План євроінтеграції: коли можливий вступ України до ЄС та як його досягти

З початку російського вторгнення в Україну минуло більш як 130 днів. Українці довели, що вміють захищатися та перемагати, якщо мають за спиною підтримку Європейського Союзу та міжнародної спільноти. Хоча війна затягується, і тому Україні та ЄС варто підготуватися до затяжного сценарію.

Однак правила гри здатне змінити історичне рішення, яке ухвалив Європейський Союз, коли вирішив надати Україні статус кандидата.

Інтеграція України до ЄС матиме вирішальні геополітичні наслідки як для самої України, так і для цілого європейського континенту. Критично важливо, щоб у ЄС це чітко розуміли і вже мали стратегію щодо наступних кроків з допомоги Україні на найвищому рівні та мобілізації зусиль заради спільної мети.

Цей текст містить відповіді на запитання про те, чого варто чекати, якими мають бути першочергові кроки Києва та європейських столиць і коли та за яких умов Україна зможе стати повноцінним членом ЄС. 

1. Яким має бути наступний крок ЄС?

Щоби перейти на наступний етап на шляху до членства, ЄС має ухвалити рішення про те, щоб офіційно розпочати процес перемовин з Україною.

Важливо почати процедуру перемовин не пізніше 2023 року, ідеально підійшла би перша половина наступного року.

Для цього необхідно, щоб Єврокомісія ухвалила позитивний звіт щодо України вже до кінця цього року в рамках процедури оцінювання країн-кандидатів (підготовка такого звіту передбачена висновками саміту ЄС). У звіті Комісія розгляне прогрес, якого досягла Україна за сімома ключовими питаннями, які визначив ЄС, надаючи статус кандидата. Україна має продемонструвати, що вона відповідає всім вимогам.

Після цього Рада ЄС має визначитися з наступними кроками, що можуть включати початок перемовин щодо вступу України до ЄС.

Далі на черзі – власне ці переговори.

2. Коли Україна може розраховувати на вступ до ЄС?

Реальна мета – завершити перемовини щодо приєднання до ЄС в 2027-2028 роках та розраховувати отримати повноцінне членство вже у 2029 році, коли будуть проходити нові вибори до Європейського парламенту та формування нового складу Єврокомісії.

Такий прогноз ґрунтується на порівнянні з процесом "великого розширення" Європейського Союзу, коли у 2004 році до нього доєдналися відразу 10 нових членів, у тому числі держави Центральної Європи та Балтії. Тоді на перемовини про вступ Литві знадобилося три роки, а Польщі – чотири. Процес перемовин з Литвою розпочався у 1999 році, а з Польщею – ще у 1998 році, обидві країни завершили процедуру у 2002 році, одночасно з ще вісьмома країнами регіону.

Потім ще два роки пішло на те, щоби підготуватися та ратифікувати Угоду.

Нарешті у 2004 році усі десять країн стали повноправними членами Європейського Союзу.

3. Як зробити, щоб Україна провела переговори так само швидко?

Це важливе питання. Для успіху процесу важливо, щоби переговори йшли швидко – так, як це було у дев'яностих роках, а не повільно, як відбувається нині з країнами Західних Балкан (Хорватія вела переговори з 2005 по 2011 рік та стала членом ЄС у 2013, Чорногорія веде переговори найдовше, з 2012 року, і вони далекі від завершення. – ЄП).

Для того, аби прискорити процедуру перемовин для України, Європейський Союз має кардинально переглянути свою філософію щодо розширення:

(а) ЄС має усвідомити, що членство України вигідне не лише Україні, а й самому Євросоюзу. Поширення демократії, стабільності та економічного добробуту на Схід є в інтересах самого Європейського Союзу, бо це наш єдиний шанс на демократичні перетворення і всередині Росії;

(б) Повернення політики розширення повинне розпочатися з аналізу помилок та прорахунків минулих десятиліть та запровадження таких змін з урахуванням старого досвіду:

-- ЄС не має звертати уваги на спроби шантажу та залякування з боку Кремля, як сталося з Україною у 2014 році;

-- Перспектива розширення Європейського Союзу має прискорити реформи інститутів та механізму прийняття рішень у самому ЄС, щоб ті не стояли на заваді подальшому розширенню;

-- Країни-члени ЄС не повинні мати права блокувати прийняття до ЄС своїх сусідів, з якими в них є невирішені історичні питання (прим. ЄП: таке блокування здійснює зараз Болгарія стосовно Північної Македонії);

-- Євросоюз має віднайти у собі "апетит до розширення", зрозумівши, що членство України посилить ЄС.

Вирішення цих питань щодо України та її геополітична вага підштовхнуть Європейський Союз до подальшого розширення та прискорить прийняття Молдови та Грузії, а також країн Західних Балкан, інтеграційні процеси щодо яких вже давно буксують на одному місці.

4. Що варто робити Україні, поки членства ще немає?

На початку Україні варто сконцентрувати всі зусилля на інтеграції до Єдиного ринку, бо він покликаний гарантувати максимально швидкий доступ до програм з фінансової допомоги країнам-членам ЄС. Цю стадію можна завершити ще до того, як Європейський Союз запровадить необхідні реформи своїх інститутів.

5. Що варто робити ЄС?

Нараз Європейському Союзу треба віднайти достатньо політичної волі для довгострокових проєктів в Україні.

Для цього серед країн-членів ЄС необхідно створити "Коаліцію заради України". Вона має складатися з тих країн, що вже продемонстрували непохитний рівень підтримки інтеграції України до Європейського Союзу, та тих, що головуватимуть у Раді ЄС ближчим часом: це, зокрема, Чехія (2022), Швеція (2023), Данія (2025), Польща (2025), Литва (2027), Італія (2028) та Латвія (2028).

Така коаліція має розпочати процедуру, схожу на так званий "Берлінський процес", що відбувається за ініціативи Німеччини на підтримку інтеграції Західних Балкан.

6. Чи зірве війна євроінтеграцію України?

Війна завдала руйнівного удару по українській економіці, але водночас вона спонукала Європейський Союз до більш рішучих геополітичних кроків.

Погрози Путіна через розширення ЄС вже ні на кого не діють.

Йому не тільки не вдалося зупинити процес розширення ЄС, а навіть навпаки – війна значно прискорила інтеграцію, зробила можливим отримання Україною статусу кандидата.

Після завершення війни з’явиться інший прискорювач. Багатомільярдний план відбудови України буде залежати від перебігу інтеграції та перемовин щодо членства в ЄС, що сприятиме прискоренню реформ.

7. Яку користь принесе ЄС членство України?

Україна – багата країна зі значним, але ще невикористаним економічнім потенціалом, потужним промисловим сектором та висококваліфікованими працівниками. Членство України посилить економічну міць самого Європейського Союзу.

Інтеграція з ЄС – єдиний шлях, яким пострадянська та посттоталітарна країна може досягти економічних успіхів.

Приклад України стане потужним сигналом громадянам Білорусі та Росії та спонукає їх вимагати подібних змін й у себе вдома.

Тільки за такого розвитку подій можливо гарантувати мир та безпеку на європейському континенті. А саме мир є пріоритетом для Європейського Союзу.

8. Чи будуть реальні реформи в Україні?

За часів "великого розширення" у 2004 році Євросоюз мав безпрецедентний вплив на країни-кандидати. Всі вони поспішали впровадити усі необхідні реформи, щоб ні на крок не відставати від сусідів.

Однак процес розширення ЄС у країнах Західних Балкан вже не мав такого трансформаційного потенціалу. Країни-кандидати втратили мотивацію до проведення реформ та віру в успіх євроінтеграції як такої.

Політика розширення ЄС стала символом геополітичних поразок Європи.

Україна має всі підстави поламати цей тренд.

Україна досягла неабияких успіхів у впровадженні нормативно-правової бази ЄС з 2014 року, не без допомоги Групи підтримки України (Support Group for Ukraine, SGUA).

Якщо процеси розширення вдасться перезапустити з такою ж силою, Україна може опинитися серед лідерів з проведення реформ.

Автор: Андрюс Кубілюс,

депутат Європарламенту, колишній прем'єр-міністр Литви

Стаття початково вийшла на литовському порталі партійної групи ЄНП та републікується з дозволу автора