"Ще тиждень тому у мене була впевненість, що Путін просто шантажує. Зараз твердого переконання вже немає". Це – слова представника керівництва однієї з держав-членів ЄС, з яким "Європейська правда" спілкувалася у Мюнхені, на полях Мюнхенської безпекової конференції (МБК).

Розмова проходила у форматі "не під запис", за правилами Chatham house, тож ми не можемо розкривати співрозмовника, але почуті міркування варті уваги.

"Ми припускаємо, що Путін діє раціонально, але чи так це? Наприклад, у мене остання особиста зустріч з Путіним була вже кілька років тому і я не розумію, як він зараз міркує. Після початку пандемії з ним тет-а-тет спілкувалися одиниці західних лідерів. Це Макрон і Шольц; із розмов із ними я знаю, що вони набагато песимістичніші за мене. Це також Байден – і ви чуєте, що він зараз каже. Так, з раціональної точки зору повномасштабний напад на Україну не потрібний Путіну, бо тільки зашкодить йому. Та я не можу виключати, що Путін перестав мислити логічно".

Подібні думки довелося почути й від іншого європейського посадовця, який розповів, що тиждень тому, під час телефонної розмови з лідерами кількох держав, Байден переконував тих, що Путін, з яким він спілкувався телефоном, втратив відчуття реальності.

Все це нагадало історію про те, як у 2014 році – також після телефонної розмови з Путіним та після того, як він розпочав агресію проти України – європейців переконувала у подібному Ангела Меркель.

Сам Джо Байден до Мюнхена не поїхав, але Штати були представлені на украй високому рівні. Віцепрезидентка, Держсекретар США, величезна двопартійна делегація Конгресу приїхали до Німеччини, щоби переконати партнерів у тому, що загроза серйозна, а відповідь Заходу має бути безкомпромісною.

І заклики України з цього приводу також були почуті західною аудиторією.

Глобус України

Мюнхенська конференція – найавторитетніший світовий форум у сфері міжнародної безпеки, що обговорює події по всій земній кулі і щороку у репортажах з Мюнхена "ЄвроПравда" мала пояснювати та доводити, що Україна не є центром всесвіту. Навіть у лютому 2015 року, коли тривали бої за Дебальцеве, а Путін тиснув на Україну, вимагаючи від неї поступитися суверенітетом, українська тематика  була тут далеко не на першому місці.

Цього разу все змінилося.

Буквально кожен західний топовий політик присвячував Україні помітну частину своєї промови; українська та східноєвропейська панелі зібрали аншлаг у залі; а "Український ланч", який Yalta European Strategy та Фонд Пінчука вже п’ять років поспіль організовують на полях МБК – перетворився на ключовий side event форуму і пройшов з участі кількох міністрів оборони та закордонних справ і особисто глави конференції Вольфганга Ішингера.

"За 14 років, поки я тут працюю, не пам’ятаю, щоб на цій конференції домінувало лише одне питання. А зараз це так", – пояснив Ішингер.

Авторитетний німецький дипломат, який віднедавна став відкритим прибічником надання зброї Україні (хоча до цього багато років поспіль виступав проти!), заявив, утім, що не розуміє намірів Путіна. "Я найбільше занепокоєний тим, що російська влада здатна на несподівані ходи... І я не впевнений, що ми продумали усі варіанти дій РФ, які можуть статися", – заявив він, пошкодувавши, що цього разу не може спитати про це особисто когось із лідерів РФ.

Річ у тім, що представники влади РФ проігнорували Мюнхен-2022, і це – ще одна унікальна особливість цьогорічної конференції.

Багато років поспіль Москва активно працювала на МБК. У 2007 році Владімір Путін виголосив тут свою знамениту "мюнхенську промову", що стала першим відкритим ультиматумом Путіна на адресу Заходу; Мюнхен відвідував також Медведєв; усі інші роки відтоді делегацію очолював Лавров. Цього року Москва, всупереч своїм заявам про прагнення до дипломатичного вирішення проблеми, вирішила відмовитися від діалогу.

У кулуарах Мюнхена панує переконання, що одна з причин – те, що Сергєй Лавров не підтримує нинішнє загострення і не хоче зайвий раз виправдовувати рішення Кремля, та ще й публічно.

А за відсутності росіян підтримка України була особливо одностайною.

Сценарії апокаліпсису

У ніч на п’ятницю, перед початком МБК, президент Джо Байден звернувся до нації та світу зі словами  про те, що напад на Україну є цілком реальним.

У ніч на суботу, коли світові лідери вже зібралися у Мюнхені, він знову терміново зібрав журналістів, щоби оголосити, що "Путін вже ухвалив рішення про вторгнення".

Він не став єдиним, хто дотримується подібної думки.

Найбільш песимістичними були прогнози представників брито-американської співдружності.

Міністерка закордонних справ Великої Британії Ліз Трасс попередила, що вже наступного тижня в Україні може розгорнутися "найгірший сценарій" російського вторгнення. Її підтримав Борис Джонсон, який оголосив, що за даними розвідки, Росія планує найбільшу з 1945 року війну в Європі.

А очільниця МЗС Канади Мелані Жолі у своєму виступі на "Українському ланчі" YES та Фонду Пінчука хоч напряму і утрималася від апокаліптичних прогнозів, але її розповідь про безальтернативну евакуацію посольства до Львова та про впевненість, що "український уряд боротиметься, щоби лишатися в Києві якомога довше" – була, певно ще яскравішим показником того, що Канада всерйоз вірить у реальність окупації української столиці.

Так само із завуальованими прогнозами виступив і заступних генсека НАТО Мірча Джоане, який закликав усіх не сподіватися, що жахи війни є аргументом для Путіна: "Треба не забувати, що Pосія перебуває у війні – бо воює з Україною – вже 8 років. І це Путіна не зупинило".

Утім, як це не парадоксально, проведене на "Українському ланчі" опитування суперечило цьому публічному фаталізму.

Міністри, безпекові експерти, чинні та колишні політики, що спеціалізуються на Україні, мали змогу відповісти на запитання: чи розпочне Путін вже найближчим часом, на їхню думку, повномасштабне вторгнення в Україну, у тому числі із спробою захоплення Києва. І лише 37% з тих, хто проголосували – відповіли ствердно, решта дали негативну відповідь. А зважаючи на те, що значна частина присутніх (за цифрами схоже, що десь третина) не визначилися з відповіддю – то відсоток тих, хто справді чекає на повномасштабний напад РФ, був ще нижчим.

І, що кидалося у вічі у дискусіях у Мюнхені – це те, що чим далі від України, тим песимістичнішим є політик або політикиня.  

Тож на цьому фоні не здивувало, що президент Зеленський після своєї промови (до речі, якщо ще не читали – варто, ми опублікували її повний текст і його справді краще читати, а не слухати) визнав, що на відміну від США не переконаний у реальності наміру Путіна атакувати.

Як сприйняли Зеленського?

Після поїздки президента Зеленського до Мюнхена та його промови для учасників МБК реакція української експертної спільноти була одностайною: виступ добрий. Широкій українській аудиторії він також "зайшов".

Утім, доводилося чути запитання про те, а як до виступу поставилися західні партнери? Адже про них у промові було чимало згадок, не завжди позитивних.

Можемо заспокоїти: цього разу західній аудиторій "зайшло" не гірше, ніж українській.

Про це свідчила навіть реакція зали МБК, що аплодувала виступу Зеленського (а українців там було вкрай мало).

Так, висловлювання були жорсткими; так, це не був виступ дипломата. Але будь-хто із західних політиків, хто перетинався із чинним президентом України, і без того знає, що він не дипломат, тож новини тут немає. Навпаки, за чинної ситуації м’яка промова була би дивною, а натомість емоційність українського президента західні партнери сприйняли радше як щирість.

Це підтверджують і виступи інших учасників МБК, що реагували на слова Зеленського.

Понад те, очільниця МЗС Британії Ліз Трасс, що виступала відразу після українського президента і яку попросили прокоментувати його слова, навіть трохи відхилилася від офіційної британської лінії та визнала, що загроза масштабної агресії, на думку багатьох, не є аж такою однозначною – але Захід все одно має до неї готуватися.

"Промова була украй отверезлююча. І я особисто була у Києві та бачила, який ефект для України, на її економіку має безпекова загроза... Багато хто оцінює ситуацію з надією. Але ми маємо бути готові також до найгіршого сценарію, а він може статися вже наступного тижня", – пояснила вона.

Від американців також не прозвучало образ і зауважень через претензії до Заходу у виступі українського президента. Сенаторка Емі Клобучар (Демпартія), що виступала у наступній після Зеленського панелі, до того ж, позитивно відгукнулася про сам факт візиту президента до Мюнхена, попри російську загрозу. "Хтось думав, що він виступить по відеозв’язку, можливо, в оточенні військових, але він обрав можливість з’явитися тут", – зазначила вона, запевнивши, що Захід нині об’єднаний у прагненні захистити Україну.

"Путін, напевно, думав, що ми будемо розділені через це, але ця загроза нас об’єднала", – додала вона.

І окремо варто додати, що слова Зеленського про можливий вихід з Будапештського меморандуму наразі не були сприйняті як проблемні. Принаймні, вони не перетворилися на тему обговорень у Мюнхені.

Якою буде відповідь Заходу?

Лідери та представники усіх без винятку держави ЄС та НАТО, що висловлювалися з цього приводу під час МБК, підтвердили: санкції проти Росії у разі нового вторгнення точно будуть.

У Вашингтоні планують діяти першими – розраховуючи, що ЄС підтримає їхній підхід.

Натомість вже є детальна домовленість про спільні санкції всередині брито-американської співдружності, запевнила у Мюнхені очільниця МЗС Канади Мелані Жолі. "Ми скоординовані. Санкційне рішення вже готове і буде ухвалене у перший же день (у разі вторгнення РФ). А на другий та третій день до нього доєднаються інші країни".

У ЄС вже знають про спільне америко-брито-канадське рішення, в курсі деталей санкційного пакету, та обіцяють не баритися з відповіддю і доєднатися до нього. Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн каже, що позиція ЄС щодо деталей санкцій вже узгоджена з партнерами по той бік Атлантики.

"Пакет включає фінансові санкції – у випадку нападу ми обмежимо доступ Росії до фінансових ринків і встановимо експортний контроль, який зупинить можливість Росії модернізувати свою економіку. Ми маємо чимало високотехнологічних товарів, в яких ми домінуємо і які Росія не може замінити", – сказала фон дер Ляєн.

Варто додати, що в ЄС є процедури термінового ухвалення санкцій у разі, коли є згода щодо них. Вона не така швидка, як у суверенних держав на кшталт США, але за 2-3 дні європейські санкції цілком реально запровадити.

А що ж із так званими "превентивними санкціями", про які просив очільник МЗС Дмитро Кулеба?

Тут ясності немає. Але й категоричного "ні" у Мюнхені також не прозвучало; швидше за все, рішення залежатиме від розвитку подій.

Та можна з абсолютною певністю говорити, що єдність Заходу, готовність підтримувати Україну – безпрецедентна.

Цього Путіну точно вдалося досягти.

А от що із єдністю всередині України?

Тут Мюнхен, треба визнати, також приніс позитивні новини – але наразі обмежені, у порівнянні з єднанням світу.

На подіях у рамках безпекової конференції були присутні депутати з кількох фракцій. Крім однопартійців Зеленського, була делегація "офіційної" частини "Голосу" (тієї, яку очолює Рудик), делегація "Євросолідарності". А от чого не було – то це критики з їхнього боку, звичної у дискусіях в Україні.

Понад те, від соратників Порошенка у присутності іноземців лунали навіть компліменти на адресу влади!

"Я представляю опозицію, але я дуже підтримую те, що сказав тут наш міністр закордонних справ", – заявила, зокрема, на "Українському ланчі" Іванна Климпуш-Цинцадзе. Ті, хто слідкує за її стосунками із Дмитром Кулебою, зрозуміють, наскільки це нетипова заява. "Я також підтримую колег з партії "Слуга народу" у тому, що це не війна Росії з Україною, це війна Росії з Заходом", – продовжила депутатка.

Від іноземців також доводилося чути, що спільність позиції влади і опозиції у часи, коли нова агресія Росії є найреальнішою від 2014 року – це дуже потрібний елемент. Але поки що вона одностороння. Немає підстав говорити навіть про "прикопування" сокири війни.

Хоча небезпека агресії мала би відкинути усі внутрішні чвари на другий план. Утім, можливо, з часом і це відбудеться.

Сергій Сидоренко, 

редактор "Європейської правди", 

Мюнхен-Київ