Чи піде Лукашенко на введення білоруських військ в Україну?

Здається, віднедавна це питання втратило актуальність – згідно із заявою регіонального управління сил тероборони "Північ", ці війська вже три дні перебувають на території Чернігівської області.

Щоправда, цю інформацію не підтверджують ані в Білорусі, ані в РФ (останнє виглядає дещо дивно, проте про це згодом).

Та навіть якщо білоруських військових на території України поки немає, схоже, що це питання кількох днів або навіть годин. У Міноборони вже помітили близько 300 білоруських танків, що скупчилися на кордоні з Україною і чекають потрібного моменту

Разом із тим залишається ще багато питань, в першу чергу – наскільки масштабною може стати військова підтримка Білорусі? І для кого вона матиме більше негативних наслідків – для України чи для режиму Лукашенка?

Сумнівний союзник

Військові навчання на території Білорусі, які слугували прикриттям для підготовки вторгнення, показали: про взаємодію російських та білоруських військових навіть не йшлося.

Багато свідчень білорусів у соціальних мережах кажуть про те, що росіяни не допускали білорусів (навіть своїх партнерів по навчаннях) до своєї техніки і дуже мало з ними спілкувалися – не виключено, що це був наказ.

Інше питання – готовність білоруських військ до бойових дій. Це відзначають і в управлінні сил тероборони "Північ" – там стверджують, що у білорусів слабкий бойовий дух, і вони не бажають воювати проти українців.

Подібні підозри – цілком виправдані. Білоруська армія ніколи не готувалася до реальних бойових дій. Попри відносно непогане фінансування (на відміну від української армії часів Януковича), військова служба в Білорусі завжди розглядалася як певна синекура з непоганим соціальним пакетом.

Нагадаємо, що Білорусь донедавна позиціонувала себе як нейтральна та позаблокова держава, а на додачу – мала гарантії безпеки від РФ.  За таких обставин ризик для білоруських військових взяти участь у реальних бойових діях був мінімальний.

Формально армія Білорусі – 45 тисяч військовослужбовців. Та яка частина з них є готовою до бойових дій – велике питання.

Не в останню чергу – через непопулярність цієї війни в Білорусі. Попри всі зусилля державної пропаганди, особливо за останні роки, ставлення білорусів до українців завжди було набагато кращим, аніж у росіян.

Тож публічний наказ Лукашенка перетинати кордон може викликати явний чи прихований спротив частини військовослужбовців.

Групи у соціальних мережах, де спілкуються білоруські військові, наразі заповнені закликами не їхати на війну з Україною, а за неможливості відмовитися – відразу здаватися у полон. 

Ще один показовий момент: від початку війни багато білорусів отримали повістку на військові збори – однак це лише призвело до нового спалаху виїзду з країни. 

Путін шукає поплічників

Чому ж тоді білоруська армія готується до атаки на Україну?

Не можна виключити те, що білоруські військові мали доєднатися до бойових дій лише на етапі, коли ключові завдання вже будуть виконані росіянами.

Однак Україні вдалося зламати цей план – і тепер агресору доводиться імпровізувати.

Однак є й інше пояснення. Завданням Путіна є замазати у крові максимально більшу кількість країн.

На країни-члени ОДКБ (путінський аналог НАТО) чиниться тиск із вимогою якщо не допомогти військами, то хоча б публічно виправдати дії РФ. Окрім Лукашенка, таке схвалення вдалося отримати лише від Киргизстану, тоді як позиції Казахстану та Вірменії виявилися швидше критичними до РФ.

Проте Лукашенко – це окрема історія. Росія не для того рятувала його владу в 2020 році, щоб дозволити йому відплатити лише заявою. Тож пов’язування кров’ю має пройти на повну.

І саме цей аргумент – ключовий, який дозволяє поставити під сумнів, що ті військові, які були ідентифіковані як білоруси, є ними насправді.

В такому випадку заперечення Лукашенка хоч якось можна зрозуміти, проте РФ неодмінно скористалася б цим фактом у своїй пропаганді.

Спусковий гачок протестів

27 лютого у Білорусі відновилася протестна активність. Причому причиною був не референдум про внесення змін до конституції, який проходив у той день.

Тисячі білорусів за пропозицією лідерки опозиції Світлани Тихановської прийшли на виборчі дільниці саме о 14-й годині – створивши величезні черги. А вже ввечері вони зібралися під будинком Міноборони Білорусі, протестуючи проти можливого остаточного приєднання їх країни до агресії проти України.

За даними білоруського МВС, минулої неділі на антивоєнних протестах було затримано близько 800 осіб.

Кількість протестувальників може здатися невеликою, але варто зважити на контекст. Увесь минулий рік Лукашенко старанно знищував будь-яку можливість повторення протестів. Не гребуючи найжорстокішими методами.

В ситуації, коли відкритий протест стає особистим подвигом, вихід на вулиці кількох тисяч осіб показує, наскільки насправді непопулярна в білоруському суспільстві ідея війни з Україною. В тому числі й серед електорату самого Лукашенка.

І хоча поки немає підстав очікувати повторення масових протестів, як це було в 2020 році, ситуація може змінитися кардинально.

Потік мертвих тіл (а в тому, що він буде, Лукашенко вже мав змогу переконатися за результатами перших днів російської агресії) цілком може стати тим спусковим гачком, який змусить білорусів забути про власну безпеку і знову масово вийти на вулиці.

Не виключені й інші форми спротиву.

Білоруські пабліки майорять інформацією про повномасштабну "рейкову війну", яка в останні  дні почалася в Білорусі. Виведення з ладу світлофорів та стрілочних переведень дозволить заблокувати перевезення військової техніки, що однозначно грає на руку Україні.

Саме тому пряме приєднання до агресії Путіна стає дуже ризикованим кроком особисто для Лукашенка.

У разі невдалого для агресора перебігу подій Лукашенко отримає не лише нові санкції та остаточний розрив відносин з Україною, але й, можливо, відновлення масових протестів всередині країни.

І можливостей у Путіна допомогти своєму союзнику залишається все менше.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"