Сербия идет ва-банк: почему ультиматум Запада может иметь неожиданные последствия для союзника РФ

Масові протести, барикади та напади на журналістів і на місію ЄС – усе це нова реальність північної частини Косова, де живе сербська меншина.

Конфлікт між Сербією та частково визнаним Косовом, здається, впритул наблизився до гарячої фази. Невипадково українське МЗС вже рекомендує "утриматися від відвідання цього регіону Західних Балкан".

Знизити градус напруги не допомогли навіть поступки з боку Косова – рішення перенести вибори у "сербські" муніципалітети, проти чого так виступав Белград. Сербія натомість йде на підвищення ставок, вимагаючи виконання усіх своїх вимог та погрожуючи силовим сценарієм.

Такі розклади вимагають від ЄС та Сполучених Штатів зміни стратегії. А за необхідності – жорсткого тиску на Сербію та її президента Александара Вучича.

Перші сигнали про готовність Заходу діяти в такому руслі вже прозвучали: парламент Нідерландів рекомендує за необхідності призупинити дію безвізу для громадян Сербії, а разом – і заморозити переговори про вступ цієї країни до ЄС.

Чи вистачить у Заходу сили волі піти таким шляхом, наразі невідомо. Але від цього залежить подальший розвиток подій на Балканах.

Поступки Косова, ультиматуми від сербів

"Сьогодні, напевно, був найважчий день у моєму житті на посаді президента", – заявив у неділю Александар Вучич.

Белград звинувачує Косово у використанні сили проти сербської меншини та демонструє готовність використати силу у відповідь. Для цього вже проводяться військові маневри – до кордону із Косовом (яке Сербія вважає своєю невід’ємною частиною) підвозиться військова техніка.

Нинішній конфлікт не здається несподіваним. Загострення відносин між Белградом та Приштиною відбувалися і раніше, а останні місяці вони були перманентними.

Старт конфлікту дало рішення уряду Косова заборонити використання у країні сербських автомобільних номерів. Ця заборона мала набути чинності ще з 1 серпня. Проте гостра реакція сербської меншини та Белграда приводила до того, що Приштину вмовляли перенести цей крок.

Спочатку на місяць, до 1 вересня, потім – ще на два місяці, а згодом стали просити відкласти нововведення місяців на десять, а точніше – до завершення війни в Україні.

Позицію Заходу легко зрозуміти. Нікому не потрібен другий силовий конфлікт у Європі. Тож визнаючи право Косова вимагати заміни автономерів, ЄС та США наполегливо просили почекати.

В якийсь момент ці прохання відверто дістали Приштину. Зрештою, прем’єр Косова Альбін Курті заявив про готовність лише до часткового компромісу – остаточна заборона номерів буде перенесена на наступну весну, проте з 21 листопада за такі номери накладатимуть штраф у розмірі 150 євро.

Сербія очікувано не погодилася на такий компроміс.

Партія "Сербський список", що представляє інтереси косовських сербів (і яка повністю орієнтується на партію президента Сербії), заявила про готовність розпочинати протести відразу після першого штрафу.

А коли цей ультиматум не спрацював, серби перейшли до дій. Свої мандати склали як депутати парламенту Косова від "Сербського списку" (щоправда, незабаром вони повернули туди своїх представників), так і муніципалітетів, де живе сербська меншина. А на додачу свої повноваження склали етнічні серби, що працювали у поліції Косова.

Зросли й вимоги. Окрім гарантій збереження сербських номерів, там вимагають створення Асоціації сербських муніципалітетів – утворення, що представлятиме інтереси всіх косовських сербів.

Белград відверто сприяв цьому ультиматуму. Зокрема, не приховуючи, що сербський бюджет компенсує втрату зарплат та соціальних пільг усім депутатам та поліцейським, що відмовилися від посад.

Цей тиск приніс частковий успіх Белграду.

Після втручання у справу Сполучених Штатів влада Косова вкотре погодилася на перенесення заборони сербських номерів. Компенсацією для них стало рішення ЄС нарешті погодити скасування віз – наразі Косово є єдиною з балканських країн, що не має безвізу з ЄС.

Проте зупинити конфронтацію це вже не могло.

Поліцейські-нападники та атака на місію ЄС

Проблема заборони сербських номерів була знята з порядку денного, проте конфлікт продовжував розгоратися.

На 18 грудня у Косові було заплановано проведення місцевих виборів у муніципалітетах, де депутати "Сербського списку" склали мандати. А оскільки ця партія відмовилася брати участь у перевиборах, то голосування могло привести до того, що мандати отримають представники інших сербських партій, наразі маргінальних, проте налаштованих не на конфлікт, а на співпрацю з владою Косова.

Так само в уряді Косова замінили міністрів, що представляють інтереси сербської меншини – і це викликало гостру лють особисто президент Вучича. Він навіть обізвав косовського прем’єра Альбіна Курті "терористичною мраззю". "Вони вибрали найгірших сербських покидьків, з дна відра, Рашича і Раду Трайкович, немає нікого гіршого, ті, хто не має довіри ні в кого в Сербії, але має довіру Альбіна Курті і західних агентств", – заявив Вучич.

Чим була викликана така відверто неадекватна реакція президента Сербії?

Завдяки щедрій фінансовій підтримці Белграда, "Сербський список" монопольно представляє інтереси сербської меншини Косова. Проте поява при владі альтернативних політиків може знищити цю монополію.

Тож завданням Сербії став зрив виборів на півночі Косова. В ситуації, коли у регіоні фактично немає поліції, це зробити нескладно. Почалися напади на виборчі дільниці, причому за участю колишніх поліцейських.

У відповідь уряд Косова заявляє про введення свого поліцейського спецназу на північ країни для захисту виборчих дільниць. Серед іншого було затримано одного з учасників нападів – експоліцейського Деяна Пантича.

Це призвело до нового спалаху протестів.

У регіоні активно будують барикади, чути вибухи, невідомі атакують журналістів та навіть кинули світлошумову гранату в автомобіль цивільної місії EULEX.

Белград своєю чергою звинувачує Приштину в силовому тиску на сербів і навіть у бажанні "вирішити сербську проблему" та заявляє про готовність ввести війська. Зокрема, Сербія вже оголосила, що цього тижня надішле місії НАТО в Косові (миротворчі сили KFOR) запит на забезпечення присутності сербських сил на півночі Косова.

Звичайно, у такому запиті буде відмовлено, проте це дасть можливість Белграду звинувачувати у подальшій ескалації конфлікту не лише владу Косова, але й Захід.

Одночасно вихідними стало відомо, що після консультацій із США влада Косова вкотре погодилася на поступки та переносить місцеві вибори на квітень наступного року.

Проте впливу на конфлікт це рішення вже не має.

І косовські серби, і Белград в один голос стверджують, що єдиний шлях зупинення протестів – згода на створення Асоціації сербських муніципалітетів.

Проте такий крок виглядає небажаним як для Приштини, так і для ЄС та США.

А головне – напад на місію EULEX, схоже, став переломним моментом для Заходу. Верховний представник ЄС із зовнішньої політики Жозеп Боррель вже заявив, що "косовські серби повинні негайно усунути барикади", а винні у нападах мають бути передані правосуддю.

Різкий тон топ-дипломата ЄС зрозумілий – у Брюсселі чудово знають, що багато осіб, що наразі беруть участь у протестах, влітку проходили тренування у Сербії.

А це означає, що назрів час для змін у політиці ЄС щодо Сербії.

Час жорстких вимог

Чи можливе виконання вимог щодо створення Асоціації сербських муніципалітетів? Однозначної відповіді на це питання дати неможливо.

З одного боку, створення цього органу прописане у Брюссельській угоді 2013 року між Сербією та Косовом. Тому жоден із європейських політиків не може заявити, що цю асоціацію створювати не треба.

Та одночасно європейські політики, підтверджуючи незмінність вимоги щодо створення Асоціації сербських муніципалітетів, неодмінно додають: однак він не має стати другою Республікою Сербською.

Йдеться про ентитет у складі Боснії і Герцеговині, який очолює відвертий друг Путіна Мілорад Додік. Особливий статус Республіки Сербської дозволяє їй блокувати більшість рішень центральної влади БіГ, перетворюючи країну на failed state.

Цей особливий статус є головним болем і для Боснії, і для ЄС.

А тому створювати ще одну Республіку Сербську – але тепер у Косові – у ЄС явно не збираються.

Та проблема полягає у тому, що тоді невідомо, якими мають бути повноваження Асоціації сербських муніципалітетів. Захист національної культури та фінансова автономія косовських сербів і так прописана у конституції Косова. А відповідно, без надання додаткових повноважень сенсу в створенні асоціації просто немає.

У Белграді натомість продовжують наполягати на створенні асоціації, звинувачуючи ЄС у лицемірстві. А завдяки нещодавній заяві колишньої канцлерки Ангели Меркель Вучич отримав можливість порівнювати створення асоціації з Мінськими угодами.

Нагадаємо, Меркель назвала Мінські угоди спробою дати Києву час для підготовки до війни з РФ. Цю заяву вже підняли на щити російські пропагандисти, скористався нею і сербський президент.

Вучич подає заяву Меркель як доказ того, що Заходу не можна вірити, натякаючи, що у ЄС від початку не збиралися вимагати від Косова створення Асоціації сербських муніципалітетів.

Втім, дедалі відвертіший шантаж з боку Белграда може мати геть протилежні наслідки.

З’являється все більш підстав говорити, що Захід відверто втомився йти на поступки Сербії та вмовляти її виконувати свої зобов’язання. В першу чергу – приєднання до санкцій проти РФ, як це зробили усі країни-кандидати у члени ЄС.

Першим тривожним дзвіночком для Вучича стала нещодавня резолюція парламенту Нідерландів. Там рекомендували у випадку відмови Сербії приєднуватися до санкцій заморозити процедуру її вступу до ЄС, а крім того – призупинити дію безвізового режиму для громадян Сербії.

А "моментом істини" для Вучича може стати візит до Белграда радника Держдепу з особливих доручень Дерека Шоле, запланований на цей тиждень. Є припущення, що у приватній розмові американський дипломат поставить питання руба, вимагаючи приєднання до санкцій проти РФ та дій для деескалації конфлікту в Косові.

Що може бути у разі ігнорування таких закликів, чудово видно по вже загаданому Мілораду Додіку, який перебуває під санкціями США. Це дуже потужний аргумент, здатний подолати опір Вучича.

Питання полягає лише в тому, чи готовий Захід діяти показово жорстко, чи обмежиться попередженнями.

Проте нинішні події у Косові чітко показують, що час для попереджень уже минув.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"