"Фінська модель" на певних етапах у минулому викликала інтерес в українських дослідників як одна з безпекових опцій, що передбачала б тісну співпрацю з НАТО без вступу до нього.

Впродовж десятиліть Фінляндія та сусідня Швеція впроваджували стандарти Альянсу, проводили спільні навчання та розвивали оборонну співпрацю з державами-членами НАТО, зберігаючи при цьому нейтралітет.

Утім, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну обидві країни швидко ухвалили рішення про вступ до НАТО, а в самому Альянсі країнам-аплікантам забезпечили вступ "екстерном", який не вимагав виконання Плану дій щодо членства (ПДЧ).

Після безповоротного вибору обох країн на користь НАТО та наповнення поняття "фінляндизація" абсолютно новим змістом фінський та шведський кейс – утім, цього разу блискавичного вступу до Альянсу – знову стає цікавим для України.

Як саме Україні набути цієї взаємосумісності з країнами НАТО та сприяти тому, щоби політичне вікно можливостей одного дня таки відкрилося?

Переваги для НАТО

Ухвалюючи політичне рішення щодо вступу або невступу країни-апліканта до НАТО, держави-члени зважують, серед іншого, чи посилить цей вступ безпеку Альянсу, чи, навпаки, принесе більше ризиків.

Вступ Фінляндії та Швеції до НАТО, хоча, з одного боку, і збільшує кордон Альянсу з Росією майже вдвічі (зараз – 1200 км), утім, несе низку суттєвих геополітичних переваг.

Зокрема, він повністю змінить баланс сил у Північній Європі, адже тепер Альянс контролюватиме переважну більшість узбережжя Балтійського моря, яке стане "внутрішнім озером НАТО".

Основна база балтійського флоту Росії у Кронштадті буде затиснутою у Фінській затоці між Естонією та Фінляндією, а завдяки Фінляндії Альянс стане ближчим до Кольського півострова Росії, де розташовуються російський північний флот та бази атомних субмарин.

Країни Балтії стануть набагато більш захищеними: у разі нападу Росії НАТО зможе перекрити Фінську затоку та заблокувати Балтійський флот РФ, а також надавати балтійським країнам підтримку з моря.

Приєднання Швеції та Фінляндії до НАТО також посилить захист Норвегії та зменшить ризик нападу Росії на неї з півночі. На додачу, членство Швеції та Фінляндії вплине на присутність НАТО в Арктиці, а також збільшить військове забезпечення Альянсу: Швеція має один із найкращих підводних флотів у світі, тримає на озброєнні танки Leopard 2A та сучасні протиповітряні системи типу Patriot, має власне виробництво сучасних винищувачів JAS-39 та БМП CV90.

Фінляндія також має у своєму арсеналі найсучасніші винищувачі F35, танки Leopard 2A6 тощо.

Натомість до повномасштабного вторгнення Росії країни Альянсу завжди розглядали вступ України до НАТО радше як ризик, аніж як перевагу.

Українська сторона неодноразово шукала зворотні аргументи. Зокрема, у 2021 році Центр "Нова Європа" виокремив такі внески України у трансатлантичну безпеку: цінний досвід у боротьбі з гібридними загрозами, допомога в пандемічні часи, участь у місіях та операціях Альянсу тощо.

Після перемоги Україні необхідно буде продовжувати проводити адвокаційну роботу щодо переваг для НАТО від членства України з урахуванням здобутого бойового досвіду.

Військова взаємосумісність

Військова взаємосумісність або можливість армій держав-членів діяти злагоджено та розуміти одне одного під час спільних навчань, місій та операцій є основою НАТО та наріжним каменем для вступу нових держав-членів.

За деякими даними, Швеція та Фінляндія досягли повної взаємосумісності з НАТО ще 15 років тому.

Для порівняння, станом на кінець 2021 року в Україні було запроваджено 21% стандартів Альянсу (255 стандартів та керівних документів НАТО, здебільшого оперативних та адміністративних). Щоправда, під час повномасштабного вторгнення Україна запровадила також велику кількість натівських практик, іноді навіть не помічаючи цього.

Незважаючи на різницю в досягненнях, впадає в око те, що Україна має доступ майже до усіх тих самих інструментів для набуття взаємосумісності з Альянсом, що і Фінляндія та Швеція.

Сфери, у яких Україна поки відстає від Швеції та Фінляндії за рівнем взаємосумісності з НАТО:

• Матеріальне забезпечення фінської та шведської армій з 1990-х років відповідає стандартам Альянсу.
• Володіння англійською мовою, необхідне для роботи з натівськими документами та для розуміння військовослужбовцями один одного, є на високому рівні серед фінських та шведських військових.

Довіра через співпрацю

Одним із найважливіших факторів, на які зважують держави-члени Альянсу, ухвалюючи політичне рішення про вступ тієї чи іншої держави до НАТО, є довіра.

Для членів Альянсу важливо відчувати, що країна-аплікант є "однією з них", а не тільки має сильну сумісну армію.

Обидві скандинавські країни почали розбудовувати тісніше партнерство з НАТО після розпаду Радянського Союзу.

Втім, Швеція ще в часи холодної війни отримала назву "шістнадцятого члена" НАТО за активну кооперацію з Альянсом.

При цьому обидві країни не лише використовували існуючі інструменти НАТО для посилення власних спроможностей, але і були проактивними та робили власний внесок у безпеку євроатлантичного простору, зокрема брали участь у місіях та операціях Альянсу.

Ще один урок для України – і Швеція, і Фінляндія тісно співпрацювали з Данією, Ісландією та Норвегією у рамках регіональної оборонної ініціативи NORDEFCO, яка сприяла не тільки розвитку тіснішої співпраці та розбудові довіри, але і посиленню спроможностей держав-учасниць.

Фінські аналітики відзначають, що процес розбудови довіри може бути прискорений за допомогою міцних двосторонніх відносин з країнами-членами НАТО, які б виступали "спонсорами" та пропонували можливості для співпраці, вигідні для країни-партнера та Альянсу.

Для України такими спонсорами могли би стати Велика Британія та Польща в рамках новоствореного тристороннього формату співпраці, який наразі сторони розглядають як безпековий формат допомоги Україні.

Аналогічно Швеція, зберігаючи відданість політиці нейтралітету, активно розвивала тісну оборонну співпрацю з партнерами – явище, яке фінські дослідники назвали "парадоксом шведської оборонної політики".

Розуміючи, що власного оборонного потенціалу країни недостатньо для захисту від агресії, Швеція після розпаду СРСР підписала низку декларацій і меморандумів про оборонну співпрацю з Великою Британією, США, Німеччиною.

Тісна співпраця з партнерами нещодавно дала свої плоди: йдеться про безпрецедентну в історії НАТО готовність Великої Британії, Данії, Норвегії та Ісландії надати Швеції та Фінляндії гарантії безпеки у найбільш небезпечний період – між поданням заявки та безпосереднім вступом до Альянсу.

Політична та ціннісна взаємосумісність

Готовність низки держав-членів НАТО надати Швеції та Фінляндії гарантії безпеки на період формальної процедури вступу та водночас тривалий спротив країн НАТО щодо постачання Україні озброєнь після початку повномасштабного вторгнення Росії свідчать про те, що політична та ціннісна взаємосумісність – не менш важлива характеристика, аніж взаємосумісність військова.

Навіть у ПДЧ серед критеріїв на вступ до Альянсу є політичні та економічні: демократія, верховенство права, вирішення суперечок мирним шляхом, демократичний та цивільний контроль над збройними силами тощо.

Вступ до ЄС у 1995 році зробив Швецію та Фінляндію повністю економічно та політично сумісними з більшістю країн-членів НАТО.

Це стало великою перевагою для застосування у 2022 році швидкої процедури вступу до Альянсу.

Адже зазвичай, або принаймні впродовж кількох останніх хвиль розширення, країни-апліканти, навпаки, інтегрувалися спершу до НАТО, а потім до ЄС. Такий шлях пройшли, зокрема, Чехія, Угорщина, Польща, Словаччина та Словенія, Болгарія, Румунія та Хорватія.

Водночас вступ до ЄС не лише зробив Швецію та Фінляндію "своїми" для більшості держав-членів НАТО, але і став певним сигналом про те, що обидві країни переходять від нейтралітету до політики військового неприєднання, адже вони стали частиною колективної оборони ЄС, а також взяли на себе певні політичні зобов’язання.

Чому не спрацювало "право вето" Росії?

Небажання погіршувати відносини з Росією завжди було неформальною, проте вагомою причиною відмов Україні у членстві в Альянсі, яке безпосередньо збільшило би кордон НАТО з РФ.

Натомість Фінляндію радо готові бачити в Альянсі, незважаючи на те, що вступ країни в НАТО збільшує цей кордон на 1300 км.

Тож кейс вступу Фінляндії попри російський фактор є цікавим для України, особливо з огляду на те, що саме війна в Україні є центральним елементом цього кейсу.

Шведські аналітики зауважують, що досвід вдалого захисту власних територій у 1940-х роках, розбудова сильної армії та можливість проєктувати силу зробили Фінляндію привабливим партнером для НАТО.

Саме можливість говорити з РФ з позиції сили відрізняла Фінляндію від інших країн.

В тому числі тих, які межують з Росією, однак не здатні будуть захистити себе у разі нападу.

Вторгнення РФ в Україну продемонструвало здатність нашої країни вести війну, захищати власні території та проєктувати силу попри географічну близькість до Росії.

Після перемоги цей аргумент може стати чи не найвагомішим у переговорах із партнерами: Україна – не слабкий партнер, що прагне від НАТО захисту, а сильний союзник, який уміє себе захистити.

На додачу, російський фактор у випадку Швеції та Фінляндії став джерелом сили, а не слабкості: глибоке розуміння російської загрози та історичний досвід протистояння російській агресії роблять Швецію та Фінляндію цінними партнерами для Альянсу, адже вони можуть зміцнити підхід НАТО щодо Росії.

Автор: Маріанна Фахурдінова,

аналітикиня Центру "Нова Європа"