Преодолевая препятствия: как будет происходить интеграция Украины в единый рынок ЕС
Україна наближається до ЄС, але це рішення – не лише політичне.
Україні потрібно зробити суттєвий крок уперед у своїй економічній інтеграції з Євросоюзом. Для економічної інтеграції надважливим є збільшення обсягів торгівлі та надання ширшого доступу до єдиного ринку ЄС.
Тож який наразі стан торгівлі між Україною та Європейським Союзом, які є можливості та виклики на шляху економічної інтеграції і які кроки можна вжити для їхнього подолання?
Курс на економічну інтеграцію
Структура українського експорту після 2014 року зазнала суттєвих змін. Росія і країни СНД більше не є основними експортними ринками для України.
Втім, і повної переорієнтації на ринок Європейського Союзу не відбулося.
З одного боку, наразі торгівля між Україною та Європейським Союзом є доволі жвавою – цьому сприяло запровадження Поглибленої та всеохопної зони вільної торгівлі, яка передбачала скасування більшості тарифних бар’єрів та поступове скасування нетарифних технічних бар’єрів. З усієї продукції, яку Україна постачає в Європейський Союз, найбільш затребуваними лишаються немінеральні матеріали, товари сільського господарства та легкої промисловості.
Проте одночасно Україна все ще відстає у впровадженні ключових реформ, які дозволили би ще більше стимулювати торгівлю.
Після Революції гідності 2013 року Україна почала скорочувати експорт до країн СНД. Через це спаду зазнали усі галузі, за винятком сільського господарства, де попит від початку був низьким.
Після переорієнтації на інші ринки лише окремим галузям промисловості (сільське господарство, легка, електротехнічна та оптична) вдалося значно збільшити обсяги експорту, оскільки вони зуміли залучити інвестиції.
Також виграв і аграрний сектор. Попри поширені уявлення, український сектор сільськогосподарської продукції не створив великого виклику для Європейського Союзу. Річ у тім, що ступінь технологічної складності експортованої Україною агропродукції переважно є нижчим, ніж у тої продукції, що її виробляють компанії у ЄС.
Окрім переорієнтації на ринки ЄС, Україна намагалася вивчити інші міжнародні ринки.
Зростав експорт зернових та олійних культур, а також товарів легкої промисловості. Проте іншим галузям промисловості (особливо важкій промисловості й галузі немінеральних матеріалів) фактично не вдалося успішно переорієнтувати виробництво.
Крім того, ступінь технологічної складності товарів, що експортуються до ЄС, здебільшого нижчий, ніж тих, що експортувалися до СНД.
Разом з тим завдання переорієнтації на ринки Євросоюзу є цілком посильним – раніше Румунії, Словаччині та Хорватії вдалося суттєво збільшити ступінь технологічної складності експортованої до ЄС продукції після приєднання до блоку.
Разом з тим Україна страждає від нестачі прямих іноземних інвестицій.
Обсяг прямих іноземних інвестицій на душу населення в Україні є найнижчим серед досліджуваних країн: $1,2 тисячі порівняно з $6,7 тисячами в Польщі та $35,2 тисячами в Угорщині.
При цьому майже 60% прямих іноземних інвестицій наразі припадає на сектор послуг.
Низькою є і присутність в Україні транснаціональних корпорацій, які створюють всього лише 2% робочих місць в країні, порівняно з 12% у Словаччині та 21% в Угорщині.
Для того щоб зрозуміти, як далі діяти Україні, слід оцінити досвід останніх розширень Європейського Союзу і те, як змінювався обсяг торгівлі колишніх держав-кандидатів.
Досвід приєднання нових членів ЄС
Якщо розглядати досвід розширень ЄС 2004, 2007 та 2013 років, то можна сказати, що експорт до Євросоюзу під час перебування у статусі кандидата зростав майже в усіх країн-кандидатів, хоча і з різною швидкістю.
Наприклад, Польща та Словаччина продемонстрували найстрімкіше зростання вартості експорту протягом періоду ведення переговорів про членство.
Натомість такі країни, як Хорватія, досить поволі нарощували обсяги торгівлі. Суттєве зростання торгівлі країн, які приєдналися до Європейського Союзу у 2004 році, пояснюється збільшенням розміру ринку, оскільки членами ЄС стали 10 нових членів.
Водночас для жодної з колишніх країн-кандидатів, окрім Хорватії, не було запроваджено зниження торговельних бар’єрів.
Тому в цьому розрізі можна назвати становище України навіть дещо преференційним. У цьому випадку в таких галузях, як лісове господарство, мінерали, електротехніка, оптика, легка промисловість, експорт у країни ЄС склав понад 75% від загального виробництва цих секторів.
Відбулося також нарощування експорту до Євросоюзу продукції сільського господарства, викопних палив, водної промисловості. Для сільського господарства та викопних палив тарифи були скасовані, а для водної промисловості – суттєво знижені.
Відтак, ми бачимо, що
навіть надання статусу кандидата, ще до вступу в ЄС, вже сприяє зростанню економіки держави.
На додачу, скасування (хай і тимчасове) торговельних бар’єрів однозначно позитивно відіб’ється на торгівлі України та Євросоюзу.
Тож яким був би економічний ефект від поглиблення інтеграції України до ЄС, за умови, що Україна зможе подолати недоліки своєї економічної політики?
Ближче до ЄС
Залежно від того, скільки триватиме війна, як сильно і як саме вона вплине на торгові потоки, скільки Україна перебуватиме у статусі кандидата у члени ЄС, можлива реалізація різних сценаріїв інтеграції.
За сценарієм повільного зростання та повоєнного відновлення Україна може мати вже близько $35 млрд експорту товарів до ЄС та $24 млрд імпорту товарів з ЄС до 2030 року.
А за сценарієм швидкого зростання, експорт до 2030 року може досягти $103 млрд, а імпорт – $129 млрд.
Це суттєво більше, аніж нинішні показники. Нагадаємо, обсяг українського експорту товарів до ЄС за результатами відносно мирного минулого року склав трохи більше $26 млрд, імпорт – близько $28,9 млрд.
Для України вступ до ЄС означатиме збільшення торговельних потоків, відкриття нових ринків та спрощення доступу до них, підвищення складності продукції, що виробляється, та покращення ноу-хау.
На додачу вступ до ЄС також потягне за собою зменшення безробіття, зміцнення людського капіталу, підвищення стандартів життя та зростання заробітних плат.
Але і ЄС так само матиме переваги від вступу України.
Вступ України означатиме збільшення прибутку від інвестицій, можливість для скорочення трудового розриву, зменшення вартості праці, збільшення бюджету ЄС за рахунок внесків України, запобігання інфляції зарплат, збільшення надходжень у банківський сектор тощо.
Також для ЄС вступ України може стати можливістю посилити свою стратегічну автономію – курс на збереження своєї відкритості до збільшення торгівлі та інвестицій в економіку ЄС, із запровадженням чітких правил, сталості та захисту європейських споживачів та товаровиробників від примусових торгових практик третіх країн.
Для досягнення описаних вище показників знадобиться багато роботи. Україна має вже готувати економіку для вступу в ЄС і використати усі можливості, які надає кандидатство.
Відповідно, для українського уряду пріоритетними мають стати такі цілі:
Остаточне скасування торговельних бар’єрів. Пріоритетом для уряду має стати адвокування повного скасування бар’єрів у торгівлі між Україною та ЄС, або продовження терміну, на який вони скасовані. В умовах загального погіршення економічної ситуації це допоможе українським виробникам швидше відновитися від наслідків війни та почати нарощувати обсяги торгівлі з Європейським Союзом.
Збільшення показника технологічної складності експорту. Уряду слід розробити загальнонаціональну програму для стимулювання збільшення частки експорту з високим ступенем технологічної складності, а також побудови екосистеми підтримки експорту. Конкурентоздатність продукції, яка має вищу технологічну складність, також буде вищою.
Транспозиція вимог права ЄС у національне законодавство. Угода про Асоціацію ставила на меті наближення національного законодавства до права ЄС. Втім, процес вступу вимагає переходу на вимоги та стандарти Європейського Союзу. Такий перехід дозволить нарешті запустити "промисловий безвіз", а також сприятиме скасуванню нетарифних технічних бар’єрів у торгівлі. У результаті національні виробники матимуть більший доступ до ринків ЄС, а також матимуть вищу конкурентоздатність для оперування на цих ринках.
Розвиток людського капіталу. Усі шляхи економічного розвитку залежать від ступеня розвиненості людського капіталу країни. Для того щоб підвищити свою конкурентоздатність на європейських ринках та могти збільшувати обсяги торгівлі товарами і послугами, Україна має запустити програми підвищення кваліфікації та перекваліфікації, а також працювати над залученням талантів з-за кордону. Вже зараз необхідно займатися підготовкою молоді до конкуренції на ринках ЄС, у тому числі за допомогою реалізації програм обміну.
Стимулювання залучення інвестицій. Надважливим є збільшення потоку прямих іноземних інвестицій в Україну, в тому числі шляхом залучення на український ринок більшої кількості транснаціональних корпорацій. Важливою складовою цього процесу є також перезапуск ринків капіталу, а також підтримка сектора інновацій, що зробить Україну більш привабливою для інвестицій.
За умови, що ці рекомендації будуть виконані, Україна зможе ефективно та швидко завершити економічну інтеграцію з ЄС та стати повноцінним членом Євросоюзу.
Автори:
Дмитро Ливч, голова правління EasyBusiness, співзасновник Центру економічного відновлення,
Катерина Шаповаленко, проєктний менеджер EasyBusiness,
Юлія Шаіпова, координатор проєктів Центру економічного відновлення
Стаття підготовлена в рамках дослідження, проведеного Центром економічного відновлення та ГО "Легкий бізнес" за підтримки ПРООН, Німецького фонду Маршалла та "Атлас Нетворк"