Зараз у різних країнах світу заморожено російських активів на суму близько 500 мільярдів доларів США: це кошти, нерухомість та інше майно приватних осіб, здебільшого російських олігархів, а також золотовалютні резерви Центробанку РФ, що зберігалися на кореспондентських рахунках за кордоном.

Повномасштабна війна спонукала шукати максимально швидкі та ефективні шляхи конфіскації російських активів не лише нашу владу, а також країни світу.

Водночас замороження активів не дорівнює конфіскації.

Ба більше, конфіскувати активи набагато складніше в юридичному плані.

Інститут та інструменти конфіскації та повернення активів – доволі нові, вони почали з’являтися у сучасному праві всього 20-30 років тому. Їхній основний зміст – припинення права власності, а воно, як і будь-яке інше право людини, не може бути припинене без достатніх на те підстав.

Ситуація додатково ускладнюється тим, що є нагальна потреба конфісковувати кошти РФ для післявоєнної відбудови України. Утім, ця нагальність робить активнішою роботу на цьому напрямку.

Міжнародні партнери України вже мають напрацювання ефективних рішень. У цій статті ми розглянемо деякі з них.

Євросоюз

У Європейському Союзі зараз удосконалюють законодавство про повернення та конфіскацію активів, щоб уніфікувати підходи до цих процесів на рівні всіх держав-членів.

Так, 25 травня Єврокомісія запропонувала посилити Директиву про повернення та конфіскацію активів, зокрема, через:

• розширення повноважень офісів з повернення активів для їхнього швидкого відстеження та ідентифікації,
• розширення можливостей конфіскації активів від ширшого кола злочинів, включно з порушенням санкцій,
• створення офісів з управління активами у тих державах-членах ЄС, де таких інституцій немає.

Окрім криміналізації обходу санкцій особами, до яких вони застосовані у країнах ЄС, Євросоюз також запропонував розширити можливість застосування санкцій до людей, компаній, організацій або органів, які сприяють обходу санкцій ЄС поза межами блоку.

Такий екстериторіальний підхід допоможе охопити ті випадки, коли, наприклад, особи ввозять заборонені російські товари в ЄС через третю країну, приховуючи їхнє справжнє походження, або експортують заборонені товари з ЄС до Москви.

Законодавці ЄС керувалися переконанням, що саме лише застосування санкцій не є механізмом для конфіскації активів, оскільки це насамперед захід адміністративного впливу. Підстави та процедура запровадження санкцій мають більше політичний, аніж правовий характер, а тому прямим наслідком потрапляння у санкційний список фізичних та юридичних осіб РФ може були лише арешт або замороження активів, але не їхня конфіскація.

Водночас обхід санкцій є порушенням, яке слід кваліфікувати як злочин, а активи підсанкційної особи, що вчинила цей злочин, можуть бути конфісковані в межах кримінального провадження.

Ще одним потенційним шляхом для швидкого відчуження активів у ЄС є конфіскація без судового вироку (non-conviction based confiscation), яка застосовується у виняткових випадках (як-от смерть, тяжка хвороба або втеча правопорушника). Розширення підстав для такої конфіскації (а зараз обговорюють запровадження цього підходу для злочинів у сфері відмивання коштів та фінансування тероризму) може відкрити швидкий шлях до конфіскації активів частини підсанкційних російських олігархів.

Канада

Сенат Канади у червні прийняв поправки до Закону "Про спеціальні економічні заходи", які дозволяють конфісковувати російські активи та використовувати їх на користь України.

Такі зміни спрямовані як на державні активи, так і на активи, що належать фізичній або юридичній особі, що перебуває у санкційному списку федерального уряду Канади. Раніше влада Канади могла конфіскувати лише активи, отримані злочинним шляхом, а тепер за допомогою оновленого закону вона може конфіскувати активи осіб, які потрапили під санкції, незалежно від того, придбані вони законним або незаконним шляхом.

Водночас сама процедура непроста і, за словами Адріана Бланшара, речника міністра закордонних справ Канади, передбачає систему "необхідних стримувань і противаг", включно з офіційним судовим процесом для конфіскації будь-яких активів за поданням уряду Канади.

Урядовці також не виключають можливість майбутнього оскарження конфіскації за цією процедурою до міжнародних судів/арбітражів.

Канада першою закріпила на законодавчому рівні можливість конфісковувати активи через порушення міжнародного миру та безпеки, грубі та систематичні порушення прав людини в іноземній державі тощо. Новий механізм у перспективі розрахований не лише на подолання наслідків російської війни в Україні, й тому підстави конфіскації сформульовані узагальнено, проте саме ця війна стала поштовхом для його ухвалення.

Сполучені Штати Америки

У квітні цього року Палата представників Конгресу США розглядала схожий до канадського законопроєкт H.R.6930 (Малиновського-Вілсона), який мав дозволити адміністрації Байдена конфіскувати активи росіян у разі якщо:

• Росія продовжить захоплення територій України;
• президент застосував санкції до власника активів через причини, пов’язані з корупцією, порушеннями прав людини, зловмисним впливом або конфліктами в Україні;
• активи оцінюють у понад 5 мільйонів доларів США.

Відповідно до законопроєкту, ці активи могли б продати, а вилучені кошти дозволялося передати Україні для військової та гуманітарної допомоги, а також післявоєнної відбудови. Проте через застереження Американської спілки захисту громадянських свобод щодо неконституційності такого механізму конфіскації, що мало б наслідком його успішне оскарження до суду, законодавці вирішили значно пом’якшити законопроєкт.

Для цього була створена робоча група, яка визначатиме конституційні механізми, за допомогою яких президент США зможе арештувати та конфіскувати активи соратників Путіна.

Між тим у жовтні з’явилася нова ініціатива у верхній палаті Конгресу – Сенаті. Там запропонували новий підхід для конфіскації активів російських олігархів, який враховує вимоги Конституції США. Він націлений на те, щоб:

• президент міг розблокувати окремі повноваження у разі оголошення надзвичайного стану в США, встановивши, що дії російського уряду загрожують миру та безпеці України;
• створити нову адміністративну процедуру конфіскації, яка дозволяє конфіскувати майно, отримане від злочинних доходів;
• конфіскація відбулася за результатами судового процесу зі сповіщенням власника активу та правом на оскарження;
• кошти від конфіскованого майна використали для надання гуманітарної допомоги Україні.

Цей механізм викладений сенаторами у поправці до законопроєкту про дозвіл на оборону, який планують ухвалити пізніше цього року.

Золотовалютний резерв на відбудову

Наразі з правової точки зору найбільш перспективним шляхом для конфіскації російських активів на користь нашої держави видається конфіскація золотовалютного резерву Росії, тобто рахунків Центробанку, оскільки за такої конфіскації не постане питання дотримання прав людини та принципу пропорційності.

Але є перепона у вигляді доктрини суверенного імунітету активів іноземного центрального банку, який зафіксований на рівні національного законодавства більшості країн. Зокрема, США забороняють відчуження таких активів іншими країнами, але були й винятки з цього обмеження.

Так, на початку лютого цього року США конфіскували активи центробанку Афганістану, які заморозили після захоплення влади Талібаном. Ці кошти планують використати для гуманітарної допомоги афганцям, а також відшкодування шкоди жертвам терактів 11 вересня 2001 року.

Однак розглядаючи цей варіант, міжнародні партнери остерігаються також економічних ризиків. Зокрема, того, що в майбутньому це змусить країни відмовитися від зберігання своїх резервів у іноземних валютах через побоювання, що в потенційних конфліктах ці резерви також конфіскують.

Висновки

Як бачимо, міжнародні партнери мають різні правові можливості для конфіскації російських активів і використовують їх для пошуку ефективних рішень.

У всіх випадках існує ризик оскарження конфіскації активів їхніми власниками до національних та міжнародних судів через можливе порушення як національного законодавства країни, так і низки міжнародних стандартів, яких повинні дотримуватися держави у разі припинення права власності особи.

Найпростішим шляхом є конфіскація золотовалютного резерву Росії, але і тут є контраргументи: інші країни можуть стерегтися цього кроку, побоюючись відтоку іноземних коштів.

Утім, очевидним є те, що міжнародні партнери України, попри ризики, докладають зусиль для того, щоб відновити справедливість для України після жахливих збитків, яких завдала російська агресія.

А це означає, що рано чи пізно оптимальні рішення будуть знайдені.

Авторка: Наталя Січевлюк,

юридична радниця Transparency International Ukraine,
для "Європейської правди"