Топ-новинами цих вихідних стали гострі заяви членкині Палати представників Конгресу США Вікторії Спартц.

І це не дивина – американський політик українського походження висунула деякі звинувачення на адресу як американського, так і українського керівництва.

Зроблено це було в розпал великої війни Росії проти України, у ході якої багато чого залежить від допомоги з боку США, тож це лише додало гостроти до сприйняття цих заяв.

Тим більше причин детально розібратися, що викликало такі заяви та якими можуть бути їхні наслідки для України.

"Антисоціалістка" родом з України

Вікторія Спартц наразі є членкинею Палати представників Конгресу США від Республіканської партії по 5-й дільниці штату Індіана. Вона перебуває в Конгресі відносно недавно – від виборів восени 2020 року.

Народилась вона в Україні, з якої виїхала до США у 2000-му у віці 22 років.

Певний час Спартц займалася бізнесом – торгівлею нерухомістю. Але згодом її зацікавила політична діяльність. Вона взяла участь у розвитку руху "tea party" – правоконсервативного руху активістів, критично налаштованого до тодішнього президента США Барака Обами. З 2017 року була членкинею Сенату штату Індіана.

В рамках Конгресу США вона примкнула до правоконсервативного крила своєї партії.

Її гаслом стала боротьба проти соціалізму – в цьому вона неодноразово посилалася на свій досвід життя в умовах соціалістичної системи.

Спартц є членкинею двох комітетів Палати представників – освіти і праці, а також з правових питань. Про її стиль роботи в Палаті представників достовірно відомо лише те, що з нею погано уживаються співробітники її офісу, через що спостерігається відтік кадрів.

Щодо політичного позиціювання Спартц, зокрема у галузі зовнішньої політики, то вона природно пристала до "трампівського" крила Республіканської партії.

Зокрема, це означало підтримку ідеї зменшення активності США у світі, скорочення військової присутності за кордоном, зокрема на Близькому Сході.

Тому не випадково, що вона опинилася серед тих республіканців, хто голосував за відкликання дозволу на проведення воєнної операції в Іраку 2002 року, переважно символічний крок, що стався влітку 2021 року.

Війна та запрошення від Байдена

Але для Вікторії Спартц все раптово змінилося 24 лютого 2022 року, коли почалась масована навала Росії на Україну.

Активізація в таких обставинах людини, половина життя якої пройшла в Україні і яка зараз опинилася в Конгресі супердержави, від реакції якої багато чого залежить у долі України – цілком очікувана подія. Тож на неї впало і світло уваги американської преси.

Вікторія Спартц неодноразово приїздить до України, причому до різних її частин, зустрічається з її керівниками. Вона говорить про "геноцид" та "воєнні злочини" з боку Росії, наполягає на активній підтримці України з боку США.

Тут, принаймні, на певний час, її шляхи з "трампівським" крилом розходяться.

У Республіканській партії в цьому сенсі стали помітні суттєві розбіжності. Значна частина, за нашою власною термінологією, "старих республіканців", традиційних консерваторів – до-трампівців або ніколи-трампівців (never trumpers), повернулася до традиційної для них жорсткості щодо Росії і в цілому до підтримки більш жорсткої, рішучої політики у сфері національної безпеки.

Від цього крила іноді чуємо звинувачення на адресу Байдена в тому, що він недостатньо підтримує Україну.

Суто трампівське крило все більше схиляється до критики Білого дому з іншого боку. Тут бачимо і спроби "зрозуміти" Росію, і розмови про те, що саме Байден "винен" у тому, що війна почалась, і головне – сумніви в тому, чи доцільно надавати Україні так масштабну допомогу.

Аргументи різноманітні: шалені гроші на Україну потрібні всередині Америки, допомога Україні все одно не дасть можливості виграти війну проти Росії, краще вже тиснути на Київ, аби той швидше домовлявся з Москвою, скільки можна давати ці гроші, це все лише збільшує дефіцит бюджету та національний борг.

Останнім часом чуємо і таке: немає відповідного контролю над цією допомогою, зокрема тим, як українці нею користуються, бо там же поширена корупція; передається все більш сучасна, високотехнологічна зброя, а що як вона потрапить не в ті руки? Тут саме час повернутись до Вікторії Спартц.

До цього моменту Спартц стояла осторонь трампістів у питанні цієї війни.

Вона підтримала різноманітні законодавчі ініціативи, що вони були спрямовані на підтримку України.

Коли 57 членів її Республіканської партії в Палаті представників проголосували проти виділення Україні пакета допомоги розміром у 40 мільярдів доларів, Спартц серед них не було.

А до нагоди урочистого підписання закону про ленд-ліз президент Байден запросив до Овального кабінету лише чотирьох – віцепрезидентку Камалу  Гарріс, сенатора-демократа від Мериленда Бена Кардіна (співініціатора закону в Сенаті), членкиню Палати представників демократку з Мічигану Еліссу Слоткін (основного ініціатора закону в Палаті представників), а також Спартц.

При цьому в своїй короткій ремарці Байден підкреслив, що покликав Спартц на цю церемонію як людину, яка має рідних в Україні, де зараз точиться війна.

Тож, за всієї глибокої подяки Спартц за її підтримку низки проукраїнських законів, немає підстав казати, що вона відігравала якусь ключову роль в їхній розробці або просуванні, про що зараз можна часто почути в українських дискусіях в соціальних медіа.

Що, в принципі, не повинно дивувати, зважаючи на її поки що невеликий досвід роботи в Конгресі.

Назад до Трампа?

Останні заяви Вікторії Спартц, що, власне, спричинили певне збурення, оперативно та повно висвітлювались на шпальтах "Європейської правди", як і перші реакції на них в США та в Україні.

Щодо звинувачень на адресу української влади, то, скажімо, вона говорить, що начебто не має нічого проти Зеленського особисто, але при цьому звинувачує його в "політиканстві" та "театрі". Що саме мається на увазі?

Швидше можна уже казати про політиканство з боку самої Спартц, яка, очевидно, хвилюється, що надто далеко відійшла від трампістів у своїй партії, а це небезпечно напередодні виборів у листопаді.

Вплив Трампа в партії залишається чималим, зокрема в її рідній Індіані. Опонентка від демократів – Джанін Лі Лейк – вже чекає на Спартц. На останніх виборах Спартц мала лише 4% відриву від опонента. Хоча очікується, що ці вибори будуть загалом успішними для республіканців, краще не ризикувати і запастися благословенням Трампа.

Звинувачення проти керівника Офісу президента Андрія Єрмака викликають питання. Деякі з них, наприклад, щодо САП та НАБУ, а також щодо його заступника Олега Татарова, давно озвучуються і всередині України, й нашими західними партнерами.

Проте деякі звинувачення виглядають дуже дивно.

Коли Єрмака звинувачують у здачі Херсона, то не зрозуміло, чому саме він винний. Які є підстави так вважати?

Ще більш незрозумілим пунктом є звинувачення в тому, що Єрмак винний у провальних переговорах з Росією. Тут взагалі незрозуміло, чи маються на увазі якісь переговори в рамках Мінського процесу, чи вже щось безпосередньо перед 24 лютого.

В другому випадку незрозуміло, про які переговори йдеться, і чи могли в принципі якісь переговори щось змінити, коли зараз ми знаємо, що Москва лише імітувала дипломатичну активність, а при цьому системно, методично готувалася до вторгнення.

Ключовим питанням тут є те, звідки Вікторія Спартц отримала цю інформацію.

Вона не входить до комітету з розвідки або якогось іншого відповідного комітету, члени якого могли б мати доступ до подібної інформації.

Наразі такий вкид нагадує за стилем щось подібне до того, на чому дуже знаються в країні-агресорці.

Свого часу з різними досьє носився, скажімо, радник Трампа Джуліані, про якого відповідні органи США вже тоді знали, де саме є джерело його "інформації".

Навіть якщо Спартц отримала якусь критичну інформацію, то є безліч способів її перевірки. Є ФБР, міністерство юстиції, інші інстанції. Власне, є Білий дім, який свого часу вже назвав деяких українських персоналій російськими агентами та піддав їх відповідним санкціям.

Той спосіб, який обрала Спартц, найгірший, бо він лише може згенерувати напруження чи непорозуміння у відносинах наших країн, причому саме в найвідповідальніший момент.

* * * * *

Будемо сподіватися, що найгірший сценарій не буде реалізований.

Якраз на тлі цього невеличкого збурення Білий дім оголосив про чергові транші військової та гуманітарної допомоги Україні. Лідерка проукраїнського угрупування (Ukraine Congressional Caucus) у Конгресі Марсі Каптур та найбільш представницька організація української американської громади – Ukraine Congress Committee of America – засудили заяви Спартц.

Переважно ця історія навіть не викликала уваги американських ЗМІ, окрім, що невипадково, каналу Fox.

Саме тому Білий дім не став реагувати на ці заяви – бо на що саме реагувати?

Натяки Спартц на те, що в умовах корумпованої України треба більш уважно контролювати постачання та використання американської допомоги, зокрема зброї, можуть згодом лише уповільнити такі постачання.

Більше того, вони нагадують про часи президента Трампа, який був певен, що Україна корумпована і там живуть погані люди.

Важливо, аби надзвичайна криза у відносинах наших країн, що мала місце у 2019 році, залишилась в історії, а не відродилася і не призвела до підриву довіри, причому саме в такий доленосний для нашої держави момент.

Автор: Володимир Дубовик,

директор Центру міжнародних досліджень,
доцент кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені Мечникова