Дружні до Сербії та Росії чорногорські партії де-факто розпочали процес державного перевороту.

В ніч на 2 листопада депутати парламенту Чорногорії схвалили зміни до закону про президента, суттєво обрізавши його повноваження. За таке рішення голосували партії, що входили у попередню коаліцію, яка відзначилася погіршенням відносин із ЄС та НАТО та одночасно – відмовою від реального впровадження санкцій проти РФ.

Таким чином, політична криза у країні, викликана тривалим протистоянням між проєвропейським президентом Міло Джукановичем і просербською та проросійською парламентською більшістю, вийшло на новий рівень.

Про неконституційність прийнятого рішення говорить не лише опозиція, але й більшість експертних центрів. Проте можливостей оскаржити його майже немає – Конституційний суд у Чорногорії наразі не працює.

Опозиція відмовляється визнавати це рішення та закликає своїх прихильників до акцій протесту.

Тиждень після виборів

Скандальне рішення чорногорського парламенту було прийняте на тлі багатомісячної політичної кризи.

Старт їй дало несподіване рішення прем’єра Дрітана Абазовича підписати угоду із Сербською православною церквою, гарантувавши їй право власності на більшість культових споруд, а на додачу – де-факто статус екстериторіальності.

Проти цього рішення виступили прочорногорські сили та президент Джуканович. Наприкінці серпня їм вдалося ініціювати та провести вотум недовіри уряду Абазовича. Цей крок мав дати старт достроковим парламентським виборам.

Однак замість цього він лише відкрив двері для реваншу антизахідних сил.

Вже під час розгляду вотуму недовіри партії URA прем’єра Абазовича надійшла пропозиція відновити попередню коаліцію, основою якої була партія етнічних сербів "Демократичний фронт".

Зрештою, Абазович – тепер вже виконувач обов’язків голови уряду – погодився на цю пропозицію.

Стара-нова коаліція оперативно визначається з кандидатурою нового прем’єра. На неї висунуто Міодрага Лекича, політика ще югославських часів, який не підтримував чорногорську незалежність.

Це рішення категорично не влаштовує президента Джукановича, який знаходить формальний привід відхилити цю кандидатуру та пропонує дострокові вибори. У відповідь коаліція вимагає дострокового припинення повноважень самого президента.

Втім, тоді опоненти уникали різких кроків, не впевнені у своїй перемозі. Усе змінили місцеві вибори у найбільших містах країни, включаючи столицю, що відбулися 23 жовтня.

Результати цих виборів виявилися катастрофічними для президента Джукановича – його партія ДПС втратила більшість в 11 з 14 муніципалітетів, де проходили вибори. А найголовніше – президентська партія втрата більшість у столиці, вперше з моменту відновлення незалежності Чорногорії.

Щоправда, і стара-нова коаліція не змогла святкувати успіх. Місцеві вибори показали зменшення підтримки партій, що входять до неї, а партія URA в.о. прем’єра Абазовича взагалі тепер ризикує не пройти до наступного парламенту.

Переможцем виборів стала зовсім нова політсила – партія "Європа зараз", заснована двома колишніми міністрами "сербського уряду".

У будь-якому разі поразка партії президента давала коаліції можливість посилити тиск на нього. Натомість непереконливі власні результати утримують їх від ідеї дострокових виборів.

Тож замість нових виборів парламентська більшість вирішила забрати собі повноваження президента.

Закон про позбавлення президента повноважень

Які зміни схвалила нова більшість?

Перш за все, президента позбавляють права висувати кандидатуру прем’єра – це означає, що тепер Джуканович більше не зможе блокувати призначення Міодрага Лекича на прем’єрську посаду.

Саме тому нові зміни вже отримали неофіційну назву "закону Лекича".

Крім того, президента позбавлено права призначати та відкликати послів – це питання вже давно було яблуком розбрату між главою держави та урядом.

До законопроєкту планувалося включити навіть можливість дострокового припинення повноважень президента за рішенням парламенту, однак від цієї норми було вирішено відмовитися.

Прийнятий законопроєкт відразу стали критикувати як опозиція, так і експерти.

У Центрі громадянської освіти відзначають, що, прийнявши його, коаліція спробувала змінювати норми, прописані у конституції, але для цього потрібна не проста, а конституційна більшість – дві третини голосів.

"Крах інституцій, політичної культури та демократичних стандартів не призведе до позитивних змін.Ті, хто обирає цей шлях, показують громадянам і міжнародній спільноті, що вони є ненадійними партнерами в європеїзації Чорногорії", – йдеться у заяві Центру.

Ще гостріше на цей закон відреагувала прочорногорська опозиція.

Зокрема, Партія соціал-демократів (традиційний союзник ДПС) заявила, що подає кримінальну скаргу на дії спікерки парламенту Даніели Джурович.

"Вона свідомо та з явним наміром порушила конституцію та регламент, щоби принести користь собі, своєму політичному суб’єкту та Дрітану Абазовичу", – стверджують соціал-демократи.

Навіть в уряді знайшлися ті, хто очікує від цього закону погіршення відносин із ЄС. Таку заяву, зокрема, зробила віцепрем’єрка та міністр європейських справ Йована Марович. Вона відзначає, що з точки зору процедури прийняття цього закону виглядає "суперечливо".

Варто відзначити, що ухвалений закон ще не набрав чинності. Незабаром його мають передати на підпис президенту Джукановичу, який, ймовірно, ветує його.

Однак у Чорногорії для подолання президентського вето достатньо лише повторно прийняти закон простою більшістю – в такому випадку президент зобов’язаний підписати його.

Втім, не схоже, що прочорногорські сили збираються визнавати поразку – політичне протистояння виходить на новий рівень.

Сподівання на вулицю та на ЄС

Зупинити спробу державного перевороту може тиск вулиці. Опозиція вже закликала громадян виходити на вулиці, оголосивши, що перший мітинг має відбутися 3 листопада.

Від того, чи буде цей протест масовим, значною мірою й залежатиме подальший розвиток подій. Досі прочорногорським силам не вдавалося зібрати значної кількості прихильників на своїх мітингах. Проте нинішня ситуація виглядає особливою – занадто відвертою була спроба захоплення влади.

Другий фактор, що здатний вплинути на ситуацію – реакція ЄС. Жодна з чорногорських політичних партій не відкидає курс країни на здобуття членства у ЄС. Тож якщо реакція Євросоюзу буде жорсткою, це може бути не на користь коаліції.

Вже зараз можна прогнозувати, що ЄС не схвалить дії коаліції. Проте наскільки жорсткою буде реакція Брюсселю, наразі невідомо.

Показовий момент: 2 листопада Чорногорію мала відвідати президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн. Однак рейс, яким вона мала прилетіти, було перенесено на невизначений час – нібито через метеорологічні умови.

Туман над Чорногорією виявився дуже вчасним.

Єврокомісії треба узгодити свою позицію щодо останніх подій у країні, яка є кандидатом у члени ЄС (і яку досі позиціонували як відмінника євроінтеграції).

Проте – і це, напевно, найтрагічніше в ситуації навколо Чорногорії – навіть якщо протестувальникам вдасться добитися проведення дострокових виборів, це не обов’язково стане виходом із політичної кризи.

Місцеві вибори показали: на рейтинг прочорногорських сил тиснуть корупційні скандали навколо президента Джукановича. Тож шансів здобути перемогу без масштабного очищення своїх рядів у них небагато.

Натомість переможцем виборів може виявитися вже згадана партія "Європа зараз", яка вдало дебютувала на місцевих виборах. Показово, що керівництво цієї партії засудило скандальний закон – там явно хочуть бути прийнятним партнером для ЄС.

Проте, як показують події у Чорногорії останніх років, перемога сербської партії, нехай навіть вона декларує курс на євроінтеграцію, означає лише відтермінування кризи.

А за деякий час політична криза розгорається із новою силою.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"