Вже за два тижні Чехія знатиме ім’я свого нового президента.

13-14 січня у країні пройшов перший тур виборів, результат яких був одночасно й очікуваним, і несподіваним.

У другий тур пройшли два кандидати, яких від початку виборчої гонки вважали її фаворитами: генерал у відставці Петр Павел та колишній прем’єр, лідер найбільшої опозиційної партії ANO Андрей Бабіш. Проте результати обох лідерів виявилися суттєво вищими за прогнози соціологів, а розрив між ними виявився меншим за пів відсотка, додавши виборам інтриги.

Разом із тим, перший тур відзначився рекордно високою як для Чехії явкою – близько 67%.

Чому ці вибори стали такими важливими для чехів? Хто має шанси стати новим президентом? І що це означає для відносин Чехії із ЄС та Україною?

Відразу після завершення першого туру ЄвроПравда спробувала знайти відповіді на ці питання у відеоблозі, який ми рекомендуємо до перегляду. А у цій статті ви знайдете детальніший аналіз результатів першого туру, а також прогноз, що чекатиме Чехію у найближчі тижні. 

Тиждень, який змінив перебіг виборів

9 січня, менше, ніж за тиждень до першого туру, у Чехії оприлюднили соціологічне опитування, що принесло сенсацію.

Попри те, що трійка лідерів рейтингу лишилася незмінною і всі мали приблизно однаковий результат, 25-26%, вперше опитування показало, що другий тур може пройти без Андрея Бабіша.

Замість нього компанію генералу Петру Павелу могла скласти економістка та колишня ректорка Аграрного університету у Брно Дануше Нерудова.

Однак вже 9 січня відбулася подія, яка змінила виборчі розклади. Міський суд Праги зняв із Бабіша звинувачення у справі про субсидії ЄС для конференц-центру "Лелече гніздо".

Ця справа, що тягнулася ще з 2009 року, суттєво впливала на репутацію експрем'єра та на його передвиборчий рейтинг: для багатьох чехів було абсолютно неприйнятно мати президентом особу, проти якої відкрито кримінальну справу.

А вже наступного дня Андрей Бабіш полетів до Парижа, де поспілкувався з президентом Еммануелем Макроном. Хай би як французька влада не переконувала, що це ніяк не пов’язане із чеськими виборами, всі розуміли, що реальність інша. Очевидно, мета зустрічі була в тому, щоби нівелювати негатив від ще однієї кримінальної справи, відкритої проти Бабіша – але вже у Франції.

Після цього стало зрозуміло, що шанси Андрея Бабіша на перемогу різко зросли. Так і сталося. За результатом першого туру він отримав майже 35% голосів – суттєво більше за прогнози соціологів.

Проте одночасно ці новини стали "допінгом" для противників Бабіша.

Закриття кримінальної справи через брак доказів не виправдало його в очах багатьох чехів. Для них кандидатура Бабіша лишилася занадто токсичною, а перспектива його обрання президентом була геть неприйнятною.

Тож, збільшення його шансів на перемогу мотивувало таких виборців прийти на дільниці й проголосувати за його головного опонента – генерала Павела.

Це дозволило Павелу не лише наростити підтримки але й зайняти перше місце, нехай і з мінімальним відривом.

Рейтинги всіх інших кандидатів через це скоротилися. Так, Нерудову підтримало менше ніж 14% виборців, а не 25%, як обіцяли опитування.

Показово, що за генерала Павела голосувала в основному Прага (у столиці він набрав біля 52%, а Бабіш лише 20%) та великі міста. Малі містечка та села віддали голоси Бабішу, що дозволило йому виграти у набагато більшій кількості регіонів.

Шляхом Гавела чи курсом Земана?

В чому полягає токсичність Андрея Бабіша для чехів?

По-перше, далеко не для всіх задовольнило рішення суду про відсутність складу злочину у справі, де Бабіш був підозрюваним. Та й це далеко не єдиний корупційний скандал з його участю, тож в очах багатьох чехів Бабіш зберіг репутацію корупціонера. Для них перемога Бабіша означатиме повернення до чеської політики недавніх років – коли за його прем’єрства Чехія намагалася будувати особливі стосунки із РФ та Китаєм, виторговуючи собі економічні преференції.

Здавалося, цей курс пішов у минулу після парламентських виборів 2021 року, за результатами яких часто говорили про повернення до "гавелівської політики", коли цінності є набагато важливішими за економічні вигоди – таку ж позицію відстоював перший президент сучасної Чехії Вацлав Гавел.

Протилежністю цього курсу є чинний президент Чехії Мілош Земан – а Бабіш у своїй виборчій компанії намагався достукатися саме до цього електорату.

Звідти – акцентування на тому, що російсько-українська війна та підтримка України вже дорого коштували чеській економіці. А тому, мовляв, варто це припинити.

Також Бабіш заявляв, що допомога Україні зброєю втягує Чехію у війну, і тому, мовляв, досить допомагати Києву.

Особливі відносини Бабіша із РФ теж не є таємницею.

У 2018 році відбувся гучний скандал, коли стало відомо, що на той час чинний прем’єр ховав свого сина від уваги слідчих та ЗМІ, вивізши його... до окупованого Росією Криму.

Натомість, що можна сказати про його головного опонента, Петра Павела?

Раніше ми детально аналізували його біографію. Нагадаємо головне: до 2018 року Павел займав посаду голови Військового комітету НАТО, одну з найвищих посад у Альянсі.

Єдиним, чим йому докоряли під час кампанії, стало членство Павела у компартії за часів Чехословаччини (хоча генерал і сам це не приховував; без партійного квитка тоді було неможливо зробити кар'єру). При цьому можна з певністю сказати, що зв'язків з РФ у генерала немає: інакше він би не пройшов перевірку під час призначення на топ-посаду в НАТО. Крім того, Павелу довіряв президент Гавел, відомий своєю антирадянською позицією.

А для України важливим є те, що генерал Павел послідовно говорить про загрозу РФ для всієї Європи та підтримує надання Україні західної зброї (хоча є й негатив: влітку минулого року він сумнівався у здатності ЗСУ звільнити окуповані Росією території).

В очікуванні на компромат

Із закликом підтримати Петра Павела у другому турі вже виступили "бронзова призерка" першого туру Нерудова, та ще два кандидати: Павел Фішер (4 місце на виборах) та Марек Хільшер (6 місце). "Існує велике зло, це зло звуть Андрей Бабіш, і воно набирає достатньо голосів на виборах. Ця людина володіє ЗМІ, депутатами парламенту, а тепер хоче володіти Ланами (резиденція чеського президента)", – пояснила свій вибір Нерудова.

Проте чи достатньо цього, щоб говорити, що перемога генерала Павела вже визначена? Очевидно, ні.

Андрей Бабіш справді має високий антирейтинг, але він може спробувати виграти як за рахунок політичного досвіду, так і за рахунок компромату.

Показовий приклад. Коментуючи результати першого туру, Бабіш заявив, що не має наміру використовувати у другому турі брудні методи. І відразу після цього – несподівано порівняв свого опонента із Путіним.

Бабіш нагадав, що Павел має освіту військового розвідника, а "колишніх розвідників не буває".  "Ви знаєте, хто ще є розвідником на чолі держави? Президент Росії Владімір Путін", – пояснив він. І це, напевно, не остання сумнівна характеристика, яку чехи почують від свого експрем'єра.

Другий тур виборів у Чехії має відбутися 27-28 січня.

А протягом найближчих двох тижнів країну, найімовірніше, чекає шквал компромату та маніпуляцій.

Щось подібне було на попередніх президентських виборах, які виграв Мілош Земан.

Наприклад, у 2018 році йому опонував експрезидент Академії наук Їржі Драгош. В проміжок між першим та другим туром невідома громадська організація, яка називалася "Друзі Мілоша Земана" проплатила білборди, де Драгоша звинувачували у тому, що він хоче прийняти до країни необмежену кількість близькосхідних біженців. А реклама самого Земана базувалася на готовності захистити Чехію від навали мігрантів.

А у 2013 році опонента Земана ексголову МЗС Карла Шварценберга звинуватили у планах повернути конфісковані будинки нащадкам депортованих після Другої світової війни німців.  

Такий брудний трюк двічі приніс Земану перемогу. Було би дивно чекати, що Бабіш не використає досвід свого колишнього партнера у чеській владі.

І він ці очікування не обманув. Чорнушна кампанія проти Павела вже почалася.

Наступного дня після завершення першого туру Чехію заполонила нова реклама Бабіша із гаслом "Не дам втягнути Чехію у війну".

Очевидно, він вирішив залякати чехів участю країни у війні з РФ, натякаючи, що саме до цього призведе обрання президентом ексвійськового.

Чи купиться Чехія на такий політтехнологічний трюк – дізнаємося менш, ніж за два тижні.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"