Пообіді 17 листопада на засіданні окружного суду Гааги, яке проводиться у захищеному судовому комплексі Схіпхола, оголосять вирок у справі про збиття MH17 – авіалайнера Boeing 777, що упав на окупованій росіянами частині Донбасу 8 років та 4 місяці тому, убивши усіх 298 людей на борту.

Формально звинувачення висунуті чотирьом російським маріонетками на чолі з Ігорем Гіркіним. Але в реальності слідство вже довело, що за цим злочином стоїть Росія.

Ви спитаєте, яке це має значення зараз, коли Росія розв’язала проти України велику війну, а кількість жертв є значно вищою? Ми маємо відповідь на це запитання.

Радимо продивитися це пояснення у відеоформаті, побудоване на дискусії Сергія Сидоренка з авіаційним юристом Андрієм Гуком – воно дуже ілюстративне.

Але якщо ви віддаєте перевагу читанню, пропонуємо також стислу текстову версію.

Виправдувальний вирок? Нічого не виключене

Якщо ви вважаєте, що рішення суду позбавлене інтриги, бо у вині Росії упевнені усі – то маємо вас розчарувати.

Хоча судовий процес, що відбувається в Нідерландах, є безпрецедентним, існує одна історична аналогія: це суд над обвинуваченими в катастрофі Boeing 747 над британським містом Локербі у 1988 році через вибух захованої у багажі бомби. Лише у 1999 році розпочався суд над двома обвинуваченими у причетності до теракту. У 2001 році суд виніс один обвинувальний вирок і один виправдувальний.

Хоча це також був міжнародно важливий процес, де доводився зв'язок виконавців із лівійськими посадовцями.

У справі MH17 – четверо підозрюваних, і не виключено, що когось із них виправдають повністю або частково, бо недостатньо впевненості у вині людини, потрібен масив доказів щодо дій конкретно цієї особи.

Ось як це пояснив глава фонду MH17 Disaster Foundation та представник родичів загиблих Піт Плюг у коментарі "Європейській правді" у Нідерландах. Він наголосив, що встановлена вина четвірки підсудних – не єдине і, мабуть, не головне завдання суду.

"Суд має відповісти на три питання. Перше – чим збили літак, чи справді це був "Бук", звідки він був доставлений, чи був це "Бук" із Курської області. Друге запитання – чи справді стріляли з поля поблизу села Первомайське. І третє запитання – якою була роль чотирьох підозрюваних та чи є їхні діяння кримінально караними.

Що стосується двох перших запитань – я сподіваюся і думаю, що суд підтвердить висновки слідства, що "Бук" справді привезли з Росії, а постріл відбувся з території, яку контролювали сепаратисти, терористи, а фактично Росія. Але що стосується вини... Я особисто вважаю, що їхня причетність доведена. Але чи є вона кримінально караною – на це непросте запитання має відповісти суд", – пояснив Піт Плюг.

Утім, навіть у разі, якщо суд ухвалить рішення про недостатність доказів для притягнення до відповідальності когось із четвірки, або про те, що рівень причетності не є достатнім для засудження, або знизить термін з довічного – це не знизить важливість цього проміжного рішення у розслідуванні катастрофи MH17.

Суть звинувачень

Стаття, за якою судять чотирьох підозрюваних у справі MH17, насправді – не про "вбивство людей". Юридично звинувачення сконструювали так: йдеться про "знищення літака, яке мало наслідком загибель людей".

Наслідки ті самі, але між цими варіантами звинувачення є величезна різниця у їх доведенні. Річ у тім, що довести намір на вбивство – це юридично дуже складне завдання. Тому прокуратура робить акцент на тому, що намір на вбивство взагалі не має значення в цій справі.

Прокуратура каже: те, що ці люди транспортували "Бук" до України,  а потім – вивезли в Російську Федерацію, – цього достатньо для того, щоб за цією статтею вони були визнанні винними. Мовляв, "Бук" за свідомої участі цих людей опинився на місці, звідки відбувся запуск, тобто вони співучасники. А те, що вони особисто не натискали кнопки і, можливо, навіть не мали наміру вбивати пасажирів цього літака – не має значення.

Щоби довести саме це і зняти сумнів у тому, що дійсно йдеться про "Бук", міжнародна Спільна розслідувальна команда (Joint Investigation Team, JIT) проаналізувала усі інші версії причин катастрофи, які лунали, у тому числі від РФ – навіть найбільш абсурдні. Наприклад, версію про те, що літак збив метеорит. Експертиза довела хибність усіх версій одна за одною. Доки не лишилася єдина можлива причина катастрофи: влучання ракет "Буку".

Перша четвірка підсудних, але не остання

У обвинувальному акті зазначені відомий українцям Ігор Гіркін, а також троє підлеглих йому бойовиків: Сергій Дубінський, Олег Пулатов та Леонід Харченко. Прокуратура просить довічне покарання для всіх чотирьох.

Треба підкреслити: кінцевою метою цього процесу не є засудження цієї четвірки. Це – перший етап.  Але варто також розуміти, чому JIT обрала як звинувачуваних саме їх.

Цих чотирьох осіб обрали тому, що вони не можуть мати статусу комбатантів, тобто тих, хто зі зброєю в руках брали участь у бойових діях. Вони самі заявляли, що не є військовими, що вони не виконували якісь військові накази. А для суду це означає, що вони можуть бути учасниками цивільного процесу за звичайними, "цивільними" статтями кримінального кодексу.

Однак цей безпрецедентний суд і безпрецедентне розслідування, заради якого навіть змінили кримінально-процесуальне законодавство Нідерландів (зокрема, дозволили вести слухання англійською мовою, дали можливості для міжнародної JIT, змінили правила суду за відсутності обвинувачуваного) – усе це робили не лише для того, щоб це закінчилось на цих чотирьох людях.

Це – перший етап для того, щоби вийти на інших підсудних на цьому процесі.

Річ у тім, що усі інші дійові особи, причетні до збиття літака – це ланцюг командування в Російській Федерації.

Їхні дії теж потребують дослідження, розслідування. Хто дав наказ, щоби "Бук" виїхав з військової частини і попрямував в Україну? Яким чином він повертався? Хто був у розрахунку, хто надавав дані для ціленаведення? Це – важливі питання, але вони стосуються військових, яких за звичайним кримінальним законодавством, швидше за все, судити не можна. Можливо, йдеться про воєнний злочин чи злочин проти людяності, чи якусь іншу кримінальну конструкцію.

І головне тут те, що Гаазька прокуратура заявляє: слідство триває, на лаві підсудних буде ще багато інших осіб.

Ось що пояснив "Європейській правді" Піт Плюг, що представляє інтереси родичів загиблих:

Розслідування ще триває – як щодо вини російських високопосадовців, так і щодо екіпажу "Буку", і я розраховую на новини про це вже на початку 2023 року, і, можливо, почнуться нові судові процеси.

До речі, кілька останніх засідань були присвячені виступам родичів загиблих, і в них теж є чітке розуміння того, що сталося: вони говорили більше не про підсудних, а про Російську Федерації, яка не має уникнути відповідальності. Нехай навіть це буде у рамках іншого процесу – але той буде ґрунтуватися у тому числі на вироку, який проголосять 17 листопада у Схіпхолі, і насправді безпрецедентному масиві доказів, який зібрала слідча група.

Докази до дрібниць

Joint Investigation Team, що кілька років готувала докази, проводила експертизи тощо – зібрала тисячі фотографій, допитала сотні свідків, частині з яких для цього давали гарантії безпеки, притулок у Нідерландах. Усі покази перевірені на достовірність – усе накладено на дані мобільного зв’язку, дані радіовеж тощо.

Там є навіть випадок, коли спецгрупа СБУ виїжджала в район воєнних дій, щоб зняти камеру спостереження, фотографії якої фігурують у справі – щоб встановити її автентичність.

На підставі цього масиву доказів визначений маршрут "Бука" з російської військової частини і назад. І звісно ж, здійснити це було неможливо без прямої участі Російської Федерації.

Дуже детально досліджували питання, звідки цей "Бук", що це не могла бути ракета, що перебувала в Україні.

Креативність, з якою слідчі доводили походження ракети з Росії – це щось неймовірне.

Слідчі, як то кажуть, "розвели росіян, як кошенят". Для цього JIT опублікувала фото із серійним номером ракети, знайденим на її уламках на місці катастрофи.

У відповідь на це в РФ поспішили підробити документи і опублікували папірець нібито ще радянських часів, про те, що ракету з таким серійним номером у 80-х роках передали Україні. На тому "папері" був перелік номерів ракет і дати їхнього виготовлення.

І коли РФ це оприлюднила, нідерландська прокуратура зробила наступний крок і додала: окрім серійного номера, у нас є дата виробництва. І публікують інше фото цього ж уламка, де видно дату – і вона відрізняється від тієї, що у підроблених Росією документах.

І це стало дуже красивим доказом того, що росіяни свідомо підробляють докази і намагаються обдурити слідство.

Що робила Росія

Вище вже йшлося про те, що Росія намагалася завадити слідству і її викрили у цьому намірі. Подібних спроб було чимало. Наприклад, російська прокуратура, до якої голландці офіційно зверталися по міжнародно-правову допомогу для того, щоби повідомити обвинувачуваних про їхній виклик до суду – зробила все, щоби "не знайти" їх. Але голландські слідчі й тут підійшли творчо та змогли повідомити усіх чотирьох підозрюваних самостійно і передали суду докази, що всі вони отримали повідомлення – але троє з них вирішили не брати участі у процесі.

Це було очікувано. Навпаки, усіх здивувало те, що один з підсудних, росіянин Олег Пулатов, вирішив долучитися до процесу і завів у процес голландських адвокатів, які його представляють. Через це юридично процес відбувається не "in absentia", бо один зі звинувачуваних є у процесі, хоч він сам, звісно, не приїхав до Голландії.

Це додало процесу легітимності. Але росіяни зважилися піти на це, бо планували, що участь у процесі дасть їм доступ до матеріалів справи.

І за деталями того, як це відбувалося, було очевидно, що йдеться не про Олега Пулатова, який себе хоче захистити – а про ФСБ, яке хотіло розуміти, які докази проти РФ зібрали слідчі JIT.

Однак є багато речей, які росіяни так і не могли дізнатися. Для цього слідча група зашифрувала багатьох свідків, їхні імена не надаються навіть сторонам – лише їхні перевірені покази. Наприклад, тих, хто перебував на окупованій частині Донбасу, мав докази і надав їх слідству.

Чому за часів великої війни суд щодо MH17 лишається важливим?

Пояснення може прозвучати цинічно, але такою є реальність.

Саме катастрофа MH17 змінила ставлення багатьох іноземців, європейців до війни проти України. Збиття росіянами авіалайнера, переважну більшість пасажирів якого складали європейці, зробило події в Україні ближчими для європейських громадян, для європейських урядів. Достатньо згадати, що саме після цього ЄС зважився на запровадження економічних санкцій проти РФ. У цьому – трагічна роль цієї катастрофи.

Багато хто з тих, хто до 17 липня 2014 року вважав, що це "чужа війна", зрозуміли, що ні, це також війна проти них. Що війна набагато ближча, і вона має наслідки.

Родичі жертв катастрофи на цьому особливо наголошують.

"Члени наших родин стали першими неукраїнськими жертвами війни проти України, що розпочалася 8 років тому. Війни, яка почалася у Криму, потім на Донбасі. У ті часи Росія приховувала свою роль, і тільки від лютого цього року перейшла до відкритого нападу на Україну. Але війна триває вже понад 8 років, і ми це розуміємо", - пояснив "Європейській правді" напередодні історичного засідання суду Пітер Плюг.

Вирок суду по MH17 поставить Захід перед доведеним фактом, що Росія – це держава-терорист.

Що випадковою жертвою РФ може стати будь-хто.

Так, на фоні кількості захисників України та мирних українців, яких вбила РФ, 298 загиблих на борту MH17 можуть видаватися комусь значно меншою кількістю. Але, хай як це цинічно – європейців загибель їхніх співвітчизників розбурхує набагато сильніше, ніж загибель людей в Україні. І вирок, який піднімає на Заході питання того, що Росія вбиває людей незалежно від паспорта – має величезне значення.

Він доводить, що ніхто не може бути у безпеці, доки Росія продовжує вчиняти свої злочини.

Крім того, велике значення має довіра світу до рішення суду у Нідерландах та до результатів справді безпрецедентного розслідування, яке показало, хто стоїть за збиттям авіалайнера Малайзійських авіаліній.

Розмовляли:

Андрій Гук, експерт в авіаційному праві, партнер в ЮФ "Анте"

Сергій Сидоренко, редактор "Європейської правди"