Щодня, за даними Офісу генерального прокурора, агресор вчиняє в Україні 200-300 воєнних злочинів. Одна зі складових відповіді на це – використання механізмів та можливостей міжнародного права. Тривають розслідування в Міжнародному кримінальному суді (МКС), Міжнародному суді ООН, Європейському суді з прав людини...

Утім, у системі міжнародної кримінальної юстиції є також альтернативний механізм.

Його назва – універсальна юрисдикція.

Перед тим як розібратися, що це і як це допоможе Україні, варто відзначити очевидне: навряд чи хтось із потенційних воєнних злочинців уявляє себе на лаві підсудних.

Багато з них може навіть не знати такого терміна, як "воєнні злочини" – але вбивства, катування, зґвалтування є тяжкими злочинами в будь-якому національному кримінальному законодавстві. Просто в міжнародному праві вони ще й обтяжені контекстом збройного конфлікту, за якого вважаються серйозними порушеннями правил ведення війни.

Не варто забувати, що росіяни вчиняли воєнні злочини ще з 2014 року, коли, власне і почалася збройна агресія РФ. Відтоді і по 2022 рік розслідувалося понад 30 тисяч справ щодо злочинів з боку окупантів.

А за три місяці після 24 лютого вже відкрито понад 15,2 тисячі нових кримінальних проваджень, 96% з яких – саме за порушення законів та звичаїв ведення війни.

Розслідування такої великої кількості воєнних злочинів та притягнення до відповідальності такої кількості злочинців є викликом і для міжнародного правосуддя, і для національної правоохоронної системи та судів. І злочинці розраховують, що до них руки точно не дійдуть.

Універсальна юрисдикція – це ще один ефективний інструмент боротьби з подібною безкарністю.

Його ключова суть: інші країни можуть розслідувати міжнародні злочинів незалежно від того, де вони були вчинені та яке громадянство чи країну проживання мають постраждалі або імовірні злочинці, зважаючи на те, що такі злочини є надзвичайно серйозною загрозою для світової безпеки.

Є й інший, вужчий підхід до застосування універсальної юрисдикції: кримінальне переслідування в іншій країні розпочинається, якщо міжнародний злочин імовірно скоїв громадянин цієї країни; якщо злочин скоєний проти громадянина цієї країни; або якщо ймовірний підозрюваний перебуває на території цієї країни.

Це спрощує покарання злочинців і розвантажує українську систему правосуддя.

Скажімо, у разі винесення ордера на арешт в одній країні обвинувачений може переховуватися в іншій – але й вона має його переслідувати за уніфікованими правилами і не повинна стати "тихою гаванню" для злочинців та їхніх активів.

Це дозволяє покладатися у міжнародному правосудді не лише на МКС, де справи слухають багато років. Національна система правосуддя у кожному разі є швидшою.

Наразі близько 150 країн світу запровадили механізм універсальної юрисдикції, тобто імплементували у національне законодавство норми міжнародного кримінального і гуманітарного права, зокрема Женевські конвенції, для притягнення до відповідальності за найтяжчі злочини.

Воєнні злочини, злочини проти людяності, геноцид не мають строків давності, а тому розслідування може бути відкрито в будь-який час.

Квітнева резолюція ПАРЄ теж закликає країни використовувати універсальну юрисдикцію для переслідування ймовірних злочинців у контексті збройної агресії РФ проти України.

Історія знає приклади використання кримінальної універсальної юрисдикції.

Наприклад, британські суди, використовуючи як національне законодавство, так і міжнародне, встановили, що чилійський диктатор Августо Піночет порушив права людини, зокрема через катування. У відповідь на ордер на арешт, виданий іспанським судом, диктатор був затриманий у Великій Британії, де проходив лікування.

Є й інші історії, свіжіші та менш відомі. Наприклад, у січні 2022 року німецький суд виніс обвинувальний вирок у справі проти колишнього співробітника служби розвідки Сирії за злочини проти людяності.

Наразі відомо про 12 країн, що розпочали розслідування в рамках універсальної юрисдикції за мотивами злочинів в Україні.

Німеччина – одна з небагатьох держав, яка має прописану універсальну юрисдикцію щодо міжнародних злочинів майже у чистому вигляді. Ще у березні вона розпочала розслідування щодо вчинення РФ воєнних злочинів та злочинів проти людяності. Зокрема, йдеться про обстріли об’єктів цивільної, енергетичної інфраструктури, використання касетних бомб.

До того ж Німеччина має фінансовий та кадровий ресурс для таких розслідувань.

У структурі нацполіції, прокуратури та міграційної служби ще з початку 2000-х років працюють підрозділи, що спеціалізуються саме на міжнародних злочинах. Наприклад, навіть за умов фізичної відсутності підозрюваних і з фокусом на збиранні доказів та інформації щодо контексту конфлікту вони зібрали потужну аналітичну базу щодо конфліктів у Сирії та Іраку (що й призвело до згаданого вище вироку).

Іспанія також неодноразово переслідувала злочинців за механізмом універсальної юрисдикції. Зараз вона, серед справ щодо порушень міжнародного гуманітарного права (МГП), розпочала розслідування злочину агресії з боку РФ.

Швеція ще від квітня активно працює з постраждалими та свідками воєнних злочинів. Докази, знайдені ними, можуть бути надані і МКС, і іншим країнам, що використовують універсальну юрисдикцію.

Франція має обмеження: вона розслідує злочини, вчинені проти її громадян. Але і вона розпочала кілька розслідувань.

Перший кейс стосується загибелі франко-ірландського журналіста П’єра Закревські у Горенці під Києвом. Ще три – постраждалих у Гостомелі, Чернігові та Маріуполі. П’ятий – щодо подій, що сталися з громадянином Франції у Бородянці. Очевидно, що ще однією справою має стати нещодавня загибель французького журналіста Фредеріка Леклерка-Імхоффа, вбитого під час руху в гуманітарній колоні під Сєвєродонецьком.

Генпрокуратура Литви, серед інших порушень МГП, розслідує і смерть литовського режисера Мантаса Кведаравічуса, вбитого під Маріуполем.

Перше розслідування за межами Європи – у Канаді. Також ця країна виділила близько 800 тисяч доларів допомоги МКС для розслідування сексуального насильства з боку російських військовослужбовців.

Крім цього, Україна, Литва та Польща створили Спільну слідчу групу. У квітні до неї приєднався МКС, а днями – Естонія, Латвія і Словаччина.

ЄС, США та Велика Британія ще оголосили про створення Консультативної групи, що включатиме допомогу з фіксування, документування, розслідування та притягнення до відповідальності у найтяжчих міжнародних злочинах.

Отже, як бачимо, універсальна юрисдикція – це не лише шлях до правосуддя, а й певний прояв солідарності країн щодо пошуку винних та їх засудження.

Рано чи пізно ті, хто не уявляв себе на лаві підсудних, на ній все ж таки опиняться. В іншому разі – залишаться повністю ізольованими від цивілізованого світу до кінця свого життя.

Авторка: Анна Огренчук,

президентка Асоціації правників України,
для "Європейської правди"