25 січня Європейський суд з прав людини оголосить перше рішення (наразі не по суті скарги, щодо її прийнятності) у міждержавній справі проти Росії через окупацію нею частини східних областей України. Зважаючи на важливість справи, рішення у ній оголосять публічно, запросивши усі сторони – Україну, Нідерланди (держави-позивачі) та Росію (як відповідача).

Є чітке правило: дату засідання у ЄСПЛ призначають лише тоді, коли судді вже ухвалили рішення і завершується його документальне оформлення. Імовірно, це сталося ще наприкінці грудня – так, як було і у кримській справі два роки тому (де також ухвалювали рішення щодо прийнятності). В історії з Кримом Україна святкувала перемогу, бо отримала перше рішення міжнародного суду, що довів дату окупації півострова, і не лише її.

Процес щодо Донбасу – значно складніший. Він став безпрецедентним ще на етапі слухань (про це читайте у статті "Самостріл у Страсбурзі"), і завершився із так само безпрецедентною швидкістю.

Та є всі підстави розраховувати на перемогу і щодо Донбасу.

Причому її масштаб, і тим більше вплив та користь нової перемоги для України – значно вищі за "кримську" історію.

Впевненість у тому, що рішення винесене на користь України, ґрунтується на тому, що Кремль рік тому, ще до початку великого вторгнення, майже гарантував свою поразку. А швидкість розгляду справи дає підстави для ще більшого оптимізму.

І хоча зараз йдеться про проміжне рішення  Суду – схвалення "прийнятності", тобто підсудності цієї справи ЄСПЛ – для України саме цей етап є ключовим. Бо він юридично підтверджує за Росією статус окупанта з 2014 року та визначає часові і територіальні рамки доведеної окупації.

Утім, у деталях рішення залишається інтрига, яка може мати реальний грошовий вимір для частини українських громадян і бізнесів, які вирішать позиватися до РФ згодом.

Як Росія готувалася до поразки

Справа, рішення за якою оголосять за два тижні, тягнеться з 2014 року, коли Україна подала до Страсбурга дві скарги проти Росії щодо її дій на Донбасі. Вже згодом, коли розгляд вийшов на просунуту стадію, їх об’єднали із третьою скаргою, що мала назву "Нідерланди проти Росії"

Загалом йдеться про порушення 11 статей Європейської конвенції з прав людини – від права на життя до права на освіту. Рішення, яке оголосіть 25 січня (звісно, якщо воно буде на користь України), дозволить перейти до розгляду цих звинувачень по суті.

Україна звинувачує Кремль у масових та системних порушення прав людини на окупованому Росією Донбасі, включаючи вбивства, катування, руйнування майна тощо. Окремим епізодом проходить вбивство російською ракетою пасажирів та екіпажу авіалайнера MH17, яке Росія згодом не розслідувала. Цей епізод є в український скарзі, але найдетальніше йому присвячена скарга уряду Нідерландів проти РФ.

І, на додаток, у справі є епізод про викрадення та вивезення з Донбасу до РФ дітей-сиріт з особливими потребами.

Все це разом серед юристів-міжнародників має назву "велика справа щодо Донбасу".

Та чи має це все сенс зараз, коли триває велика війна?

І чи можна говорити про "велику справу щодо Донбасу" зараз, коли РФ вчиняє ще жахливіші злочини?

Відповідь: так, безперечно. Причому вага виграшу в цьому процесі збільшиться після перемоги України та під час реконструкції Донбасу за кошти РФ.

Перш за все, варто розібратися, звідки береться впевненість у виграші України.

Відкрите слухання в об’єднаній справі "Україна та Нідерланди проти РФ" відбулося у Страсбурзі менше ніж рік тому, 26 січня 2022 року. "Європейська правда" детально розповідала про цей дуже дивний судовий день (дивіться публікацію "Самостріл" у Страсбурзі), за підсумками якого здавалося, що Росія зробила все, що могла, щоби програти.

Незадовго до цих слухань уряд РФ відсторонив від ведення процесів у ЄСПЛ команду свого міністерства юстиції, хоча зазвичай у державах-членах Ради Європи саме мін'юсти є відповідальними за захист держави у Страсбурзі. Логіка цього рішення Москви так і лишилася невідомою.

Можна лише припустити, що їм набридли попередні поразки, як-от у кримській справі проти Росії. А здогадатися, що причиною поразки є не помилки юристів, а те, що Росія є державою-порушником, у Москві не змогли.

При цьому РФ не стала наймати професійних західних юристів, які би представили її інтереси і спробували виграти в України, наприклад, на філігранному доведенні того, що Страсбург не має юрисдикції для розгляду справи (до слова, вже після слухань стало відомо, що певні консультації з юристами-міжнародниками були, але навіть ті безпринципні компанії, що раніше допомагали РФ уникати відповідальності, відмовилися представляти її інтереси у цій справі).

Так чи інакше, захищати "честь Росії" у ЄСПЛ доручили Генпрокуратурі.

А та поводилася немов у московському суді, та замість представлення інтересів РФ – зашкодила їм. Прокурор Михаїл Виноградов, який виступав не найкращою англійською, відверто брехав Суду навіть у тих питаннях, де його брехня була очевидною (у минулорічній статті це описано детальніше).

Насамкінець, зібравши тривалий раунд запитань суддів (та довівши заодно абсурдність дій судді від РФ та його імовірну залежність від російського уряду), агенти України, Нідерландів і Росії поїхали додому, щоби дати на ці запитання письмові відповіді.

Тоді – на порівнянні зі схожими справами – прогнозували, що розгляд цього питання Судом у закритому режимі і винесення рішення забере як мінімум два роки. Хоча могло бути й більше, якби Росія захищалася вправно.

Але за чотири тижні почалося повномасштабне вторгнення РФ в Україну. Далі Комітет міністрів Ради Європи призупинив участь РФ у організації, а невдовзі її взагалі звідти виключили – за міжнародним правом вона має зобов’язання завершити розгляд вже розпочатих справ, а також справ за порушеннями, які сталися у 2022 році.

Але що таке міжнародне право для РФ? Тож є висока імовірність, що Росія взагалі не стала передавати у Страсбург відповіді на запитання Суду, а тим більше – на подальші уточнення.

Це, зрештою, може бути однією з причин, чому розгляд завершився так швидко.

Бо ігнорування справи з боку Кремля не має стати завадою для правосуддя і позбавляє потреби доводити російському судді очевидне.

Деталі того, як РФ все ж комунікувала з ЄСПЛ у період свого виключення з РЄ та як відповідала на запити зі Страсбурга, буде цікаво почитати у рішенні Суду 25 січня.

Що змінить рішення ЄСПЛ для України?

Суд у Страсбурзі згодом (після розгляду справи по суті), підтвердить, що Росія порушила всі або більшість статей Конвенції, щодо яких її звинуватили Україна та Нідерланди. Але виникає запитання: а нам що з того?

Те, що путінський режим є злочинним, нарешті стало очевидним навіть для тих західних держав та суспільств, які у попередні роки не чули пояснень з України щодо окупованого Донбасу і вважали, що "не все так однозначно".

Утім, саме нинішнє, проміжне рішення ЄСПЛ має непересічне значення.

По-перше, важливо, що це рішення прибере сумнів держав світу про те, що ж відбувалося на Донбасі з 2014 по 2021 рік.

Це буде перше рішення міжнародного суду, яке юридично встановить, що Донбас був окупований Російською Федерацією (у термінології Ради Європи – "перебував під ефективним управлінням РФ").

Це означає, що претензії щодо знищеного майна, віджатого бізнесу тощо можна і треба адресувати Росії. І в Мін'юсті впевнені, що рано чи пізно РФ буде змушена платити.

А додаткова (чи, можливо, навіть основна?) цінність рішення ЄСПЛ – у тому, що воно встановить не лише факт російської окупації ОРДЛО, а й його часові та територіальна рамки.

Торік у статті про юридичний процес у Страсбурзі ми розповідали, що це – основна інтрига "великої справи щодо Донбасу", і вона досі лишається такою.

Перемогою України буде визнання Судом того, що Росія контролювала ОРДЛО починаючи з 30 квітня 2014 року – саме про цю дату просив український уряд. Цього дня в.о. президента Турчинов визнав, що Україна втратила контроль над частиною Донбасу і ЗСУ не можуть його відновити. Утім, в українській скарзі є також інші дати, як-от 14 квітня, коли російські спецслужби захопили Слов’янськ.

А от щодо територіальних меж окупації інтрига лишається абсолютною. У 2014 році лінія зіткнення України та РФ на Донбасі постійно рухалася, тому складно передбачити, як їх визначить Суд.

Чому це важливо? Невже ЄСПЛ допоможе покарати Росію грошима?

Ні, не лише ЄСПЛ. Хоча там також воно матиме наслідки – є сотні справ звичайних українських громадян та компаній проти РФ, які були заморожені на час ухвалення принципового рішення про російський контроль. Зараз вони мають завершитися навіть попри вихід Росії з Ради Європи.

Але вплив – значно ширший за процеси у Страсбурзі.

Річ у тім, що міжнародне правосуддя працює у комплексі й значною мірою діє за прецедентним правом. ЄСПЛ є авторитетним для усіх інших міжнародних інституцій. І те, що він у своєму рішенні визнає контроль Росії на Донбасі та доведе часові й територіальні межі окупації, стане аргументом і для інших процесів.

А рано чи пізно, після перемоги України на полі бою, світ дійде і до стадії фінансового покарання Росії за її злочини. На цьому етапі важливо не забути, що злодіяння Кремля не обмежуються великою війною після 24 лютого. Власники активів, бізнесів та й просто квартир у Донецьку, Луганську та інших містах, які путінська війна руйнувала ще з 2014 року, мають отримати компенсації.

Перший крок до цих процесів буде зроблений 25 січня 2023 року у Страсбурзі.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"