Наприкінці минулого року подала у відставку чорногорська віцепрем'єрка з питань зовнішньої політики і міністерка у справах Європи Йована Марович.

Причиною свого рішення вона назвала прагнення уряду приєднатися до ініціативи "Відкриті Балкани" (далі – ВБ), яка, на її думку, може зашкодити європейській інтеграції Чорногорії.

Варто зазначити: цю точку зору поділяють багато балканських політиків та експертів. Проте так само багато не вбачають у ній нічого особливо небезпечного – звичайний регіональний інтеграційний проєкт.

Однозначно одне: згадки про ініціативу "Відкриті Балкани" починають все частіше зустрічатися у ЗМІ.

А тому варто детальніше розібратися, що за нею стоїть і чому ЄС та США підтримують її, але з величезною обережністю.

Балканський "міні-Шенген"

На перший погляд, "Відкриті Балкани" майже нічім не відрізняються від інших ініціатив, проєктів, декларацій, платформ, форумів, створених у контексті інтеграції балканського регіону в ЄС.

Загалом таких ініціатив створено близько чотирьох десятків. Проте є певні особливості.

Чинні керівники країн Західних Балкан (Албанії, Боснії і Герцеговини, Косова, Північної Македонії, Сербії, Чорногорії) мріяли увійти в історію як лідери, які привели країну в ЄС.

Проте донедавна здавалося, що ЄС вже втратив інтерес до розширення, а обіцянки прийняти до свого складу країни Західних Балкан ніхто не збирається виконувати. Це призвело до поширення євроскептичних настроїв в усіх без винятку балканських країнах – де більшою мірою, а де меншою.

І от тоді президент Сербії Александар Вучич запропонував свою, балканську ініціативу, яка отримала назву "міні-Шенген".

Він презентував її на зустрічі з прем’єр-міністрами Албанії Еді Рамою та Північної Македонії Зораном Заєвим в листопаді 2019 року в македонському місті Охрид. В ролі спостерігачів на ній були присутні високопосадовці БіГ та Чорногорії.  

Три лідери, які дещо втомилися від ЄСівських обіцянок щодо початку вступних переговорів, вирішили почати робити те, що вони мають робити, набувши членства у Євросоюзі – посилювати економічні взаємовідносини та інтеграцію.

А для цього було вирішено забезпечити взаємні поїздки громадян на підставі внутрішніх документів, підготувати єдиний дозвіл на працевлаштування та скоротити митні формальності для вантажного транспорту.

Ініціатори особливо підкреслювали, що ця ідея з’явилася не під тиском зовні, а виникла як "внутрішнє бажання", балканське. Також вони висловили надію, що й інші країни регіону приєднаються до них.

Але й досі три країни – БіГ, Косово та Чорногорія – так і не побачили сенсу у приєднанні ані до "міні-Шенгену", ані до ВБ.

Чому вони так вирішили - про це дещо пізніше.

Наступний крок відбувся у липні 2021 року у Скоп’є, де "батьки-фундатори" ВБ вирішили піти далі, підписавши декілька угод з метою формування регіонального ринку торгівлі та робочої сили, а також регламентувати надання допомоги одне одному під час надзвичайних ситуацій.

Як і раніше, ініціатори постійно акцентували на тому, що ВБ не є альтернативою руху до ЄС.

Навпаки, переконують вони, ініціатива має сприяти більш ефективній та спільній євроінтеграційній роботі всіх шести країн, чому сприятиме поглиблена власна інтеграція країн Західних Балкан. 

Крім того, замість напівформальної назви "міні-Шенген" ініціатива отримала офіційну - "Відкриті Балкани".

Три на три

Але попри багато розмов, нова балканська ініціатива так і залишилися половинчастою – три країни, які не бачили сенсу в "міні-Шенгені", не побачили його і у "Відкритих Балканах".

Чому ж Подгориця, Сараєво та Приштина не приєдналися до ВБ?

А у Чорногорії уряд Дрітана Абазовича був відправлений у відставку (хоча все ще працює, вже пів року) тільки за його заяву про можливість приєднання та участь у заходах ВБ як спостерігача?  

Спробуємо розібратися у деяких причинах такого прохолодного ставлення трьох країн до ініціативи, яку висунув президент Сербії.

Саме у сербському авторстві цієї ініціативи й полягає головна відповідь.

Зверніть увагу, що відмовилися від участі у ВБ саме ті країни регіону, які відчули на себе дію "сербського світу".

Боснія і Герцеговина має в своєму складі сербський ентитет Республіка Сербська, яким керує Мілорад Додік, приятель Путіна та Вучича. Він гальмує не тільки інтеграцію до ЄС та НАТО, але докладає чималих зусиль до дестабілізації ситуації в країні, погрожуючи розвалом єдиної держави.

Косово – тут Белград не визнає незалежність цієї держави і веде проти неї "гібридну війну" в різноманітних її проявах (на щастя, поки що не в "гарячих").

Чорногорія, у якій російські спецслужби (не без допомоги сербських колег) у 2016 році намагалися вбити Міло Джукановича та здійснити переворот, і сьогодні перебуває під ударом "сербсько-російського світу", сили якого хочуть зупинити євроінтеграцію.

Тому, почувши саме від сербського президента слова "Відкриті Балкани", лідери трьох країн небезпідставно задумалися: а до чого штовхає Сербія, яка намагається утриматися одночасно і на російському, і на ЄСівському стільцях?

"Не хочемо назад, в єдину Югославію, досить" – так можна сформулювати причину того, чому лідери трьох держав не підтримують сербську ініціативу.

Прем’єр-міністр Косова Альбін Курті так оцінив ВБ: спільний балканський ринок можливий тоді, коли Сербія попрощається з минулим.  

Іншою причиною, чому половина західнобалканських країн не підтримує ВБ, стала їхня впевненість у тому, що він багато в чому повторює Берлінський процес та інші проєкти.

Берлінський процес став "дорожньою картою" євроінтеграції Західних Балкан, яка передбачала створення єдиного регіонального торговельного та митного ринків, спрощення умов перетину кордонів, взаємне визнання документів про освіту та багато чого іншого.

Процес його імплементації не був дуже швидким та ефективним, а з наближенням відставки Меркель цей амбітний проєкт став затухати. Проте Євросоюз і досі підтримує його, в тому числі фінансово.

Очікувано проєкт ВБ викликав здивування у низки політиків та експертів регіону, ЄС та США.  

Президент Чорногорії Міло Джуканович чітко визначив позицію "неприєднаних": маємо дуже добру ініціативу Берлінського процесу, і тому наполягаємо на більш ефективній співпраці в його рамках.

Разом із вступом до ЄС чи замість?

Триває дискусія і навколо питання, чи не є ВБ замаскованою підміною євроінтеграції.

Згадаймо, ВБ та його прообраз "міні-Шенген" з’явилися, коли в регіоні набирав силу євроскептицизм, а деякі країни ЄС були проти розширення Євросоюзу за рахунок західнобалканських країн.

У відповідь виникла регіональна ініціатива ВБ, яка, за словами Вучича, створює "краще та інше майбутнє" для учасників. Проте відповіді, що означає це "інше майбутнє", сербський президент не дав.

Тому експерти і припускають, що цей проєкт означає заміну євроінтеграції "Відкритими Балканами".

Можливо, тому і пролунало від США застереження, що вони відкличуть підтримку ВБ, якщо не будуть виконані дві умови:

- ініціатива не повинна суперечити євроінтеграції країн Західних Балкан та наближенню їх до ЄС;

- усі країни регіону приєднаються до ініціативи.

Обережні і в Євросоюзі: там вважають, що ініціатива ВБ поки що знаходиться в "експериментальній фазі", і тому казати про якісь результати зарано.

Проте ця ініціатива вже призвела до скандалу в Чорногорії.

У країні, яка займає офіційно сформульовану негативну позицію щодо приєднання до ВБ.

У листопаді минулого року Міністерство європейських справ Чорногорії підготувало аналіз щодо ВБ. Він був достатньо критичний та викликав невдоволення прем’єра Абазовича, який наказав зняти його з сайту міністерства. Нам вдалося встигнути ознайомитися з ним, і тому маємо можливість надати читачам деякі висновки:

- проєкт не має конкретної дорожньої карти, стратегії, інституційних рамок або контракту, що встановлює та гарантує рівноправність країн-учасниць. Відсутні методологія оцінки реалізації проєкту та відповідний адміністративно-технічний орган;

- джерела інформації про реалізацію проєкту "обмежені", а текст деяких договорів навіть недоступний, немає єдиного сайту;

- з п’яти (за іншими джерелами – семи) документів ВБ лише Сербія ратифікувала їх, інші два учасники - жодного;

- зняття всіх кордонів у регіоні є ризикованим кроком з огляду на існування так званого "балканського маршруту" транспортування наркотиків, зброї та пересування нелегальних мігрантів.

І, мабуть, головне.

Міністерство попереджає, що проєкт базується на особистих відносинах "харизматичних лідерів", а процедури між самітами учасників "недостатньо прозорі".

* * * * *

Як бачимо, навіть якщо підозри в тому, що ВБ створено, щоб гальмувати євроінтеграцію, виявляться безпідставними, суттєвого прогресу в наближенні до ЄС проєкт також не надасть.

А зважаючи на особливості цього проєкту, проблем від нього дійсно може виявитися більше, аніж користі.

Автор: Володимир Цибульник,

кандидат історичних наук, тимчасовий повірений у справах України в Боснії і Герцеговині (2018 рік)