Угорщина – поза сумнівом, найскладніший західний сусід України. Її дії у часи збройної агресії викликають критику і офіційного Києва, і українського суспільства, і партнерів Будапешта в ЄС. Нею обурені навіть у Польщі, яка донедавна була головним союзником угорського уряду в Європі. ЄвроПравда також не приховує редакційну позицію: ми вважаємо політику уряду Віктора Орбана контрпродуктивною і закликаємо його зрозуміти, нарешті, що світ змінився.

Водночас ще однією проблемою є те, що угорська позиція обросла міфами та хибним прочитанням. Так само міфізованим лишається імідж України в Угорщині.

До редакції звернувся один із провідних депутатів партії Орбана Fidesz, Жолт Неймет. Ми публікуємо його колонку про угорсько-польсько-українські відносини. Вам можуть не сподобатися деякі його погляди, але такою є позиція чинної угорської влади. Утім, соратник Орбана прямо називає Росію агресором, наполягає на її покаранні тощо. Висновки лишаємо за читачами.

* * * * *

Зовнішня політика угорської парламентської більшості базується на міркуваннях національної згуртованості, добросусідства, угорсько-польській дружбі, а також на нашій євроатлантичній єдності. Однак оскільки у контексті війни в Україні Угорщина послідовно захищає інтереси власної країни та власного народу, у нас іноді виникають суперечки не лише з Києвом, а й з Варшавою чи навіть Вашингтоном.

Проте ми не можемо і не будемо мати будь-які погляди, що викликають ворожнечу у відносинах Угорщини з Польщею чи Україною або ж налаштовують угорську громадську думку проти НАТО.

Я вважаю важливим сказати це прямо, адже в нинішній напруженій ситуації вирують перегріті емоції не лише за кордоном, а й в Угорщині. Оскільки, всупереч чуткам, свобода преси в Угорщині практично необмежена, усе це розгортається в пресі без будь-якого контролю. Причому саме у правій, консервативній пресі це дійсно проявляється найсильніше. Проте ці редакційні статті, пристрасний тон яких є зрозумілим, але не завжди мудрим, не слід плутати зі спокійною, виваженою та раціонально-патріотичною політикою обраної парламентської більшості та уряду, який вона ось-ось призначить.

Днями, наприклад, автор статті в одній із найпрестижніших консервативних газет (очевидно, збуджений через угорсько-польські тактичні суперечки) назвав поляків "могильниками цивілізації", які, за його словами, хотіли спровокувати війну, хоча "вони вже кілька разів поплатилися за свої безвідповідальні провокації". Ця риторика звучить ледь не натяком, ніби цей автор вважає поляків відповідальними за початок Другої світової війни. Однак це нелогічно чути від консервативного автора та видання – якщо, звісно, вони не хочуть, щоби їх асоціювали з аргументами Гітлера та Сталіна, які тепер "розігріває" президент Путін.

(Від редакції: автор свідомо не надав посилання на цей матеріал і він, щонайменше, не був помічений широким загалом, але міг привернути увагу польської сторони)

Угорсько-польська дружба не означає, що Варшава диктує, що може та має робити Угорщина. Вона означає, що ми слухаємо аргументи один одного і уникаємо хибних дій чи навіть поганих думок про партнера. При цьому треба усвідомлювати, що у багатьох питаннях позиції наших країн розходяться, а тому вони неодмінно діятимуть по-різному в певних ситуаціях.

Дружба у зовнішній політиці означає, що за можливості дві країни діють в унісон, а коли це неможливо – то прагнуть якомога менше шкодити одна одній. Саме тому Угорщина досі ніколи не критикувала і не критикуватиме польську зовнішню політику, також відмовлялася брати участь у антипольській пропаганді, що виходить від інших держав.

Дружба з поляками історично завжди була частиною угорського патріотизму, такою є угорська культурна перспектива. Винятком були лише угорські послідовники нацистів і більшовиків (востаннє брудна кампанія проти угорсько-польської дружби була у ЗМІ у 1980-х роках). А тому жоден політичний гравець не може закривати очі на наслідки подібних тверджень. Дружба з поляками є частиною угорської національної ідентичності, тож ми у парламентській більшості будемо підтримувати угорсько-польську дружбу, навіть якщо видатні польські політики на емоціях часом демонстративно відвертаються від цієї традиції.

(Від редакції: політика Орбана щодо України викликає неприховане обурення польської еліти, аж до найвпливовішого в країні політика Ярослава Качинського)

Водночас через емоції та, можливо, через російську дезінформацію виникає багато безглуздих наративів щодо українців та війни в Україні.

В угорському суспільстві, наприклад, різко зростає популярність стереотипу, що прагнення України до суверенітету, мовляв, є продуктом підривної діяльності США.

Хоча достатньо мінімальних знань з книжок чи кіно, щоб такі твердження викликали здивування. Як може бути американською креатурою нація, з якою поляки мали низку кривавих конфліктів упродовж століть? Це минуле зараз намагаються трансформувати у примирення і навіть союз, що має історичне значення.

Зі свого, угорського боку, ми можемо цій ідеї побажати лише всього найкращого.

Подібна історична нісенітниця – ототожнювати "визволителів", які коїли воєнні злочини в Угорщині під час Другої світової війни, з українськими національними прагненнями, посилаючись на те, що це крило Червоної армії назвали Другим Українським фронтом. Насправді ця армія найжорстокіше поводилася саме з українськими націоналістами, фактично домагаючись їх повного знищення.

Варто враховувати, що українська нація є найбільшою серед сусідів угорців.

Тому особливо важливо думати про них, спираючись на якомога ґрунтовніші знання, а не на кліше російської пропагандистської машини. Я закликаю кожного не лише забезпечити їжею та житлом біженців з України, якщо вони вже змушені перебувати серед нас, але й спробувати пізнати їхню культуру, їхнє повсякденне життя, їхнє мислення про власну націю та світ. Тільки на цій основі ми можемо проявити ініціативу, щоб створити повоєнне добросусідство, частиною якого після війни має стати відновлення втрачених прав угорців Закарпаття.

Важливо також чітко пояснити Україні, що означає і що не означає позиція Угорщини про те, що "це не наша війна".

Ідеться про те, що Угорщина не є учасником війни і не хоче ним стати: вона не відправляє солдатів, не перевозить і не пропускає через свою територію летальну зброю. Проте немає жодних сумнівів, що спроба Росії завоювати чи понівечити Україну порушує корінні угорські інтереси.

Росія не хоче допустити приєднання України до західного світу, до якого ми належимо. Та оскільки в Україні проживає півтори сотні тисяч угорців, успіх цього дуже амбітного прагнення України є нашим базовим національним інтересом. Тому ми одними з перших узяли на себе зобов’язання підтримати вступ України до ЄС, щойно для цього буде можливість.

Напередодні війни президент Путін назвав розпад Радянського Союзу найбільшою трагедією у світовій історії. Тепер очевидно, що це було не лише захоплення політика історичними амбіціями, а й оголошення загарбницьких намірів, у тому числі стосовно Закарпаття.

Угорщина намагається якомога менше загострювати стосунки з Росією з міркувань енергетичної політики, безпеки та традиції взаємної поваги. Але не в наших інтересах, щоб угорці Закарпаття раптом опинилися під російським управлінням, а Росія підійшла до Угорщини (або, як зараз модно казати – до російської сфері впливу).

Скажу прямо: відновлення колишньої радянської імперії, яку Росія визнає метою цієї війни, є абсолютно неприйнятним для Угорщини.

Тож хоча "це не наша війна", але вона ведеться також проти нас. Подобається нам це чи ні, але ми не можемо бути тут нейтральними. У цьому сенсі українські воїни, які, не шкодуючи сил, борються за незалежність власної країни, захищають також і Угорщину.

Серед них є і угорці Закарпаття.

До того ж вони захищають нас також у тому сенсі, що Росія, згідно з проголошеною нею метою, хоче вирішувати за кожну з держав Центральної Європи, включно з Угорщиною, яку зброю нам можна розміщувати та на які війська можна покластися для захисту своєї держави. Однак Угорщина навіть не хоче про це чути. Виняткове право вирішувати ці питання має угорський народ.

Отже, угорський інтерес полягає в наступному: не в наших інтересах увійти у цю війну, але в наших інтересах, щоб вона завершилася якнайшвидше, і щоб російська сторона не досягла своєї мети.

Важливо, щоб ця війна закінчилася так, щоби збройна агресія жодним чином не видавалася виправданою. Бо якщо росіяни вважатимуть цей напад обґрунтованим – то ніщо не зупинить їх або іншу державу від збройного нападу в майбутньому, коли їм знову буде потрібно досягти якоїсь мети. Тож будь-яке виправдання насильства суперечить базовому інтересу Угорщини зберегти стабільність регіону.

Тому Угорщина, утримуючись від заяв, які б ідентифікували її як сторону цієї війни, використовує всі інші можливі засоби для якнайшвидшого припинення війни, підкреслюючи при цьому, що досягнення миру не виправдає здійснену агресію.

Ми підтримуємо зусилля ЄС щодо встановлення миру, включаючи передачу зброї ЄС Україні.

Ми підтримуємо найбільшу програму гуманітарної допомоги в нашій історії, а також широкий спектр економічних та політичних санкцій проти Росії.

Єдине, що ми не можемо підтримати – це повний розрив енергетичних зв’язків з Росією, тому що це завдасть більше шкоди нам самим, ніж ворожій владі, а також загострить військовий конфлікт. Однак ми не проти того, щоб інші держави-член ЄС, які можуть це зробити, могла розірвати свої енергетичні відносини з Росією. Для нас важливо, щоб це не було обов’язковим.

Ми також не проти будь-яких дій з метою припинення монополії Росії на енергетичному ринку ЄС, що позбавить її надприбутку від продажу енергоносіїв.

Ми також вважаємо, що окупанти мають піти з окупованих територій, має бути відновлений суверенітет, територіальна цілісність України, права людини та меншин мають бути відновлені в Україні, воєнні злочини – розслідувані, їхні виконавці та підбурювачі мають бути притягнуті до відповідальності та покарані. А повоєнну відбудову, окрім підтримки міжнародної спільноти, мають оплатити також і ті, хто завдав шкоди.

Тільки після всього цього може початися важка робота з примирення між людьми та націями, яка, на жаль, потребуватиме багато часу.

Автор: Жолт Неймет,

голова парламентського комітету із закордонних справ Національної асамблеї Угорщини