Трамп готовится к реваншу: что может помешать экс-президенту вернуться в Белый дом

Після 2024 року все зміниться – з таким гаслом зараз виступають багато популістів. Наприклад, угорський прем'єр-міністр Віктор Орбан, який ледь не першим почав говорити про це відкрито.

Очікування Орбана та йому подібних полягають у тому, що на наступних президентських виборах у США Дональду Трампу вдасться здобути реванш та повернутися до Білого дому. 

Цей тренд має стати особливо помітним після проміжних виборів у США, що відбудуться у листопаді. Як очікується, республіканці мають всі шанси повернути собі більшість в обох палатах Конгресу.

Але не менш важливим є те, що ці вибори можуть призвести до посилення позицій Трампа, після чого його амбіції виглядатимуть цілком реалістичними.

Отже, які шанси Трампа на реванш і що може цьому завадити?

Без очікуваної заяви

Найбільше і найвпливовіше зібрання консерваторів у світі – Конференція консервативної політичної дії (CPAC) – вже давно стало платформою, з якої Дональд Трамп планував своє повернення. 

Започаткована у 1974 році, CPAC об’єднує сотні консервативних організацій, тисячі активістів, мільйони глядачів та найяскравіших лідерів у світі.

Цього року конференція відзначилася візитом угорського прем'єра Віктора Орбана. Однак її "бомбою" мала стати заява Дональда Трампа про участь у виборах. Саме Трамп є безумовним фаворитом голосування, яке традиційно проводиться під час конференції та має виявити фаворита від консерваторів на пост президента від Республіканської партії.

Нинішнє голосування показало, що Дональд Трамп – не просто фаворит, а безумовний лідер симпатій консерваторів. 

У серпневому опитуванні Трамп набрав 69% голосів, за ним іде губернатор Флориди Рон ДеСантіс з 24%. Цікаво, що Дональд Трамп збільшив свою перевагу в порівнянні з останнім опитуванням CPAC у лютому, коли його підтримали 59% учасників голосування проти 28% ДеСантіса.

Сенатор Тед Круз (республіканець від Техасу) посів третє місце з 2%, тоді як інші кандидати отримали один відсоток підтримки або навіть менше.

Тож не дивно, що в очікуванні бенефісу Трампа цього разу конференцію проігнорували всі інші топові консерватори: вже згаданий Рон ДеСантіс, колишній віцепрезидент Майк Пенс, ексдержсекретар Майк Помпео, колишній посол США в ООН Нікі Гейлі.

Виступаючи на конференції, Трамп заявив, що опитування CPAC є "дуже шанованим". "Коли ви бачите ці цифри, виникає чудове відчуття єдності", – сказав Трамп. "Не тільки в CPAC, але, я думаю, і в Республіканській партії". 

І хоча у своєму виступі Дональд Трамп неправдиво зазначив, що "двічі" виграв президентські вибори, натякнувши, що "тепер нам, можливо, доведеться зробити це знову", він так і не оголосив офіційно про свою участь у наступній кампанії. 

Одна з причин цього – розслідування, що триває, щодо участі Трапа у нападі на Капітолій у січні 2020 року. 

Невипадково, що відразу після конференції стало відомо про обшук у резиденції Трампа Мар-а-Лаго у Флориді.

За даними ЗМІ, ФБР шукало службові документи, в тому числі секретні, які колишній президент взяв із собою, залишаючи Білий дім.

Наразі невідомо, чи було знайдено слідством щось, що може бути використано для звинувачення Трампа.

Однак вже очевидно, що перебіг слідства стане фактом, який напряму впливатиме на перебіг наступної президентської кампанії у США.

Проте є і ще одна причина. Проміжні вибори, що пройдуть у листопаді, мають стати показником впливовості Трампа у Республіканській партії. Не виключено, що експрезидент вирішив почекати цих виборів і вже потім оголошувати про президентські амбіції. 

Тим більше, що ці вибори мають усі шанси стати тріумфом Трампа.

Тривожний листопад

У листопаді відбудуться вибори до двох палат Конгре́су США – Палати представників (435 депутатів, яких обирають на термін у два роки) та Сенату (100 сенаторів, два від кожного штату, яких обирають на шість років, третину переобирають кожні два роки – 34 сенатори будуть переобрані восени).

Проведені праймеріз показують, що кандидати, які мають підтримку Трампа, отримають перемогу, зокрема у Вісконсині, Міннесоті, Вермонті, Коннектикуті та Вашингтоні.

Виборці-республіканці у Вісконсині та Міннесоті підтримали кандидатів-республіканців, які висували безпідставні заяви про фальсифікації на президентських виборах 2020 року. 

Зокрема, в Коннектикуті кандидатка в Сенат, яку підтримує Трамп, Леора Леві перемогла помірковану республіканку Феміс Кларідес. В Аризоні колишня телеведуча Карі Лейк, обрана Трампом на посаду губернатора, випередила Каррін Тейлор Робсон, яку підтримали як колишній губернатор від Республіканської партії Дуг Дусі, співголова Асоціації губернаторів Республіканської партії, так і Майк Пенс. 

З 10 республіканців у Палаті представників, які проголосували за імпічмент Дональда Трампа, під питанням лише майбутнє Ліз Чейні, яка має праймеріз 16 серпня. Доля всіх інших уже вирішена: четверо відмовилися балотуватися на новий термін, двоє пережили праймеріз, а троє програли.

Загалом майже 180 кандидатів, яких підтримував Трамп, виграли праймеріз з травня, тоді як програли менше двадцяти.

Це дає вагомі підстави говорити, що вже восени позиції Трампа суттєво посиляться. 

Втім, не все так просто – восени ситуація може дещо змінитися. 

Це стосується насамперед класичних демократичних штатів, таких як Коннектикут і Меріленд, де кандидати від Республіканської партії повинні мати більш центричні позиції, щоб виграти загальні вибори. 

Низка кандидатів уже активно включилися в політичну боротьбу і мають активний графік подорожей, під час яких борються за кожен голос.

У той час Республіканський проєкт підзвітності та проєкт захисту демократії цього тижня запустили телевізійну та цифрову рекламну кампанію вартістю $3 млн у семи штатах, зосереджених на ролі Трампа в подіях 6 січня. 

Реклама, яка буде показана в Аризоні, Джорджії, Мічигані, Неваді, Північній Кароліні, Пенсильванії та Вісконсині, містить відгуки виборців-республіканців, які засуджують брехню Трампа про неіснуючі фальсифікації виборів, які спричинили атаку на Капітолій.

Якщо не Трамп, то хто?

Хоча Дональд Трамп має велику підтримку, низка конгресменів, які були його прихильниками, відкрито його критикують.

Зокрема, конгресмен-республіканець Ліндсі Грем нещодавно заявив, що він не вірить, що вибори 2020 року були вкрадені, і чітко дав зрозуміти, що вважає, що колишній голова держави повинен відійти від президентських виборів. "Якщо він хоче балотуватися в президенти, то розмови про 2020 рік – це не те, що люди хочуть чути. Якщо ви хочете знову стати президентом у 2024 році, зосередьтеся на вирішенні проблем, з якими живуть американці", – порадив Грем.

Очевидно, що у разі, якщо результати проміжних виборів виявляться не дуже успішними для Трампа, цієї критики побільшає. 

Хто може стати заміною Трампа, якщо через певні обставини експрезидент не візьме участь у виборах?

Тут доцільно згадати про ще одне опитування CPAC. Воно моделює ситуацію, коли Дональд Трамп не візьме участі у праймеріз Республіканської партії.

За такого сценарію серед консерваторів лідирує Рон ДеСантіс – він отримує 65% підтримки.

Показово, що навіть у такому опитуванні без Трампа не обійшлося. Син експрезидента Дональд Трамп-молодший посідає друге місце з 8%, а слідом за ним йдуть Тед Круз (6%) та Майк Помпео (5%).

Незважаючи на те, що Рон ДеСантіс привернув увагу як можлива альтернатива Трампу в 2024 році, Трамп постійно домінував у неофіційних опитуваннях CPAC після того, як залишив посаду минулого року.

Рон ДеСантіс, який балотується на другий термін цієї осені, став одним із найбільш обговорюваних республіканців у всій країні, оскільки він використовував своє губернаторство для проведення радикальної консервативної політики у Флориді.

За твердженнями низки експертів, незалежно від того, чи буде він балотуватиметься коли-небудь у президенти, чи ні, Рон ДеСантіс є відображенням політики нової Республіканської партії, хоча дехто і називає його "іншим обличчям політики Трампа", або його ще називають лідером нової партії, що керується Трампом.

І така оцінка цілком очевидна, адже дії ДеСантіса в гострих соціальних питаннях відповідають політиці Трампа, хоча він пішов ще далі й використовує урядову владу як інструмент у культурній війні – те, про що Трамп говорив, але ніколи не робив цього. 

ДеСантіс став героєм завдяки вдалій політиці боротьби з COVID-19. Проте не лише через це.

Лише за два тижні у квітні ДеСантіс підписав 15-тижневу заборону абортів, скасував спеціальний податковий статус Disney за його опозицію до його законопроєкту "Не кажи гей", погрожував судовим позовом проти Twitter, якщо він не погодиться продати Ілону Маску (інвестором є Пенсійний фонд Флориди), і підписав законопроєкт про створення робочої групи для розслідування фальсифікацій на виборах. 

Тим часом його департамент охорони здоров’я випустив вказівки, які відхиляють рекомендації адміністрації Байдена щодо лікування молоді з гендерною дисфорією. 

Він є відданим прихильником розширення приватних шкіл і програм стипендій, щоб допомогти сім’ям відправляти своїх дітей до приватних шкіл. Він рішуче виступає проти регулювання. 

Одночасно він не дуже активний у питаннях торгівлі та зовнішньої політики. Що стосується війни РФ проти України, то губернатор Рон ДеСантіс висловився через декілька днів після її початку, заявивши, що її причиною є "слабкість" президента Байдена у зовнішньополітичних питаннях, згадавши виведення військ з Афганістану, яке "справді породило багато безладу". 

Також ДеСантіс заявляв, що Байден не зайняв достатньо рішучу позицію проти Путіна.

А також що рішення Білого дому закрити трубопровід Keystone XL зробило США залежними від російської нафти. 

Відтак навіть позиція Рона ДеСантіса щодо війни в Україні, хоч і базується насамперед на внутрішньополітичній риториці, є значно чіткішою, ніж позиція Дональда Трампа.

Це стає особливо важливо, зважаючи на припущення, що протягом останніх місяців з’являлися в американській пресі. Там прогнозують, що контроль Дональда Трампа над Республіканською партією може ослабнути – посилаючись, зокрема, на наслідки комітету 6 січня, а також на очевидний розрив із медіаімперією Мердока.

За такого сценарію посилення позицій Рона ДеСантіса виглядає як найімовірніша альтернатива. В тому числі через те, що він є прийнятним як для табору трампістів, так і для антитрампістів всередині Республіканської партії. 

Це важливо, адже табір антитрампістів не має потужного кандидата у президенти.

Ті кілька республіканців при владі, які бажають протистояти трампізму, як-от конгресмен Ліз Чейні, конгресмен Адам Кінзінгер і сенатор Мітт Ромні, втрачають свій вплив, а нові "зірки" у цьому таборі ще не з'явилися. 

Тож за будь-якого сценарію це створює великий ризик, що майбутнє Республіканської партії належить радикальним силам, представленим Трампом, і членам істеблішменту, які готові за ним слідувати. 

* * * * *

Традиційно американське суспільство більше довіряє демократам у питаннях зловживання використанням зброї, права на аборти та зміни клімату. 

Проте республіканцям більше довіряли з більшості ключових питань, включно з економікою, саме тому висока ціна на газ та економічні проблеми можуть стати вагомим фактором перемоги республіканців.

Перемога ж трампістів (саме трампістів, а не республіканців) може дещо ускладнити процес надання військової допомоги Україні, адже частина трампістів негативно налаштовані щодо підтримки, яку здійснює адміністрація Байдена, а сам Дональд Трамп не підтримав останній пакет допомоги, заявивши, що "демократи надсилають Україні ще $40 млрд, а американські батьки не можуть прогодувати своїх дітей".

Про такий ризик говорили і в 2016 році, відразу після несподіваної перемоги Трампа. Втім, тоді новий президент, що не мав власної команди, був вимушений спиратися на "традиційних" республіканців, що мали геть іншу думку щодо РФ.

Натомість зараз Трамп вже має свою команду – і це робить його перемогу набагато небезпечнішою, аніж шість років тому. 

Автор: Світлана Ковальчук, 

кандидат політичних наук, виконавчий директор YES