Від самого початку російської агресії проти України Сербія сидить на геополітичному шпагаті між РФ та ЄС.

Сербські лідери, в першу чергу президент Александар Вучич, чомусь були впевнені, що їм вдасться "пересидіти", що все якось швиденько владнається, і на сербський ігнор санкційної політики ЄС не звернуть увагу.

Врешті-решт, російсько-українському збройному протистоянню вже понад вісім років, але на відмову Белграда запроваджувати попередні санкції проти Москви Брюссель реагував дуже мляво. Наприклад, наприкінці минулого року Сербія, ніби й не було нічого, відкрила один кластер та чотири розділи в переговорах про вступ до Європейського Союзу, тобто суттєво посунулася на своєму євроінтеграційному шляху.

Але нині щось йде не так.

Небажаний Лавров

Після 24 лютого Євросоюз постійно та наполегливо закликає Белград запровадити санкції проти Москви. Триває вже четвертий місяць повномасштабної війни, ЄС запроваджує вже шостий санкційний пакет… На цьому тлі неприродня поза Белграда, що застиг у розтяжці між Москвою та Брюсселем, стала викликати у європейських політиків нерозуміння та обурення.

Сербія наразі – єдина країна-кандидат на членство в Європейському Союзі, яка не запровадила обмежувальних заходів проти РФ через її агресію проти України, і, здається, у Брюсселя вже навіть почали виникати питання, а чи дійсно сербам потрібна євроінтеграція.

"Підтримка тісних зв’язків з режимом Путіна більше не сумісна з побудовою спільного майбутнього з ЄС. Обидві речі водночас несумісні", – наголошував місяць тому верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель. "Бути нейтральним сьогодні щодо війни в Україні – це неправильна концепція", – підкреслював головний європейський дипломат.

І без того складну для сербів ситуацію ще більш погіршив Кремль.

Очільник міністерства закордонних справ РФ Сергій Лавров вирішив відзначити день Росії в сербській столиці. А до того ж поговорити із керівництвом Сербії про газ, нафту…

Рандеву зірвалося. Балканські сусіди Сербії – Болгарія, Північна Македонія та Чорногорія – закрили свій повітряний простір для літака Лаврова, тим самим зробивши його візит неможливим.

Вучич потім довго ображався, вказував на те, що глава МЗС РФ вільно їздить до Туреччини, а до Сербії не може. Але він, напевно, сам знає, що порівнювати Белград та Анкару некоректно: Туреччина наразі де-факто не знаходиться в процесі вступу до Європейського Союзу, на відміну від Сербії, яка в останні роки стала кандидатом №1 на приєднання до ЄС.

Проте не все так просто. Сербська опозиція фактично почала звинувачувати президента, що він особисто домовлявся про блокування прильоту Лаврова.

Як би там не було, для багатьох аналітиків було очевидно, що відмова Лаврову була явно на руку Белграду. Чому так сталося?

Річ у тім, що Сербія вже уклала з РФ угоду на постачання газу. Звичайно, на пільгових умовах, які РФ надає лише дружнім країнам.

Проте у Белграді не вважали, що в ціну російського газу також входять зобов'язання йти на конфлікт із ЄС. 

Так сталося, що майже одночасно з Лавровим у Белград мав прилетіти й канцлер Німеччини Олаф Шольц. Обійми з Лавровим могли би зіпсувати переговори з важливим європейським гостем, тим більше, особливі відносини Сербії та РФ все частіше стають об'єктом критики у ЄС.

Готовність Белграда прийняти в себе московського гостя в Брюсселі сприйняли як демарш і демонстрацію бажання і надалі ігнорувати свої обов’язки як кандидата на вступ до Євросоюзу. Тож у Сербії воліли знайти можливість для перенесення такого токсичного візиту.

Втім, навіть відмова Лаврову (від кого б вона не надходила) не захистила Белград від тиску з боку ЄС. Олаф Шольц під час свого візиту знов просив сербську владу підтримати обмежувальні заходи, які Європейський Союз запровадив проти РФ.

Вучич відповів на це прохання твердим "ні". "Не забувайте, у нас інші стосунки з російською стороною протягом століть", – заявив, зокрема, сербський лідер.

Ультиматум для Сербії

Щоб нарешті змусити Белград визначитися, чи хоче він справді приєднуватися до ЄС, Євросоюз, на відміну від попередніх восьми років, вирішив діяти.

В Європейському парламенті підготували проєкт резолюції, згідно з якою дотримання Сербією зовнішньої політики Європейського Союзу, включно із запровадженням санкцій проти Росії, буде напряму визначати подальший хід переговорів про вступ.

У тексті, узгодженому провідними політичними групами Європарламенту, депутати закликають до запровадження "невідкладних санкцій", висловлюючи стурбованість тим, що Сербія є серед небагатьох європейських країн, які не підтримали позицію ЄС з цього питання.

Белград також просять припинити будь-яку військову співпрацю з Москвою. Зокрема, нарешті щось зробити з так званим гуманітарним російсько-сербським центром у Ніші, який давно відомий як гібридна база РФ на Балканах.

Сербії також пропонується переглянути свою економічну співпрацю з Росією. Зокрема, сербську владу закликають активізувати зусилля із диверсифікації постачання енергоносіїв для зменшення залежності від російського газу та нафти.

Окрім того, ЄС звертає увагу на неприпустимість продовження регулярних авіаперевезень з Белграда до російських міст на тлі того, що практично весь повітряний простір в Європі для польотів до Росії закритий.

Не виключено, що в підсумковий документ, який наразі проходить розгляд у комітетах Європарламенту, включать пункт про обумовленість подальшої євроінтеграції Сербії, відкриття наступних переговорних розділів, виконанням сербською владою рекомендацій ЄС зі сфери зовнішньої політики, в першу чергу запровадженням санкцій проти РФ.

Таким чином, геополітична еквілібристика Сербії, швидше за все, підходить до завершення.

Чим вона завершиться – досі є відкритим питанням. Бо, з одного боку, в запровадження повноцінних санкцій Белграда проти Москви ніхто не вірить, з іншого – повна відмова Сербії від курсу на євроінтеграцію теж видається не дуже реальною.

Прогноз, який наразі є найбільш популярним, говорить про те, що Вучич, можливо, припинить казати чітке "ні" і зі своєю командою буде намагатися в різний спосіб тягнути час.

Схвалюю, але не підписую

Серби в сусідній Боснії і Герцеговині, втім, обрали іншу стратегію поведінки – вони роблять кроки в усі боки водночас.

БіГ наразі є "потенційним кандидатом" на вступ до ЄС. Для переходу на наступний рівень, отримання офіційного кандидатського статусу, Сараєво також має узгодити свою зовнішню політику з європейською. В тому числі і в плані запровадження обмежувальних заходів проти Москви.

Місяць тому місцеві журналісти з’ясували, що Боснія і Герцеговина вже приєдналася до санкцій, запроваджених проти РФ Євросоюзом. Здійнявся скандал, тому що лідери сербської частини БіГ, Республіки Сербської, до того постійно заявляли, що цього ніколи не станеться.

Пізніше стало відомо, що приєднання було декларативним, "на папері", тоді як реального запровадження обмежувальних заходів проти Росії не відбулося.

Парламент Республіки Сербської на всяк випадок кілька днів тому провів спеціальне засідання, де ухвалив спеціальну "антисанкційну" резолюцію.

Як зазначалося в ухваленому депутатами рішенні, "нейтральна позиція щодо питання конфлікту між Росією та Україною" та "протидія введенню санкцій проти Російської Федерації" "відповідає інтересам Республіки Сербської".

Ніби все однозначно – сербська частина Боснії і Герцеговини не хоче приєднуватися до санкційної політики ЕС, не хоче євроінтеграції, натомість хоче дружити із Росією… Але насправді це не зовсім так.

12 червня в Брюсселі відбулася зустріч між політичними лідерами Боснії і Герцеговини (включно з лідером боснійських сербів, членом Президентства БіГ Мілорадом Додіком) за участю президента Європейської ради Шарля Мішеля та високого представника Європейського Союзу Жозепа Борреля.

За підсумками учасники мали підписати політичну угоду щодо принципів забезпечення просування Боснії і Герцеговини на європейському шляху. Серед іншого, в документі був пункт про намір узгоджувати зовнішню політику БіГ зі Спільною зовнішньою політикою та політикою безпеки ЄС (вочевидь, мається на увазі і запровадження санкцій проти РФ).

В іншому пункті було посилання на резолюцію Генеральної асамблеї ООН, якою засуджувалася агресія Росії проти України.

Обговорення угоди тривало кілька годин. Зрештою фінальний текст було узгоджено… але не підписано.

Представники сербських партій не хотіли підписувати щось "проти Росії". Зокрема, не поставив свій підпис під угодою сербський член Президентства БіГ Мілорад Додік.

Але займати однозначно проросійську та антиєвропейську позицію він не став і опинився серед тих, хто офіційно узгодив фінальний текст.

В твіттері Додік написав: "У відвертій розмові с Жозепом Боррелем я сказав, що Сербія віддана миру і європейському шляху, але також що наше завдання полягає в тому, щоб приймати рішення, які не загрожуватимуть інтересам нашого народу".

13 червня він пояснив на пресконференції, що в Республіці Сербській "поважатимуть" узгоджений у Брюсселі документ.

"Незважаючи на те, що угода не підписана і не має юридичної сили, її поважатимуть на політичному та моральному рівні",

сказав Додік.

Сербський член Президентства БіГ також підкреслив, що виступає за євроінтеграцію країни. Він наголосив, що він – за надання наприкінці цього місяця Боснії і Герцеговині, "а отже, і Республіці Сербській", статусу кандидата на вступ до ЄС.

* * * * *

Чи знайде Євросоюз сили покласти край "багатовекторній" сербській зовнішній політиці?

Проблема полягає в тому, що довгі роки у ЄС воліли не помічати особливу політику стосовно Росії як у Сербії, так і в Республіці Сербській.

Це має декілька причин, проте головна з них – намагання європейців забезпечити мир на Балканах, інтегруючи потенційно неспокійних сербів до об’єднаної Європи.

Але нині, здається, ця політика добігає кінця. І це закономірно, адже дружба з агресором може сприяти чому завгодно, але точно не миру.

Автор: Наталя Іщенко, 

журналіст, редактор порталу "Балканський оглядач"