Российское оружие для Ирана: какие новые риски создает углубление "альянса изгоев"

Після тривалої паузи в Ірані нарешті підтвердили: країна отримає від Росії великий пакет військової допомоги, більшу частину якого Тегеран очікує найближчим часом – перші поставки заплановані до 21 березня.

Серед іншого, Іран розраховує отримати винищувачі Су-35 – найкраще, що виготовляє РФ. І хоча в Тегерані не уточнюють кількість літаків, раніше ізраїльські ЗМІ, посилаючись на свої дані, вказували, що може йтися про 24 винищувачі.

Також Іран замовив у Росії інші зразки військової техніки, включно із системами протиповітряної оборони, ракетними комплексами та гелікоптерами.

Гонитва Тегерана за новими якісними озброєннями – історія не нова. Однак отримання Іраном літаків Су-35 може серйозно порушити регіональний баланс сил, що матиме далекосяжні наслідки для всього регіону.

Тегеран йде на зближення

Протягом останнього року Іран і Росія демонстративно повідомляють про поглиблення співпраці в різних сферах. Між двома країнами-ізгоями було підписано низку важливих угод, спрямованих на посилення торговельно-економічної, логістичної, енергетичної та військової співпраці.

Країни підтримують й активний політичний діалог.

Протягом 2022 року відбулася низка особистих зустрічей та телефонних розмов між президентами, візитів та зустрічей на рівні міністрів закордонних справ, візитів делегацій різних рівнів, підписання відповідних угод тощо. Початок 2023 року вже позначився поновленням контактів між президентами, а також комунікацією між міністрами закордонних справ.

Росія активно використовує іранський досвід обходу санкцій, натомість надаючи кредити Ірану.

Помітними є кроки з об'єднання зусиль на тлі економічної кризи в обох країнах, що поглиблюється: девальвація національних валют, відтік капіталу, замикання на конкретних малоємних ринках збуту тощо.

На тлі динаміки, що посилилася в таких класичних сферах, як енергетика, експортування нафти з Ірану тощо, тіньовий IT-сектор, який заробляє на кібератаках і майнінгу криптовалют, також став одним із перспективних галузей для розвитку співпраці.

Ба більше, Росія та Іран обговорюють можливість створити нову одиницю обліку – токен Затоки, реанімувати декілька інфраструктурних проєктів, зокрема міжнародний транспортний коридор "Північ-Південь".

Не стало винятком і військово-технічне співробітництво.

Росія хоче отримати балістичні ракети від Ірану для продовження війни з Україною.

А на додачу склалися умови для випробування зброї іранського виробництва на полі бою, що може посилити позиції іранського оборонпрому.

Як посилиться Іран

Перебуваючи під санкційним тиском, протягом багатьох років Іран не міг оновити авіапарк через міжнародні санкції, тоді як потенційні супротивники в регіоні проводили закупівлі новітніх винищувачів західного виробництва.

Як підсумок, у регіоні у сфері авіації склався дисбаланс не на користь Ірану.

Наразі проти ізраїльських F-35, F-15 та F-16, саудівських F-15 та Eurofighter Typhoon, Tornado тощо Іран може виставити в основному технічно і морально застарілі F-4, F-5 та F-14, а також невелику кількість російських МіГ-29, придбаних ще у 1990-ті, або китайських копій МіГ-21 приблизно того ж віку.

Незважаючи на всі зусилля ремонтних підприємств, авіапарк ВПС Ірану постійно скорочується

Тож з точки зору регіональної безпеки постачання Су-35 навряд чи у заявленому обсязі кардинально змінить баланс сил у регіоні на користь Ірану.

Для того щоб вивести свої ВПС зі стану технологічно відсталих, Іран потребує суттєвих часових, кадрових, технологічних та фінансових ресурсів, а відтак вони не стануть серйозним противником для ВПС Ізраїлю як мінімум у середньостроковій перспективі.

Водночас для того, щоби продовжувати створювати проблеми для регіону, нинішніх спроможностей Ірану цілком достатньо.

Найбільше занепокоєння викликає можливість постачання систем протиповітряної оборони С-400, що може створити додаткові перешкоди для Ізраїлю у частині ліквідації іранської ядерної загрози, а також, завдяки російському фінансуванню – розширення іранського виробництва ракет і безпілотників, які завдаватимуть ударів по ізраїльській території руками терористичних організацій.

У цих умовах придбання Су-35 у перспективі дозволить Тегерану налагодити серійне виробництво іранського аналога, але загальний баланс сил у регіоні кардинально не зміниться.

Іранське керівництво, як і раніше, робитиме ставку на балістичні ракети і безпілотники як основні засоби стримування та ударну силу.

Варто розуміти, що Іран прагне посилити свій військовий потенціал, у тому числі за рахунок Росії, не тільки в повітрі, але й на морі і в космосі.

Іран просив у РФ бойові кораблі та допомогу в розширенні можливостей своїх військово-морських сил як противагу американським кораблям у регіоні. Крім того, була інформація про те, що Росія допоможе вивести іранський супутник на орбіту.

Формування альянсу підсанкційних країн-дестабілізаторів фактично відбулося.

Новий іранський виклик

Поглиблення співпраці Ірану і Росії несе прямі загрози для України. Ймовірність розширення постачання за рахунок надання балістичних ракет та інших засобів ураження вже поставила під загрозу дипломатичні відносини між Україною та Іраном.

Минулого року реакція української сторони була однозначною – постачання балістичних ракет було визначено як "червоні лінії" і воно матиме конкретні негативні наслідки. 

Деякий час це попередження діяло – за наявною інформацією Іран досі ухиляється від передачі РФ балістичних ракет.

Проте можливість отримання нової авіаційної техніки та ППО може змінити настрої Тегерана, що є тривожним сигналом для Києва. 

Показово, що з точки зору національних інтересів Ірану співпраця з Росією стала стратегічною помилкою, яка укріпила в тому числі й "санкційну блокаду" самого Ірану.

Сприяння Тегераном вчиненню міжнародних злочинів РФ підводить до неприємного питання про обсяг міжнародно правової відповідальності, яку має понести іранський режим після закінчення російсько-української війни.

Головний виклик полягає у тому, що за надання РФ військової допомоги у війні на європейському театрі Іран зможе виторгувати у Кремля нові й нові інструменти для посилення свого військового потенціалу, що напряму загрожує регіональним гравцям, таким як Ізраїль та Саудівська Аравія, а також глобальній стратегічній стабільності й миру.

Як за рік війни не змінилися цілі РФ щодо України, так само не змінилися й орієнтири іранського режиму.

Йдеться про перерозподіл сил на Близькому Сході, ліквідацію держави Ізраїль як екзистенційного ворога, розширення впливу на країни регіону за рахунок експорту ісламізму та екстремізму під вуаллю "ісламських цінностей".

Заради цього Росія і надалі залишатиметься головним постачальником військової техніки та технологій для Ірану, причому не тільки конвенційних озброєнь. Як показує досвід розвитку північнокорейської та іранської ядерних програм, головним контриб’ютором до розпаду режиму нерозповсюдження ядерної зброї виступала якраз ядерна держава, зокрема РФ.

Повністю зупинити поглиблення співпраці між Іраном і Росією наразі не видається можливим, а от створити умови для повної політичної та економічної ізоляції двох режимів – завдання, яке можливо виконати за умови підтримки ключових країн з інших регіонів.

Тим паче, що подальший розвиток партнерських зв’язків з Росією дозволить Ірану посилити свою дестабілізаційну активність, зокрема у веденні проксі-війн проти регіональних та глобальних супротивників.

Як показує війна в Україні, толерування дій Росії і недостатньо рішучі кроки з боку міжнародної спільноти призводять лише до погіршення ситуації. Ситуація з постачанням техніки Ірану вимагає проактивних заходів з метою зупинити передачу технологій, поки не стало занадто пізно.

З огляду на це, необхідно забезпечити жорсткіший санкційний режим превентивного характеру, інакше доведеться вирішувати проблему мілітарними засобами, і ціна цього рішення буде набагато вищою.

Автор: Віра Константинова,

експерт Центру близькосхідних досліджень