12 років тому біля російського Смоленська відбулася одна з найбільших катастроф у сучасній політичній історії Польщі.

Авіакатастрофа польського президентського літака Ту-154М спочатку стала шоком, але згодом стала фактором розколу польського суспільства на тих, хто вірив у правдивість звіту про причини катастрофи, підписаного вищими посадовцями країни, і тих, хто до кінця був впевнений, що РФ влаштувала теракт, а частина польських політиків просто допомагають росіянам приховати правду.

Прихід до влади у 2015 році партії "Право і справедливість" ("ПіС") мав стати поворотним моментом: лідер партії та брат покійного президента Ярослав Качинський вважав справою свого життя завершити розслідування та назвати винних.

Минуло ще майже сім років, поки нова слідча комісія не завершила роботу і не представила суспільству свої висновки.

Втім, як і минулого разу, ці висновки лише додали суперечок між польською владою та опозицією.

Обійми з Путіним

Щоби розібратися, що відбувається навколо Смоленської катастрофи, варто нагадати, з чого усе почалося.

10 квітня 2010 року поблизу російського військового аеродрому "Смоленськ-Північний" розбився урядовий літак Ту-154М, на борту якого перебувала делегація, що прямувала на відзначення 70-річчя Катинського розстрілу (що його зараз польська влада хоче визнати актом геноциду).

Внаслідок катастрофи загинуло 96 осіб, у тому числі президент Лех Качинський та його дружина Марія, вищі військові командири і останній президент Республіки Польща у вигнанні Ришард Качоровський.

Перші теорії змови з’явилися відразу після катастрофи.

Так, деякі політики від консервативної партії "Право і справедливість" на чолі з Ярославом Качинським (братом загиблого Леха Качинського), в тому числі Антоній Мацеревич, стверджували, що у тодішнього прем’єр-міністра Дональда Туска "кров на руках".

Автори цих теорій стверджували, що Туск співпрацював з Владіміром Путіним і що він спокійно насолоджувався смертю Леха Качинського.

Символом цих звинувачень стали обійми Туска, який термінового прибув до Смоленська на місце катастрофи, з Путіним.

Для порівняння: Ярослав Качинський (на той момент експрем’єр та лідер опозиційної партії) демонстративно відмовився від будь-якого спілкування з Путіним.  

За розслідування катастрофи взялися Міждержавний авіаційний комітет (МАК) у Москві і польська військова прокуратура. Також до розслідування була залучена польська урядова комісія.

Звіт цієї комісії було оприлюднено вже наступного року. На РФ покладалася лише часткова провина – контролери руху на аеродромі "Смоленськ-Північний" подали частково хибну інформацію екіпажу президентського літака і не заборонили посадку.

Однак основною причиною катастрофи було названо помилки екіпажу польського літака.

Такий висновок став значним фактором польського політичного протистояння. Після зміни влади у 2015 році новий уряд скасував звіт своїх попередників, назвавши його нелегітимним, і відновив розслідування.

Керувати ним було призначено Антонія Мацеревича – тодішнього міністра оборони та одного з найближчих до Качинського осіб.

Розслідування 2.0

Нове розслідування з перших днів було політично забарвленим.

Представники нової влади разом із провладними ЗМІ продовжили звинувачувати членів уряду Туска, в першу чергу ексміністра закордонних справ Радослава Сікорського, у недбальстві та навіть у де-факто державній зраді.

У 2016 році хвилю емоцій викликало рішення ​​на запит прокуратури щодо ексгумації жертв, метою якої було зняття сумнівів деяких родин щодо місця поховання їхніх родичів. Старі рани знову відкрилися.

Маховик скандалів почав набирати все більших обертів, надалі поляризуючи польське суспільство.

Презентація результатів нового розслідування очікувалась на десяту річницю авіакатастрофи. Втім, виходячи із витоків у ЗМІ, суттєвих доказів, що спростовували висновки попередників, було зібрано небагато.

В першу чергу, проблема полягала у РФ, яка не поспішала ані віддати, ані навіть допустити нових слідчих до корпусу президентського літака.

У такій ситуації комісія могла спиратися лише на дані експертиз та елементів, що базувалися на доказах, зібраними попередниками.

Ситуація змінилася після відзначення десятиріччя трагедії.

Мацеревич, який на той момент вже втратив міністерський портфель, але зберіг статус голови слідчої комісії, став поступово втрачати свій політичний вплив.

А польська влада відмовилася від ритуалу останнього десятиріччя – щомісячного поминання жертв тієї катастрофи.

Здавалося, польська влада змирилася, що переконливих доказів, відмінних від результатів попереднього розслідування, немає, але, не маючи сил визнати це, просто бере курс на поступове закриття справи.

Втім, усе змінило повномасштабне вторгнення РФ в Україну.

Серед іншого, воно змусило по-іншому подивитися на катастрофу у Смоленську – як стверджує Мацеревич, вона "була прев’ю до того, що сьогодні відбувається в Україні".

"Інтерес Москви"

"Дійсно, трапилася катастрофа. Але чи просто катастрофа, чи звичайна катастрофа, чи випадок, чи збіг обставин? Багато з нас мали багато сумнівів у своїх розумах і серцях. Багато людей знали, що це неправда. Що вся ця історія, яку ми почули офіційно, з правдою не має нічого спільного", – заявив 10 квітня 2022 року Ярослав Качинський.

Лідер "ПіС" зазначив, що причиною авіатрощі був "інтерес Москви", та пообіцяв невдовзі оприлюднити підсумки розслідування катастрофи літака.

І цей звіт не забарився.

Вже наступного дня Антоній Мацеревич (який раптом повернувся у коло найбільш впливових партійців) представив доповідь, яка, за його словами, дає "чітку відповідь" на запитання про те, що сталося у Смоленську.

Очолювана ним комісія встановила наявність вибухівки на багатьох елементах Ту-154М, включаючи тротил і високоенергетичні матеріали, що використовуються в термобаричній зброї. За даними слідства, вибух міг відбутися в лівому крилі літака.

Одночасно у комісії переконані, що за цим втручанням стоїть саме РФ.

Проте варто визнати, що такі висновки задовольнили далеко не всіх.

Так, колишній голова Державної комісії з розслідування авіакатастроф Мацей Ласек зазначив, що у Антонія Мацеревича немає нових фактів, і вся доповідь, яку він представив, "не відповідає логіці".

А журналіст Марек Кескравец заявив, що "ми маємо справу зі звітом, який був відомий вже деякий час, і, на жаль, потрібна була війна в Україні, щоб його опублікувати та зробити медіаподією".

За його словами, сьогодні світ здатний повірити у все, що можуть зробити росіяни, і публікація звіту, на його думку, є "цинічним використанням війни" в Україні.

* * * * *

Відмова РФ повертати Польщі корпус президентського літака стала справжньою бомбою під польське суспільство – і зараз ця бомба знову спрацювала.

Головний "антигерой" розслідування (звичайно, після Путіна) – експрем’єр Польщі Дональд Туск – зараз повернувся до керівництва найбільшої опозиційної партії "Громадянська платформа". Тож немає сумніві, що його роль у Смоленській катастрофі стане ледь не головною темою найближчих виборів.

Ті, хто роками вірив у провину РФ, отримали докази цього. І аргументи на кшталт того, що не доведено, як російські агенти встановили вибухівку і чому було обрано вибух саме у російському аеропорту, не зможуть похитнути їхню віру.

А для тих, хто вважає цей звіт спробою затаврувати опозицію та завдяки йому виграти наступні вибори, вже не матиме особливого значення, що від самого початку польська влада виходила з позицій невинуватості РФ і навіть не могла собі дозволити припущення, що Кремль здатен на такий злочин.

Але одночасно – це тривожний дзвоник для України. Сумно, але факт: трагічні події у нашій державі стають елементом політичних суперечок в інших країнах.

Це вкрай тривожна тенденція, якій варто покласти край.

Автори:

Станіслав Желіховський, кандидат політичних наук, провідний фахівець Дипломатичної академії України ім. Геннадія Удовенка,

Юрій Панченко, редактор "Європейської правди"