, це не буде проблемою. Триваюча коронакриза та пов’язані з нею економічні проблеми вимагали стабільно працюючого уряду. Тож здавалося очевидним, що переможцям виборів вдасться переконати консерваторів, які опиралися продовженню співпраці, до укладення нової коаліційної угоди.

Проте ці очікування не справдилися.

Вже на початку квітня по Рютте вкотре вдарив скандал навколо "дитячих виплат". Тоді до преси потрапили знімки його нотаток стосовно Пітера Омцига – депутата від CDA й одного з головних викривачів фактів дискримінації громадян іноземного походження при виплаті соціальної допомоги.

Экономия по этническому признаку: как выплата помощи на детей разрушила правительство Нидерландов

З нотаток же випливало, що під час неформальних консультацій з партнерами по коаліції нідерландський прем’єр заявив, що "з Омцигом має щось трапитися: він має стати міністром". Натомість згодом у парламенті Рютте спростував такі плани.

Тож вихід цих документів у публічний простір мав "вибуховий"  ефект, внаслідок чого переговорний процес був поставлений на паузу.

Водночас D66, котрій вдалося наростити підтримку на останніх виборах, намагалася залучити до коаліції соціал-демократичну Партію праці та Зелених, щоб замістити ними християнські партії. Втім, на це не погодилися вже у VVD.

Тож у середині вересня 2021 року консультації між старими-новими коаліціантами поновилися, а до середини грудня їм вдалося узгодити параметри нової коаліційної угоди та персональний склад уряду.

Три справи проти прем’єра

Попри відновлення попередньої коаліції, тиск на уряд Рютте зовсім не зменшився.

Партнери по старій-новій урядовій спілці взяли з нього обіцянку стосовно розширення ролі парламенту в процесі прийняття рішень та підзвітності уряду законодавчій гілці влади.

Проте для самого голови VVD в парламенті навряд чи склалися прихильні умови. Адже діяльність його попередніх урядів розслідують принаймні три слідчих комісії.

В даному випадку йдеться не лише про скандал довкола соціальних виплат. Одна з комісій має зайнятися управлінням у період пандемії, закидаючи Рютте повільну реакцію на зростання захворюваності й зволікання з впровадженням обмежень.

Інша ж натомість має розслідувати локальні землетруси, що трапляються в провінції Ґронінґен через видобуток газу, взявши до уваги як недостатню увагу уряду до питання компенсацій, так і його рішення про дозвіл на подальшу експлуатацію спрацьованих родовищ.

Тож не дивно, що про "дитячі виплати" та проблеми Ґронінґена йдеться навіть у новій коаліційній угоді.

До того ж новий уряд заступив на посади в умовах поширення штаму "Омікрон" і непопулярного локдауну. Відтак умови його майбутньої праці навряд чи можна назвати "тепличними".

Більш дружні до ЄС. І до України?

Однак чи не найвагомішою зміною, на яку зважилися нові-старі коаліціанти, стала зміна риторики щодо Європейського Союзу.

Варто нагадати, що за попередньої каденції Рютте Нідерланди відносили до групи країн, котрі помірковано опираються поглибленню євроінтеграції.

Натомість нова коаліційна угода виглядає дуже проєвропейською.

Більше того, здається, що Нідерланди готові відійти від союзників по "економній четвірці" (з Австрією, Данією й Швецією) при узгодженні фінансової політики Союзу.

І це попри те, що головою МЗС став ексочільник Мінфіну, представник CDA Вопке Хукстра, котрого навряд чи можна запідозрити в надмірній емпатії до південноєвропейських держав-членів ЄС. За його керівництва у фінансовому відомстві офіційна Гаага не була надто поступливою, зокрема, й у питаннях Фонду відбудови та його наповнення за допомогою боргових зобов’язань, випущених від імені ЄС в цілому.

Тепер же коаліціанти не лише планують підвищити власні витрати, але й готові на поступки з метою "зробити Пакт стабільності і зростання гнучкішим".

Загалом же у своїй коаліційній угоді чотири партії домовилися "зробити Євросоюз більш рішучим, економічно сильним, зеленим та безпечним" й підвищити рівень стратегічної автономії Євроспільноти завдяки діджиталізації та розвитку нових технологій.

Водночас урядові політсили у своїх домовленостях підтримали новий німецький кабінет, котрий у власній коаліційній угоді зафіксував потребу відмови від права вето при голосуванні в питаннях Спільної зовнішньої політики та політики безпеки.

На думку нідерландських коаліціантів, відмова від консенсусу при вирішенні зовнішньополітичних питань на рівні ЄС має стосуватися санкцій, порушень прав людини та направлення цивільних місій до інших країн.

Водночас новий уряд планує більш активно включатися до оборонного співробітництва на рівні ЄС. Це стосується як інструментів PESCO, так і розвитку сил швидкого реагування чи розширення можливостей бойових груп Союзу.

Більше того, коаліціанти вважають за необхідне розглянути питання про створення Європейської ради безпеки. З іншого ж боку це не означає, що офіційна Гаага відмовиться від трансатлантичної співпраці чи активної взаємодії в рамках НАТО.   

"Українське питання" напряму в коаліційній угоді не згадується, не в останню чергу – через стислість самого документа. Втім, певні висновки зробити все ж можливо.

Коаліційні партії згадали політику Китаю та Росії як привід для того, щоб "активніше захищати свободу, безпеку та процвітання". Це є однозначно позитивним сигналом для Києва.

Також нова-стара коаліція обіцяє змінити свою політику щодо розширення ЄС, пообіцявши "бути суворими, але справедливими" в переговорах про приєднання країн Західних Балкан до ЄС.

Ще один важливий сигнал для України: коаліціанти пообіцяли й надалі домагатися справедливості в справі MH-17 та притягнення винних у катастрофі до відповідальності в судовому порядку. 

Нові обличчя та нові амбіції

Хоча новий уряд не може похвалитися значною кількістю "нових облич", проте декілька нових призначень слід відзначити.

По-перше, до урядової команди повернулася лідерка D66 Сігрід Кааг, котра раніше виконувала обов’язки голови МЗС, але змушена була піти у відставку, взявши на себе відповідальність за невдалий перебіг виведення сил і засобів з Афганістану.

В новому уряді вона відповідатиме за ключове для реалізації коаліційної угоди фінансове відомство.

Це важливо, оскільки коаліція відійшла від старих засад політики жорсткої економії, навпаки запропонувавши масштабні інвестиції.

Зокрема, на наступні 10 років має бути створений фонд "кліматичного переходу" на суму 35 млрд євро, розгорнута програма з будівництва житла на суму в 7,5 млрд євро та збільшені інвестиції в інфраструктуру через Фонд мобільності на 7,5 млрд євро. Загалом же, за винятком кліматичної трансформації, загальна сума нових витрат становитиме 29 млрд євро до кінця каденції в 2025 році.

До того ж Кааг доведеться займатися адмініструванням нових податків, таких як збори з електронних послуг та авіаквитків, а також впровадженням більш жорсткої порівняно з нормами ЄС системи оподаткування викидів вуглекислого газу.

По-друге, питаннями юстиції та безпеки в новому кабінеті опікуватиметься представниця VVD турецько-курдського походження Ділан Йєшилґез-Зеґеріус.

До компетенції її відомства відносять не лише чутливі питання внутрішньої безпеки, але й міграційний порядок денний. Вона займатиметься й проблематикою кібербезпеки.

Сама ж присутність Йєшилґез-Зеґеріус в уряді – це важливий знак для понад 400-тисячної турецької спільноти в Нідерландах.

По-третє, в новому кабінеті Міністерство охорони здоров’я перейшло від CDA до "Демократів 66". За їхньою квотою цю посаду обійняв Ернст Куйперс, гастроентеролог й голова ради директорів медичного центру при Роттердамському університеті.

Під час пандемії він потрапив під суспільну увагу як керівник Національної мережі екстреної допомоги, який зіграв важливу роль у формуванні алгоритмів розподілу пацієнтів з COVID-19 між лікарнями.

* * * * *

Тож новий уряд задекларував амбітну програму змін як на європейському напрямі, так і на рівні внутрішньої політики.

Найближчі місяці водночас будуть показовими в плані того, чи вдасться новим-старим коаліціантам і надалі ефективно співпрацювати та втілювати запропоноване.

Адже проти них грають не лише потенційні внутрішні суперечності та невтішні для окремих урядовців передбачувані результати роботи слідчих комісій, але й пандемія та незначна більшість у 79 зі 150 місць в Другій палаті.  

Автор: Віктор Савінок,

старший аналітик Західного Інституту (Познань, Польща)