У середу комісія з обрання судді Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) завершила конкурс та оприлюднила рейтинг тих, хто прагне обійняти цю посаду.

На етапі співбесіди у списку було 13 кандидатів, з яких комісія має обрати трійку фіналістів. Серед них згодом ПАРЄ повинна обрати того, хто стане суддею ЄСПЛ аж на дев'ять наступних років (а на практиці, може, й більше).

Значення цієї посади, без перебільшення, є дуже високим.

Суддя ЄСПЛ, призначений від нашої держави, братиме участь у розгляді всіх скарг, поданих проти нашої держави, а також міждержавних справ за позовами України до держави-агресора. А тому було особливо важливо, щоби цю посаду обійняв юрист, який не викликає несприйняття українського суспільства, тобто той, рішення якого не сприймалося би як наперед заангажоване.

Ця небезпека справді існувала – але, відразу заспокоїмо, вона минула.

Кандидата, точніше кандидатку, яку вважали одним із лідерів перегонів – але обрання якої теоретично могло спричинити такий ефект – "скинули" в хвіст рейтингу.

Йдеться про Валерію Лутковську – колишню омбудсманку (2012-17 роки), колишню уповноважену України у справах ЄСПЛ. Її безсумнівна фаховість у питаннях ЄСПЛ та прав людини, а також "послужний список" виводили її в перелік фаворитів конкурсу, але було одне "але". Точніше, навіть декілька.

Критики Лутковської нагадували, що вона працювала в уряді за "регіоналів", та й уповноваженою ВР з прав людини стала завдяки їхнім голосам. А минулого року запитань додало те, що вона увійшла до публічно представленої юридичної команди Партії Шарія, яка захищала цю проросійську політичну силу від накладених на неї обмежень. Звісно ж, є принцип, за яким "адвокат за клієнта не відповідає" і юриста не можна асоціювати з його клієнтом, але призначення судді ЄСПЛ від України – це вже не лише про юриспруденцію.

До людини на цій посаді не має бути недовіри.

Можна лише припускати, чи цими міркуваннями керувалася комісія.

Втім, фактом є те, що в оприлюдненому рейтингу Лутковській дали украй низькі бали, поставивши у кінець списку – на 11-те місце з 13.

В рейтингу, оприлюдненому на сайті президента, немає обґрунтувань цих рейтингових рішень. Втім, майже напевно це вдалося зробити завдяки "дискваліфікації" за знанням мов. Лутковська навіть у своїй автобіографії визнала, що не володіє французькою, а мінімальне знання цієї мови (що є однією з двох офіційних мов Ради Європи) є однією з вимог до кандидатів.

Не виключено, що через той самий мовний критерій відсіяли ще одного дуже фахового кандидата – суддю Верховного суду Аркадія Бущенка, у недавньому минулому – одного з найвідоміших українських правозахисників. Складно повірити, що за підсумками тестування та співбесіди він справді посів лише 9-те місце.

Втім, перейдемо до лідерів списку. Коротко про першу п’ятірку (так, саме п’ятірку, а не трійку, бо є підстави стверджувати, що до Страсбурга надішлють список не з трьох лідерів рейтингу).

1. Микола Гнатовський

Фаховий та авторитетний юрист-міжнародник, тричі президент Європейського комітету з питань запобігання катуванням (орган Ради Європи), має незаплямований авторитет у європейських колах. Є безумовним лідером рейтингу.

2. Олександр Водянніков

Радник офісу ОБСЄ в Україні у проєктах, що пов’язані з верховенством права. Був кандидатом на посаду судді КС за квотою президента (Зеленський обрав інші кандидатури), є фахівцем у сфері конституційного права, має західну освіту. А от у сфері захисту прав людини про його досягнення невідомо, тому його високий рейтинг за результатами конкурсу здивував фахівців у цій царині.

3. Павло Пушкар

Співробітник Ради Європи доволі високого рангу. З 2002 року працює то в самому ЄСПЛ, то в інших органах Ради Європи. Це має як плюси (бо означає, що він чудово знає, як працює суд, досконало володіє мовами, має фахові знання тощо), так і мінуси. По-перше, фахівець, який вже 20 років безперервно працює в Страсбурзі, не так добре відчуває настрої "на землі", тобто реальні проблеми, настрої суспільства, вузькі місця у сфері дотримання прав людини у своїй державі. По-друге, в Раді Європи є неписане правило, за яким вони неохоче погоджують призначення суддями ЄСПЛ представників секретаріату Суду і РЄ.

4. Тетяна Анцупова

З 2017 року – суддя Верховного суду (адміністративні справи), член Великої палати ВС. До 2017 року – представниця наукової спільноти у сфері права. Має досвід роботи та наукових публікацій за профілем захисту прав людини.

5. Вікторія Чернійчук

З 2000 року працює юристом в ЄСПЛ. Рівень посади – менший, ніж у Пушкаря, але пов’язані з нею плюси та мінуси – ті самі.

Важливо, що жоден із цих кандидатів не є категорично неприйнятним чи токсичним. Але щодо трьох з п’ятірки є резонні запитання.

Між тим – і це важливо – майже напевно на розгляд до ПАРЄ не винесуть трійку лідерів. Річ у тім, що у практиці Ради Європи є така собі "м’яка вимога" про те, що список кандидатів має бути гендерно збалансованим, тобто в ньому не повинно бути трьох чоловіків або трьох жінок. Навряд чи Україна піде всупереч цій традиції. А це означає, що когось із жінок треба "підтягнути", щоби розбавити список лідерів, а когось із чоловіків – навпаки, викреслити з нього. Правила конкурсу дозволяють це робити.

Між тим за законодавством визначити (та оприлюднити на сайті президента) цю трійку офіс мав би не пізніше середи, але чомусь не зробив цього.

Однак кінцевий результат нескладно спрогнозувати. У трійку напевно піднімуть Тетяну Анцупову, викресливши з неї "потенційно проблемного" Пушкаря.

Адже йти на конфлікт з Радою Європи у Києві не налаштовані.

Конкурс на суддю ЄСПЛ вже двічі завершувався зривом, і джерела ЄП свідчать, що українська влада хоче покласти цьому край та довести до обрання.

Причому це можливо зробити, оминувши номінування токсичних кандидатів. Проміжні результати свідчать, що так і станеться.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"