Рік тому Сполучені Штати розпочали остаточне виведення своїх військ з Афганістану.

Останній американський військовий залишив Кабул 30 серпня, що завершило 20-річну безперервну присутність сил США в країні.

Це рішення не лише докорінно змінило розклад сил у Центральній Азії. Вже зараз можна стверджувати, що воно істотно вплинуло на США, обваливши рейтинги адміністрації Джо Байдена.

Та що набагато важливіше, традиційні противники США отримали докази "немочі" свого ворога. Не виключено, що це стало одним із аргументів для прийняття Владіміром Путіним рішення розпочати повномасштабну війну проти України, посиливши його впевненість в успіху тактики бліцкригу.

Евакуація, що "підбила" рейтинг Байдена

Рішення президента Джо Байдена про припинення операції в Афганістані сильно сколихнуло і американську, і світову політику. Проте його важко назвати несподіваним, радше перезрілим.

Військовий контингент, куди входили й коаліційні сили майже всіх країн НАТО, здійснив повалення режиму талібів після їхньої відмови видати лідера Аль-Каїди Осаму Бен Ладена, що організував терористичну атаку 11 вересня 2001 року на США.

Після закінчення бойових дій коаліція сформувала спеціальну місію безпеки, санкціоновану ООН, з метою гарантування безпеки в Афганістані, запобігання поверненню Талібану та Аль-Каїди до влади та підтримки нового уряду Хаміда Карзая (після виборів 2004 року).

Испытание Афганистаном: как нынешний кризис повлияет на США и Байдена

Витрачаючи близько $300 млн на рік на підтримку кампанії, а загалом – близько $150 млрд допомоги на відбудову та розвиток демократії, США так і не змогли перетворити Афганістан на острівець стабільності та процвітання.

Критики закидали неспроможність афганського уряду здійснювати самостійне та ефективне управління, значні перевитрати на післявоєнне відновлення, численні корупційні скандали та найбільше – зростання популярності того ж Талібану в частинах країни поза великими містами.

Окрім того, постійно поставало питання людських жертв – близько 2,5 тис. американських військових загинуло за весь час перебування в Афганістані.

З кожним місяцем після офіційної декларації про припинення кампанії зростали потенційні загрози військовому контингенту з посиленням тиску бойовиків Талібану.

Вже надто дорогою виглядала присутність американців, враховуючи, що першочергова ціль інтервенції полягала в недопущенні використання території Афганістану для підготовки чергових терористичних атак на США чи інші країни.

Однак ціна виведення військових також виявилася дуже високою.

Вже на етапі, коли американці лише планували остаточну евакуацію, таліби активно відвойовували міста, регулярна армія Афганістану виявилася вкрай неефективною, ще 13 американських військових було вбито авіаударом Ісламської держави.

Ці події вкотре підняли питання доцільності такого тривалого перебування та провалу американської стратегії щодо Афганістану.

Критичного скандалу адміністрації Байдена вдалося уникнути лише тому, що більшість американського суспільства втомилася від цієї кампанії і вважала її провальною – 69% за даними опитування Pew Research Center.

Проте втома не означає згоду. Це ж опитування, проведене напередодні повернення військових, показало, що суспільство надзвичайно поляризувалося щодо рішення про евакуацію.

Так, близько 54% американців вважали його правильним, однак 42% піддавали його критиці.

Цікаво, що більшість прибічників Демократичної партії – 70% – підтримали Байдена, в той час як більшість симпатиків республіканців – 64% – вважали виведення військових помилкою.

Проте думки більшості американців сходилися на тому, що адміністрація президента спланувала та провела вихід відносно погано – 71% порівнюючи із лише 26%, хто вважав, що відносно добре.

Так чи інакше, евакуація військових стала тією точкою, коли рівень підтримки Байдена обвалився.

Від того часу рівень несхвалення дій чинного президента США постійно перевищує 50%.

Жоден американський президент, окрім Трампа, не мав настільки низьких рейтингів за той самий час правління.

Програш в інформаційній сфері

Сьогодні, за рік після тієї події, можна із впевненістю сказати, що вихід США з Афганістану продовжує опосередковано впливати на ставлення американських виборців до Байдена та Демократичної партії.

Хоча за низкою опитувань, таких як дослідження FiveThirtyEight/Ipsos, боротьба з тероризмом у світі та участь США у міжнародних конфліктах не є пріоритетними для американців, у суспільстві склався стійкий стереотип про програш американської політики в Афганістані.

До певної міри це створило прив’язку до подібних провалів під час В’єтнамської війни, після якої ізоляціоністські настрої американців значно зросли.

Окрім того, Байдену справедливо дорікають, що його команда не провела достатнього розслідування причин провалу афганської політики та невдало проведеної евакуації.

Наприклад, збройні сили США та Державний департамент повинні були підготувати так звані публічні аналітичні огляди своєї ролі у виведенні військ. Але досі незрозуміло, чи ці документи будуть оприлюднені.

На початку літа міністр оборони Ллойд Остін вже повернув військовим попередній звіт, оскільки, на його думку, він містив неповну інформацію.

Конгрес намагався провести кілька слухань впродовж року для оцінки ситуації.

Проте комісія Конгресу, схвалена Байденом для вивчення історії втручання США та виведення військ, ще не почала роботу, оскільки лідер меншості в Сенаті Мітч Макконнелл не призначив співголову з боку республіканців. І це за рік після закінчення кампанії!

Виглядає так, що аудит кампанії в Афганістані намагаються особливо не виносити на світло, щоб не спричинити значних публічних дискусій, які можуть докластися до зниження і так невисокого рейтингу влади.

Для Байдена та Демократичної партії це є загрозливим питанням, особливо напередодні проміжних виборів у США цієї осені, де буде переобиратися вся Палата представників та третина Сенату. Нагадаємо, що за попередніми прогнозами більшість в обох інституціях можуть взяти республіканці.

Занадто багато білих плям в афганській історії, звісно, можуть дати додаткові приводи для критики з боку республіканців напередодні виборів, але, судячи з низької зацікавленості виборців у цій темі, внутрішня політика буде більш зручною мішенню.

Показовим моментом стала реакція американців на вбивство лідера Аль-Каїди Аймана аль-Завахірі.

Джо Байден спробував використати цю операцію (лідера терористів було знищено за допомогою безпілотника ЦРУ на початку серпня цього року) як нагоду для демонстрації свого успіху, але це майже не відобразилося на його підтримці.

З одного боку, американці більше зосереджені на внутрішніх економічних викликах, з іншого – в суспільній думці зафіксувався сталий негативний стереотип, що афганська політика США повністю провалена.

І навіть реальні успіхи у боротьбі з тероризмом вже не здатні змінити цю оцінку.

Україна – не Афганістан

Не підбиті до кінця підсумки 20-річної військової кампанії можуть мати вплив на Україну.

Річ у тім, що неодноразово в республіканських колах, близьких до експрезидента Дональда Трампа, порушували питання прозорості та контролю над наданими українцям зброєю, фінансовою та гуманітарною допомогою, щоб "не допустити ситуації, як в Афганістані".

Найяскравіший приклад цього пов’язаний зі скандальними заявами та підозрами, озвученими конгресвумен Вікторією Спартц на адресу української влади.

Попри безглуздість деяких звинувачень на нашу адресу, як-от про продаж важкого озброєння третім сторонам чи відсутність поставок на лінію фронту, питання "не допустити другого Афганістану" вимагає чіткої відповіді з американської сторони: а що ж власне не спрацювало чи які процедури були порушені, що призвело до невдачі?

Маючи цей детальний аналіз, адміністрація Байдена цілком зможе надати заспокійливі аргументи найбільшим критикам, що у випадку України все враховано.

Тим часом червневе опитування Quinnipiac University показало відносну паритетність позицій щодо оцінки теперішньої допомоги Україні.

Так, 38% американців переконані, що США надають достатню підтримку, 26% вважають, що її забагато, а 27% – що її замало. Липневе опитування Harvard/Harris показує подібні настрої – 53% стверджують, що США повинні надсилати більше озброєння Україні, якщо російська агресія буде продовжуватися, в той час як 47% вважають, що США вже надали достатньо допомоги і мають зменшити оберти.

Прибічникам більшої підтримки України вкрай необхідні додаткові аргументи для просування своєї позиції.

Особливо враховуючи певну порційність та обережність у наданні військової допомоги в останні тижні.

Частину аргументів можуть надати успіхи ЗСУ, показуючи, що більше постачання зброї практично створює переломні моменти у війні. Іншу частину повинна надати українська влада, демонструючи прозорість та ефективні механізми планування і контролю над використанням зброї.

Та ще одну частину може надати лише твереза оцінка афганської кампанії самими американцями, що дозволить зупиняти будь-які спекуляції та недоречні порівняння ситуації в Афганістані та в Україні.

Автор: Дмитро Шеренговський,

проректор Українського католицького університету,

програмний директор Центру Дністрянського