Гучний скандал у словацькому парламенті з обливанням водою та вириванням з рук прапора України викликав швидку та гостру реакцію Києва.

Звичайно, сам по собі цей скандал наслідків не матиме – словацький уряд оперативно вибачився, а на додачу – "нападником" був депутат від ультраправої партії, яку в Словаччині вважають неофашистською, а її членів – абсолютно нерукоподаваними.

Втім, нинішній скандал – лише верхівка айсберга.

Він став результатом активного просування в сусідній країні антизахідних та антиукраїнських наративів.

І ці тези стають дедалі популярнішими. Показовий приклад: нещодавнє соціологічне опитування показало, що 44% словаків вважають, що за зростання напруги в Україні відповідальні США і НАТО, і лише 34% – що винна Росія.

Ці тези все активніше бере на озброєння опозиція. Причому не тільки радикали, а й вчорашня влада, яка мала досить конструктивні відносини з Києвом.

Що змінилося у Словаччині? І які наслідки це може мати? Спробуємо розібратися.

"Гірше, ніж радянська окупація"

Перш за все – про обставини, за яких український прапор опинився в центрі бійки. Адже ці обставини є дуже показовими.

Це сталося під час розгляду угоди із США про стратегічну співпрацю.

Угода передбачає надання військовим силам США доступу до двох військових аеродромів Словаччини, а також до інших військових об’єктів, узгоджених сторонами. Цей дозвіл дається на 10 років і не передбачає внесення Вашингтоном орендної плати. Натомість США інвестуватимуть у модернізацію словацької військової інфраструктури.

Схожу угоду підписали ще 23 країни-члени Альянсу, включно з усіма, окрім Словаччини, країнами "східного флангу" НАТО.

Це давало очікування на безпроблемне схвалення цієї угоди. Досі проти неї виступали лише члени ультраправої партії "Наша Словаччина" Маріана Котлеби.

Втім, несподівано проти угоди виступили дві найбільші опозиційні сили, лідерами яких є колишні прем’єри: "Голос" Петера Пеллегріні та SMER Роберта Фіцо.

"Іронія полягає в тому, що переговори із США про цю угоду почалися, коли Фіцо був прем’єром, і успішно тривали під час прем’єрства Пеллегріні. Однак тепер з політичних причин їм стало вигідно бути антиамериканістами", – іронізує директор Асоціації словацької зовнішньої політики Александр Дулеба.

Представники цих партій стали різкими критиками угоди із США, заявляючи, що вона обмежує словацький суверенітет навіть більше, аніж вторгнення військ СРСР у 1968 році.

Такий ідеологічний розворот суттєво налякав "Нашу Словаччину" – там відчули ризик втрати свого базового електорату. Тож ультраправі депутати заблокували трибуну під час розгляду оборонної угоди із США, розгорнувши словацький прапор.

А коли до трибуни наблизилися депутати від коаліційної партії SaS із прапором України – вирішили додатково підняти рівень "хайпу".

І якщо мотиви дій ультраправих депутатів не є таємницею – вони свідомо йшли на скандал, то мотиви дій "Голосу" та SMER викликають питання.

Чим пояснюється такий різкий розворот у ставленні до США?

Александр Дулеба впевнений, що причини цього варто шукати у внутрішній політиці.

"За чинного уряду правоохоронні органи суттєво просунулися у розслідуванні гучних корупційних злочинів, що пов’язані з попередньою владою. Дійшло до того, що і Роберт Фіцо, і Петер Пеллегріні відчувають реальну загрозу ув’язнення. А в такій ситуації їм потрібно за будь-яку ціну добитися перевиборів, щоб зупинити розслідування. І тут їм нема різниці, за що критикувати чинну владу. Спочатку вони їх критикували за антиковідні обмеження, однак після того, як Конституційний суд не знайшов порушень прав людини в цих обмеженнях, вони знайшли новий інструмент для атаки", – впевнений він.

Показово, що опозиція вимагає дострокових виборів, не маючи гарантій перемоги. Попри падіння рейтингів уряду, ці голоси переходять іншим прозахідним силам – партії "Прогресивна Словаччина" та християнським демократам.

Втім, навіть за такого сценарію коаліція стане ще більш нестабільною, і їй буде явно не до розслідувань.

Шанс для Кремля

Опозиційна блокада не дала результату – того ж дня, 8 лютого, угода із США була ратифікована словацьким парламентом. За це проголосували 79 депутатів із 140 присутніх, а проти угоди – 60.

Вже наступного дня угоду ратифікувала президент Зузана Чапутова. "Договір не підриває наш суверенітет, не встановлює присутності іноземних солдатів або навіть іноземних баз на нашій території без рішення уряду чи парламенту, як це відбувається зараз", – заявила вона.

Разом із тим президент Чапутова відзначає, що ухвалення цієї угоди супроводжувалося масштабною кампанією дезінформації.

"Європейський континент, включно зі Словаччиною, протягом кількох років був об’єктом гібридних атак, включаючи масовану кампанію дезінформації. Це підтверджують висновки наших спецслужб. Її мета – послабити наші інституції, дестабілізувати наше суспільство та прагнути ще більше віддалити нас від наших союзників", – зазначає вона.

Тож чи закінчилася ця історія "гепі-ендом"? Не зовсім.

Програвши у боротьбі проти угоди, проросійські сили виграли в іншому.

Атака на прозахідний курс змогла мобілізувати протестний електорат. А головне – провідниками цього курсу стали не радикали, а цілком респектабельні політики.

І це суттєво збільшує можливості РФ. Донедавна провідниками їхніх інтересів були радикали на кшталт Котлеби (про його фінансування з РФ писали словацькі медіа). Однак Кремлю було складно відкрито підтримувати політика, який публічно висловлював захоплення нацистськими лідерами – і це обмежувало "співпрацю".

Інша справа – Фіцо та Пеллегріні. В їхній особі агентами впливу РФ стають провідні опозиційні політики Словаччини. Сумарний рейтинг їхніх партій у разі дострокових виборів складе не менше 30%, що дає їм навіть шанси на реванш.

Втім, навіть за сценарію відмови від дострокових виборів ця тенденція виглядає небезпечною, в тому числі й для України.

Александр Дулеба згадує про рейтинги, згідно з якими 44% словаків звинувачують НАТО та США у нинішній кризі. "Я впевнений, що щонайменше третина, а можливо – навіть половина з тих, хто дав таку відповідь, насправді просто хотіли насолити уряду, і це була швидше  протестна реакція", – впевнений політолог.

 Однак збереження такої риторики від провідних політичних сил може призвести до більш стійких змін в оцінках словаків.

А в тому, що РФ готова щедро допомогти своїм союзникам, сумнівів немає.

Тож ситуація в сусідній країні виглядає дуже тривожно для України. І права заплющувати на це очі ми не маємо.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"