Заставить агрессора заплатить: как сделать конфискацию активов РФ максимально полной
Чи вдасться Україні добитися конфіскації російських активів, що зберігаються на Заході?
Це питання все частіше стає об'єктом дискусій європейських політиків та юристів. Ба більше, для цього вже створюються перші законодавчі механізми.
Проте не все так просто – для того щоб ця конфіскація стала максимально широкою, а можливостей уникнути її було якомога менше, Україні та її західним друзям доведеться зробити ще чималу роботу.
На що варто звернути увагу вже зараз? І яких проблем можна очікувати на шляху до фінансового покарання РФ та її еліт?
Повільний уперед
Минулого тижня в Європейському парламенті пройшло одразу декілька заходів, що стосувалися конфіскації російських активів.
Цю тему спочатку було порушено на слуханнях у комітеті з правових питань, а згодом їй була присвячена окрема зустріч, організована євродепутатами Сергєєм Лагодинським (Німеччина, "Зелені"), Андрюсом Кубілюсом (Литва, EPP) і Владом Георге (Румунія, Renew Europe).
Останню зустріч відвідав заступник голови департаменту Єврокомісії з питань юстиції Нільс Берндт.
Говорячи про документ Єврокомісії з описом можливих кроків щодо російських активів, надісланий державам-членам ЄС, він все ще був вкрай обережним щодо перспективи конфіскації.
Натомість Берднт акцентував увагу на інших заходах – криміналізації ухилення від санкцій та обмеженій конфіскації лише на цій підставі, потенційного використання заморожених коштів як застави та інструменту тиску на Росію або інвестування цих коштів в економіку з подальшим переданням Україні лише доходів від цього майна.
Погана новина полягає в тому, що такі пропозиції навряд чи зможуть дозволити акумулювати значні кошти з огляду на колосальні потреби відновлення України (за різними оцінками, від 350 мільярдів до трильйона доларів).
Однак позитивом є те, що, попри значний скепсис,
ідея конфіскації все гучніше лунає в європейському порядку денному.
На це є об’єктивні причини: наразі на Заході заморожено активів Центробанку РФ щонайменше на $300 млрд, на додачу до $30 млрд заморожених активів близьких до Путіна олігархів.
У разі конфіскації ці кошти значно полегшили б підтримку України для західних платників податків.
Саме тому навіть найконсервативніші європейські інституції залишаються відкритими до обговорення різних правових механізмів конфіскації.
Нові механізми для покарання РФ
Перш за все варто розуміти, що до різних типів російського майна застосовуватимуться різні правові стандарти та механізми. Доречно виділити три типи:
- приватна власність;
- майно державних підприємств;
- державна власність, що захищена імунітетами.
З приватним майном, тобто здебільшого майном підсанкційних олігархів, питання в тому, що чинне законодавство європейських країн і США не передбачає механізмів конфіскації за підтримку міжнародних злочинів, від агресії до геноциду, що скоює Росія в Україні.
Наразі вимагається зв’язок майна з "традиційним" злочином – корупція, відмивання коштів тощо.
Утім, сам факт конфіскації на підставі афілійованості певної особи зі злочинними колами не є новим для Заходу. Наприклад, у законодавчому декреті Італії 159/2011, також відомому як Кодекс боротьби з мафією, підставою для конфіскації є дотичність до злочинних кіл мафії.
Отже, щоб уможливити конфіскацію майна російських олігархів, можна застосувати схожий механізм, де підставою для конфіскації був би зв’язок з Кремлем, який веде агресивну війну проти України, а також суттєва підтримка цієї війни.
Тим більше, що вже створений прецедент: такий механізм конфіскацій, серед іншого, російського приватного майна, вже створено Канадою.
А от у питанні конфіскації державного майна стикаємося з іншою проблемою – юрисдикційними імунітетами.
Зазвичай майно, що належить іноземній державі, не підлягає рішенням національних суддів інших держав.
З цього правила є винятки – наприклад, застосування майна в комерційних цілях. Це, до речі, дозволить уникнути проблеми імунітетів під час конфіскації майна російських державних підприємств, як-от "Газпрому".
Це створює проблему, оскільки активи Центробанку РФ, вартість яких оцінюється в сотні мільярдів доларів, не підпадають під жоден із винятків, що існують сьогодні, і захищені імунітетом Росії.
Утім, інші винятки теж з’являлися поступово – це нормальний процес еволюції міжнародного права. Саме наша ситуація може привести до появи нового винятку – зняття імунітету у випадку здійснення державою агресії.
А щоб це сталося, вже зараз можна знімати російські імунітети з посиланням на обставини, що виключають протиправність.
Як зазначає Комісія ООН з міжнародного права, одна з таких обставин, контрзахід, дозволяє відступити від певного зобов’язання (імунітету) для приведення дій порушника у відповідність до міжнародного права.
Єдина проблема: за загальним правилом контрзаходи мають підлягати скасуванню після припинення порушення міжнародного права, через які вони вводяться, адже контрзахід – це не покарання.
Утім, Комісія ООН з міжнародного права визнає, що ця вимога не є абсолютною, адже не завжди можливо забезпечити повну зворотність контрзаходу.
На додачу конфіскація не вважатиметься покаранням і класифікуватиметься як контрзахід ще й тому, що передання Україні російських коштів зменшуватиме борг Росії перед Україною, тобто лише забезпечуватиме виконання первинних зобов’язань за міжнародним правом.
При застосуванні контрзаходів є ще одна вимога, яка може бути не тільки юридично важливою, а й політично привабливою.
Перед вжиттям таких заходів необхідно спершу запропонувати державі-порушнику добровільно виконати свої зобов’язання – тобто погодитися повністю компенсувати шкоду, завдану Україні.
Це політично легітимізує саму конфіскацію, адже Росії був наданий вибір. Проте якщо вона вкотре з презирством поставиться до міжнародного права та відкине цю пропозицію, цілком легітимним і виправданим кроком буде перехід до конфіскації.
"Домашня робота" для України
Тема конфіскації російського майна – це, імовірно, одна з найбільш перспективних і результативних точок докладання дипломатичних зусиль з боку України.
Досвід дискусій із євродепутатами та юридичними радниками європейських інституцій демонструє, що ЄС залишається відкритим до пошуку оптимального рішення та готовий дослухатися до аргументів України.
Утім, для успішного просування цієї ініціативи вкрай важливо юридично чітко аргументувати можливість конфіскації кожного виду російських активів.
Зокрема, пояснювати, що новий механізм конфіскації приватного майна не буде свавільним, адже буде чітко прив’язаним до істотної підтримки агресії підсанкційними особами.
А щодо державного майна важливо наголошувати, що державні імунітети – це далеко не кінець дискусії. Врешті-решт, імунітети створені для реалізації принципу суверенної рівності держав, а не захисту агресора від наслідків його протиправних діянь.
І все ж, попри необхідність вирішити низку юридичних проблеми, ця тема варта підвищеної уваги та зусиль України.
Всеохопна конфіскація заморожених російських активів дозволить отримати колосальні кошти на відбудову.
А разом із тим вона послабить проросійську опозицію на Заході та завдасть нового потужного удару російській державі та наближеним до Путіна елітам.
Автор: Ерік Кучеренко,
фахівець із міжнародного права,
учасник програми стажування в Європейському парламенті "Ukrainian Future Leaders" за підтримки посольства України в Сполученому Королівстві