Новина про американського сенатора, який один зумів загальмувати процес виділення такої необхідної нам допомоги, викликала чимало запитань в Україні.

Що ж це за такий сенатор Ренд Пол і як йому вдається заблокувати рішення, яке має майже повну підтримку Конгресу?

Перш за все, варто зайвий раз тут сказати, що заблокувати надання допомоги Україні він не може – лише загальмувати процес. Замість підписання цього законопроєкту президентом Джо Байденом уже цього тижня це відбудеться, швидше за все, наступного.

Проте американська допомога продовжує надходити, тож перейматися не варто.

А от про сенатора Ренда Пола варто розповісти окремо – це дуже цікавий та показовий політик.

У своїй партії він набагато ближче до трампівського крила, ніж до традиційних/старих республіканців.

Проте розмову про нього треба починати з його батька Рона. В цьому випадку точно можемо казати, що "яблуко від яблуні недалеко падає". Ідеологічно син є подовжувачем справи батька.

Рон Пол був членом Палати представників від Техасу і три рази висувався на посаду президента, всі рази без жодного успіху, але трохи став через це відомий та набрав собі прихильників.

Два рази висувався від республіканців, а один – від Лібертаріанської партії. От остання тут і є ключова; не сама партія, а ідеологія.

Обидва Поли виступають проти "глибинної держави", через що Пола-старшого навіть вважають одним з ідеологічних засновників так званого руху "tea party", що дуже ускладнив життя свого часу президенту Обамі, а згодом став підґрунтям трампізму.

Вони виступають проти втручання держави у приватні справи американців, це – наріжний камінь лібертаріанства.

Щодо зовнішніх справ лібертаріанці зразка двох Полів принципово проти активного залучення США в багатьох міжнародних справах, конфліктах (тут вони зближуються з радикально лівими).

Вони проти витрачання грошей платників податків на підтримку різних країн та політичних сил світу. До цього треба додати, що Поли є так званими "фіскальними консерваторами", тобто прихильниками обмеження витрат та нормалізації державного бюджету.

Тому, звісно, надання $40 млрд Україні точно ніяк не може їм сподобатися.

Недарма Ренд Пол зараз каже, що він давав присягу захищати безпеку США, а не України або якоїсь ще іншої держави світу.

Також вони виступають проти військово-промислового комплексу, тож ситуація зараз, коли американська зброя спрямована в Україну, а заводи отримають нові великі замовлення, повністю вписується в їхню картину світу (годі й казати, що це ще більше перегукується з гаслами лівих).

Також обидва Поли рішуче виступають проти надмірного, на їхню думку, моніторингу та спостереження відповідних органів США за життям, листуванням та діяльністю пересічних американців.

Зокрема, Рон Пол був категорично проти "Патріотичного акта" ("Patriot act") як реакції на події 11 вересня 2001 року.

Але Пол-старший вже відійшов від справ, йому цього року виповнюється 87 років. До цього він встиг стати жертвою дуже вдалого пранку з боку Саші Берона Коена у фільмі "Бруно", де Рон Пол зустрічався з головним героєм, не знаючи, що це частина стрічки.

Рон Пол заснував свого часу цілий інститут свого імені.

Його повна назва – Ron Paul Institute for Peace and Prosperity. Напевно сказати, скільки людей там працює, не можна, тому що вся його продукція складається з різних промов та інтерв'ю засновника.

Тут починається цікавий момент: діяльність Інституту, його сайт вже багато років містить величезну кількість проросійських (а відтак і антиукраїнських) заяв та статей.

Все, що ви колись чули з Кремля про переворот 2014 року, змову ЦРУ, нацистів у Києві і таке інше, можна знайти і тут.

Цей інститут точно серед лідерів просування та поширення кремлівських наративів у США.

Щодо Ренда Пола (який, до речі, теж намагався висуватись на президента – в 2016 році, але відпав після першого ж етапу праймеріз, в Айові), то в нього є своя історія зв'язків з Москвою.

Ще в 2016 році покійний сенатор Джон Маккейн називав його "агентом Кремля" через його опозицію вступу Чорногорії до НАТО. Пізніше він виступав проти нових санкцій щодо Росії (хоча там він був не один, зокрема, серед тих, хто голосував проти, був і Берні Сандерс).

Ренд Пол був критиком розслідування спецпрокурора Роберта Мюллера щодо російського впливу на президентські вибори 2016 року в США.

Нарешті, влітку 2018 року він їздив до Москви. Звідти він привіз конфіденційний лист до Трампа. Ходили навіть чутки, що він начебто намагався стати посередником між Вашингтоном і Москвою в процесі врегулювання "українського питання".

Така підозріла активність змусила інших сенаторів критикувати Ренда Пола та відсторонитися від нього – навіть тих, хто був близький до президента Трампа.

Але це не проблема для Пола, оскільки він саме з тих політиків, хто живе заради сенсації, любить опинятися в центрі скандалу, бути на самоті, пливти проти течії.

Тож, знаючи біографію Ренда Пола, його спроби загальмувати ухвалення нового закону про допомогу Україні вже не дивують – такі дії чудово вписуються в загальну картину його переконань та діяльності.

Автор: Володимир Дубовик,

директор Центру міжнародних досліджень,
доцент кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені Мечникова

Стаття початково вийшла на facebook-сторінці автора та републікується з його дозволу