Останніми тижнями в ЄС активізувалася дискусія про те, що робити з Угорщиною під керівництвом Віктора Орбана.

Політичній стабільності у цій країні міг би позаздрити кожен європейський політик – партія Орбана Fidesz вже чотири скликання поспіль отримує у парламенті одноосібну конституційну більшість. Однак одночасно з цементуванням його влади Угорщина цементує також антидемократичні тенденції. А на додачу – публічно та відкрито декларує відхід від цінностей, що є обов’язковими для усіх держав ЄС.

А в умовах обмеженої свободи ЗМІ суспільство дедалі більше стає зануреним у пропаганду, що за своїм стилем нагадує російську. Як наслідок, угорські виборці підтримують цей вектор розвитку країни.

ЄС опинився перед вибором: що робити з Угорщиною?

Ця стаття у деталях пояснює, які варіанти є можливими, а які ні. Перш за все, наголосимо: виключити Угорщину з ЄС проти волі неможливо – це не передбачено документами Євросоюзу. Але це не означає, що Брюссель безсилий.

Про можливі наслідки для Орбана йдеться у відео "Європейської правди".

А тих, хто хоче розібратися детально, з посиланнями на документи тощо, запрошуємо до прочитання цього тексту.

Спершу короткий підсумок того, як ЄС може покарати Угорщину за її відхід від демократії.

По-перше, є можливість позбавити уряд Орбана права голосу в ЄС. Цей варіант, що досі був суто теоретичним, відтепер стає реальним.

По-друге, є можливість покарати Угорщину фінансово. Європейська комісія вже почала це робити. Причому йдеться про суми, достатньо великі для того, щоб угорський бюджет просто впав. А за ним може впасти і уряд.

І є третій шлях – ЄС лишає можливість того, що Орбан повернеться до демократії. Хоча б заради збереження грошей, які у нього інакше заберуть. Утім, ця можливість видається радше теоретичною, бо за роки брехні власному народу угорський уряд зайшов настільки далеко, що "перевзутися" йому буде непросто. А до того ж є ймовірність, що хрестовий похід проти європейських цінностей став надто персональним для Орбана, у якого, як стверджує угорська опозиція, єдиний син виявився геєм.

Тепер про все це детальніше.

Причина конфлікту з ЄС

Питання, про яке йдеться, давно є актуальним, але наприкінці липня перетворилося на одну з топ-тем європейської політики. До цього призвели чергові резонансні заяви Віктора Орбана, що прозвучали у його програмному виступі у літньому таборі Тушваньош. Про цю подію та про те, що під час неї говорив Орбан, ЄвроПравда детально розповідала (дивіться статтю "Все про нову ідеологію Орбана, яку порівнюють з нацизмом").

І хоча більшу частину своєї промови угорський лідер присвятив Україні та поясненням, чому він не хоче приставати на бік цивілізованого світу в питанні російської агресії, європейських політиків найбільше вразили інші тези. Наприклад, пояснення Орбана про расову чистоту Угорщини. Або про те, що Угорщина має готуватися оборонятися від Заходу. А ще – натяки на те, що Угорщина терпить ЄС лише доти, доки він платить гроші.

Хоча насправді у заявах Орбана немає нічого принципово нового. Країна під його проводом давно сповідує антиєвропейську політику – щонайменше з 2014 року, коли угорський прем’єр у виступі у тому ж таки таборі Тушваньош офіційно оголосив, що будуватиме в Угорщині "неліберальну демократію", тобто відмінну від ліберальної демократії у ЄС.

Далі почалося закручування гайок у питаннях свободи слова, основних свобод тощо... Під пресом опинилися громадські активісти, незалежні медіа. Відбулася зміна законодавства про систему судочинства, яке вважають спробою зачистити літніх суддів, непідконтрольних владі. Був змушений закритися Центральноєвропейський університет у Будапешті.

У 2015 році – немов подарунок для Орбана – почалася міграційна криза, що дала угорській владі привід згуртувати суспільство навколо теми ксенофобії.  

Вже тоді у ЄС відкрито заговорили, що Угорщина більше не відповідає критеріям членства.

Ще у 2016 році глава МЗС Люксембургу відкрито закликав виключити Угорщину з ЄС, посол Нідерландів порівнював політику Орбана та ісламських екстремістів.

Утім, з Орбаном довгий час нічого не могли вдіяти.

Його покарання були радше символічними. Наприклад, його партію Fidesz виключили з Європейської народної партії. Та жодного ефекту це не мало.

Натомість протистояння з ЄС стало офіційною політикою Угорщини.

Останню передвиборчу кампанію Віктор Орбан розпочав саме з лозунгами про те, що Угорщина має згуртуватися проти ворожого Брюсселя, який, мовляв, намагається нав’язати країні західні цінності.

Це все звучало як дикість, якщо знати, що у той самий час бюджет ЄС годував Угорщину. Країна Орбана була лідером зі споживання європейських коштів на одиницю населення… Але хай там як, виборцю легенда "зайшла", і Орбан переобрався на новий термін, отримавши для своєї партії рекордну підтримку угорських виборців.

Після перемоги на виборах, отримавши підтвердження свого мандата, він вирішив зруйнувати ще й зовнішньополітичну єдність ЄС. Угорщина кілька разів ставила на межу зриву схвалення антиросійських санкцій, а глава МЗС Петер Сійярто перервав дипломатичну блокаду Москви та полетів на дружню зустріч до свого колеги, а за сумісництвом воєнного злочинця Сергєя Лаврова.

Але, як виявилося, в ЄС вже не готові терпіти це безмежно.

Країна без голосу

Авторові цих рядків не раз доводилося чути запитання, чи може ЄС виключити Угорщину, якщо вона діє всупереч правилам блоку. Ставили перед собою це запитання і представники урядів ЄС, як йшлося вище. А вже згаданий глава МЗС Люксембургу торік напівжартома навіть запропонував провести референдум про виключення Угорщини.

Всі ці креативні ідеї з’являються через те, що насправді право ЄС не передбачає можливості вигнати державу-члена. Вихід з ЄС може бути тільки добровільним, він є тривалим і непростим процесом, як довів приклад Brexit.

Однак у ЄС є альтернативний механізм.

По суті, це політична ядерна зброя.

Договір ЄС у виняткових випадках дає право зупиняти будь-які права держави-члена ЄС, якщо усі інші держави Євросоюзу погодяться, що та "серйозно і постійно" порушує базові європейські цінності. Окремо підкреслюється, що порушника можна позбавити права голосу, тобто впливу на ухвалення рішень у рамках Союзу, якщо інші держави вирішать, що це покарання є пропорційним до порушення.

При цьому, додає договір, зобов’язання держави-порушника (наприклад, сплата внесків) лишаються для неї юридично обов’язковими. І та опиняється перед вибором – або виправлятися, або лишатися безправним членом ЄС, або виходити з Євросоюзу.

Ця процедура з’явилася у ЄС лише з 2002 року. Тоді Євросоюз готувався до великого розширення, тобто до вступу держав Центральної/Східної Європи. У старих членів Союзу тоді виникли сумніви: а чи не вийде такого, що ми візьмемо до себе ці пострадянські держави, а якась із них вирішить повернутися до тоталітаризму? Нині Орбан довів, що ті побоювання не були позбавлені підстав.

Процедура такого покарання детально описана у ст. 7 Договору про Європейський Союз, вона складається з кількох голосувань Європарламенту, Ради ЄС (остання має голосувати мінімум тричі) та потребує висновків Єврокомісії про те, що Угорщина справді є державою-порушником. З усього ланцюжка дій політично складними є лише два голосування Ради ЄС – тобто органу, який формують держави-члени. На першому з них запуск процедури мають підтримати 22 з 27 членів ЄС. На другому, вирішальному, має бути 26 голосів "за" – тобто усі, крім держави-порушника.

Останній пункт робить покарання Угорщини украй складним. Але зараз воно, уперше в історії, стало можливим.

Карта поляків

Ви можете бути здивовані, але ця "ядерна стаття" стосовно Угорщини вже запущена і перебуває на підготовчому етапі… ще з 2017 року. Тоді її ініціювала Єврокомісія стосовно відразу двох держав, які очевидно почали віддалятися від цінностей ЄС – Угорщини та Польщі (головною претензією до Варшави стала контроверсійна судова реформа).

Але річ у тім, що покарати відразу дві країни неможливо. Це робить нездоланним етап голосування 26 з 27 голосів!

Польща і Угорщина тоді публічно оголосили, що є союзниками і не допустять застосування ст. 7 одна щодо одної. Відтоді Єврокомісія хоч і продовжувала вести розслідування щодо цих двох держав, але всі розуміли, що практичного застосування це не матиме.

Все змінилося з початком російської агресії.

Коли Орбан відкрито став на бік русні у її війні проти України, для Варшави це стало червоною лінією.

Ярослав Качинський та частина керівництва його партії PiS, яка перебуває при владі у Польщі, щиро переконані, що Лех та Марія Качинські у авіакатастрофі під Смоленськом загинули через теракт, який влаштував Путін. Тобто це – питання кровної ворожнечі. І те, що Орбан став на захист РФ під час агресії проти України, зруйнувало польсько-угорський союз.

Спроби Орбана домовитися і пояснити свій вибір виявилися безуспішними. "Шляхи Польщі і Угорщини розійшлися", - оголосив днями польський прем’єр Матеуш Моравецький.

Важливість політичного моменту зрозуміли також у Брюсселі. Єврокомісія почала переговори з Варшавою про те, щоби зняти з неї звинувачення у рамках статті 7, і ці переговори тривають загалом успішно. Польща вже виконала частину вимог; ЄК, ігноруючи протести лібералів, вийшла з позитивною оцінкою тощо.

Все це поволі відкриває можливість для того, щоби отримати польський голос за покарання Угорщини, якщо таке питання постане на порядку денному, а Брюссель представить достатні підстави для того, щоб усі держави ЄС погодилися: настав час застосувати "ядерну зброю" проти Орбана.

Тут треба додатково підкреслити: поспішати із запровадженням максимального покарання ніхто не буде. ЄС, як завжди, налаштований на діалог і мріє про те, що загроза покарання подіє сама по собі... Але є те, що здатне змінити правила гри.

Хід історії різко пришвидшиться, якщо Орбан почне блокувати усі санкції ЄС.

Цей перебіг подій не виключений.

По-перше, у своєму виступі в Тушваньоші угорський прем’єр прямо заявив про таку можливість, пояснивши це тим, що, мовляв, санкції ЄС не працюють і від них необхідно відмовитися. По-друге, зараз Угорщина і Росія ведуть переговори про нові обсяги постачання російського газу напередодні опалювального сезону, і невідомо, які умови висуне російська сторона.

Орбан вже мав досвід точкового блокування санкцій, які на Угорщину взагалі не впливають, але дратували його російських друзів – йдеться про включення у санкційний список російського "патріарха Кирила". Угорщина скористалася правом вето і одноосібно заблокувала це рішення.

У разі, якщо блокада стане системною, ЄС не матиме іншого виходу, аніж позбавити Угорщину права голосу – і саме тоді зібрати 26 голосів для покарання уряду Орбана буде цілком реально. Механізм для цього вже готовий.

Варто окремо підкреслити: юридично дружба Орбана з Путіним не є приводом для санкцій, вона лише допомагає іншим країнам подолати політичний бар’єр. А юридичних підстав для покарання Угорщини більш ніж достатньо вже зараз. Вона перетворилася на автократію, що запроваджує практики Путіна у медіасфері, поширює ксенофобію, законодавчо руйнує засади рівності, утискає меншини – тобто виконала всі підстави для санкцій на свою адресу.

Ціннісно угорська держава під проводом Орбана вже перестала бути частиною ЄС, і Орбан у своїх заявах це особисто визнає. Тож покарання перетворилося лише на питання політичної волі.

Шизофренія про європейські цінності

У пропаганді, спрямованій на внутрішню аудиторію, Віктор Орбан має пояснення, чому він бореться з європейськими цінностями і одночасно прагне лишитися у ЄС.

Скорочено його версія звучить так: ми, угорці, вступали в інший ЄС з іншими цінностями – християнськими та консервативними, де не було лібералізму, ЛГБТ (тут окремий наголос, до нього ми ще повернемося), терпимості до чужаків, правил щодо мігрантів та іншого, що нам зараз нав’язують.

А потім, мовляв, право ЄС змінилося, і нас, угорців, змушують підкорятися ліберальним цінностям, на які ми не підписувалися.

Натомість Угорщина з її консервативними цінностями є зразком старого, справжнього Євросоюзу – а отже, не вона має змінюватися, а усі інші.

Ця версія знайшла масову довіру в угорських виборців.

Вона раз за разом повторюється на ток-шоу та дискусіях для угорського глядача. Її зазвичай цитують угорські співрозмовники і у фейсбучних, і у особистих дискусіях.

Але це від початку до кінця є фейком, який створив угорський уряд для своїх громадян.

Ні, ЄС не запровадив жодні нові цінності після приєднання Угорщини до ЄС у 2004 році і не змінив до них ставлення. Не дарма процедуру покарання за відхилення від європейських цінностей запровадили якраз перед вступом Угорщини та інших східноєвропейських держав. Угорщина, коли вступала до ЄС, прийняла ці правила. Але, звісно ж, вона має право вийти з союзу, якщо розчарувалася у ньому.

Ні, від жодних "християнських цінностей" ЄС відтоді також не відмовився. Ані у першому Договорі про Євросоюз (Маастрихтський договір), ані у його наступних редакціях (Ніццький, Лісабонський договори) немає згадок про християнські цінності, а натомість йдеться про те, що Союз заснований "…на принципах свободи, демократії, прав людини, фундаментальних свобод…".

Окремо, у 2000 році (в очікуванні вступу потенційно "проблемних" країн Східної Європи), ЄС ухвалив Хартію фундаментальних прав Євросоюзу, що розшифровує та деталізує згадані "права людини, фундаментальні свободи". У цьому документі детально перелічено усе, що нині заперечує Орбан – і права меншин, включно з сексуальними меншинами; і свобода вибору релігії або відмови від неї; без жодних християнських домінувань; і рівність людей незалежно від країни походження; і, звісно ж, права ЛГБТ.

А тепер – вишенька на торті.

У 2000 році, коли ЄС ухвалив цю Хартію, Віктор Орбан особисто її підтримував і був прем’єром Угорщини, держави-кандидата на вступ до ЄС! Він тоді підтримував саме ці цінності, бо позиціонувався як ліберальний політик. Але зараз намагається не згадувати про ту сторінку своєї біографії.

Не дивно, що у переговорах команди Орбана з ЄС цей аргумент про "зміну цінностей Євросоюзом" від Угорщини не звучить. Бо він є неправдою від початку до кінця.

А ще він є ілюстрацією того, наскільки ефективною є угорська урядова пропаганда, у фейки якої щиро вірять мільйони угорців.

Гей-війна Віктора Орбана

У Брюсселі офіційно звинувачують уряд Орбана у грубих порушеннях багатьох прав і свобод, а також у корупції при розподілі європейських грошей (з’ясувалося, що левова частка розподіляється на псевдотендерах під одного постачальника, і гроші отримують компанії, близькі до влади).

А у 2021 році Орбан додатково загострив ситуацію, ухваливши пакет законів, які у ЄС розцінили як гомофобські – за ними забороняється розповідати дітям у школах, у літературі тощо про існування ЛГБТ-людей; на демонстрацію чи продаж ЛГБТ-символіки накладені суворі обмеження тощо. Це викликало реакцію ЄС, що попередив Будапешт про порушення основних прав та прав конкуренції (оскільки йдеться також про продаж книжкової продукції).

Угорщина відразу ж втратила 200 млн євро у грантах та з’явилися питання щодо мільярдних коштів – але це викликало тільки підняття градуса з боку угорської влади, без спроб досягнути компромісу.

Треба зауважити, що гомофобія була магістральної темою для Орбана від його переобрання у 2010 році.

Його команда врахувала це ще під час першого перегляду конституції у 2011 році.

Наприклад, щоби виключити можливість одностатевих союзів – це прописали у вигляді конституційної норми. А вже згодом з'ясувалося, що один з найближчих соратників Орбана Йожеф Саєр, якого вважають архітектором нової Конституції, включно з цією нормою... є геєм. Про це стало відомо у 2020 році, коли Саєра затримали на ЛГБТ-оргії під час карантину. Але на імідж Орбана як поборника консервативної політики це не вплинуло, лише Саєру довелося піти з публічної політики.

А новий скандал вибухнув минулого року, відразу після ухвалення анти-ЛГБТ-законів.

Лідер опозиції Петер Маркі-Зай зібрав пресу, щоби повідомити, що єдиний син прем’єра Гашпар Орбан є геєм. Це повідомлення зрештою не стало темою передвиборчої кампанії, і це правильно – про заяву Маркі-Зая написало лише кілька ліберальних медіа. Однак зовсім оминути увагою це персональне питання також неможливо, бо воно може відкрити розуміння підвалин політики Орбана.

Гашпар народився у 1992 році, досяг зрілості якраз у той період, коли ліберальний політик Орбан змінив політичний імідж і перетворився на консервативного гомофоба.

До слова, від Орбана не було жодної публічної реакції на заяву Маркі-Зая. Однак за пів року до того мала місце інша примітна історія, про яку журналісти відразу згадали. Орбан дав інтерв'ю німецькому виданню Stern. Великий за обсягом текст цього інтерв’ю переклали та републікувала державна агенція MTI. А за деякий час журналісти з’ясували, що з перекладу в держагенції викреслили невеличкий епізод, який, утім, лишили в німецькомовній версії.

У ньому, зокрема, німецьке видання спитало у Орбана, як би він повівся, якби дізнався, що його дитина є гомосексуалом. "Ми з дружиною все одно його б любили, але, на щастя, нам з цим стикнутися поки що не довелося", – заявив угорський прем’єр.

Покарання грошима

Ми вже згадували про те, що застосування Статті 7 – це для ЄС немов "ядерна зброя", і до неї Брюссель та інші держави вдаватимуться лише у крайньому разі. Навіть зараз цей поріг, на думку частини європейських столиць, ще не перейдений.

Однак проблеми є вже зараз.

І тому, особливо після ухваленого у 2021 році анти-ЛГБТ-закону, Брюссель не міг не діяти. І якраз зараз він отримав додаткові інструменти тиску на Орбана – Суд ЄС підтвердив право Єврокомісії позбавляти державу-порушника доступу до європейських фондів.

Спершу, ще до судового рішення, Брюссель заморозив використання Угорщиною спецфонду, спрямованого на постковідне відновлення; йдеться про суму в межах 5-6 млрд євро. Це дуже багато для Угорщини. А зараз Єврокомісія отримала право заморожувати також найгрошовитіший у ЄС "бюджет вирівнювання" - тобто кошти, які надаються багатшими державами ЄС біднішим, як-от Угорщині. У чинному бюджетному плануванні до 2027 року лише з цього фонду Угорщина мала отримати ще понад 20 млрд євро.

Для порівняння, плановий дохід бюджету в 2021 році складав 63,7 млрд євро, витратна частина – 68 млрд євро. Так, угорський бюджет дуже дефіцитний і зараз.

А без потоку допомоги з Брюсселя угорська фінансова система просто завалюється.

У бюджетному плануванні, яке уряд передав до парламенту, йдеться, що бюджет напряму має отримати з ЄС 5 млрд євро (і це не враховуючи додаткові фонди, що йдуть до регіонів, для бізнесів тощо).

Тому ненависний Брюссель, який хоче поваги до прав людини, украй потрібний Орбану.

Як вийти з цієї дилеми, Угорщина досі не знає.

Навіть якщо Віктор Орбан був не щирий у своєму консерватизмі і просто шукав таким чином підтримки виборців, він не може зараз "перевзутися" і стати лібералом. Надто далеко усе зайшло. Не зрозуміють ані виборці, ані однопартійці.

Також вже не може розвернутися Брюссель. Бо дії Угорщини вийшли за всі межі, на це не можна заплющувати очі. І єдиний люфт, який має ЄС – це можливість перекривати для Угорщини не всі кошти одразу, щоби уникнути масштабного падіння економіки.

Але все одно, попереду непростий період для Угорщини та для Орбана. І можливо, угорські виборці нарешті зрозуміють, що щось у їхній країні йде не так.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди",

відео Володимира Олійника