Королева, которую будут помнить в Британии и в Украине: самое важное о Елизавете II

8 вересня у 96-річному віці несподівано померла королева Великої Британії Єлизавета ІІ. Вона найдовше в історії перебувала на британському престолі й за своє життя, без перебільшення, стала символом цілої нації.

Тепер Британія зануриться в десятиденний траур: ЗМІ дотримуються спеціальних протоколів, відбуваються прописані державні заходи - включно з тим, куди й коли має передаватися труна з тілом Єлизавети ІІ

Однак без монарха Британія не лишилася. Новим главою держави стає 73-річний старший син Єлизавети, донедавна принц Чарльз, який на престолі матиме нове ім'я: Чарльз ІІІ.

Утім, головним та найулюбленішим монархом для нинішніх поколінь британців лишиться саме Єлизавета. За понад 70 років перебування на престолі вона - попри формальну відсутність впливу - відіграла важливу роль в історії своєї країни. І, певно, у історії цілого світу.

Королева у часи змін

Правління Елізабет Александри Мері Віндзор почалося в далекому 1952-му, коли їй було лише 25 років. Можна сказати, що до цього призвів збіг обставин: король Едуард VIII, брат батька Єлизавети Георга VI, зрікся престолу через роман із американкою Воллі Сімпсон.

Як тут не побачити паралелі з онуком Єлизавети, принцом Гаррі та Меган Маркл!

Але тоді вона не уявляла подібних аналогій.

"Я щиро заприсяглася служити вам так само, як і багато хто з вас присягнув на службу мені. Протягом усього свого життя я всім серцем прагнутиму бути гідною вашої довіри", - сказала 70 років тому Єлизавета ІІ у вечірньому зверненні після своєї коронації.

Життя королеви припало на бурхливі події в історії Великої Британії.

Так, вона стала останнім монархом Британської імперії в повному сенсі цього слова: спершу, в 1960-70-х роках, відбулася деколонізація Африки, а в 1997-му країна передала Китаю Гонконг і позбулася останньої великої колонії.

На її життя припав вступ і водночас вихід Британії з Європейського Союзу. І це не кажучи про менш масштабні події, як-от війну на Фолклендських островах, де, до слова, воював і її син принц Ендрю, як пілот гелікоптера.

Не менш драматична ситуація склалася і в самому Сполученому Королівстві: варто згадати і часи Смути в Північній Ірландії, що за чверть століття забрала життя понад 3500 людей, і так звану деволюцію (збільшення повноважень парламентів Шотландії та Уельсу), і референдум про незалежність Шотландії у 2014-му, який ледь не призвів до розпаду Британії (до речі, Єлизавета ІІ, як проговорився експрем’єр Девід Кемерон, була проти нього).

Усі ці події, здавалося, ніяк не вплинули на Єлизавету ІІ. Вона залишалася "острівцем стабільності" для більшості британців. І це не голослівна оцінка, а дані опитування за 2020 рік, де це твердження підтримали 60% британців. Це, зокрема, відображалося й на рейтингах самої королеви, які незмінно були вищими за решту членів монаршої родини - й самого інституту монархії як такого.

Незмінним, здається, був і сформований образ королеви. Ви однозначно пам’ятаєте її незмінний лук - консервативні пальта в пастельних кольорах із капелюшками, та улюблену породу собак - королівських коргі.

Єлизавета ІІ робила все, щоб показати себе близькою до народу. У пресі нещодавно виринули фото, як вона їздила верхи (і це в 95 років), сама відправляла твіт за допомогою iPad чи пригощала гостей тортом. Участь у близько 600 заходах на рік постійно тримали королеву в полі зору медіа.

Але популярність Єлизавети ІІ - це наслідок не лише впливу її як особистості, а й політичної гри та роботи зі ЗМІ.

Королева з непростим публічним життям

На життя Єлизавети ІІ випала низка скандалів усередині королівської родини.

Згадаймо хоча б ті, що на поверхні: смерть принцеси Діани, яку буквально спричинили папараці; зв’язок молодшого сина - принца Ендрю - з уже покійним торговцем людьми, мільярдером Джеффрі Апштайном; зречення королівських обов’язків принцем Гаррі й Меган Маркл та їхні звинувачення в расизмі когось із членів сім’ї…

Утім, за підтримки преси та суспільства інститут монархії у Британії - попри все це - не загруз у численних скандалах. 

Про деталі відносин королевського двору зі ЗМІ ми можемо лише здогадуватися.

Як стверджували принц Гаррі й Меган Маркл в інтерв’ю Опрі Вінфрі, між британськими медіа та монаршою родиною десятиліттями нібито триває взаємовигідна співпраця: перші отримують можливість робити фотографії й отримувати інсайди з Букінгемського палацу, щоб другі були представлені в максимально вигідному світлі.

Утім, в Британії далеко не всі вірять у щирість розповідей Гаррі й Меган.

Та й відносини монаршої родини зі ЗМІ не завжди були простими. 

Достатньо згадати, що принцеса Діана часто ставала жертвою переслідувань папараці. У 1981 році Єлизавета ІІ зустрілася з головредами британських таблоїдів і наполегливо просила їх залишити у спокої Діану та її тоді ще чоловіка, принца Чарльза. Коли й це не допомогло, вона передала журналістам послання в доволі жорсткій для себе формі: назвала переслідування королівської пари "виявленням найгіршого смаку, який тільки можна уявити".

Наступний критичний момент для британської родини склався 1995 року, коли BBC оприлюднило скандальне інтерв’ю з Діаною (як з’ясувалося через роки, отримане шляхом обману). Там принцеса відверто розповіла про зраду Чарльза й проблеми зі здоров’ям. 

Далі було випробування інтерв’ю Опрі Вінфрі принца Гаррі й Меган Маркл, які відійшли від королівських обов’язків. 

Але Букінгемський палац пережив цей скандал. А більшість британців стали на бік королівської родини, не повіривши молодятам, що втекли від монарших обов’язків до США.

Королева із впливом на політику

Британська королева, всупереч стереотипу, мала реальні повноваження. Наприклад, вона, хай і формально, затверджувала всі закони (ця процедура має назву "королівська санкція", royal assent), призначала і звільняла глав урядів, могла відкривати сесії парламенту, помилувати засуджених, оголошувати війни тощо.

А ще глава Британської держави, яким є король чи королева, має фактичний імунітет від кримінального й цивільного переслідування (це по суті означає, що його чи її не можна арештувати); може подорожувати без паспорта і кермувати автівкою без водійських прав; монарх звільнений від сплати деяких податків; і навіть може святкувати день народження двічі на рік - у своє фізіологічне свято та у інший день, який вона обирає сама.

При цьому формально Єлизавета ІІ як глава держави повинна була бути поза політикою і не втручатися у внутрішні справи парламенту.

Але цього правила вона дотримувалася не завжди.

Певно, найбільш відомим випадком стало погодження королевою пророгації (призупинення) роботи парламенту на шість тижнів у серпні 2019 року за поданням новопризначеного прем’єра Бориса Джонсона. Останній розраховував, що це допоможе йому швидше втілити в життя Brexit.

Цей крок тоді викликав значний ажіотаж: були протести, Джонсона звинуватили у втягуванні Єлизавети ІІ в політику, з новою силою нагадав про себе рух за скасування монархії в Британії; зрештою, втрутився Верховний суд Англії, який визнав пророгацію незаконною.

До слова, Єлизавета ІІ ніколи публічно не говорила, що думає про Brexit. Точніше, всі її заяви з цієї теми були максимально розмиті й давали підстави обом таборам - прихильникам і противникам виходу - говорити про те, що монарх на їхньому боці.

А ще королева, хай і непрямо, висловлювалася на підтримку України.

Ще в червні 2014 року під час промови в Палаті громад вона заявила, що її уряд "працюватиме заради миру і безпеки на кордонах Європи й стабільних відносин між Росією та Україною на основі дотримання національного суверенітету, територіальної цілісності й міжнародного права".

Роком пізніше в промові королеви була згадка про "продовження тиску на Росію".

У березні 2022 року, вже після повномасштабного вторгнення, Єлизавета ІІ зробила "щедру пожертву" фонду допомоги українцям, які втікають від російського вторгнення.

А ще - надіслала окреме привітання Україні з Днем незалежності, в якому побажала, аби "український народ в Україні і по усьому світу матиме нагоду відсвяткувати свою культуру, історію та ідентичність".

Та є й інший, більш скандальний епізод у біографії Єлизавети ІІ, який розкриває її вплив на політику. Це - активне використання процедури "згоди королеви" (Queen’s consent). На відміну від "королівської санкції", про яку вже згадувалося, "згода королеви" передбачає, що вона може впливати на текст законів до їхнього розгляду парламентом.

І, як виявилося, за допомогою цієї процедури Єлизавета ІІ вплинула на понад сотню законів, які гарантують її фактичну недоторканність як приватної особи (на додачу до імунітетів, які вона має як монарх).

Приміром, у понад 30 законах прописано, що поліція не може заходити до Сандрінгемського чи Балморальського палацу без дозволу королеви для розслідування ймовірних злочинів – жоден інший приватний землевласник не має такого права.

Тепер, коли королем стане принц Чарльз, більшість передбачених британськими законами виключень щодо Єлизавети ІІ будуть стосуватися і його.

* * * * * 

Зі смертю Єлизавети ІІ завершується ціла епоха історії Сполученого Королівства. 

Імовірно, знову заговорять про себе прихильники скасування британської монархії (до яких свого часу належала й нинішня прем’єрка Ліз Трасс).

Принц Чарльз, що стає наступним монархом (він вже оголосив. що обирає для себе ім’я Чарльз ІІІ), набагато менш популярний за неї, та й не раз втрапляв у скандали – згадаймо хоча б зраду Діані.

Один із останніх скандалів стався 2015 року, коли у ЗМІ спливли листи "чорного павука" – так через характерний почерк Чарльза охрестили його листування з колишнім прем’єром Тоні Блером, де принц прямо казав, які рішення мав би ухвалювати уряд.

Та не виключено, що Чарльз змінить ставлення до себе і зможе успішно продовжити курс, узятий його матір’ю: поступово, але не надто швидко робити британську королівську родину менш консервативною і більш сучасною – такою, якою її підтримуватиме сучасне покоління британців.

Автор: Олег Павлюк,

журналіст "Європейської правди"