Російська армія вже зазнала масштабних втрат у війні з Україною і гостро потребує поповнення штурмових підрозділів.

Українські та західні аналітики відзначають критичну ситуацію в багатьох найбільш боєздатних частинах армії агресора.

Постало питання залучення до бойових дій російських підрозділів з закордонних баз, в першу чергу з Південного Кавказу, а також іноземних найманців з Близького Сходу.

В першу чергу тут згадують спроби рекрутингу сирійців – невипадково цю можливість особисто прокоментував президент країни-агресора Владімір Путін.

Однак, як і передбачалося в попередньому матеріалі, результат вийшов інакшим від озвученого на тій нараді, і про численний контингент з Сирії наразі не йдеться.

Очевидно, швидко інтегрувати арабомовних рекрутів у бойові порядки виявилося не так просто, а обіцянки президента Сирії Асада прогнозовано виявилися порожніми.

Хто може стати на заміну таким гостро анонсованим арабським бойовикам?

Середньоазійська альтернатива

З можливих резервів контрактників, які регулярно проходили навчання і вважаються боєздатними, залишається 201-ша база в Таджикистані.

Після приходу до влади в Афганістані "Талібану" підрозділи цього з’єднання в кінці минулого року отримали нову стрілецьку зброю і модернізовану важку техніку.

Сирийский легион Путина: на какую помощь может рассчитывать РФ

Чисельність особового складу бази оцінюють в 7,5 тисяч осіб – це майже стільки, скільки на двох базах в окупованих грузинських Абхазії та Південній Осетії (наразі ці бази стали одним з ключових джерел поповнення для нової атаки на Україну).

Чи є перспективи перекидання солдатів з Таджикистану для війни в Україні?

Зараз достовірних свідчень участі окремих підрозділів бази в боях на нашій землі немає. Безперечно, в тому чи іншому вигляді військовослужбовці бази беруть участь у війні. Про це свідчать похоронні листи, що надходять до Таджикистану, які доставляють військовослужбовці бази. 

Проте нараз йдеться про поодинокі випадки. Інша справа - питання перекидання всього з’єднання чи помітної частини підрозділів.

Проте це зовсім не просто – набагато складніше, аніж вивести частину контингенту з баз у вже згаданих Абхазії чи Південній Осетії.

Адже ймовірність залишити "південні рубежі ОДКБ" взагалі без силового прикриття наразі виглядає досить ризиковано.

З одного боку, РФ розвиває дружбу з "Талібаном". Нещодавно у Москві навіть акредитували першого дипломата від цієї забороненої в РФ терористичної групи.

Проте у РФ пам’ятають: дружба, підкріплена добре озброєною майже дивізією, завжди має більше шансів на сталість.

Тож ймовірність подальшого зменшення контингенту бази на потреби агресії проти України існує, але залежить від низки регіональних факторів  і ситуації в самому Таджикистані.

"Найважчі роки історії"

Пострадянська історія Таджикистану містить жорстоку п’ятирічну громадянську війну, декілька військових бунтів і заколотів старших офіцерів.

Цілі регіони країни режим президента Емомалі Рахмона розглядає як ненадійні або бунтівні. В одному з таких неспокійних регіонів - Бадахшані - вже пів року діє надзвичайний стан, встановлено блокпости в столиці регіону і на багатьох шляхах, відключено інтернет і мобільний зв’язок.

Протести в Хорозі та інших містах регіону почалися після вбивства поліцейськими молодих людей при затриманні. З мешканцями високогірного і бідного на ресурси Бадахшану проводять "профілактичні" силові співбесіди, активних громадян затримують, катують і засуджують до 30-річних термінів.

Агресія проти України викликала серйозні економічні проблеми у сателітів РФ.

Економічні санкції щодо основного торгово-економічного партнера Душанбе викликали зростання цін на паливо, інфляцію таджицького сомоні і як наслідок - подорожчання харчових продуктів та інших товарів першої необхідності.

Підвищення цін відбулося на тлі заборони Росією експортувати низку товарів, у тому числі зерно та цукор.

Як наслідок, таджицький президент Емомалі Рахмон у своєму вітальному посланні на честь свята Навруз закликав народ виявити терпіння у "найважчі роки історії" людства.

Глава держави закликав усіх громадян "використовувати кожну п'ядь землі та прагнути до збирання трьох-чотирьох врожаїв зі зрошуваних земель", зазначивши, що це є одним "з основних способів якіснішого забезпечення населення продукцією вітчизняного виробництва та недопущення зростання цін на продовольство".

Інфляція і проблеми на продовольчому ринку супроводжуються зменшенням переказів від таджицьких гастарбайтерів в РФ, а перекази від 2 млн робітників становлять надзвичайно важливу статтю доходів національної економіки.

Більше того, скорочення багатьох робочих місць, зокрема в будівництві, промисловості і комунальній сфері, виштовхне таджицьких робітників назад до своєї країни.

Тож негативний ефект для Таджикистану від економічних санкцій проти РФ може виявитися навіть більшим, ніж для самої Росії.

Поєднання цих факторів може призвести до соціального вибуху в цій центральноазійській державі.

Вибуху, впоратися з яким без російських багнетів Емомалі Рахмону буде ой як непросто.

База на кордоні з талібами

Російська 201-ша база в Таджикистані була сформована на уламках радянської дивізії, рядовий склад якої фактично розбігся по домівках на межі 1991-1992 років.

Офіцери дивізії охороняли самі себе та військову техніку, допоки з Москви не прийшла команда реанімувати підрозділ за рахунок спецназу і додаткових сил для участі у війні проти ісламістської опозиції в 1992-1997 роках. 

Можна сказати, що саме російські війська зробили вирішальний внесок у перемогу над опозицією і встановленні влади Емомалі Рахмона. З того часу 201-ша дивізія, а згодом російська військова база за кордоном розглядалася як вирішальний чинник збереження внутрішньополітичної стабільності.

Згодом нове функціональне навантаження для цього військового з’єднання дав фактор "Талібану". Тільки після терактів 2001 року та початку американської операції в Афганістані Росія почала розгортання контингенту власне на кордоні з цією державою.

Саме тому постає питання: чи буде безпечним різке зменшення боєздатності цієї бази?

Зараз "Талібан" загалом дотримується обіцянок не виходити за державні кордони. Однак навіть там, де він ці кордони визнає, напруга не спадає.

Зокрема, пакистанська і афганська сторони заявляють про взаємні обстріли і провокації. "Талібан" продовжує боротися з облаштуванням кордону вже не тільки в пуштунських регіонах, але й в Белуджистані.

Виведення російського контингенту буде провокувати окремі загони талібів чи інші ісламістські групи до активних дій у прикордонній зоні, хоча б з метою банального грабунку.

Якщо вірити аналітикам, завдання охороняти майже півтори тисячі кілометрів кордону, що в основному проходить гірськими областями, покладено на найслабшу армію Центральної Азії: за даними дослідницького центру Global Fire Power, Таджикистан за загальною військовою могутністю займає 99-те місце серед 140 досліджених країн.

Таке становище ще раз підтверджує для Душанбе необхідність пошуку союзників.

Росія всі останні роки намагалася підсилити збройні сили південного союзника, очевидно, з тим, щоб передавати частину функцій. Але за оцінками спостерігачів таджицька армія все ще слабка, погано підготовлена і невмотивована, і їй треба контролювати протяжний кордон, який проходить у важкодоступних місцевостях. 

Уявлення президента Рахмона про безпекову ситуацію і силові ресурси, способи їх застосування сформовано під час громадянської війни.

Безпека режиму і себе особисто для нього є абсолютним пріоритетом, а російські війська розглядаються як ключовий інструмент її забезпечення.

І Рахмон докладе максимум зусиль, щоб 201-ша база була спроможна й надалі гарантувати його персональну безпеку.

Але це можна зробити лише за умови відмови РФ від ослаблення бази та переведення частини її військовослужбовців на війну в Україну.

Послаблена російська армія і наслідки масштабних санкцій штовхають країни Центральної Азії до термінового пошуку альтернатив.

Казахстан проводить низку зустрічей для реанімації ідеї транскаспійського шляху з Азербайджаном, Грузією та Туреччиною. В Узбекистан прилетів президент Туреччини Ердоган домовлятися про масштабне розширення співробітництва.

Продемонстровані Росією військова і дипломатична слабкість і безпорадність одразу відкрила вікно можливостей на Південному Кавказі, де Вірменія і Азербайджан за посередництва ЄС намацують контури майбутньої мирної угоди.

Депутати азербайджанського парламенту вже весело жартують про знищення українською армією потужної бригади, яка дислокувалася на азербайджанському кордоні.

Виведення 201-ї бази критично позначиться на спроможності Росії здійснювати проєкцію сили в регіоні і на авторитеті Кремля в Центральній Азії. Таке рішення буде прийнято лише в умовах повної безвиході і означатиме колапс центральноазійської політики.

Швидше за все, на базі можуть бути сформовані резерви на декілька тактичних батальйонних (чи ротних) груп, які можуть бути відправлені на війну за місяць-два. Також існує ймовірність розгортання на базі центру рекрутингу таджиків з подвійним громадянством.

Автор: Сергій Данилов,

заступник директора Центру близькосхідних досліджень