Сусідка України – Республіка Молдова, що може помилково видаватися острівцем стабільності, – знову опинилася у центрі новин. За останні тижні й навіть дні там відправили у відставку уряд, розкрили за допомогою України план повалення влади, що його готувала РФ, а також почали нарешті замислюватися над тим, як побороти сепаратистський режим у Придністров’ї.

А 13 лютого президентка Мая Санду оприлюднила деталі ймовірного російського плану військового перевороту, що включав, за її словами, напад на державні установи та захоплення заручників.

Між тим потенційний російський напад призвів до цілком реальних політичних наслідків.

На його тлі Мая Санду провела ротацію уряду, якої давно прагнула, та призначила прем’єром свого соратника-силовика. Санду офіційно оголосила, що безпековий вимір буде одним із головних для нового уряду Молдови.

Не виключено, що у підсумку це допоможе президентці відновити рейтинги, а також – за грамотної роботи – зможе консолідувати суспільство проти агресивної Москви. Але перш за все влада Молдови має переконати своїх виборців у тому, що російський план перевороту справді існував.

Молдовський путч. Що про нього відомо?

Інформацію, що Росія нібито готує спецоперацію для захоплення влади у Молдові, першим оприлюднив президент України – минулого тижня під час візиту до Брюсселя.

"Нещодавно я говорив з президенткою Молдови пані Санду і поінформував її про те, що вдалося перехопити нашій розвідці: детальний російський план руйнування політичної ситуації в Молдові", – заявив Володимир Зеленський, додавши, що до українських розвідників потрапив "російський документ" з деталізацією дій та поясненням "хто, коли і внаслідок яких дій" планує встановити контроль над владою в Кишиневі.

Зеленський підкреслив: наразі невідомо, чи почалося втілення цього плану на практиці.

Але у тому, що план існував, він повністю впевнений.

Усе це прозвучало під час виступу українського гостя перед лідерами ЄС на саміті Євросоюзу, але Зеленський чудово знав, що його виступ транслюється. Тож "злив" розвідданих був спланований та продуманий з українського боку. Ба більше, є всі підстави не виключати, що Київ та Кишинів наперед домовилися про їхнє поступове оприлюднення. Як інакше пояснити те, що у наступні дні різні дійові особи почали одне за одним повідомляти журналістам дедалі більше інформації про підготовлений "путч" у Молдові?

Спершу в Кишиневі підтвердили, що, по-перше, Україна передала їм дані про плани Кремля, а по-друге – ці дані підтвердилися.

"На підставі інформації, наданої нашими українськими партнерами, та в результаті оперативної роботи служби виявили диверсійну діяльність, спрямовану на підрив держави Молдова, дестабілізацію та порушення громадського порядку", – заявила молдовська контррозвідка (Служба інформації та безпеки Молдови). Її заява пролунала того ж дня, що і заява Зеленського – надвисока швидкість публічної реакції, як для спецслужби.

Ще за два дні з публічним коментарем виступив секретар РНБО України Олексій Данілов. Він зробив заяву про те, що виконавцями плану дестабілізації мали стати бойовики-кадирівці.

І, нарешті, у понеділок – за два дні після Данілова – Мая Санду зібрала у Кишиневі екстрену пресконференцію "з безпекових питань", на якій оприлюднила ще більше даних

"Це короткостроковий план, який передбачає диверсії із залученням осіб із військовою підготовкою, переодягнених у цивільне. Вони планують насильницькі дії, у тому числі напади на деякі держустанови й захоплення заручників", – заявила президентка Молдови.

Хто допомагає Росії?

Санду підтвердила дані про те, що, за даними розвідки, у здійснення перевороту мають бути залучені іноземці – але не лише вони.

Президентка прямим текстом, без жодних натяків та приховувань, звинуватила у співучасті в підготовці перевороту одну з парламентських партій Молдови – опозиційну популістичну партію "Шор".

"Злочинці (що планували переворот у Молдові. – ЄП) розраховують на деякі внутрішні сили, зокрема на злочинні угруповання, такі як партія "Шор", деяких ветеранів, колишніх працівників правоохоронних органів і людей, відомих своїми зв'язками з Плахотнюком (опальним молдовським олігархом, що контролював країну до 2019 року. – ЄП)", – додала вона. У партії ці звинувачення відразу спростували й одночасно закликали усіх мешканців Молдови... вийти у неділю на марш протесту з вимогою скинути з влади Санду та правлячий уряд.

Наразі невідомо, звідки виникли дані про участь "шорівців" у можливому заколоті, чи був цей епізод в українських розвідданих та чи не є це проявом внутрішньої політичної боротьби. Але неспростовним є той факт, що партія "Шор", яка має не надто приховане російське фінансування, справді системно працює над дестабілізацією влади в країні (ЄвроПравда раніше детально розповідала про це – зокрема, у публікації "Санду геть!": як Росія та її агенти впливу намагаються скинути прозахідну владу в Молдові).

Цікаво, що "Шор" на своїх протестах діє креативно: оскільки відверто проросійська позиція в Молдові вже не має колишньої популярності, там не виступають проти руху Молдови до ЄС та роблять наголос на голому популізмі, обіцяючи виборцям "золоті гори". Наприклад, днями лідер партії Ілан Шор заявив, що хоче бути прем'єром Молдови, і обіцяє, що першим своїм указом скасує усі зимові платіжки за комунальні послуги. Часом спецслужби накривають черговий незаконний канал фінансування "шорівців", але лідер партії навіть не заперечує цього.

Та настільки жорсткі звинувачення на адресу цієї опозиційної сили ще не звучали. Вони виводять ситуацію на новий рівень. Дуже високий шанс, що наступним кроком стане заборона діяльності партії "Шор". Уряд ще торік попросив про це Конституційний суд, наразі жодного рішення у справі не винесено. Та якщо у команди Санду є переконливі докази залученості цієї політсили до спроби перевороту – це має забезпечити рішення суду.

Утім, і це не буде для Санду остаточною перемогою у цьому раунді.

Вона має виконати ще складніше завдання: переконати виборців Молдови у тому, що йдеться не про політичні репресії, а про боротьбу із зовнішнім агресором. Це непросте завдання, особливо зважаючи на те, що Росія досі зберігає неабиякий вплив на інформаційне поле Молдови. У молдовській владі цей виклик розуміють: навіть на понеділковій пресконференції Санду наголосила на ньому. Але чи зможе президентка Молдови вийти переможницею у потужній інформаційній війні, яка спалахне у країні найближчим часом? На це питання відповіді наразі немає.

Силовий уряд Молдови

Наступного дня після того, як президент України уперше повідомив про запланований Росією переворот у Молдові, президентка Санду покликала до себе на закриту нараду усіх депутатів-однопартійців (її партія PAS контролює більше половини мандатів у парламенті).

Головним питанням для обговорення, утім, стали не російські плани, а зміна уряду Молдови.

Ім’я прем’єра також вже було відоме. Подякувавши за роботу чинній главі уряду Наталії Гаврилиці, Мая Санду попросила соратників підтримати призначення її наступником Доріна Речана, який до того працював секретарем Радбезу та радником Санду з питань безпеки. Формально процес мав відбуватися інакше – Молдова "на папері" є парламентською республікою, і саме депутати мали би пропонувати президентці свого кандидата на посаду прем’єра, але у цьому питанні Молдова дуже подібна до України.

Саме Санду є реальним керівником держави, на ній тримається рейтинг влади і саме вона формує державну політику.

Хоча іноді цей принцип не спрацьовує.

Річ у тім, що пропозицію про призначення нового прем’єра депутати з партії Санду чують вже вдруге. Численні джерела "Європейської правди" у владі Молдови розповідають, що 13 листопада на подібній закритій нараді президентка вже пробувала нав’язати своїм депутатам зміну уряду та повідомила їх, що обрала Доріна Речана на цю посаду – але тоді стикнулася з опором парламенту, що вирішив "не прогинатися".

Причому з потребою відправити уряд у відставку депутати погоджувалися ще тоді.

По-перше, уряду був потрібний яскравіший прем'єр, який допомагав би "підкачувати" рейтинги влади. По-друге, уряд Гаврилиці, що керував країною у важкі кризові часи ковіду та війни в України (і те, й інше вдарило по ВВП Молдови), зібрав на себе купу негативу, який складно скинути, не замінивши прем’єра. Навіть якщо особисто до Гаврилиці питань нема. І по-третє, до окремих представників уряду накопичилися питання і у суспільства, і у міжнародних партнерів.

Тож ротація уряду була потрібна владі Молдови для політичного виживання. Але ж це не означає готовності змінити прем'єра на будь-кого!

Тому в листопаді фракція Санду тоді повідомила президентці, що не бачить її безпекового радника на посаді прем'єр-міністра. Мовляв, нехай шукає когось іншого, більш інтегрованого в їхню команду.

Але минуло три місяці, і депутати змінили думку на протилежну.

Одна з причин – те, що безпека стає для Молдови пріоритетом номер один.

Дорін Речан не є професійним політиком, але він має бекграунд фахівця та експерта з питань безпеки. Він – колишній очільник МВС Молдови, перший в історії країни цивільний на цій посаді.

Працював в уряді у 2012-2015 роках, коли Санду очолювала Міносвіти; тоді ж вони і познайомилися. Далі – облишив політику і пішов у приватний бізнес, щоби повернутися у владні кола вже після перемоги Санду та її команди.

Та для нас найважливіше те, що Речан є прозахідним. Навіть "занадто прозахідним" для нейтральної Молдови.

Наприклад, у вересні він заявив, що Молдова не може покладатися на нейтральний статус. Для Молдови, де переважна більшість суспільства свято вірить у важливість нейтралітету (який записаний у конституції), а НАТО досі є "страшилкою" для переважної більшості виборців, ця заява була більш ніж сміливою.

А ще Речан був одним із топ-перемовників із невизнаним Придністров’ям та є одним із небагатьох представників уряду, який знається на цій тематиці. Зважаючи на те, що у Кишиневі розглядають перехід від "пряника" до "батога" у відносинах з цією підконтрольною РФ територією, це також важливо (детальніше читайте у статті "Молдова оголошує "війну" сепаратистам").

Санду та Речан вже проголосили, що безпекові питання будуть серед пріоритетів роботи нового уряду.

Та перш за все владі Молдови доведеться поставити крапку або хоча б "трикрапку" в історії з планованим російським переворотом. Вже оголошені плани влади посилити повноваження контррозвідки свідчать, що до цього Кишинів ставиться цілком серйозно.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"