Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба від минулого тижня здійснює таке собі "європейське турне" - він відвідує ті держави, які є противниками надання Україні статусу кандидата на членство в ЄС.

Після Німеччини, де він пояснив колегам, що надання Україні статусу кандидата є "тестом на щирість", очільник МЗС поїхав у Нідерланди.

Ще від 2016 року, коли в Гаазі євроскептичні та проросійські сили спільно  намагалися заблокували вступ в дію Угоди про асоціацію, ні для кого не секрет, що ця держава стає "проблемною", коли мова заходить про євроінтеграцію України.

Європейська правда з дозволу сайту NRC публікує український переклад інтерв’ю Дмитра Кулеби журналісту Марку Дюурсма. У ньому – про очікування від Нідерландів та рух України до ЄС, про російський вплив та про те, що Київ вважатиме перемогою.

Ми публікуємо текст з незначними скороченнями, подаючи лише відповіді українського міністра, згруповані по темах.

Про зміни у ставленні до України

Дуже шкода, що для зміни того сприйняття України, яке було досі, мало відбутися вороже вторгнення.

Дуже шкода, що європейцям знадобилася війна, щоб визнати, що ми - одні з вас. Що знадобилося побачити, як нас вбивають, катують і гвалтують, і як нашу країну знищують.

Але саме так пишеться історія.

І це не цинізм, це трагедія.

Допомога ЄС та блокада Угорщини

ЄС обіцяє розширення постачання озброєнь і розширення переліку санкцій.  Також одразу після запровадження шостого пакету санкцій Єврокомісія почне працювати над сьомим пакетом.

Угорщина дійсно є перепоною ухвалення нинішнього пакету через ембарго на нафту. Хоча це ембарго  не набуває чинності негайно, воно починає діяти лише через шість місяців після прийняття.

ЄС не може ухвалити таке рішення і це є серйозною проблемою для самого Євросоюзу, бо є наочним прикладом відсутності єдності. Ми вважаємо, що цю сварку в колі європейської сім'ї мають вирішити самі члени ЄС. Однак зараз ЄС перебуває в абсурдній ситуації, бо платить двічі. Спочатку Європа сплачує за російську нафту, щоб фінансувати російську армію, яка знищує Україну. Потім Європа робить внесок у реконструкцію України.

Рух України до членства в ЄС

Ми не бачимо розбіжності між словом і ділом у ЄС, коли йдеться про зброю та санкції, але бачимо, коли йдеться про статус кандидата на членство в Європейському Союзі.

Ми вже три місяці чуємо, що Україна належить до Європи, і про те, як мужньо ми захищаємо європейські цінності. Але політичного визнання цього немає! Тому ми запитуємо себе, наскільки щирими є ці прекрасні слова.

Хороша новина полягає в тому, що Нідерланди не відіграють у провідної ролі у блокуванні цього рішення, і що жодна європейська країна не може собі дозволити відігравати таку роль.

Скептики справді є.

Але  Європа змінилася, і країни ЄС не мають жодного раціонального аргументу, що виправдовував би відмову в статусі кандидата для України. Цей статус означатиме лише визнання, що країна має чітко визначене місце у європейському інтеграційному проєкті.

Це політичний сигнал, який ще не означає автоматичного членства. Тому ті, хто кажуть, що Україна "не готова до ЄС" і не роблять цього кроку - маніпулюють громадською думкою.

Ми не говоримо, що хочемо увійти до ЄС завтра.

Надавши нам статус кандидата, ви допоможете нам подолати наявні проблеми, включно з корупцією, і розвинути нашу країну таким чином, щоб ми всі стали сильнішими

Упередження щодо України у Нідерландах

У 2016 нам було боляче спостерігати за референдумом у Нідерландах щодо Угоди про асоціацію. Тоді я був тут і відчував сильні антиукраїнські настрої. Людина, що стояла за цією кампанією, отримувала підтримку від Росії, а за два роки ви скасували консультативний референдум.

А ми досі страждаємо від цього референдуму, який визнали помилковим.

І нам досі доводиться долати упередженість щодо України.

Найбільшим упередженням є те, що Україні нібито не місце у Європі.

Зрозуміло, що протягом трьохсот років більша частина нашої держави була під владою Російської імперії. Але зараз ми суверенна держава, і ми просимо вас оцінювати Україну за її власними перевагами.

Європа вже змінилася. Подивіться на рух Швеції і Фінляндії до членства в НАТО, що був немислимим ще три місяці тому. Триматися за застарілі концепції зараз - не в інтересах Європи.

Я тут саме для того, щоб обговорювати це (з керівництвом Нідерландів).

У президента Зеленського чудові стосунки з прем'єр-міністром Рютте. Глава МЗС Вопке Хукстра не лише мій колега, а і друг, минулого тижня він відвідав Київ та Ірпінь і бачив злочини, які там скоїла Росія. У нідерландській політиці вже відбувся важливий поворотний момент у питаннях зброї і санкцій.

Чому б вам не піти нам назустріч і щодо статусу кандидата на членство в ЄС?

Про перемогу у війні

Ми перемагаємо, але ми, звісно, ще не виграли.

Ми маємо перемогти, чого б це не коштувало, бо якщо ми програємо, України не буде, а Європа буде зовсім іншою.

Перемога – це визволення окупованих територій, включно з Кримом і Донбасом. Виплата репарацій. Засудження воєнних злочинців і тих, хто вчинив злочини проти людяності. Закріплення місця України в європейській інтеграції. Це чотири елементи, які для мене є невід'ємними складовими перемоги.

Утім, кожна війна закінчується дипломатією.

Нам доведеться подолати багато емоцій після всіх злочинів, скоєних Росією, але якщо є шанс покласти край війні і звільнити окуповані території, ми готові сідати з росіянами за стіл переговорів.

Про прибічників ідеї "не принижувати Путіна"

Люди, які таке кажуть, вдають, що Путін сирітка, яка потребує уваги та турботи. Дитя, яке не можна сварити.

Настав момент відмовитись від такого підходу.

Однією з причин цієї війни є те, що європейські та американські політики йшли у відносинах із Путіним на надто великі поступки. Поступки, щоб задовольнити його, мали завжди робити інші, а не він. Настав час ставити речі на свої місця.

Росія протягом трьохсот років була партнером Європи, як економічним, так і культурним. Весь цей час Захід тріумфував з приводу кожного проблиску демократії в Росії. Ви щоразу казали: "Бачите, Росія може бути демократією, ми повинні їм допомогти".

І щоразу Росія знову вас зраджувала.

Щоразу, коли Західній Європі здавалося, що вона побачила демократичне світло в кінці російського тунелю, воно зрештою виявлялося російським потягом, який розчавлював ваші надії і сподівання.

Оригінал інтерв'ю читайте на сайті www.nrc.nl