Найближчим часом ЄС може докорінно змінити свої підходи до ядерної енергетики.

Це стане можливим у разі схвалення проєкту Додаткового делегованого закону про таксономію, згідно з яким атомній енергетиці та природному газу буде надано статус "екологічно стійких".

Сам регламент таксономії став законом ЄС у 2020 році, але вирішення деяких важливих питань залишилося за так званими "делегованими актами" законодавства другого рівня, якими вирішуються технічні питання з іншим процесом затвердження.

Додатковий закон вирішує цю проблему. Його ухвалення не лише дозволить спростити залучення фінансування у будівництво атомних енергоблоків як таких, що сприяють протидії змінам клімату, але й зменшує залежність ЄС від авторитарних країн-експортерів енергоносіїв.

А на додачу такий крок матиме й чималий плив на Україну, спростивши модернізацію вітчизняного енергосектора до вимог ЄС.

Втім, разом із прибічниками ця ініціатива має у ЄС і непримиренних противників, які намагатимуться зірвати такий сценарій. 

Франція vs Німеччина

В Європейському Союзі експлуатуються 127 ядерних енергетичних реакторів в 14 державах, що виробляють близько 27% електроенергії в загальному обсязі.

Найбільші частки електроенергії, що виробляється на АЕС, у національній генерації мають Франція (72%), Словаччина (54%), Бельгія (52%) та Угорщина (51%).

Ставлення до ядерної енергетики та її майбутнього відрізняється залежно від країни.

Так, у Німеччині наприкінці 1990-х років було прийнято політичне рішення поступово згортати національну ядерну енергетику, що планомірно реалізується, незважаючи на світову енергетичну кризу в 2021 році, рекордне здорожчання традиційних енергоресурсів і несприятливі погодні умови в минулому році для електростанцій, що використовують енергію вітру.

У грудні 2021 року реактори Brokdorf, Grohnde та Gundremmingen були зупинені після більше ніж 30 років експлуатації. Три останні атомні електростанції – Ісар-2, Емсланд і Некарвестхайм II – будуть зупинені до кінця 2022 року.

Натомість наразі в країнах ЄС будують шість нових ядерних енергоблоків: по одному у Франції та Фінляндії, і по два блоки – у Словаччині та Угорщині. Це традиційні великі енергоблоки встановленою потужністю від 1000 МВт.

Планують розвивати національну ядерну енергетику Болгарія та Чехія.

Польща буде створювати її з нуля, що зафіксовано в її Енергетичній стратегії, схваленій урядом цієї країни в жовтні 2020 року. Передбачається будівництво від 6 до 9 ГВт нових атомних потужностей до 2043 року.

Очікується, що перший атомний енергоблок в Польщі буде введено в експлуатацію в 2033 році, а наступні блоки вводитимуть що два роки протягом наступного десятиліття.

Атомна енергетика має чітко сформоване лобі з 12 країн ЄС.

Це Болгарія, Хорватія, Чехія, Фінляндія, Франція, Угорщина, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Швеція та Нідерланди.

Лідером проатомного лобі є Франція. Саме президент Еммануель Макрон зіграв вирішальну роль у включенні Європейською комісією ядерної енергетики до законопроєкту з таксономії.

З іншого боку, категоричними противниками ядерної енергетики є такі держави, як Австрія, Данія, Люксембург та Португалія, а лідером цього антиядерного лобі є Німеччина.

На сьогодні в Німеччині на АЕС виробляється тільки близько 6% електроенергії. При цьому уряд Німеччини має виплатити операторам своїх АЕС компенсацію, які власники АЕС оцінюють у $19 млрд.

Загалом у країнах, що виступають категорично проти ядерної енергетики, живе близько 40% населення ЄС, а відповідно – й подібний рівень представлення у Європарламенті.

Однак для блокування рішення про екологічність "ядерки" необхідно 65% депутатських голосів, які походять щонайменше з 20 країн ЄС.

Ці голоси можна пошукати лише серед країн, які досі тримають нейтралітет у цьому питанні.. Це – Бельгія та Іспанія (експлуатують АЕС), Латвія, Литва, Естонія, Греція, Ірландія, Італія, Мальта та Кіпр.

Екологічна "ядерка"

Публікація проєкту Додаткового делегованого закону про таксономію очікується 22 січня.

Після цього він буде спрямований до Європейського парламенту. І якщо проти законопроєкту не збереться 20 країн з населенням не менше 65%, то ядерна енергетика отримає шанс на залучення дешевих кредитів на нове будівництво.

Це, безумовно, сприятиме покращенню перспектив для її розвитку в ЄС та за його межами, адже проатомні лобісти намагаються також зафіксувати в законопроєкті, що інвестиції ЄС в атомні проєкти за межами Євросоюзу слід також вважати такими, що відповідають таксономії.

Зокрема, додатковий імпульс отримають нові напрямки у розвитку нових ядерних технологій, такі як малі та середні модульні реактори встановленою потужністю до 300 МВт.

Такі енергоблоки можуть, серед іншого, бути використані як об'єкти локальної енергетики для енергопостачання віддалених ізольованих споживачів. Цільовими споживачами енергоресурсів у цьому випадку будуть окремі групи населених пунктів та промислових підприємств, що мають компактне розташування.

Малі модульні реакторні установки можуть бути побудовані незалежно один від одного або у вигляді модулів у великому комплексі, з додаванням потужності поступово, за необхідності, що дозволяє підходити гнучко до вибору величини потужностей АЕС.

В такому випадку інвестувати у розвиток атомної енергетики зможе й національний бізнес.

Так, у Польщі великі польські підприємці Зігмунд Солож та Міхал Соловов мають намір побудувати в центрі країни атомну електростанцію. Наголошувалося, що ця АЕС працюватиме на базі американських технологій малих модульних реакторів.

Зацікавлені у розвитку цього напряму і Сполучені Штати. За словами міністра енергетики США Дженніфер Гренхолм, Штати хочуть поширити свої технології у сфері ядерної енергетики на Центральну та Східну Європу.

У вересні 2021 року польська компанія KGHM Polska Miedz та американська NuScale Power LLC уклали угоду про розробку та будівництво в Польщі ядерних реакторів малої потужності на майданчиках вугільних теплових електростанцій, які виводитимуть з експлуатації.

У грудні 2021 року польська нафтопереробна компанія Orlen та фірма Synthos Green Energy домовилися про створення спільної компанії з розвитку та впровадження в республіці малих модульних ядерних реакторів. Перший такий реактор може з'явитися в країні вже у 2029 році.

Про плани за допомогою США побудувати "перший у своєму роді" малий модульний реактор (ММР) наприкінці минулого року заявила й Румунія – він має запрацювати у 2028 році.

Ще більш амбітними можуть виявитися плани Нідерландів. У грудні минулого року стало відомо, що новий коаліційний уряд Нідерландів вирішив повернутися до ядерної енергетики як до основного джерела чистої та безпечної енергії. Це дозволило виділити до 2030 року на підтримку будівництва нової атомної електростанції до пів мільярда євро (близько 10% від планових затрат).

* * * * *

Такі масштаби ядерного ренесансу в країнах ЄС суттєво зменшують можливість, що противники "атомної таксономії" знайдуть достатньо голосів, щоб заблокувати Додатковий делегований закон про таксономію.

Це має стати добрим сигналом для України. На законодавчому рівні в Україні визначено, що ядерна установка може бути у будь-якій формі власності: державній, приватній та комунальній.

До речі, керівник компанії ДТЕК вже заявив наприкінці минулого року, що вони розглядають можливість збудувати ММР на майданчиках вугільних ТЕС, які плануються до виведення з експлуатації.

Це може стати першою ластівкою: виконавши низку найсуворіших вимог ядерного законодавства, власником ядерної уставки будь-якої потужності може стати приватна компанія.

Ера гігантоманії, у тому числі щодо ядерних реакторів великої потужності, минула.

Україні треба орієнтуватися на світові тренди в реакторобудуванні, й перш за все розраховувати на національні інвестиції в розвиток ядерної енергетики від приватних компаній в ММР.

Це однозначно буде ефективно та матиме мінімальні корупційні ризики, на відміну від державного будівництва реакторів великої встановленої потужності.

Автор: Ольга Кошарна,

незалежний експерт з питань ядерної енергетики та ядерної безпеки,

член ГО "Українське ядерне товариство"