Вже 1 жовтня у Латвії пройдуть парламентські вибори. Вони не загрожують призвести до "розвороту" країни чи поставити під сумнів підтримку Ригою України.

Натомість ці вибори можуть виявитися переламними в іншій сфері.

Вперше після відновлення незалежності "російські" партії можуть втратити своє лідерство, що матиме довгострокові наслідки для всієї країни.

Чому етнічні росіяни Латвії раптом перестали підтримувати "своїх" політиків? Які наслідки це матиме? І чи є цей процес незворотним?

Спробуємо розібратися.

Вічна опозиція

Станом на початок року російська меншина складала близько 25% жителів Латвії, тоді як на момент відновлення незалежності вона досягала третини населення. Це найвищий показник серед усіх трьох балтійських країн.

Тож не дивно, що навіть попри те, що певна частина етнічних росіян так і не отримала громадянства, російський фактор був одним із ключових у політиці цієї країни.

Останнє десятиріччя парламентські вибори у Латвії відбувалися за одним сценарієм – переможцем ставала партія, що представляє інтереси росіян, проте вона не отримувала більшість.

Це стимулювало інші партії забути про внутрішні суперечки та об’єднуватися, щоб лише не допустити "росіян" до влади.

З одного боку, це забезпечувало незмінність прозахідного курсу Латвії. Але з іншого (принаймні, як заявляли окремі критики), це заганяло російську меншину в своєрідне гетто – партія, яка представляла їхні інтереси, за будь-яких розкладів буде в опозиції і не матиме шансів прийти до влади.

Виразником інтересів росіян була партія "Злагода", яка спочатку мала тісні зв’язки з керівництвом РФ (включаючи договір про співпрацю з "Єдиною Росією"), але згодом намагалася змінити свій імідж, позиціонуючи себе не як партія росіян, а як звичайна партія соціал-демократичного типу (попри це, угода з "Єдиною Росією" була розірвана лише у 2017 році).

Партія навіть мала шанс на входження в коаліцію – після дострокових виборів 2011 року. Проте після російської агресії проти України у 2014 році позиція інших латвійських партій знову стала безкомпромісною.

Вибори 2018 року показали, що підтримка "росіян" знижується і вже незабаром їхнє лідерство може зникнути – хоча "Злагода" і фінішувала першою, отримавши майже 20% голосів, відрив від другого та третього місць виявився дуже невеликим.

Останнє соціологічне опитування, проведене перед нинішніми виборами, показує, що "Злагода" не лише втрачає лідерство, але й може фінішувати лише п’ятою зі скромним результатом 7,3%.

Шанс для путіністів

Причин такого обвалу декілька.

По-перше, після виборів 2018 року "Злагода" втратила свій ледь не головний політичний актив – партія формувала більшість у Міській думі Риги, а її тодішній лідер Ніл Ушаков був мером столиці.

Втім, вже у 2018 році навколо мерії Риги вибухнула низка корупційних скандалів, наступного року Ніл Ушаков отримав статус підозрюваного та був відсторонений від виконання обов'язків. А вже у 2020 році у латвійській столиці відбулися дострокові вибори, за результатами яких коаліцію сформувала "латвійські" партії, а не "росіяни".

Також на партію вплинули і зовнішньополітичні події, в першу чергу – повномасштабне вторгнення РФ в Україну.

На відміну від анексії Криму, цього разу "Злагода" зайняла більш жорстку позицію, засудивши дії Путіна. Проте їм це не допомогло.

Серед численних наслідків агресії РФ стало відновлення дискусії щодо демонтажу монументів радянської доби, в першу чергу – "Монумента визволителям" у Ризі.

Варто зазначити: у коаліції довгий час не було єдиної позиції щодо цього демонтажу. Низка партій воліла відкласти демонтаж на період після виборів, побоюючись масових протестів та падіння рейтингів.

Втім, одна з партій коаліції – правоконсервативне "Національне об’єднання" – зуміла наполягти на своєму. Також їм вдалося добитися прискорення повного переходу на державну мову в середній школі.

Ці кроки коаліції істотно вдарили по позиціях "Злагоди", як політичної сили, здатної захистити інтереси російської меншини. Проте, не менш важливим є те, що оберуть виборці, що розчарувалися у "Злагоді".

Скоріш за все, частина виборців-росіян підтримують партії коаліції, принаймні ті, що були більш обережні у важливих для росіян питаннях. Це може мати довгостроковий позитивний ефект – частина російської меншини вийде з політичного гетто і буде поступово інтегруватися у латвійське суспільство.

Втім, одночасно частина виборців може піти до більш радикальних проросійських сил. В першу чергу мова йде про "Русский союз Латвии" – партію, яка була головним захисником інтересів латвійських росіян ще у далекі 1990-ті.

Причому якщо "Злагоду" можна умовно віднести до "хороших росіян", то "Русский союз" – це відверто пропутінська та навіть неосталіністська політична сила.

Наразі "Русский союз Латвии" не має підтримки, достатньої для подолання 5-відсоткового виборчого бар’єра. Втім, не виключено, що через ефект "сором’язливого виборця" їхній результат виявиться більшим, аніж фіксують соціологи.

Хай там як, але завдяки нинішньому провалу "Злагоди" "Русский союз" отримує шанс на повернення з політичного забуття.

І за цей шанс там будуть боротися – якщо не у парламенті, то на вуличних акціях.

Це ще один фактор, який матиме довгостроковий вплив на політику Латвії.

Курс на підтримку України

В усьому іншому вибори у Латвії не несуть несподіванок – і це позитивна новина для України.

На перше місце претендує блок партій "Нова єдність" чинного прем’єра Кріш'яніса Каріньша (за квотою цієї політичної сили також було призначено добре відомого українцями голову МЗС Едгарса Рінкевичса). Ця політична сила може отримати більш ніж 21% голосів.

За іронією долі на виборах 2018 року "Нова Єдність" зайняла лише сьоме місце і отримала найменшу францію у Сеймі – лише вісім мандатів зі ста. Прем’єром Кріш'яніс Каріньш став лише за збігом обставин – дві найбільші партії коаліції блокували призначення прем’єром представників одна одної, і як компроміс був запропонований такий варіант, який тоді вважався тимчасовим.

Напередодні виборів прем’єр Каріньш вже заявив, що у новому парламенті для них найбільш бажаним є союз із партіями, що і зараз входять у коаліцію.

Йдеться про ліберальні політсили "Розвиток/За!", а також правоцентристів із "Національного об’єднання" та "Консерваторів".

Також можливе входження до коаліції ще однієї ліберальної сили – партії "Прогресивні". Хоча прем’єр Каріньш заявляє, що не знайомий достатньо добре з їхньою програмою, щоб говорити про коаліцію, вони мають досвід співпраці у Ризькій міській думі.

"За бортом", як завжди, ризикує опинитися російська "Злагода".

За словами прем’єра, хоча вони і засудили напад РФ на Україну, до їхньої щирості є питання. Також поза коаліцією, ймовірно, опиниться і єдина "олігархічна" політсила, що має шанси потрапити до Сейму – Партія зелених і селян.

Відсутність інтриги, втім – найкраща з можливих новин для України.

Немає сумнівів, що нова коаліція продовжить курс на підтримку Києва, а послаблення політичної ваги "росіян" - дозволить робити це більш сміливо.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"