ОНОВЛЕНО: 23 липня Польща створила механізм, що вирішує ключові проблеми, описані у статті стосовно цієї країни.

* * * * *

Наприкінці лютого, у перші дні російського вторгнення, Євросоюз ухвалив безпрецедентне для себе рішення: відкрив кордони для українців, що рятувались від війни, від російських обстрілів, ракет і танків.

Поляки, словаки, угорці, румуни домовилися між собою та погодилися впускати усіх українців: навіть без документів. Ще за тиждень, у нечувано короткий для євробюрократії термін, ЄС ухвалив спільне рішення про новий механізм захисту українських біженців.

Основні його параметри були такими: українці, яким надається прихисток, отримують право на проживання і щодо них перестає діяти правило 90/180, яке дозволяло подорожуючим залишатися у ЄС максимум 90 днів підряд. Вже на початку війни було ясно, що вона може затягнутися, тому ЄС готувався прихистити багатьох з них мінімум на рік.

Цю схему, що отримала назву "тимчасовий захист", Європа застосувала вперше в історії і було очікувано, що вона працюватиме не ідеально. Що в роботі вилізатимуть проблеми, які Євросоюзу доведеться "лагодити".  І бажано зробити це ще до того, як завершаться ті самі 90 днів…

Але цих виправлень так і не сталося. ЄС, який діяв унікально швидко та ефективно у лютому, нині зарився у бюрократію.

Зараз, коли минуло понад 140 днів повномасштабної агресії РФ, можна з певністю говорити:

Брюссель, зробивши чудові кроки на початку, згодом провалив роботу щодо механізму захисту українців.

Практика різних країн лишається розкоординованою, а чимало українок-біженок  вже потрапили через це в халепу, хоча були впевнені, що не порушували жодних правил.

Про ці проблеми та небезпеки ми розповіли у відео на каналі Європравди, яке вже подивилися десятки тисяч людей. Радимо його і вам.

А для тих, хто хоче розбратися у деталях - публікуємо також статтю містить перелік небезпек, на які треба зважати, а також пояснення, що варто робити щоби уникнути серйозних проблем.

Правила для українців, які поїхали від війни

Після початку повномасштабного вторгнення Росії ЄС зняв усі бар’єри на в’їзд українців.

Перетинати кордон можна було з будь-яким документом, забувши про офіційну вимогу щодо біометричного паспорта. Ніхто не рахував "дозволені дні" та не перевіряв візу. Без жодних питань пускали і зі старими небіометричними документами, не вимагаючи візи, і за внутрішніми пластиковими ID-картками,  навіть зі старим паспортом-книжечкою.

А дітей нерідко пускали навіть взагалі без документів. Бо такі могли бути безповоротно втрачені десь у зруйнованому будинку в Бородянці чи Маріуполі.

Після приїзду українці оформлювали статус тимчасового захисту, що надає право на проживання, працевлаштування, соціальний пакет та доступ дітей до освіти щонайменше до березня 2023 року. 

Тоді здавалося, що для українців перестали працювати усі принципи безвізу та міграційні правила. Але насправді правила залишилися – їх просто змінили (утім, радикально спростивши).

Правила та процедури – це для ЄС святе, тому існує навіть 16-сторінковий документ із описом того, як треба поводитися з українцями, які виїхали до Європи через війну. А якщо ви не любите копирсатися у документах ЄС, то тримайте його опис "людською мовою". 

Найголовніші правила можна викласти у кількох пунктах:

(1) Українців у час війни треба пускати через кордон за будь-якими документами, що містять згадку про громадянство.

(2) Українські шукачі захисту, що прямують до ЄС, мають отримати право поїхати в ту країну, яку вони оберуть, щоби там зареєструватися. Для цього для них після в’їзду діє 90-денний період вільного пересування.

(3) Коли людина обрала країну і подала там заяву на тимчасовий притулок, їй зобов’язані надати право на проживання та роботу і документ, який це право засвідчує. Видача такого документу має бути максимально спрощена.

(4) Із отриманням такого документу 90-денний період для перебування в ЄС зникає, людина отримує право на тривале перебування та вільні подорожі всією територією ЄС, із єдиною вимогою – проводити у державі реєстрації більше часу, ніж в усіх інших державах сумарно.

(5) А ще – має право коротко поїхати до України для вирішення побутових чи особистих питань, а потім повернутися до ЄС, і ця поїздка не обнулятиме захист.

(6) Однак якщо українець чи то українка не отримала цих документів, то для ЄС вона є "просто туристом". А отже, діють старі правила – після 90 днів у ЄС треба пробути 90 днів в Україні; за порушення правил настає покарання тощо.

Очікування vs Реальність

Утім, правила, прописані Єврокомісією, є "рекомендаційними" – Брюссель не має прямого впливу на міграційну політику держав ЄС. І хоча у березні всі держави пообіцяли їх втілити, на практиці сталось інакше. Далі ми пояснимо, як ці правила працюють у реальності, які загрози виникають для українок та українців та що робити, щоб їх уникнути.

Але почнемо з переліку проблем.

(1) Для більшості українок, які знайшли прихисток у ЄС, заборонені поїздки всередині ЄС (у зв'язку із закінченням 90 безвізових днів). Є навіть ризик депортації, про це попереджають офіційно. Але, як правило, люди цього просто не знають – і, коли подорожують, отримують проблеми.

(2) Найбільші проблеми чекають на тих, у кого виникла потреба ненадовго повернутися до України у справах. Є випадки, коли назад до ЄС після цього не пропускають, розвертають на кордоні. Є методи, як цього уникнути, але треба усвідомлювати також ризики.  

Звідки ж беруться ці проблеми?

Розглянемо типову ситуацію. Якщо ви виїхали до ЄС у кінці лютого чи у березні з закордонним біометричним паспортом, то у вас вже давно закінчились дні безвізу і ви давно мали зареєструватися у країні ЄС, яку для цього обрали. У кожній країні діє своя процедура, яку встановлюють міграційні органи.

Наприклад, у Німеччині треба просити у державі дозволу на тимчасове перебування (Aufenthaltserlaubnis), якого потім доводиться чекати дуже довго – процедура у деяких землях затягується на місяці. У Чехії діють інакше та швидше – якщо українець чи українка має чинний паспорт, то їм не оформлюють окремий документ, а роблять наклейку в паспорт, яка дорівнює візі чи дозволу на проживання.

А от Польща вчинила інакше – порушивши рекомендації ЄС.

Українці, які звернулися по тимчасовий захист у Польщі, отримали документ за назвою PESEL, що є аналогом українського ідентифікаційного номеру. Вони також внесені у внутрішні польські бази даних, що дає право претендувати на соціальну допомогу; дозволяє перебувати в Польщі протягом 18 місяців від початку повномасштабної війни (тобто до літа 2023 року), дає дозвіл на роботу, навчання дітей тощо.

Проте жодних довідок на підтвердження статусу польська держава не надає. Та й сам статус не відповідає вимогам, які держави ЄС домовилися надавати українцям. І лише від листопада (за 9 місяців після в’їзду) українці та українки, що знайшли прихисток у ЄС, отримають право подаватися на тимчасове проживання.

А до того, з точки зору будь-якої іншої, окрім Польщі, держави ЄС, усі вони є "просто туристами" та порушниками права ЄС, адже давно перевищили термін у 90 днів.

Тимчасовий захист у Польщі отримали понад 1,2 млн українців. Тому масштаб проблеми – величезний. Та й не лише у Польщі справа. У низці інших держав українцям також дають зовсім не ті документи, які вони мали би отримати за спільними правилами ЄС.

Наприклад, у Нідерландах більшість тих, хто поїхав від війни, наразі отримали лише податковий номер, BSL. В Італії оформлюють той документ, який потрібен, але процедура настільки тривала, що, за відгуками з форумів, більшість її ще не завершили. У Португалії дають дозвіл на проживання (тобто те, що треба) – але він без фото, тобто не відповідає вимогам ЄС.

І так далі, і так далі…

Окремо слід згадати історії на кшталт тих, що доводилося чути у Франції. Там – принаймні у частині провінцій – українкам дають коректну посвідку на проживання, але одну, на родину з дітьми. І виходить, що матір проживає законно, а діти перетворюються на напівнелегалів для інших країн ЄС!

До речі, ви можете самостійно перевірити, чи входить ваш документ у перелік "офіційних" – ЄС склав такий список на понад 90 сторінок, де кожній державі ЄС або Шенгену присвячений окремий розділ. Назва вашого документу має співпадати з однією із "правильних". Якщо ні – то для вас є погана новина...

Загроза депортації?

Вище вже йшлося про те, що українці, що поїхали до ЄС, але не мають коректного документа про свій статус (а це, наприклад, усі ті, хто знайшли прихисток у ЄС) за 90 днів перетворюються на туристів-нелегалів з точки зору усіх інших держав Євросоюзу. А для нелегальних мігрантів діє стандартна процедура, з правом затримати, оштрафувати та депортувати в Україну. Нонсенс, але такі правила.

У "Європейської правди" немає підтверджених випадків, коли доходило до депортації (є припущення, що у критичних випадках втручається посольство і людину рятують та знаходять юридичні схеми обійти закон).

Однак є кілька випадків, коли доходило до погроз депортацією. Причому йшлося не про тих українок, хто подорожував Європою як турист під прикриттям статусу захисту, а про тих, хто мав абсолютно легальну мету поїздки!

Марія Репко – українська експертка, заступниця виконавчого директора Центру економічної стратегії, що знайшла прихисток у Польщі. У червні вона, як і багато інших активісток з України, брала участь у лобіюванні статусу кандидата для України та отримала запрошення на зустріч високого рівня у Відні (Австрія, нагадаємо, була однією з держав-скептиків, з якою треба було працювати). Але перед вильотом Марію попередили – вона не має права на переліт, бо перебуває у Польщі вже 90 днів і стала порушницею.

Спроби знайти допомогу у консульстві Австрії не призвели до успіху. Ба більше, її попередили, що у Відні, якщо буде випадкова перевірка і хтось побачить її прострочені документи, на неї чекає міграційне затримання та депортація. І це попри те, що вона дотримувалася усіх вказівок польської влади, а тепер має запрошення від австрійської влади!

"Мені сказали, що знімають з літака. Тому я не зважилася летіти. Вирішила не ризикувати", – пояснила вона. І справді, затримання десь у Австрії під час відрядження і видворення з ЄС у ситуації, коли в Польщі залишається твоя дитина – ризиковий сценарій.

Всі спроби вирішити цю проблему не дали результату: правила є правила. Так само довелося пропустити конференцію з питань відновлення України, що проходила у швейцарському Лугано. Швейцарці одразу попередили: людина з польським "тимчасовим захистом" є для них нелегалом, і перевірка паспортів є проблемою.

Та навіть якщо йдеться про відпочинок, а не про відрядження? Є українки, які працювали та волонтерили у Варшаві, Кракові та Щецині усі ці місяці і мають повне право "перезавантажитися" з дітьми на морі – але тепер повинні зважати, чи вартує воно ризику.

А в ЄС перевірки документів у аеропортах є хоча й не частим, але зовсім не винятковим явищем. Часом на паспортний контроль пускають увесь внутрішньо-ЄСівський рейс; або обирають кількох людей випадковим чином. І далі все залежить від вашої готовності долати проблеми і від красномовності. Тож чи йти на цей крок чи ні – кожен вирішує сам.

А от наступна проблема – ще серйозніша.

Дорога в один кінець

Все ж, подорожі по ЄС залишаються опцією. А от тимчасове повернення до України часом стає необхідністю. Ось лише кілька прикладів: хтось з рідних може захворіти чи навіть гірше; чоловік-військовий може отримати поранення (і як його не провідати у лікарні); може виникнути потреба повернутися додому за документами тощо.

Але така коротка поїздка додому здатна зруйнувати усі плани.

Треба підкреслити: ми не маємо прикладів проблем у тих, хто повертається до України. Якщо ви вирішили, що час їхати додому – робіть це спокійно, незалежно від того, чи маєте ви врегульований статус. Жодна з держав, які межують з Україною, не карає на виїзді українців та українок, які прострочили 90-денний термін, не ставить їм шенгенські заборони тощо. 

Однак будьте готові, що повернутися до ЄС може бути непросто.

Відома правозахисниця Олександра Дворецька знайшла прихисток у Німеччині – у державі, що відома своїм порядком, але виявилася геть не готова до нових реалій. Наплив українок "зламав" німецьку систему, яка не адаптована до швидкого ухвалення рішень. "Я одразу, як приїхала, подалася на тимчасовий захист. Враховуючи німецьку бюрократію, отримаю саму надруковану картку із дозволом на проживання приблизно до пенсії", – жартує Олександра.

Але німці, на відміну від поляків, не залишають людей без документів. Поки триває опрацювання усіх паперів, тим хто виїхав з України через війну, дають паперовий документ, що є замінником посвідки на проживання і містить персональні дані, термін дії тощо, і засвідчує, що людина точно отримає посвідку, коли до неї дійде черга.

Одного дня у Олександри виникла потреба на кілька днів повернутися до України. Терміново, залишивши сина в Німеччині. Але спроба повернутися виявилася невдалою – на кордоні їй повідомили, що не визнають тимчасову німецьку картку.

"Угорські прикордонники сказали, що то в Німеччині ця картка діє, а для них я – туристка, що вичерпала свої 90 днів. Мене зняли з потягу – той поїхав без мене в Будапешт. І лише після години перемовин домовилися про компроміс – мене пустили через кордон, але склали протокол про те, що до 1.08 я повинна покинути межі ЄС", – розповіла вона.

А серед українок, що оселилися у Польщі, таких історій тисячі.

Бо юридично PESEL UKR не дає взагалі ніяких прав щодо руху через кордон.

Посольство України в Польщі надало роз’яснення, що українці, які оформили тимчасовий захист в Польщі, можуть вільно виїжджати та законно повертатись у Польщу; позбавити цього права, а також статусу в Польщі може виїзд до України на термін понад 1 місяць (одноразовий виїзд, а не сума виїздів).

Але це – теорія, яка не підтверджується практикою. Часом проблеми виникають навіть після кількагодинного виїзду за кордон – у соцмережах повно таких історій. Ось одна з них: авторка стверджує, що її не хотіли пускати після того, як вона лише забрала дітей від чоловіка на нейтральній смузі, навіть без перетину українського кордону. ЄвроПравда, на відміну від двох попередніх історій, не знайома з авторкою посту і не може перевірити деталі, але масовість таких повідомлень не залишає сумніву: проблема є, і вона – величезна. 

Треба бути готовим, що правила повернення з України працюють абияк і перетворюються на лотерею.

То що робити?

Перейдемо до рекомендацій.

Все описане вище свідчить, що у ЄС із процедурою прихистку для українців відбувається повний хаос. На жаль, Брюссель, який мав би виконувати координуючу роль, самоусунувся від неї і не схоже, що планує змінювати цей підхід. А офіційний Київ, який мав би наполягати на впорядкуванні правил, за часів війни природно має інші пріоритетні завдання.

За цих умов залишається тільки дати практичні поради, як українкам найефективніше обходити можливі пастки.

Порада номер один: якщо ви маєте на руках документ про свій статус тимчасового захисту іншою мовою, ніж англійська, не обирайте для подорожі угорський кордон. Звідти – найбільше скарг на те, що прикордонники відмовляють у в’їзді за "потенційно проблемними" документами і кажуть що їхня власниця є просто туристкою. А якщо стикнулися з відмовою – краще поїдьте на інший кордон, словацький або польський. Так, це означає втрачений час і гроші, але ж отримати заборону в’їзду до ЄС – така-собі альтернатива.

Порада номер два: якщо ви маєте прихисток у прикордонних державах Шенгену (Угорщина, Словаччина, Польща), то перетинайте саме їхній кордон.

Той же PESEL не має жодного значення для інших прикордонників, крім поляків.

Та й загалом, польські документи – найпроблемніші.

Порада номер три: при поверненні до України варто оминати Болгарію, якщо у вас немає діючих та "безпроблемних" біометричних паспортів. Це важливо для тих, хто жив ці місяці у Греції чи у Туреччині, чи у Північній Македонії, та їде додому "землею". Річ у тім, що Болгарія є, напевно, єдиною державою ЄС, яка вимагає від українців повний пакет документів для в'їзду і навіть для транзиту: біометричний паспорт або паспорт з візою, або посвідчення про повернення додому, яке консульства зараз майже не ви дають. Тож у разі чого - ризикуєте застрягнути на кордоні.

Порада номер чотири: якщо ви виїхали з Польщі і повертаєтеся туди ж, то будьте готові відповісти на усі запитання на кордоні (якщо виявиться, що зміна на кордоні "невдала") та майте, за можливості, підтверджуючі документи, навіщо ви поверталися до України.

Але головний лайфхак: при в’їзді до Польщі ви маєте щоразу повинні повідомляти польському прикордоннику про мету своєї подорожі: необхідність отримання захисту у зв’язку з воєнними діями в Україні. Навіть якщо ви вже отримали цей захист раніше, підкреслюйте, що їдете саме через війну. Це обмежує прикордонників у переліку вимог до подорожуючих.

Ще один лайфхак: останні зміни до польського законодавства також дозволяють відновити статус PESEL UKR, навіть якщо людина повернеться до Польщі після виїзду в Україну довше, ніж на 30 днів. Причина повернення має бути обґрунтована – це активні бойові дії за місцем проживання особи.

Пропустять чи ні? 

Остаточне рішення про це все одно залишається за прикордонною службою. Але якщо ви отримали таку відмову і впевнені, що вона необґрунтована – просто поверніться і спробуйте перетнути кордон через інший пункт, підготувавши додатково усі документи. Часом це спрацьовує і людей пропускають взагалі без питань.

Скільки було тих, кому відмовили, ми дізнаємось зі статистики пізніше, але кожна відмова у в’їзді нервує і так знервованих війною людей.

Автори: 

Сергій Сидоренко, "Європейська правда",
Катерина Кульчицька, "Європа без бар’єрів"