Середина березня. Російські війська ще залишаються поблизу Києва та ніхто на Заході не знає, чим завершиться ця атака.

Саме тому вкрай важливим сигналом від Європи став візит до української столиці глав трьох урядів країн ЄС – перший від початку війни та єдиний, що відбувся до російського відступу.

Одним із прем’єрів, які відвідали тоді Київ, був Янез Янша – голова уряду Словенії.

Показово, що досі Словенію не відносили до кола близьких друзів України. Попри це, Янша підтримав передачу Києву зброї, надання Україні європейської перспективи, а також оголосив, що маленька Словенія готова прийняти 200 тисяч українських біженців.

Втім, минуло трохи більше місяця, і на парламентських виборах у Словенії партія Янші здобуває лише друге місце без шансів сформувати коаліцію.

Чи не означає це корекцію зовнішнього курсу Словенії?

Особливо зважаючи на те, що новим прем’єром має стати лідер партії, "перезапущеної" лише на початку цього року, який до того обіцяє переглянути багато рішень свого попередника. В тому числі і у сфері зовнішньої політики.

"Референдум про демократію"

"Напевно, я буду першим прем’єр-міністром, який виграє (вибори) дистанційно", – жартує переможець виборів Роберт Голоб.

Напередодні дня голосування він захворів на COVID, тому мусив усамітнитися у найбільш важливі дні виборчої кампанії.

Попри це, його партія "Рух Свобода" несподівано отримала на парламентських виборах 34,5%, більш ніж на 11 відсоткових пунктів випередивши партію чинного прем’єра – Словенську демократичну партію (23,5%).

Показово, що опитування напередодні дня голосування, хоча й прогнозували перемогу "Руху Свобода", однак оцінювали розрив між лідерами лише в межах пари пунктів. А це давало партії прем’єра шанс на формування коаліції, залучивши до неї свого звичного партнера – християнських демократів.

Тепер такого шансу вже немає.

Роберт Голоб вже оголосив, що збирає лівоцентристську коаліцію із соціал-демократами та партією "Левіця". Альянсу з однією з цих сил буде достатньо для отримання більшості, проте Голоб прагне сформувати достатній запас голосів.

Соціал-демократи вже попередньо погодилися на коаліцію. Проте навіть як щось буде їм заважати, президент Словенії Борут Пахор вже оголосив, що надасть мандат на формування уряду саме лідеру партії-переможця.

Зрештою, свою поразку вже визнали і в Словенській демократичній партії Янеза Янші, заявивши, що готуються до продовження своєї роботи вже в опозиції.

Тож зміна влади у Словенії є неминучою. Однак варто подивитися, чому це стало можливим і що це означатиме для України?

"Ця країна завжди була орієнтована на Західну Європу, і я переконаний, що ми повернемося до нашої сім'ї", – заявляв під час виборчої кампанії Роберт Голоб.

Річ у тім, що якщо нашій країні Янез Янша більш відомий своїми проукраїнськими заявами, то в ЄС він викликає зовсім інші асоціації.

Янша – правий політик (або правопопуліст, як звинувачують його опоненти), відомий своєю антиміграційною риторикою. Це зближує його з угорським прем’єром Віктором Орбаном – на додачу обидва голови урядів називають себе друзями.

Крім того, Янша – єдиний із лідерів ЄС, який публічно висловлював сумнів у чесності перемоги на президентських виборах у США Джо Байдена, довгий час підтримуючи Дональда Трампа.

Словенцям він запам’ятався жорсткими обмеженнями під час пандемії коронавірусу – Словенія встановила суворі карантинні заборони, які спровокували масовий рух опору.

До речі, назву партії-переможця – "Рух Свобода", Gibanje Svoboda, можна також зрозуміти як "Свобода руху", тобто це пряме посилання на боротьбу громадян проти коронавірусного карантину.

Часто кажуть, що саме ці обмеження і "поховали" рейтинг Янші. Втім, варто згадати й інші причини.

"Репортери без кордонів" за результатами минулого року назвали Словенію антилідером у регіоні Центральної та Західної Європи.

Це передбачуваний результат: провідні словенські ЗМІ, переважно лівого спрямування, роками критикують Яншу та його правоконсервативну політичну силу, а сам Янша роками сперечається з провідними медіа і окремими журналістами.

Це хронічне протистояння постійно створювало проблеми для уряду Янеза Янші на рівні ЄС і тепер, очевидно, відобразилося і на результатах виборів.

Варто згадати й звинувачення у корупції та інших зловживаннях на адресу урядовців з команди Янші

Тож аргумент "Руху Свобода", що нинішнє голосування стало "референдумом про наявність у країні демократії", має свої підстави.

"Армія, мова, віра" проти ліберального соціалізму

Роберт Голоб повернувся в політику минулого року, після того, як уряд відмовився підтримати його кандидатуру на черговий термін керівництва державною енергокомпанією GEN-I.

Незабаром після цього Голоб вийшов на пресконференцію разом із колишнім союзником Янші, бригадним генералом Антоном Крковичем, який розповів про план найближчого оточення прем’єра позбутися керівника GEN-I.

Згодом висока платня, отримана у GEN-I, була одним із ключових інструментів критики Голоба.

Втім, до роботи у бізнесі Голоб мав досвід у політиці – двічі він був заступником голови різних партій і навіть ймовірним кандидатом на посаду прем’єра.

Здавалося, цього має бути достатньо, щоб мати уявлення про погляди потенційного прем’єра.

Втім, розпочавши кампанію як радикальний ліберал, Голоб поступово пом’якшував свою риторику та додавав туди соціальні нотки. Також він робить акцент на екології (невипадково до приходу Голоба його партія називалася Партією зелених), а також на цифровій трансформації, обіцяючи, що це здатне вивести країну на шлях успіху.

Куди важливіше, що Голоб обіцяв радикально переглянути зовнішній курс Словенії.

Щоправда, ця заява була зроблена з конкретного приводу – через дуже стару та гостру суперечку з сусідньою Хорватією щодо розподілу акваторії в Піранській затоці.

Щодо України Голоб заявляє, що продовжить курс Янші на підтримку Києва та накладення санкцій на РФ, проте "не збирається використовувати це заради політичного піару".

Останню заяву треба пояснити окремо.

Підтримка Україна та протидія агресії РФ стала однією з ключових тем передвиборчої кампанії Янші. Як вже зазначалося, він активно підтримав передачу Києву зброї, надання Україні європейської перспективи, а також прийняття українських біженців.

Це істотно відрізняє Яншу від більшості європейських правопопулістів, які найчастіше є (або, принаймні, були до початку російської агресії проти України) симпатиками Владіміра Путіна. Винятків із цього правила наразі лише два: Янша та правляча польська партія "Право і справедливість".

На відміну від прем’єра, Голоб намагався не коментувати зовнішньополітичні теми, зосередившись на внутрішніх питаннях.

Ця стратегія виявилася вдалою, проте тепер майбутньому прем’єру доведеться визначатися і з цього питання.

Ймовірно, за нового уряду Словенія залишиться у колі друзів України і не стане гальмом для посилення санкцій проти РФ.

Та чи буде новий прем’єр діяти так само рішуче, як діяв Янез Янша?

Чи голос Словенії стане більш обережним та поміркованим?

На жаль, така можливість видається дуже високою. Швидше за все, новий уряд Словенії буде більш стриманим у підтримці України.

Звісно, прем’єр Голоб матиме потужну опозицію, яка вимагатиме від нього більш рішучих кроків на допомогу Україні.

Але, як показали вибори, словенське суспільство, яке загалом підтримує Україну, все ж переважно дотримується думки про те, що влада Словенії має бути більш поміркованою в українському питанні.

Автори:

Юрій Панченко, редактор "Європейської правди",

Наталя Іщенко, журналіст, редактор порталу "Балканський оглядач"