14 місяців – стільки у Чорногорії пропрацювала коаліція, основу якої складали прихильники Сербії та РФ.

"Уряд апостолів", названий так за кількість міністерських портфелів, а головне – за близькість до Сербської православної церкви, минулого тижня був відправлений у відставку.

На зміну йому має прийти уряд меншості – сформований прозахідними партіями, що входили до попередньої коаліції.

Цей формат є надзвичайно нестабільним – ніхто не прогнозує, що такий уряд буде здатний пропрацювати більше року.

Сценарію реваншу проросійських сил можна уникнути – нинішня криза дає другий шанс прозахідній опозиції. Проте відразу з’явилися сумніви, що опозиція врахувала уроки своєї поразки та готова до змін.

Кінець "уряду апостолів"

"Я знаю, що більше не буду прем'єром і що уряд впаде", – заявив напередодні вирішального парламентського голосування прем’єр-міністр Чорногорії Здравко Кривокапич.

Про швидкий кінець уряду стало відомо вже з кінця січня – про вихід з коаліції, яка мала більшість лише в один мандат, заявила прозахідна партія URA.

Конец пророссийского реванша: как Черногория возвращается на проевропейский путь

Її лідер, віцепрем'єр Дрітан Абазович заявив, що коаліція гальмує рух країни до членства у ЄС. Відповідно, план лідера URA полягав у формуванні уряду меншості, який складатимуть партії нинішньої коаліції, окрім ключової політсили – просербської та проросійської партії "Демократичний фронт".

У відповідь партія прем’єра звинуватила Абазовича у "небаченій в історії" зраді та почала готувати вуличні протести. Здавалося, що так просто "друзі Путіна" у відставку не підуть.

Втім, вуличні протести й стали тим переломним моментом.

За повідомленням чорногорських ЗМІ, протягом минулого тижня на вулиці виходили сотні прихильників уряду. Це досить багато за чорногорськими мірками, проте геть не дотягує до вуличної активності 2020 року, коли чинна коаліція прийшла до влади, вперше посунувши з неї Демократичну партію соціалістів (ДПС) чинного президента Міло Джукановича.

Саме тоді стало остаточно зрозуміло, що відставка уряду є неминучою.

В такій ситуації "уряд апостолів" зосередився на критиці "зрадників" (імідж зраджених має додати голосів на наступних виборах), а також прийнятті документів, що стануть "мінами сповільненої дії" для наступного уряду.

Також у коаліції (а точніше, в тому, що від неї залишилося) запропонували свій власний шлях виходу з політичної кризи – дострокове припинення повноважень парламенту та нові вибори.

Проте у парламенті віддали перевагу іншій постанові – уряд звинуватили у блокуванні реформ у сфері верховенства права, що є ключовими для наближення до членства у ЄС.

Провину за це поклали на прем’єр-міністра, звільнивши його з посади.

За словами експрем’єра Душко Марковича, вотум недовіри уряду "зупинив безпрецедентну ерозію держави", проте тепер депутатам треба ще відкинути образи та об’єднатися, щоб повернути країну на проєвропейський шлях.

Уряд, залежний від опозиції

Наступне голосування чорногорського парламенту має пройти вже за тиждень. На ньому буде вирішення питання про спікера, а також може бути сформовано новий уряд.

Втім, ні для кого не є таємницею, що новим прем’єром стане Дрітан Абазович, і новий уряд матиме дуже мало мандатів – від 11 до 14, тоді як для стабільної більшості потрібно щонайменше 41.

Саме тому для призначення нового уряду вкрай потрібні голоси опозиції. Проте в URA запевняють, що за будь-яких умов створення коаліції з ДПС неможливе.

Партія Джукановича та особисто чинний президент правили Чорногорією попередні 30 років – аж до виборів 2020-го. Маючи вагому базу підтримки (партія позиціонує себе як ключового та ледь не єдиного захисника чорногорської національної ідентичності), ДПС має й високий рівень недовіри – партію пов’язують із численними корупційними скандалами.

Тож попри те, що співпраця з ДПС є неминучою для нового уряду, їм вкрай важливо не зробити її занадто тісної – цим фактором неодмінно скористається "Демократичний фронт".

Наприклад, слідом за відставкою уряду заплановано й зміну спікера. У "Демфронті" вже заявляють про таємну змову URA та ДПС, внаслідок чого посада спікера має стати платою соціалістам за підтримку.

Очевидно, що у "Демфронті" не полишають сподівань "розкачати" протестну хвилю.

Підставою для цього може стати внесення змін до Закону про свободу віросповідання – попри назву, він спрямований на закріплення привілейованого становища Сербської православної церкви, і його гостро сприймають у ДПС.

Тож спроби внести зміни у цей закон дозволять знову мобілізувати церкву до політичного протистояння, як це було у 2020 році.

Цю карту уряд Кривокапича намагався розіграти напередодні звільнення, анонсувавши підписання великої угоди з СПЦ. Втім, цей план викликав протести опозиції, тож від нього довелося відмовитися.

Натомість уряд Кривокапича зміг провести інше суперечливе рішення – змінив критерії надання громадянства, внаслідок чого на нього претендуватимуть близько 40 тисяч етнічних сербів, що живуть у Чорногорії і ймовірно стануть електоратом "Демфронту".

Звичайно, це рішення ще можна оскаржити. Втім, це додатково посилить напругу в суспільстві, що також гратиме на руку "Демфронту".

Зрештою, не варто забувати, що після схвалення нового уряду вперше керівником Чорногорії стане етнічний албанець. Цей факт зазвичай у Чорногорії подається як свідчення її демократичності.

Втім, для сербських радикалів це швидше ще один фактор, здатний мобілізувати електорат.

За таких розкладів розраховувати, що новий уряд протримається хоча б рік, досить оптимістично.

Робота над помилками

В Єврокомісії вже закликали швидше сформувати новий уряд, висловивши сподівання, що він "відповість на очікування громадян щодо досягнення прогресу в процесі вступу до ЄС".

Єврокомісія – один із ключових лобістів формування уряду меншості. Там вважають, що нові парламентські вибори матимуть сенс лише після оновлення виборчого законодавства та приведення його до стандартів ЄС, чим і має зайнятися новий уряд.

За успішного сценарію на цю роботу піде рік, після чого дострокові парламентські вибори можна буде проводити разом із плановими президентськими.

Проте про вихід із кризи можна буде говорити лише тоді, коли прозахідні сили не лише матимуть більшість, але й будуть готові до коаліції.

Наразі це неможливо через потужний корупційний шлейф ДПС.

Розрахунки Заходу полягають у тому, що за цей рік вони зможуть переконати найбільш одіозних членів ДПС піти з партії, а президента Джукановича – відмовитися від висування на другий термін.

За такого сценарію створення стабільної прозахідної коаліції буде можливим.

Та чи зможе ДПС скористатися цим шансом?

Перші заяви її лідерів після відставки уряду Кривокапича вказують на інше – у партії подають ці події як свою власну перемогу та обіцяють швидкий реванш. Невипадково відставку уряду в ДПС відсвяткували влаштуванням феєрверків у найбільших містах країни.

Це показує, що ДПС буде довго миритися з роллю постійного рятівника уряду меншості, весь час залишаючись у стороні.

Не в останню чергу така позиція пояснюється тим, що за рік перебування в опозиції ДПС почала втрачати свій електорат.

На патріотичний табір претендують і нові політичні партії. Це довели нещодавні місцеві вибори у Цетинє – історичній столиці Чорногорії, де позиції ДПС завжди були особливо потужними.

На цих виборах значна частина виборців ДПС віддала голоси ідеологічно близьким соціал-демократам (як і ДПС, вони позиціонують себе як патріотичну силу).

І це – суттєвий виклик для партії президента, що спонукатиме їх діяти активніше. І це ще один фактор, який ускладнює вихід Чорногорії з кризи та дає шанси на реванш "друзям Путіна".

Автор: Юрій Панченко, 

редактор "Європейської правди"