Політична криза у Чорногорії здатна поставити хрест на її європейських перспективах.

Якщо раніше такі припущення озвучували лише окремі політики та експерти, то тепер про це прямо заявляють європейські дипломати. А отже, ситуація дійсно видається надзвичайно тривожною.

До такого рівня проблем країну довів конфлікт між новоствореною коаліцією та президентом Міло Джукановичем, а точніше – прагнення коаліції обмежити президентські повноваження та монополізувати владу.

А до цього варто додати, що нова коаліція у своїй політиці відверто орієнтується на Белград. А як переконана опозиція – і на РФ також.

То що ж відбувається у найменшій балканській країні? Чи під силу ЄС та США запобігти найгіршому сценарію? Та що це все означає для України?

Криза тривалістю у два роки

Коріння нинішнього конфлікту ростуть від парламентських виборів 2020 року, коли Демократична партія соціалістів (ДПС) – партія чинного президента Джукановича – вперше в історії Чорногорії опинилася в опозиції.

Натомість за активної підтримки Сербської православної церкви до влади прийшла партія "Демократичний фронт", орієнтована на сербську меншину. Разом із нею до коаліції увійшли партії, що представляють інтереси інших меншин, тоді як партії, що представляють інтереси титульної нації, опинилися у меншості.

Перша реакція ЄС на таку зміну була цілком нейтральною. Багато чорногорців голосували проти ДПС передусім через низку корупційних скандалів навколо президента Джукановича. А нова коаліція обіцяла продовжити прозахідний зовнішній курс.

Втім, події минулого, а особливо початку нинішнього року, показали, що це було помилкою. Відносини Подгориці з ЄС та НАТО суттєво погіршилися, а останньою краплею стало дуже формальне прийняття санкцій проти РФ – без реального виконання цього рішення.

Внаслідок короткої політичної кризи одна з партій коаліції вийшла з неї, утворила уряд меншості та завдяки голосам опозиції повернула країну на європейський шлях. Проте ненадовго.

Уряд Дрітана Абазовича згубило загравання із Сербською церквою, чого не змогли стерпіти прочорногорські партії.

Втім, вотум недовіри уряду Абазовича лише відкрив двері для глибшої кризи.

У чорногорському парламенті швидко домовилися про реконструкцію попередньої коаліції, в якій першу скрипку знову гратиме відверто проросійський "Демократичний фронт". Щоправда, на посаду нового прем’єра було обрано відносно поміркованого політика Міодрага Лекича.

Президент Джуканович відмовився затверджувати кандидатуру нового прем’єра, вимагаючи проведення дострокових парламентських виборів.

Коаліція у відповідь спочатку погрожувала президенту імпічментом (що було нереально здійснити), а згодом вирішила просто обмежити конституційні повноваження глави держави. Зокрема, його хочуть позбавити права відхиляти кандидатуру кандидата у прем’єри.

Відповідний закон було ухвалено і надіслано на підпис президенту. При цьому, за чорногорською конституцією, президент має право лише один раз накладати вето, а при повторному ухваленні закону має його підписати.

Перегляд повноважень явно суперечить конституції, проте Конституційний суд наразі у країні не працює.

А відповідно, легальних шляхів виходу з цієї кризи просто немає.

Всупереч рекомендаціям "Венеційки"

Наразі ситуація у Чорногорії впритул наблизилася до точки неповернення.

Після першого ветування коаліція вдруге прийняла закон про президентські повноваження.

При цьому такий відвертий наступ на конституцію активізував прихильників опозиції. 12 грудня, коли відповідний закон розглядався у Скупщині, у центрі столиці відбувся багатотисячний мітинг проти захоплення влади. Не обійшлося без неприємних моментів: під час сутичок під парламентом було побито двох депутатів (одного – з коаліції, а іншого – формально опозиційного, що голосував разом із коаліцією).

У коаліції вимагають знайти та покарати винних, вбачаючи в цьому нападі спробу залякування з боку політичних опонентів. На додачу Абазович, який залишається технічним прем’єром, заявляє, що йому відомо про плани замаху на нього.

Тиск вулиці не завадив голосувати за обмеження повноважень президента, але одночасно коаліція вкотре не знайшла голосів за призначення суддів Конституційного суду.

Голосуванню також не завадили висновки Венеційської комісії, де оперативно розглянули цей законопроєкт та дійшли висновку, що він впливає на питання, що регулюється конституцією, а отже, має прийматися геть за іншою процедурою.

У коаліції натомість заявляють, що негативний висновок "Венеційки" опозиція вирвала з контексту, стверджуючи, що "як за шведським столом, вони взяли звідти лише те, що їм доцільно".

"Усі вони повинні розуміти, що Чорногорія не є колонією і що у неї є сила, воля та розум, щоб йти шляхом успіху... Чим раніше дехто в міжнародному співтоваристві зрозуміє, що Міло Джуканович і ДПС залишилися в минулому, тим буде краще для всіх", – заявив депутат від "Демфронту" Йован Вучурович.

Одночасно змінилася риторика і представників ЄС.

Якщо раніше там робили абстрактні заяви про необхідність пошуку виходу з політичної кризи, розблокування інституцій та повернення до виконання євроінтеграційного "домашнього завдання", то згодом там напряму почали критикувати дії опозиції.

"Рада ЄС стурбована рішенням парламенту змінити повноваження президента шляхом ухвалення закону в екстреному порядку та зазначає, що всі законодавчі акти повинні бути узгоджені з конституцією. Рада закликає всіх політичних діячів Чорногорії продемонструвати відповідальність, подолання поляризації та закликає їх утримуватися від будь-яких дій, які можуть ще більше поглибити інституційну кризу та підірвати демократичні інститути країни", – йдеться у висновках міністрів країн ЄС.

А головне – там напряму заявляють, що нинішня політична криза вже призвела про гальмування процесу вступу до ЄС.

У Євросоюзі все частіше пропонують план виходу з кризи, подібний до опозиційного: призначити нарешті судів Конституційного суду та піти на дострокові вибори, щоб заспокоїти суспільство.

Чи збережеться підтримка України?

Чи підпише президент Джуканович скандальний закон, чи повторно ветує його, навіть всупереч вимогам закону?

Наразі чорногорський президент вже повернув закон назад до парламенту, уточнимо – не ветував, а повернув, знайшовши помилку у поданні.

Проте навіть якщо Джуканович і піде на порушення закону та ветує законопроєкт про зменшення своїх повноважень, це навряд чи зупинить коаліцію.

Криза вже дійшла занадто далеко, і коаліція вже сама порушила низку законів. Тож зупинитися вона просто не може собі дозволити.

Ймовірно, у разі повторного вето необхідні зміни будуть прийняті іншим чином, наприклад через парламентську постанову, яка не потребує підпису президента.

Та яку міжнародну легітимність матиме новий уряд?

Варто погодитися з опозицією, що такий уряд визнаватимуть легітимним лише в Белграді. Додамо – і у Москві також.

Замороження відносин із ЄС у перспективі дозволить РФ відновити свій вплив на Чорногорію. Нехай навіть спершу там продовжуватимуть робити заяви про незмінність прозахідного курсу.

Наостанок – пару слів про підтримку Чорногорією України.

Як не дивно, де-факто антизахідні дії коаліції поки не призвели до зупинення допомоги Києву. Прем’єр Абазович у червні приїжджав до Києва, щоб висловити підтримку надання Україні статусу кандидата у члени ЄС.

Також Чорногорія в межах своїх сил надає допомогу Україні, в тому числі військову. Ця допомога залишалася незмінною навіть у розпал кризи.

Зокрема, Чорногорія підписала декларацію про підтримку вступу України до НАТО. А допомога ЗСУ вже досягла 11% річного військового бюджету цієї країни. 

Можливо, для технічного уряду Абазовича вона слугувала виправдовуванням у відповідь на закиди опозиції у проросійській політиці.

Чи зміниться ця ситуація з приходом нового прем’єра? Можливо, першим часом і не зміниться. Зрештою, щоб не дратувати Захід, до нового уряду вирішили не включати токсичних проросійських політиків.

Проте, як показав попередній уряд, з часом проросійська влада починає лише імітувати євроінтеграцію. І навряд чи ЄС тепер буде довго заплющувати на це очі.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"